|
|
Чого нас вчить історія
До Дня Злуки в Національній опері покажуть виставу «Ярослав Мудрий»
21 січня 2016, четвер
Поширити у Facebook
Нагадаємо, на київській сцені вперше цю оперу Георгія Майбороди поставили 1975 року Юрій Смолич, диригент Стефан Турчак і сценограф Федір Нірод. Лібрето написав сам композитор за однойменною драматичною поемою Івана Кочерги.
Вистава «Ярослав Мудрий» протрималася в репертуарі театру понад десять сезонів і тривалий час була єдиним твором із давнім історичним сюжетом. 2007 року оперу відновили режисер Анатолій Солов’яненко, диригент Микола Дядюра, хормейстер Лев Венедиктов, сценографи Фадей та Михайло Риндзаки.
На тлі виразних історичних подій розкривається внутрішній світ князя-мислителя, будівничого і воїна, який крок за кроком переборює підступні інтриги своїх ворогів і недругів. Ярослав Мудрий — могутня постать державного діяча, людина багатого внутрішнього світу.
— «Ярослав Мудрий» — класична за формою опера, — нагадує керівник літчастини Національної опери Василь ТУРКЕВИЧ. — Арії, аріозо, речитативи, розгорнуті хори спираються на сюжетну та музичну драматургію. Музична мова опери Георгія Майбороди позначена виразною мелодикою і лейттемами, емоційна, близька до національних традицій класичної музичної культури.
22 січня головні партії виконують солісти: Сергій Магера (Ярослав Мудрий), Вікторія Ченська (Інгігерда, його дружина), Лілія Гревцова (Єлизавета, їхня дочка), Петро Приймак (Гаральд, витязь Норвезький), Валентин Дитюк (Журейко, муляр), Анжеліна Швачка (Джемма, дівчина із Сицилії) та інші.
Це була знакова постать — Великий Князь Київський і всієї Русі-України Ярослав Володимирович (978—1054), якого прозвали у народі та літописцями (цілком заслужено!) Мудрим. Державний Діяч з великої літери, правитель, який думав не стільки про утримання влади, а про долю майбутніх поколінь (і щастям було, що саме цей керманич-стратег стояв на чолі Давньої Русі майже чотири десятиліття), видатний культурний діяч, вправний, блискучий дипломат, який підтримував стосунки з усіма державами Європи та Сходу, впливав на політику Візантії — ця видатна людина, безперечно, заслуговує на особливу увагу наших сучасників. Крім усього іншого, спадщина Ярослава Мудрого — урок для сучасної «еліти» і як треба керувати державою!
Державницькі здобутки Ярослава Мудрого за майже 40 років правління наочно засвідчують: то була доба найвищого розквіту нашої Української Імперії, коли Київська Русь мала повне право говорити як рівна з рівними (а інколи й переважала їх — політично, культурно, у військовому сенсі) з наймогутнішими монархіями Заходу і Сходу: з візантійськими та німецькими імператорами, французькими, угорськими й норвезькими королями, — нагадує Ігор СЮНДЮКОВ у статті «Ярослав Мудрий: урок-послання через 1000 років». І не лише з ними. Це є законним предметом нашої національної гордості — адже ніколи потім Українська держава не сягала такої вражаючої сили. Звісно, гордості без пихатості, без засліплення, без ідеалізації «свого» лише тому, що воно «своє».
До речі, в липні 1015-го, в Берестові під Києвом помер батько Ярослава, офіційний хреститель Русі, князь Володимир Великий (Красне Сонечко). Спадкоємцем його мав стати саме Ярослав — але майбутньому великому володареві Давньої України довелось тоді витримати цілих 4 роки запеклої боротьби за владу з рідним братом, перш ніж остаточно утвердитися на Київському престолі. І що вражає: це випробування не озлобило Ярослава, не зробило його деспотом — він спромігся поєднати належну міць і силу держави зі справжнім демократизмом і гуманізмом (за критеріями ХІ століття, звісно), уславив Київську Русь на всю Європу, на весь світ!
Автор: Тетяна Поліщук
Виконавці: Сергій Магера, Вікторія Ченська, Анжеліна Швачка
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Концертний зал: Глядачевий зал Національної Опери України
Джерело: Газета «День»
|