Музика вічності... | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Музика вічності...
Фроляк Богдана
Музика вічності...
Композитор Богдана Фроляк стала лауреатом Шевченківської премії-2017
16 березня 2017, четвер
Поширити у Facebook

Її симфонія-реквієм «Праведная душе» на тексти Кобзаря вже увійшла в історію української музики.

Попри скромну вдачу й стриману манеру поведінки Богдану Фроляк неможливо не помітити і не запам’ятати — її саму та її чудову музику, під час звучання якої, здається, випромінюється м’яке сяйво, а відлуння залишає по собі ледь не фізичний слід тепла.




«Мистецтво, особливо музика, має залишати відчуття світла, катарсису. Я дуже хочу, щоб моя музика була насправді світлою», — зізнається композитор. Богдана Фроляк блискуче володіє професією і має винятково тонке художнє бачення, необхідне для сучасної інтерпретації поезії Тараса Шевченка.

«Праведная душе», симфонія-реквієм для хору, солістів і оркестру, — твір особливого звучання, написання якого припало на тяжкі місяці Майдану 2014-го. Цей опус гідно продовжує визначний музичний ряд, де попереду стоять монументальні хори Бориса Лятошинського, безцінні своєю ліричною наповненістю твори Валентина Сильвестрова, вибухово-драматичні «Страсті за Тарасом» Євгена Станковича.

Вже перших тактів симфонія-реквієм ламає звичні слухацькі упередження. Звучання вступних фраз, у яких вгадуються алюзії до моцартівського Реквієму, формує відчуття, котре зберігається до самого кінця, — відчуття єдино вірної інтонації, щемної, зосередженої, одночасно експресивної й сповідальної.

Здається, Богдана Фроляк писала в тому стані, в якому перебувають під час роботи іконописці, стані очищення від усього суєтного. В результаті слідом за Шевченком аудиторія відкривається стражданням і молитвам, буквально розривається між пеклом і раєм, дійсно переживає катарсис. Згадуючи період написання, Богдана Фроляк розказала: «Твір створювався так, ніби не мною. Маю відчуття, що це був саме той випадок, коли твоєю рукою Хтось водить»... Можливо, поруч був сам поет, точніше, зболіла душа Тараса Григоровича.

Легким, «не натужним» виявляється дихання форми симфонії-реквієму, хоча її виконання триває цілу годину. На продовження улюбленого шевченківського прийому композиторка вільно переходить від одного художнього розміру до іншого, часто змінює ритмічні формули та образні плани, тим самим досягаючи необхідного драматургічного об’єму.

У підйомах і спусках мелодичних хвиль, чистоті багатошарових гармоній, делікатності поводження із народними компонентами музичної тканини дається взнаки справжнє, непідробне натхнення. Час від часу притаманне стилю Богдани світіння стає помітним оку, наприклад, коли епізоди «Зоря моя вечірняя» і «Садок вишневий» розгортаються у розкішні золотаві хорові пейзажі.

Сила й точність шевченківської інтонації зберігаються аж до ностальгічного фінального «Заповіту», в якому знімається звичний пафос промовляння. Особливо вражає тиха кульмінація твору, фрагмент «Нехай я заплачу, нехай свою Україну ще раз побачу», в якому перед слухачами майже буквально являється душа поета. Вимовлені солістом ніби «з грудкою у горлі» вокальні фрази-прощання супроводжуються закарбованими у пам’яті опаданнями флейт, які «плачуть і ридають», і стікають по зачорнілих сажею щитах, і змішуються зі струмками крові, що тече й тече прекрасними обличчями у вічність...


Автор: Олена Корчова
Фото: РУСЛАН КАНЮКА
Композитори:Богдана Фроляк
Джерело: Газета «День»



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine