| Стаття |
|
|
|
|
Через помилку суфлера хотіли вигнати з опери
Диригент Львівської опери Мирон Юсипович під час навчання в консерваторії 4 роки працював суфлером
12 березня 2012, понеділок
Поширити у Facebook
Джерело: Gazeta.ua
 "У нашому театрі вже повелося років 50, що посада суфлера — трамплін для майбутніх диригентів. Бо це гарна школа. Добрий диригент має пройти свою суфлерську мушлю. Робота суфлера в театрі — це не просто сидіти й підказувати.
Суфлер повинен давати слово під момент вступу, причому в момент, коли співак ще не співає. Бо, коли співає, за законами фізіології, людина погано чує інших, лише себе. Треба давати репліку, щоб від неї, як від трампліна, співак відштовхнувся і вступив.
Ні заскоро, ні запізно. Слово суфлера — це як ауфтакт диригента. Крім того, будучи суфлером, вчишся бути морально витривалим. Бо суфлер — зазвичай, молодий хлопець-студент, який завжди стає крайнім", - розповідає Мирон Юсипович.
Він згадує, що під час своєї першої вистави суфлював так голосно, що його почуло партійне начальство в залі.
"Вперше я суфлером поїхав на гастролі в Ворошиловград, нинішній Луганськ. Іде вердівська опера "Ернані". Проблема в чому: буває, коли початки куплетів подібні, артист часом може перескочити на автоматі на останній. Було так і тут. Перший куплет починався з "Карле Великий, я присягаюсь...", а другий - "Я присягаюсь, Карле Великий...".
Не дай Боже, якщо соліст почне співати відразу другий. Тоді він автоматично співає кінцівку, йде на коду. Кілька сторінок партитури пропускаються. Це момент був дуже небезпечний. В такому місці я мав вчасно підказати: "Ка-а-арле Великий!". Але наш соліст недочував. Мене тоді тільки на роботу прийняли, і я дуже хвилювався. Соліст просив мене підказувати якомога голосніше.
Тож я так добре крикнув "Карле Великий", що мене почули на задніх рядах. А вистава була презентаційна перед партійними чиновниками. Соліст задоволено кивнув, і співає собі далі. Раптом чую: шум, хтось кричить "Де він? Де цей хлопець? Хай заяву пише!", - директор. Соліст після вистави закутав мене в завісу, каже "Стій тут". Того дня директор мене не знайшов, а наступного вже охолов. Гучність голосу суфлера має бути середня між шепотінням і тембровим голосом", - ділиться диригент.
Мирон Юсипович зізнається. що у суфлерській мушлі відчував себе пілотом-диспетчером на літаку.
"Якщо стається екстрим на сцені, то хороший суфлер може врятувати всю виставу. Якось ми давали виїздну виставу. Напевно, якийсь сотий раз іде оперета Легара "Весела вдова". У мене щоразу з собою клавір — партитура з усіма партіями й словами. А це забув з собою той клавір узяти. Але знав цю оперету напам'ять. Нікому не сказав, що працюю без партитури.
От оперета йде, я все спокійно підказую, актори все прекрасно знають. Аж в антракті один із солістів підходить і просить показати клавір, щоб подивитися і щось там нагадати собі. Кажу йому: "Знаєш, немає сьогодні клавіру. Я його не взяв". "А як же підказуєш?" - "Так, по пам'яті". Він пішов і сказав у гримувальній співакам, що суфлер нині без клавіру.
І в другій дії стається метаморфоза: раптом всі починають помилятися. Як психоз пішов. Люди співали ту виставу десятки разів, воно вже все накатане. А тут починається дія: у всіх круглі очі. Хтось один помилився — а за ним ланцюгова реакція. Я ледве з того вилазив: і співав, і кричав у тій мушлі", - згадує він.
Автор: Валерія Радзієвська
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Джерело: Gazeta.ua
|