|
|
Володимир Козлов – зірка «Схід-Опери»
15 вересня, понеділок
Поширити у Facebook
Меломани столиці мали змогу почути його гарний баритон з оксамитовим відтінком у мистецькому проєкті «Ріхард Вагнер. Сторінками опери “Летючий голландець”»
Кілька днів тому у студії Будинку звукозапису Українського радіо тривав запис фонограми легендарного твору німецького класика (ідея мистецького проєкту належить відомій оперній компанії Opera Hedeland Hedehusene). Планується, що у жовтні цей запис презентують у Данії, у рамках просвітницької програми.
Нагадаємо, представники агенції з Копенгагена запропонували провідним творчим колективам нашої країни зробити запис: музикантам Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України, хористам Національної заслуженої академічної капели України «ДУМКА», зіркам оперних театрів Харкова (баритон Володимир Козлов, соліст ХНАТОБ «Схід-Опера»), Львова (бас Тарас Бережанський, соліст Львівської національної опери), Одеси (тенор Дмитро Фощанка, соліст Одеської національної опери) та Києва (сопрано Ксенія Бахрітдінова-Кравчук, солістка Національної опери України й тенор Данило Коток, соліст Київської опери). А диригенткою проєкту «Ріхард Вагнер. Сторінками опери “Летючий голландець”» стала Алла Кульбаба (Національна опера України).
Після тріумфального виступу у Національній філармонії ми поспілкувалися з Володимиром Козловим, солістом ХНАТОБ («Схід-Опера») – співаком, який має чудовий голос з оксамитовим відтінком. Розпочали розмову з партії Голландця, яка стала дебютом артиста у легендарному творі Вагнера. Продовжили бесіду про резонансні постановки, зокрема, «Енеїду», «ТГШ. Подорож у часі»… Як повномасштабна війна вплинула на життя і творчість артиста, про прем’єри, котрі готує театр у новому сезоні та інше читайте далі.
«Летючий голландець» – це цікавий творчий досвід»
– Для мене «Летючий голландець» є дебютом, бо раніше не виконував цей твір, – зізнається Володимир Козлов, виконавець головної партії Голландця. – І це моє перше знайомство з творчістю Ріхарда Вагнера. На жаль, я не чув і не бачив вистави донеччан. Наші оперні театри не можуть похвалитися вагнерівськими постановками. Хоча в концертах різні мої колеги виконували фрагменти з творів німецького класика. Зараз, завдяки цьому проєкту я мав насолоду співати у «Летючому голландці». Це цікавий творчий досвід. Музика – фантастична! Мені дуже приємно, що мав можливість стикнутися з цим прекрасним твором Вагнера і відтворити (нехай у концертному варіанті) потужний, харизматичний образ Голландця.
– Музика Вагнера потребує потужних і виразних голосів, які здатні передати драматизм та епічність його композицій, що робить термін «вагнерівські голоси» специфічним у вокальному мистецтві.
– Я вперше торкнувся цієї музики й то були незабутні враження під час запису та нині, вже на концерті у Національній філармонії. Такий досвід вважаю дуже цінним. Маю надію, коли закінчиться війна, твори Вагнера прикрашатимуть афіші наших оперних театрів, але вони потребують великих ресурсів для реалізації. Як правило, це масштабні постановки, що їх можуть собі дозволити не всі театри світу, а тим паче українські у воєнній ситуації… Сподіваюся, що своїм голосом зумів передати різні відтінки магічної постаті Голландця.
– У проєкті «Ріхард Вагнер. Сторінками опери “Летючий голландець”» виступили провідні співаки з Києва, Львова, Одеси та ви – з Харкова. Як працювалося разом?
– Мої колеги – професіонали високо гатунку, і праця з ними принесла чудові миті співтворчості. Запис робили натхненно з оркестрантами й хористами – браво всім і чудовій диригентці Аллі Кульбабі, яка всіх нас, об’єднала. Хоча були складності, бо ми не мали часу на репетиції. Знаєте, працювати з колегами із різних театрів було дуже приємно та цікаво. Такі спільні виступи завжди дають чимало позитивних вражень від майстерності партнерів і кожна зустріч додає позитиву в спілкуванні. Між нами не було жодного бар’єра, бо всі ми – творчі люди.
