| Особистість |
|
|
|
Афіша
Аудіо
Відео
Записи
Контакти
|
Олег Таганов
м. Миколаїв
композитор, педагог, музикознавець
Загальні відомості
Творча біографія
Творчий доробок
Репертуар
Публікації
Олег Миколайович Таганов (1971 р.н.) - композитор, педагог, вчений-мистецтвознавець, громадський діяч, ініціатор заснування осередку НСКУ у м. Миколаєві та з 2003р. та його Голова .
Олег Таганов закінчив з відзнакою Одеську Державну консерваторію ім.А.В. Нежданової по класу композиції у доц. Г. Успенського в 1997 році.
З 1997 по 2002 роки працював у ДШМ №2 м.Миколаєва, викладаючи електронні музичні інструменти, народні музичні інструменти, співпрацював з театральним та художнім відділами, працюючи над музикою до дитячих театральних постановок, та розробляючи експериментальний спецкурс "Музика і живопис: перспективи синтезу", який був включений з 1999 р. до програми ДШМ №2 за рекомендацією обласного методичного відділу.
За музичним спектаклем "Балада про королівський бутерброд" (за С. Маршаком) було створено телеверсію вистави на обласному телебаченні та зроблено програму.
Більшість театральних вистав з музикою О. Таганова отримали нагороди різних ступенів на обласних та всеукраїнських театральних конкурсах.
Працюючи у ДШМ, О. Таганов проводив активну науково-методичну роботу на рівні області, а саме у 1999р. був проведений цикл лекцій для ДМШ та ДШМ Миколаєва та області на тему "Розвиток абстрактного мислення як основа для розуміння сучасної музики".
З 2000 року О.Таганов був сумісником, а в 2003 став штатним старшим викладачем на кафедрах теорії музики, естрадного виконавства та кафедри комп'ютерних технологій у Миколаївському філіалі Київського Національного Університету культури і мистецтв.
У 2000 році був прикріплений як пошукувач на звання кандидата мистецтвознавства до кафедри теорії та історії музики Національної музичної Академії України (наук. кер. доктор мистецтвознавства, проф. Пясковський І.Б.).
Брав участь в багатьох науково-практичних конференціях та публіковав результати свого дослідження в галузевих виданнях.
Перелік напрямів його діяльності свідчить про багатовекторність творчої натури, глибину та багатство внутрішнього світу. Мистецький світ О. М. Таганова дуже різноманітний, але джерелом натхнення завжди стає її величність Музика. Саме вона складає вагому частину творчості митця.
Мистецький світ Олега Миколайовича Таганова, різноманітний, контрастний, багатозначний. Він постійно бере участь у Міжнародному фестивалі Нової музики в Одесі «Два дні і дві ночі», його твори виконуються на концертній естраді в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського (НМАУ), в Одеській національній музичній академії імені А. В. Нежданової, на сценах міста Миколаєва і області.
Його внесок в музикознавчу науку полягає у розкритті базових основ психології сприймання музичного простору (захищена у 2006 р. кандидатська дисертація «Особливості психологічного сприймання звукового простору музичних творів»).
На педагогічній стезі О. М. Таганов здобув великий досвід, який завжди творчо використовує. З 1997 по 2002 роки він працював у ДШМ №2 м. Миколаєва, викладаючи електронні музичні інструменти, народні музичні інструменти, співпрацював з театральним та художнім відділами, працюючи над музикою до дитячих театральних постановок, та розробляючи експериментальний спецкурс "Музика і живопис: перспективи синтезу", який був включений з 1999 р. до програми ДШМ №2 за рекомендацією обласного методичного відділу. За музичним спектаклем "Балада про королівський бутерброд" (за С. Маршаком) було створено телеверсію вистави на обласному телебаченні та зроблено програму.
Більшість театральних вистав з музикою О. Таганова отримали нагороди різних ступенів на обласних та всеукраїнських театральних конкурсах. О. Таганов проводив активну науково-методичну роботу на рівні області, а саме у 1999 р. був проведений цикл лекцій для ДМШ та ДШМ Миколаєва та області на тему "Розвиток абстрактного мислення як основа для розуміння сучасної музики". На сьогодні він викладає на кафедрі культурології у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова.
З грудня 2000 р. О. М. Таганов є членом Національної Спілки композиторів України. Він виступив ініціатором заснування осередку Спілки у м. Миколаєві, з 2003 р. - Голова Миколаївського обласного осередку Національної Спілки композиторів України.
