|
|
...Закохані в рояль
У Національній музичній академії України ім. П. Чайковського відбувся концерт самобутніх молодих майстрів
29 вересня 2013, неділя
Поширити у Facebook
 Програма із серії «Нове покоління українських піаністів» познайомила слухачів із двома витонченими українськими музикантами, що вразили меломанів своєю високою майстерністю міжнародного класу.
В концерті взяли участь наймолодша солістка Національної філармонії України, лауреат міжнародних конкурсів Марія Вихляєва та студент третього курсу, лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Чоні.
У першому відділенні пролунав цикл «Гойєски» маловідомого та рідко виконуваного в Україні іспанського композитора Енріке Гранадоса. Гранадос — представник яскравого явища в європейському музичному мистецтві кінця ХІХ початку ХХ сторіччя, пов’язаного з національним іспанським музичним відродженням — Ренасимьєнто. Вибір піаністкою настільки складної технічно та вишуканої програми характеризує її як шукаючого музиканта. Адже Марія Вихляєва взялася фактично вперше виконати в Україні цей цикл (вона спеціально їздила до Іспанії, щоб проникнутися духом композитора та його музичними образами).
Фортепіанна сюїта «Гойєски» (1911 р.) — данина захоплення Гранадоса живописом його великого співвітчизника художника Гойї. Саме під враженням від його картин і малюнків із життя «махо» та «мах» композитор створив свій цикл п’єс. Так, романтична п’єса «Маха та соловей», що включає інтонації іспанських пісень, розповідає про маху — улюблену героїню творчості Гойї.
Звучання народних танцювальних мелодій відчутно в багатьох частинах сюїти «Гойєски» — в «Фанданго при свічках», в «Галантних компліментах», «Розмові крізь грати», які передають атмосферу ніжних любовних зізнань біля балкона. Всі п’єси циклу оспівують романтичну, бентежну Іспанію. Надзвичайно виразний, темпераментний стиль сюїти нагадує музику Ліста, особливо близькі їй повнозвучні фортепіанні пасажі. Технічні засоби використані різноманітно, звучність барвиста, і все написано з прекрасним розумінням особливостей інструменту. Гранадос вимагає від піаніста проникнення у внутрішнє єство музики, без чого неможливо зрозуміти, а тим більше розкрити у виконанні багатство її змісту.
Виконання такої музики для піаніста — завжди спокуса піти шляхом емоційної транспарентності, т.з. іспанщини. Але в інтерпретації Гранадоса Марія Вихляєва засвідчила бездоганний художній смак. Незрима, плинна чарівність ліричних епізодів, пристрасні сплески, емоційні коливання були передані молодою піаністкою дуже витончено. Рояль звучав незвичною палітрою фарб: елементи звуконаслідувань — чувся передзвін гітарних струн, млосний співучий звук, що летить, в кантилені — все це створило атмосферу зачарування музикою Гранадоса.
Марія володіє рідкісним обдаруванням: вибудовувати звукову панораму найтоншим відчуттям багатопланової, поліфонічної фортепіанної фактури, підпорядковуючи її єдиному драматургічному задумові. Виступ Марії Вихляєвої відкрив слухачам вишуканий чарівний світ Гранадоса та продемонстрував зрілу майстерність 24-річної піаністки, яка поєднує високий професіоналізм, чудовий піаністичний стиль і яскравий артистичний темперамент.
У другому відділенні Дмитро Чоні грав романтичну програму, яка складається з творів Шуберта, Ліста, Скрябіна, Рахманінова, що цілком відповідало обдаруванню артиста. Дмитро володіє ліричним талантом. Його виконання чарує особливою, світлою задушевною інтонацією. Дуже проникливо були виконані твори російських композиторів Скрябіна та Рахманінова. Рояль для молодого піаніста — це інструмент для розкриття його ніжної та поетичної душі, і в той же час він показав яскравий темперамент, пристрасність у драматичних п’єсах програми.
До речі, Марія Вихляєва та Дмитро Чоні — учні відомого педагога Юрія Кота, якого можна привітати з появою на сучасному музичному олімпі самобутніх майстрів фортепіанного мистецтва високого класу.
Автор: Ольга Стельмашевська
Викладачі: Юрій Кот
Концертний зал: Великий зал Національної музичної академії
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Газета "День"
|