| Стаття |
|
|
|
|
Маестро Павлу Муравському (Моравському) виповнилось би 111 років
30 липня 2025, середа
Поширити у Facebook
30 липня народився патріарх українського хорового мистецтва, видатний хоровий диригент, педагог, народний артист України, очільник провідних хорових колективів України "Трембіта" і "Думка", Шевченківський лавреат, Герой України (1914-2014).
Він простояв за диригентським пультом понад сім десятиліть, померши на 101-му році життя. Його вчителями були Левко Ревуцький і Григорій Верьовка.
Творчість Павла Муравського - органічна складова багатовікової традиції українського хорового співу. Прізвище Маестро - Моравський. Він став Муравським через помилку паспортистів.
Павло Муравський виконав і здійснив звукозаписи понад 1000 хорових творів різних авторів, виховав близько 1000 диригентів-хормейстерів, створивши в українській музичній культурі свою школу акапельного співу - хорову школу Муравського. Учні називали його "українським музичним Конфуцієм", бо він диригував не лише рукам, а й очима, серцем, душею. Його вчителями були Левко Ревуцький і Григорій Верьовка.
Народився майбутній Маестро в подільському селі Дмитрашківка (нині - Вінниччина).
Його з старшим братом виховувала мама. Тато загинув у Першій світовій війні, коли Павлу не було й року. У дитинстві співав у сільському хорі.
"У 1930 р. я закінчив семирічку й, може, так і лишився б працювати в колгоспі. Мій двоюрідний брат Степан Білянський співав у хорі під керівництвом Миколи Леонтовича.
Після вчителювання він вступив у Музично-драматичний інститут у Києві. А мій дядько Сергій Юхимович Могилівський просив його хоч якось організувати мені допомогу, щоб я вступив до київської музичної школи, точніше технікуму", - розповідав Павло Муравський в одному з інтерв'ю.
Після закінчення технікуму у 1934 р. працював учителем музики в середній школі м. Чорнобиль і керував дитячими хорами. У 1936-1941 рр. навчався на дириґентсько-хоровому факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Ще під час навчання диригував самодіяльним хором заводу "Арсенал" і вокальним ансамблем Українського раді.
У роки війни Павло Муравський навчався у у Військово-морському училищі протиповітряної оборони в Ленінграді і керував хором училища. Потім командував зенітним взводом Північної Тихоокеанської флотилії і керував полковим хором флотилії.
У 1943 р. старший лейтенант Муравський організував Червонофлотський ансамбль пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії і був його художнім керівником до 1946 р.
Через захворювання, Павла Муравського перевели на Чорноморський флот, а невдовзі демобілізували. Після демобілізації за рекомендацією своїх учителів Левка Ревуцького і Григорія Верьовки Павло Муравський очолив львівський обласний хор "Трембіта", який через п'ять років став Державною академічною хоровою капелою.
З 1964 по 1969 рік Павло Муравський був художнім керівником і головним дириґентом Державної заслуженої академічної хорової капели "Думка". З 1965 р. викладав у Київській консерваторії.
У цей час Павло Муравський працював з видатним оперним співаком Борисом Гмирею. Спільно вони дали ряд концертів з творів української класики, особливо на вірші Т. Шевченка.
На роботу Павло Муравський ходив пішки, навіть, коли йому бузо за 90.
"Осмислюючи феномен Павла Муравського, я збагнула, що народження особистості не є випадкове. Наша співоча традиція, як колективний набуток багатьох поколінь, завжди розвивалася й продовжувалася талантами геніально обдарованих митців, які в різні періоди історії воскрешали її з глибин пам’яті. Так і Павло Муравський упродовж життя своєю творчістю уособлював позачасовість мистецтва співу", - Ольга Бенч, диригентка, музикознавиця, авторка книги "Павло Муравський. Феномен одного життя" .
|