|
|
Під крилом Лисенка
Цьогорічний конкурс зібрав нечувану кількість учасників і вийшов за межі концертних залів
28 листопада 2012, середа
Поширити у Facebook
 Упродовж десяти днів Київ перебував у зоні тотальної музичної «окупації»!
У чотирьох провідних концертних залах столиці відбувалися вибіркові тури ІV Міжнародного музичного конкурсу ім. Миколи Лисенка, що став своєрідним заключним акордом ряду урочистих заходів, присвячених ювілею видатного музично-громадського діяча, засновника вітчизняної професійної композиторської школи, фундатора національної мистецької освіти (1842 —1912).
Цьогорічний форум сфокусувався у своєрідній точці золотого перетину «круглих» дат: 170-річчя від дня народження Миколи Віталійовича, 100-річчя від дня його смерті, 50-річчя заснування конкурсу (1962) і 15-річчя від дня набуття ним міжнародного статусу.
Резонансний музичний турнір, що відбувся в чотирьох категоріях — скрипка, віолончель, фортепіано, сольний спів, — зібрав під своїм крилом нечувану до того кількість бажаючих: «засвітитися» на престижному форумі зголосилося 162 учасника із 16 країн світу! Авторитетні музиканти, представники світової виконавської еліти із багатьох країн презентували потужний склад журі, до якого входили й лауреати минулорічних лисенківських конкурсів. Без перебільшення, атмосфера надзвичайного емоційного збудження, вирування пристрастей як у колі самих конкурсантів, так і з-поміж їхніх наставників, батьків, колег, виходила далеко за межі власне концертних приміщень.
Заявлені організаторами змагання — чотири новації цьогорічного конкурсу, вражаючий уяву українського виконавця академічної музики призовий фонд (20, 14 і 8 тисяч американських доларів відповідно — нагороди першим трьом переможцям), задекларований новий принцип голосування журі, покликаний остаточно розвіяти сумніви громадськості щодо можливої корумпованості й упередженості суддів, посилені гарантії об’єктивності оцінок завдяки залученню міжнародних спостерігачів й обіцянки забезпечити переможців концертними ангажементами, спричинили підвищену увагу до цьогорічного форуму з боку всіх причетних до світу академічної музики.
Градус цікавості як професіоналів, так і пересічних меломанів відразу «заскалив», коли з’ясувалося, що відомим скрипковим експертом, власником дилерської мережі Флоріаном Леонардо до Києва буде доставлено унікальну скрипку, виготовлену в Кремоні 1727 р. уславленим майстром Джузеппе Гварнері Дель Джезу. І справді, чарівний голос цього легендарного інструмента київська публіка мала можливість почути вже на відкритті конкурсу (виступив лауреат І Міжнародного конкурсу ім. М. Лисенка Дмитро Ткаченко), а в заключному гала-концерті на ньому заграв цьогорічний «срібний» призер, російський скрипаль Роман Філіпов.
Традиційно почесною гостею конкурсу стала онука Миколи Віталійовича Лисенка — професор НМАУ ім. П. І. Чайковського Рада Остапівна Лисенко. Вона поділилася з «Днем» своїми враженнями:
— Я дуже втішена цим конкурсом, що названо ім’ям мого уславленого діда. Вважаю, конкурс пройшов на досить високому рівні. Хочу наголосити на високопрофесійній, стабільній роботі журі у піаністів, очолюваного професором НМАУ Валерієм Козловим. Усі ми стаємо свідками поступового зростання авторитету нашого змагання не лише в себе вдома, а й на міжнародній арені. Знаєте, одна з моїх вихованок — Сін Сін Ма, талановита китаянка — теж брала участь у конкурсі, та поки що їй не пощастило зайняти сходинку переможця. Утім, гадаю, її головні перемоги ще попереду!
«Золотими» призерами нинішнього конкурсу серед 78 співаків стали: студентка НМАУ (клас Марії Стефюк) Ольга Кульчинська і соліст Національної опери України Ігор Євдокименко. Найвищу сходинку в номінації «віолончель» посів Олексій Шадрін (Україна), який одержав, до того ж, і спеціальну нагороду — «За краще виконання твору Миколи Лисенка». Володарем другої премії в категорії «скрипка» (цього разу першу не було присуджено взагалі) став російський скрипаль Роман Філіпов. Серед піаністів також не було обрано володаря першої премії, тож другу нагороду повіз до Росії Рустам Мурадов.
КОМЕНТАРІ
Міжнародний турнір такого рангу завжди тягне за собою шлейф постконкурсних роздумів, переосмислення вражень, аналіз виступів як серед конкурсантів, членів журі, так і в команді його організаторів. Утім, мабуть, найвідповідальнішу місію покладено все ж на суддівську колегію, тому саме висновки й враження головуючих і членів журі й є найціннішими коментарями. Охоче розповіли «Дню» про своє головування в журі конкурсу скрипалів професори НМАУ Анатолій Баженов, Іван Кучер (категорія віолончель), Марія Стефюк (сольний спів), а також доктор філософії, піаніст, відомий етномузиколог Тарас Філенко зі США, який презентував кожному з переможців під час урочистої церемонії нагородження свою книгу-фотоальбом «Світ Миколи Лисенка».
«КОНКУРС — ЦЕ ПАНОРАМА ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У СКРИПКОВОМУ ВИКОНАВСТВІ У СВІТІ»
Анатолій БАЖЕНОВ (Україна):
— Я маю вже достатній досвід суддівства, та кожний конкурс є неподібним до інших. Цього року в нас було надзвичайно представницьке журі й у сенсі географії, й у сенсі професійного рейтингу його членів. І саме з цим я передусім пов’язую значний «приплив» учасників — їх було 41! Щоправда, половина — з України. Конкурсна програма була досить непростою, отже, це був складний та напружений марафон для його учасників.
Приємно відзначити спокійну, доброзичливу атмосферу під час суддівства, члени журі завжди досягали порозуміння, незважаючи на мовні відмінності. Та, зрозуміло, — мова музики універсальна, й завдяки цьому завжди легко знайти бажаний консенсус. Із моєї ініціативи до складу інтернаціонального журі увійшли мої давні друзі, видатні музиканти сучасності — Олег Криса (США), Ліана Ісакадзе (Грузія — Німеччина). У наш колектив суддів-однодумців органічно «вписалися» й міжнародні спостерігачі: доктор філософії Тарас Філенко (США) та пані Тереза Ксешка-Фалгер (Польща). Вважаю досвід присутності іноземних спостерігачів доцільним: це — своєрідний «фільтр», який має переконати громадськість у незаангажованості журі, об’єктивності оцінок гри конкурсантів.
Важливо, що викладачі, учні яких беруть участь у змаганні, не мають права голосувати за них, і всі члени журі підписували відповідний документ, у якому наголошувалося, що не віддаватимуть свій голос за учасника, якщо контактували з цим учнем менше ніж за два роки до конкурсу.
Кожен конкурс — це нелегка, але надзвичайно цікава й корисна праця для члена журі. Завжди радісно бачити, що молоді музиканти обирають скрипку й перемагають у складних змаганнях. Щоправда, цього разу журі вирішило не присуджувати першої премії в номінації «Скрипка».
«ПОТРІБНО ВВЕДЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОБОРУ СПІВАКІВ...»
Марія СТЕФЮК (Україна):
— Робота нашого журі була вкрай складною, адже впродовж трьох днів ми мали прослухати 78 конкурсантів, тому були змушені навіть зняти з програми одну арію. Усі судді одностайно засвідчили хороший співацький «матеріал» більшості наших співаків (а українські виконавці за кількістю переважали), проте часто відчувався брак «школи», невідповідність виконання змісту музики, недостатня майстерність.
І все ж, при тому, що й сьогодні світовим еталоном у вокалі залишається школа bel canto, хочу авторитетно наголосити — кращих голосів за своїми тембральними властивостями, ніж українські, у світі немає. Натомість справжнім відкриттям для мене особисто стало навдивовижу музикальне, проникливе виконання української пісні китайським співаком Фаньйонг Ду, який має камерний голос і своєю щирістю підкорив усіх членів журі, робота якого, до речі, відзначалася винятковою одностайністю й толерантністю».