Основні твори:
- "Армагеддон" поема для симфонічного оркестру
- "Triptych-concert" для скрипки та симфонічного оркестру
- Концерт для альта, фортепіано та камерного оркестру
- "Під вітрилами надії" для оркестру народних інструментів
- "Золоті острови" (Сл. А. Ахматової та М. Гумільова) для сопрано, баритона, скрипки та фортепіано
- Соната для флейти і фортепіано
- "Introspections" (вокально-драматичне рондо для голосу і перкусії)
- "Осінні пейзажі" (Сл. М. Заболоцького) для баритону та фортепіано
- "Смятіння" (Сл. А. Ахматової) для меццо-сопрано та фортепіано
- "Народні картинки" , фортепіанний цикл
- "Краски", фортепіанний цикл
- "Фантазія" на тему А. П'яццолла для двох фортепіано
- "Trio funebre" для струнного тріо
- "Gnothi seauTON" для басет-горна соло
- Концертне рондо для баяна (акордеона) соло
- Декілька дитячих хорів (1999-2005 рр.)
- Обробки та перекладення для різних складів
- Музика до театральних вистав:
- "Балада про королівський бутерброд" (за мотивами С. Маршака) - 1998 р.
- "Синій птах" (М. Метерлінк) - 1999 р.
Огляд творчості Олега Таганова засвідчує глибинні традиції професіональної композиторської школи, володіння сучасними системами музичного мислення, широкий спектр жанрових та стильових уподобань. Так, на сьогодні у композиторському доробку Олега Миколайовича значну кількість складають фортепіанні твори, це «Експромт» (2001 р.), «Прелюдія in B/fis», цикли «Народні картинки» та «Краски», «Фантазія на тему А. П’яцоли» для двох фортепіано.
Вагома частина належить камерно інструментальним жанрам, до яких звертався автор в різні часи: «Триптих-концерт» для скрипки та симфонічного оркестру (1997 р.), «Концерт» для альта, фортепіано і камерного оркестру (1998 р.), «Тріо funebre” (2002 р.), «Lontana» для гобою і фортепіано (2007 р.), «Пелюстки на снігу» для флейти соло, «Gnothi seauTON» (з грец. пізнай себе) для басетгорну (2003 р.), Концертне рондо для баяна (акордеона) соло.
Певну частину доробку О. М. Таганова складають хорові твори. Це «Приношение alma mater» (2009, на вірші В. Качурина) – урочистий гімн, присвячений 110 –річному ювілею Миколаївського вищого музичного училища, «Песня о солнечном свете» (2003 р., вірші Н. Баликової) зі спектаклю «Синя птиця», дитячі хори «Весела мишка» (на слова А. Усачова), «Сорока» (на слова Б. Заходера) та інші. Камерно-вокальний жанр представлений циклом «Золотые острова» (з 5-ти частин) на вірші А. Ахматової та М. Гумільова для сопрано, баритона, скрипки і фортепіано (1995 р.), вокально-драматичним рондо "Introspections" для голосу і перкусії, твором «Осінні пейзажі" (слова М. Заболоцького) для баритону та фортепіано.
Етапними у доробку композитора визначились масштабні твори, різні за жанрами і стильовими параметрами – це симфонічна поема «Армагеддон» (1996 р.) та хоровий цикл на канонічний текст православної служби «Всенощноє бдениє» (2012 р.). Якщо симфонічна поема знаменує завершення раннього періоду творчого становлення (написана як дипломна робота на закінчення Одеської музичної академії імені А.В. Нежданової), то музика літургічного жанру засвідчує етап творчої зрілості майстра. Дані твори, написані в різних жанрах, стилях і на відстані значного часу (16 років), мають спільні духовні начала. Вони ґрунтуються на авторській мотивації осмислення філософських основ буття, фундаментальних глибин онтології людського духу.
Пошуки гармонії як субстанції Вічності обумовлюють світоглядну парадигму композитора, який знаходить оригінальні музичні форми для втілення багатозначних смислів. Це картини природи з витонченою грою кольорів («Краски», «Осінні пейзажі»), це образи самозаглиблення і споглядання («Пелюстки на снігу», "Introspections"), що відтворюють напруженість авторської інтенції, це гумор фольклорних казок («Народні картинки») і світла енергія дитячих хорів тощо.
