|
|
Культурний егрегор Олександра Шимка
На здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка
15 січня, середа
Поширити у Facebook
Український сучасний композитор Олександр Шимко є одним із яскравих представників свого покоління та одним з не багатьох представників українського постмінімалізму початку XXI століття.
Впродовж 20-ти років продуктивної творчої діяльності створив численну кількість музичних творів, серед яких зокрема: п’ять симфоній для великого симфонічного оркестру, п’ять концертів для різноманітних солістів та симфонічного оркестру, два балети, кантата та камерна опера, біля двадцяти творів для камерного оркестру різних складів, велику кількість музики для різноманітних камерних ансамблів, музика до більш ніж тридцяти драматичних театральних постановок, а також до художніх фільмів та ін. Його твори виконуються всесвітньовідомими солістами та колективами на концертних та театральних майданчиках Європи та Америки.
Був стипендіатом «GaudePolonia» (2005), є лауреатом низки премій, таких як: премія ім.Л.Ревуцького (2007), ім.М.Вериківського (2009), ім.Б.Лятошинського (2017) та фіналістом конкурсу «Українська концертна увертюра» 2021 р.
Через свою творчість Олександр Шимко не тільки активно пропагує та представляє українську сучасну професійну музичну традицію у європейському та світовому просторі, але і є також активним популяризатором зразків української автентичної та стародавньої музичної культури. В свій час започаткував музичний проект «Етносучасність», що проходив в період з 2009 по 2016 років у рамках міжнародного музичного фестивалю «Форум музики молодих», місія якого полягала у мотивації молодих композиторів до створення творів, основою яких є приклади стародавньої етнічної культури.
Захопленість українським етносом прослідковується у багатьох творах автора, зокрема: фольк-балет «Обранець Сонця» (2006), «Хронос» (2008) для хору та камерного оркестру, «Етніка» (2009) для труби та камерного оркестру, «Equilibrium» (2011) для автентичних голосів та камерного оркестру, Симфонія №3 «Елізіум» (2012) для великого симфонічного оркестру, «Offlife» (2013) для камерного оркестру та аудіо.
В цих творах композитор шукає різні підходи до опрацювання українського народного мелосу, від прямого цитування до авторських стилізацій і алюзій.
Трансформує древній музичний матеріал крізь призму сучасного трактування.
Плідна робота у симфонічному жанрі та над мелосом етніки української традиції стала фундаментом для створення монументального кантатно- ораторіального твору яким є сакральна містерія під назвою, сповненою глибокої символіки «Вирій».
«Вирій» це масштабна 14-ти частинна та 70-ти хвилинна ораторія для мішаного хору, автентичних голосів, сопрано та великого симфонічного оркестру, написана на стародавні молитовні, біблійні та українські народні тексти.
Пропонуємо увазі роздуми Маестро стосовно сакральної містерії «ВИРІЙ» для мішаного хору, автентичних голосів, сопрано та симфонічного оркестру на стародавні молитовні, біблійні та українські народні тексти, висунутої минулого року на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року Київською організацією Національної спілки композиторів України.
– Пане Олександре, у багатьох ваших творах відчувається потужний фольклорний “стрижень”. На вашу думку, як і чим сьогодні можна зацікавити молодь етнікою?
– Для мене робота з фольклором це ніби подорож машиною часу. Для сучасності фольклор є ніби матеріалізацією архетипу древніх предків. Це, можна сказати, справжній культурний егрегор*. І саме тому він є потужною енергетичною складовою. Кожен творчий задум диктує свою унікальну композиційну архітектуру і тому використання фольклору у творах кожний раз потребує і свого унікального підходу. Наприклад, в сакральній містерії «Вирій» наші українські народні «Псальма», серед іншого, є символом прадавньої безсмертної душі яка проходить свій шлях виринаючи й поринаючи у неспинний час і нескінченний хаос простору.
Щодо вашого питання, то я не знаю як і чим сьогодні можна зацікавити молодь етнікою. Мені здається, що неможливо спеціально когось чимось щиро зацікавити якщо це йому не цікаво в принципі. Справжня зацікавленість приходить під час щирої кропіткої праці й разом з необхідністю пізнання неповторності свого життєвого шляху.
– Ви були засновником музичного проєкту «Етносучасність». Чи можна відродити цей цікавий проєкт?
– Проєкт «Етносучасність» започаткувався у 2009 році та проходив в рамках міжнародного форуму «Музика молодих» (Київ) до 2016 року. Мені хотілося, щоб цей проєкт став невеличким творчим майданчиком, який би мотивував композиторів створювати музичні твори працюючи з фольклором. Під час чотирьох проєктів «Етносучасності» слухачі змогли почути дуже різні та цікаві роботи. Всі вони були написані для різних складів камерного оркестру.
Я вважаю, що будь-які подібні творчі лабораторії необхідні не тільки для професійного зростання композиторів чи музикантів, а й безумовно будуть цікаві для сучасного слухача.
Я сподіваюся, що розуміння необхідності подібних проєктів призведе в майбутньому до можливості відродження та проведення нової «Етносучасності»…
*Егрегор (дав.-гр. ἐγρήγοροι — «дух-охоронець») — в окультних давніх і новітніх релігійних рухах, а також теоріях — «душа», «стани», «ментальний конденсат», який породжують думки й емоції людей; відтак егрегор набуває самостійного буття.
Автор: Тетяна Поліщук
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
Джерело: knpu.gov.ua
|