– Кожен соліст самостійно готував партію? Скільки у вас було репетицій?
– Я мав одну репетицію разом із Тарасом Бережанським, а з іншими колегами ми зустрічалися на записі «Летючого голландця». Зараз не наїздишся з одного в інше місто. Тим паче, що наш Харківський оперний театр інтенсивно працює. Відбуваються концерти, 12 вересня відкриємо новий, уже 150-й сезон.
Виступаємо у просторі Loft Stage – це укриття. Невелика сцена, але дає нам можливість виступати, а глядачам дивитися вистави.
Про досвід виступів на сценах укриття, зокрема, просторі Loft Stage і харківському метрополітені
– 12 вересня «Енеїдою» відкриється театральний сезон «Схід-Опери», де ви виконуєте головну партію. Розкажіть про цю оновлену постановку, яка викликала резонанс у публіки та критиків, що назвали цю виставу «новим прочитанням класики»?
– У прем’єрі «Енеїди» я виконував головну партію в постановці Жанни Чепели й диригента Дмитра Морозова, але зараз не буду грати у цій виставі, бо запрошений виступити в Одесі на концерті… Я б не казав, що наша постановка якесь кардинальне прочитання класики. Що нове: формат 3-Д, сучасність, костюми, але сюжет лишився не зміненим. Головна тема – бажання Енея врятувати своїх, а наша режисерка розширила цю тему – врятувати країну.
«Енеїда» – це опера про всіх нас. І подорож, у яку вирушають герої, раптово виявляється рухом кожного до себе, що неодмінно супроводжується неочікуваними сюрпризами…
– Сцена Харківського театру опери і балету більша навіть за подіум Національної опери України. Через безпеку ви зараз працюєте на малій сцені-укритті (простір Loft Stage). Там навіть акустика інша. Як вам виступати на затислому сценічному майданчику?
– Важко. Дійсно зал складний і не акустичний, локальний, не музичний, але ця сцена, хай маленька, все ж дає змогу нашому театру працювати, – артисти, танцівники та музиканти пристосовуються. Ми все ж додаємо виставами й концертами трохи позитиву харків’янам, можливість відволіктися від обстрілів, повітряних тривог. Поки йде війна працювати на великій сцені дуже небезпечно. У нас зараз немає іншого виходу.
– Під час повномасштабного вторгнення рашистів в Україну частина трупи «Схід-Опери» виїжджала за кордон?
– Нас вивозили за межі Харкова. Деякий період частина колективу виступала з благодійними концертами в Європі. Поступово більшість митців повернулася додому, але дехто й ні. Зараз ми працюємо неповним складом – він невеличкий, однак усі натхненно виступають, попри різні ситуації…
– Ви сказали, що вас запросили до Одеси. Йдеться про фестиваль «Оксамитовий сезон»? Що виконуватимете?
– Програма називається «Оксамитовий-гала. Зірки опери». Ідея провести такий концерт у рамках фесту належить головному диригентові Одеської національної опери Василю Ковалю. Виступатимуть провідні співаки оперних театрів України. Я заспіваю куплети Тореадора з опери «Кармен» Жоржа Бізе.
– У минулому сезоні було представлено постановку «ТГШ. Подорож у часі», – не просто оперу, а оперу-кабаре. Це досить новий формат для української сцени і перший у Харкові. Ви виконуєте роль… Тараса Шевченка. Розкажіть про цю постановку?
– Постановники вистави вирішили здути пилюку з канонічного образу Кобзаря і показати його через сучасну призму як людину, котра кохала, дружила, страждала, але, попри все, пробуджувала свободу в серцях людей. Режисер Армен Калоян і композитор Золтан Алмаші запропонував показати Тараса Шевченка не дідом у кожусі, фото якого ми запам’ятали ще зі школи, а поетом і художником, коли він був молодим, любив життя.