Музична мова у творах О. М. Таганова стає показником вдумливого опрацювання різноманітного інтонаційного фонду, про що свідчить яскраво-індивідуальний тематичний матеріал. Це дається взнаки вже в симфонічній поемі «Армагеддон». Концепція твору, написаного на межі епох (середина 90-хроків ХХ ст..), розкриває образи есхатологічного переживання і втілює драму вселенського масштабу, про яку йдеться мова на сторінках «Біблії». «Остання битва народів Землі з силами зла», - як позначив літературну програму автор напередодні прем’єрного виконання симфонії в Миколаєві, знайшла втілення засобами сонатно-симфонічного розвитку.
Семантика твору формується на основі універсального сюжетного коду, заснованого на вічному протистоянні сил світла і темряви і сприймається як високо етична проповідь і заклик до духовного удосконалення. Синтетизм музичного мислення О. М. Таганова проявив себе у повній мірі як органічна риса масштабного твору, що втілює ідею загальнолюдського смислу. В «Армагеддоні» на рівнях жанру, тематизму, образності проявляють себе традиції європейської музичної класики. Стильові алюзії попереднього культурного досвіду інтегруються автором й втілюються в оригінальній мистецькій формі.
Звернення композитора до жанру симфонічної поеми – це подальший розвиток напряму, започаткованого Ф. Лістом ще у середині ХІХ ст., в експресії і живописній яскравості музичних образів знаходять продовження постромантичні тенденції Р. Штрауса, містичний символізм образів поеми глибинно пов'язаний з російською культурою – естетикою творів пізнього О. Скрябіна і С. Рахманінова (зокрема, з поемою останнього «Остров мертвих»). Підвищена емоційність музичних образів «Армагеддона», інфернальний колорит окремих епізодів («сил зла») нагадують в деяких рисах екстатичний містицизм А. Шенберга.
Загострена емоційність інтонаційного конфлікту, покладеного в основу поеми, надає їй рис естетики експресіонізму. Для музичної мови поеми характерна тематична комплексність, де значну роль відіграють темброво колористичні засоби симфонічного оркестру, щільність фактурних утворень. Важливу образну і композиційну функцію в поемі виконує мелодика. Саме цей безперечний чинник музичної мови створює піднесений образ і яскравий ефект кульмінації поеми, підкреслює її авторську емоційно-безпоредню інтонацію, що має значний естетичний вплив на слухачів. Характер мелодизму провідної «теми світла» в «Армагеддоні» за жанровими ознаками представляє собою урочистий хорал-гімн, який набуває в поемі широкого симфонічного розвитку на основі мелодико-фактурного розгортання.
Тематичний комплекс, що втілює образи «тем зла» характеризується протилежними засобами музичної виразності: «жорсткі» акордові сполучення, цілотонові звороти позатональної організації (на основісе збільшених тризвуків), а також темброва окраса тематизму, яка заснована на використанні розширеної групи ударних інструментів, в т. ч. перкусійної установки. Важливим компонентом музичної форми в «Армагеддоні» стає колористика, яка пов’язана з комплексом сонористичних та алеаторичних засобів виразності, що збагачує інтонаційний рельєф і фоновий матеріал та надає музиці додаткових естетичних градацій для втілення основного змісту.
«Армагеддон» представляє собою високоінтелектуальну художню форму відтворення картини вселенської битви доба і зла, філософське осмислення категорій моралі як актуальної теми сьогодення методами симфонічної драматургії.
Ідейно-етична направленість творчості О. М. Таганова, його духовні пошуки знайшли відображення в масштабному циклічному хоровому творі a capella «Всєнощноє бденіє». Композитор глибоко опрацював богословський зміст, морально-повчальний характер церковного дійства й знайшов музично-виражальні засоби, які здатні передати драматизм переживань християнина, його молитовний дух. Літературну основу твору склали канонічні тексти православної служби.
Провідними механізмами смислоутворення композитор обрав ті компоненти музичної мови, які відповідають усталеним традиціям жанру, – тісний зв'язок музики зі словом, переважно діатонічний мелос, темброво-фактурна розробка матеріалу, синтез мелодії і гармонії, в якому структурна роль належить каденціям, використання імітаційної поліфонії як засобу надання особливої експресії фрагментам тексту. Символізм церковних служб позначився на тональному плані частин. Так, у «Всеношній», де йдеться мова про початок і кінець вітхозаповітної історії, композитор використовує концентрично замкнений тональний план циклу (№ 1 та № 6 – F-dur, № 2 та №5 –D-dur). В «Утрені», де зображуються події Нового Заповіту і втілюється ідея благодатної радості служіння Христу, використовується принцип вільного чергування тональностей, що не виключає в той самий час повторів (A-dur, F-dur, d-moll, A-dur, b-moll, As-dur-D-dur, F-dur).
