|
|
Пророцтва музичного генія
Знаний маестро Федір Глущенко по-новому «прочитав» твори Дмитра Шостаковича
14 травня 2015, четвер
Поширити у Facebook
Серед визначних музичних подій, які увійшли в резонанс із актуальними проблемами сьогодення, став вечір із творів Дмитра Шостаковича, який відбувся в Національній філармонії. Десята симфонія майстра і Другий віолончельний концерт прозвучали під орудою улюбленого киянами і широко знаного у світі диригента Федора Глущенка у виконанні Національного симфонічного оркестру України.
Прикрасив програму виступ талановитого київського віолончеліста Олександра Пірієва. Психологічна глибина і прихований трагічний підтекст відрізняли «прочитання» Другого віолончельного концерту, який композитор створив у рік свого шістдесятиріччя з розрахунком на інтерпретаторський талант і масштаб особистості Мстислава Ростроповича, якому твір і було присвячено. Сьогодні цей твір сприймається по-новому, — як голос митця, звернутий до прийдешніх поколінь. Ідеться й про відповідальність за захист високих духовних цінностей, і про місію мистецтва у виявленні суспільних хвороб, у розвінчанні свідомо насаджуваної брехні та фальшивого ентузіазму розбещеного натовпу.
Ім’я Шостаковича асоціюється у всьому світі передусім із його симфоніями, зокрема Сьомою «Ленінградською», прем’єра якої відбулася 5 березня 1942 р. У літопис Другої світової війни вони увійшли як твори величезної викривальної енергії та узагальненого бачення масштабу пережитого людством катастрофічного руйнування гуманістичних цінностей. Образ війни як антилюдської машини знищення постав тут без усяких прикрас і викликав паралелі з грізними вершниками Апокаліпсису. Поряд із вражаючими картинами наступу зла і кривавого врожаю, який збирала смерть, музика розповідала про незламність людського духу, здатного вистояти в найтяжчих випробуваннях. У монологах окремих інструментів чувся голос самотньої душі, в особливому тембровому колориті ніби відтворювалася атмосфера холодних спустошених міст і неопалених приміщень, нескінченність нічних години без сну на тлі засніжених пейзажів.
Шостаковичу довелося зіткнутися з підступністю, зрадництвом, свавіллям партійних чиновників, із агресією професійного середовища. Переживання цих страшних часів знайшли втілення в Десятій симфонії, написаній 1953 року. При цьому автобіографічна тема переплелася в ній із конфліктами соціального і загальнолюдського характеру. В музичну тканину композитор ввів тему-монограму, складену з нотного аналогу латинських літер його ініціалів — DSCH. Цей короткий мотив виступає в різних варіантах, зокрема в гротескно загостреному танцювальному ритмі. Є тут і друга, дещо загадкова, тема-символ, яка неодноразово ніби зупиняє музичний розвиток або накладається на нього як виразний сигнал. Вона також має автобіографічні витоки і пов’язана із зашифрованим через нотний запис іменем жінки, яка на той час була духовно близькою авторові. Сполучення особистих переживань із відчуттям наруги над людиною як такою, жахів ГУЛАГу і публічних судилищ перетворює музику симфонії у викривальний документ великої сили емоційного впливу.
У інтерпретації Федора Глущенка було чітко прокреслено всі яскраві образні контрасти, драматичні лінії та конфліктні вузли твору, а також виявлено його епічний розмах. Як зловісний шабаш зла, прозвучала зіграна на одному диханні друга частина. Багатством смислових нюансів, переходами від глибокої зосередженості до самоіронії, складною взаємодією двох мотивів-символів героя і самотнього голосу-сигналу його аніми-душі відзначалася третя частина. Нарешті, раптовістю зміни настрою від ліричного роздуму до спалаху уявної веселості, бурхливої енергії та шалених ритмів вразив фінал, за яким вимальовувався агресивно настирний образ самовпевненої путінської Росії. Так, складна і глибока музика симфонії Шостаковича прозвучала в блискучій сучасній інтерпретації Ф.Глущенка як передбачення стану суспільства, що виявилося нездатним на покаяння, усвідомлення трагічних наслідків сформованого тоталітарним режимом та імперськими амбіціями придушення свободи, нехтування правдою і людською гідністю.
Автор: Марина Черкашина-Губаренко
Фото: Сергій Пірієв
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Виконавці: Олександр Пірієв
Диригенти: Федір Глущенко
Музикознавці: Марина Черкашина-Губаренко
Концертна організація: Національний портал академічної музики “Music-review Ukraine”
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "День"
|