У нас Шевченко присутній і на Майдані, і під час війни. Ця тема не випадкова – Балаклія, коли зривають гасло «росія та Україна – один народ», а там – слова Шевченка: «Борітеся – поборете», – це знак! І Балаклія наша, звільнена від окупантів, – саме тому й подорож у часі. Знаєте, не всі глядачі сприйняли цю виставу, але постановка має право на існування. У нас представлені два погляди на Шевченка – молодого і старого. Я граю обидві ролі.
– Володимире, навіть коли театри були зачинені, ви все одно виступали, – знайшли сценічний майданчик у Харківському метро…
– Знаєте, був такий момент: практично всі з театру роз’їхалися, у місті залишилося 9 музикантів оркестру, диригент і я – соліст… Їздив на власному автомобілі та збирав колег. Ми давали в метро по два-три концерти на день, а потім я розвозив людей по домівках. Нас дуже тепло сприймали, бо ми дарували харків’янам надію, позитив… І для нас це було, немов ковток, що рятує від спраги, можливість залишатися в професії.
«Нас не зламати! Харків був гарним містом і обов’язково після війни його відбудують»
– 24 лютого 2022 року – дата, що ознаменувала початок нової масштабної фази російсько-української війни, яка триває з 2014 року. Ви були у Харкові в той день?
– Зранку прокинулись із дружиною від вибухів і спочатку навіть не зрозуміли, що відбувається. Приблизно о 5:00 почалися обстріли Харкова російськими військами з використанням систем залпового вогню, таких як «Смерч» і «Град». Російські окупанти атакували житлові райони міста, зокрема Олексіївку, Салтівку та Нові Будинки, а також військово-стратегічні об’єкти. Тоді й з’явилися перші жертви серед цивільного населення, а харків’яни шукали порятунок у метрополітені, що став для багатьох людей бомбосховищем. Через обстріли зникло світло…
У перші години війни виникли черги на виїзді з міста, на бензозаправках, у магазинах та аптеках. Товари першої необхідності почали зникати з полиць протягом кількох годин…
Навесні (у березні–травні) українські війська відтіснили росіян від околиць Харкова, а восени, у рамках масштабного Слобожанського контрнаступу було визволено значні території – міста, включно з Балаклією та Куп’янськом. Харків не був окупованим, навесні 2022 року ЗСУ відтіснили ворога від околиць, зменшивши інтенсивність обстрілів.
Рашисти щоденно руйнують місто, і це боляче… Біля нашого театру були «прильоти», які пошкодили дах, повилітало скло з вікон, деякі частини фасаду будівлі зазнали руйнувань, але загалом будівля досі стоїть… Нас не зламати! Харків – гарне місто і після війни його обов’язково відбудують. Навіть зараз, попри обстріли, воно живе, руйнації відновлюють.
Новинки 150-го сезону
– Чим порадує «Схід-Опера» публіку у новому театральному сезоні?
– Будуть концерти. У планах – постановка гранд-опери «Тоска» Джакомо Пуччині (італійською мовою) і «Шлюбний вексель» – одноактна опера Джоаккіно Россіні (українською мовою).
*****
Володимир Козлов народився у селищі Стародубівка Слов’янського району Донецької області. Ази професійної майстерності вивчав у класі народної артистки України Валентини Аркановой і заслуженої артистки України Олени Слєпцової. Нині оксамитовий глибокий баритон Володимира Козлова звучить у головних партіях на прем’єрах Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка. У Харківському академічному театрі музичної комедії співак дебютував у 2014 році, виконавши партію Сандора Барінкая в опереті Йоганна Штрауса «Циганський барон».
Лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів (Україна, Італія, Німеччина, Китай, Португалія), учасник Національного телешоу «Зірки в опері», лауреат стипендій Президента України, міського голови Харкова та імені Миколи Манойла, IV Європейського фестивалю-конкурсу «Романсіада» (Гамбург, 2018). У зарубіжному турне Європою виступив у 56-ти країнах. Заслужений артист України (2020).
Харизматичний артист. Працює під живий супровід (симфонічний або камерний оркестри, рояль), a також а caрpella чи під «мінус».
У репертуарі Володимира Козлова – арії з опер українських і зарубіжних композиторів, романси, хіти з кінофільмів, народні пісні.
Автор: Тетяна Поліщук
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
Концертна організація: Харківська обласна філармонія
|