Не використовуючи музичних цитат, О. М. Таганов засобами музичної мови тісно наближається до характеру традиційних розспівів. По-перше, в мелодиці кожної частини переважає плавність, узгодженість висхідних і низхідних рухів, послідовно втілюється принцип варіантності повторів, типовий для традицій знаменного розспіву та пізніших стильових гілок східнослов’янської церковного співу, – київського, болгарського, грецького. По-друге, фактура твору демонструє володіння різноманітними засобами гомофонно-поліфонічного «сплетіння» голосів, що походить від традицій багатоголосної літургічної музики, створеної класиками ХІХ – початку ХХ століття – С. Рахманіновим, О. Кастальським, О. Гречаніновим, К. Стеценком та ін. Водночас авторська індивідуальність твору проявляє себе в найбільшій мірі в гармонії. Даний музично-мовний компонент стає чинником «м’якого» осучаснення півчого образу «Всенощного бденія». Так, акордова діатоніка органічно поєднується з модально-альтерованими співзвуччями, з хроматичними ладовими змінами.
Особливий колорит створюють акорди із додатковими тонами, акорди нетерцієвої будови, що не затьмарює молитовний зміст піснеспівів, а надає їм лише штрихи неповторної фонічної окраси. Створюючи неповторний акустичний образ хорового циклу, композитор використовує елементи традиційних видів церковного співу – антифонного, респонсорного, гімнічного, що сприяє мінливості просторових звучань. В цьому напрямку виразного значення набуває також щільність фактури, зокрема, використання шести та сімиголосся (завдяки divisi), особливо в гімнічних жанрах.
Спираючись на традиції вітчизняного православного церковного співу, О. М. Таганов знаходить нові можливості музичної інтерпретації тексту і сакральної символіки, демонструє діалектичне розуміння співвідношення канону та власного творчого евристичного потенціалу, що надає актуальності його музиці. Номери із «Всенощного бденія» Олега Миколайовича були успішно виконані академічним хором Чернігівської філармонії, а також ансамблем солістів «Благовість» (м. Київ) на концерті сучасної української духовної музики, що відбувся в Михайлівському Золотоверхому соборі в рамках міжнародного проекту «Київ Музік Фест 2012».
Розуміючи музичне мистецтво як галузь духовно-інтелектуальної діяльності, О. М. Таганов намагається пізнати культурні феномени, пов’язані з різними національними традиціями й цивілізаційними шарами. В такий спосіб його звернення до середньовічної японської поезії Сайге та Минамото Санетомо не випадкове. Поетична форма п’ятивіршів танка, а також їх філософсько-узагальнений смисл виступають чинниками музичного опрацювання складного художнього алгоритму в циклі «Пелюстки на снігу».
Твір, призначений для флейти французької конструкції (що збільшує виконавські можливості), надає приклад синтезування засобів поезії, музики, інструментального театру. Авторська концепція твору виходить з давніх традицій японської культурної свідомості, основаних на подібному синтезі. Кожна частина циклу починається з виразного прочитання виконавцем-музикантом вірша. Музичні засоби «Пелюстків на снігу», що включають широкий арсенал алеаторики, сонорики, техніки флажолетів, гліссандо, трелей, різних видів артикуляції і звуковидобування, беруть участь у творенні нової художньої форми, яка дозволяє продовжити сприймання поетичного слова, перевести його в іншій вимір, збагатити відтінками, відтворити дух вірша.
Прикладом відтворення різних відтінків гумору й сатири з елементами епатажу став «Gnothi seauTON» з підзаголовком Experience of triple sacralization (досвід потрійної сакралізації). Використовуючи широкі технічні можливості басетгорну (soffio, vibrato, glissando, frullato, coloured tone та ін.), вільні темпи, спектр динамічних можливостей та інші засоби сучасної авангардної музики, композитор створює образ сучасного музичного скерцо, яке завершується театрально-артистичною імпровізацією виконавця, що начебто звертається до аудиторії. Комічний ефект добудовує лапідарна мелодія маршу під звуки поцілунків.
[
|