«КОНКУРС ЯК ПУТІВКА У ВЕЛИКЕ КОНЦЕРТНЕ МАЙБУТНЄ»
Іван КУЧЕР (Україна):
— У нашому «локальному» суддівському колективі панував винятково сприятливий клімат взаєморозуміння, толерантності й високого професіоналізму, і я наприкінці подякував за роботу особисто кожному із членів журі. Сподіваюся, кожний із конкурсантів, лауреатів і суддів візьме із собою часточку цієї теплої, доброзичливої атмосфери нашого конкурсу, який в цілому засвідчив високий рівень і виконавства, й організації. Усіх підкорив яскравий виступ молодого 19-річного лауреата Олексія Шадріна, нашого співвітчизника, й уже на цьому етапі можна побачити його велику перспективу. Гра цього виконавця демонструє повну гармонію технічної досконалості з надзвичайно яскравою музикальністю й красивим звуком. Гадаю, цей конкурс дасть йому добру путівку у велике концертне майбутнє.
«ГОЛОВНЕ, ЩОБ НИНІШНІЙ СПАЛАХ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО ЦЬОГО ПРЕКРАСНОГО ФОРУМУ НЕ ЗГАС»
Тарас ФІЛЕНКО (США):
— Нинішній конкурс засвідчив загальний зростаючий рівень виконавської майстерності його учасників, поступове завоювання міжнародного авторитету, переважно на рівні «комплектування» інтернаціонального, справді «зіркового» складу журі. Проте він ще не набув належного розголосу у світі, й задля цього, на мою думку, необхідна серйозна й стабільна робота організаційного комітету впродовж всієї, нині занадто тривалої, вимушеної чотирирічної «вакації».
Вважаю, що періодичність його проведення має бути щонайбільше два роки, а то й щорічна — з виокремленням кожної категорії почергово: цього року, наприклад, «фортепіано», наступного — «скрипка» тощо. Адже вік конкурсантів дуже короткий, особливо вокалістів, які як музиканти формуються доволі пізно — після 25 років, а баси навіть і пізніше, й молода людина ледве встигає двічі увійти до цього регламентованого віком часу. Я бачу перспективу в міжнародному утвердженні цього конкурсу шляхом планомірного залучення до співпраці українських посольств у різних країнах, а також — у налагодженні приватних контактів зі світовими менеджерами в цій галузі.
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ
На нинішньому Конкурсі ім. М. Лисенка було зроблено перший крок до виходу у світовий музичний простір, а саме — запровадження прямої телетрансляції на Першому Національному. Втім, нашарування в цей день полярних заходів — трагічної дати Голодомору в Україні й фінальних урочистостей закриття конкурсу — стало на заваді повноцінного відчуття святковості моменту. Натомість в Києві існує насправді європейський за рівнем проведення змагання Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Володимира Горовиця, онлайн трансляція через Інтернет усіх турів якого збільшила аудиторію його прихильників у рази.
На жаль, як і в минулі рази, нинішньому конкурсу бракувало достатньої реклами, широкого превентивного анонсування. Інтернет-сайт конкурсу невчасно відображав динаміку прослуховувань і проходження турів. Вимагала більшої продуманості й дислокація залів для прослуховувань учасників: явно замалим виявився Малий зал НМАУ, де виступали співаки. Кожного дня відбувався просто штурм цього приміщення (до речі, без кондиціонера), і бажаючі змушені були стоячи слухати спів конкурсантів. На майбутнє варто було б організаторам запровадити практику повної відмови від участі в конкурсі учнів членів журі, як це практикується на багатьох європейських конкурсах, щоб конкурс не ставав «бенефісом» викладачів, які сидять у журі.
Можливо, слід було б подумати й про практику оприлюднення поіменного голосування після кожного туру. Та насамперед у рамках конкурсу має ефективно працювати інститут міжнародного менеджерства, причому починаючи вже з першого туру прослуховувань, де дуже часто народжуються справжні «зірки», які з різних причин часто «не допливають» до фіналу. Тож можна лише вітати готовність художнього керівника конкурсу Ольги Кононенко й надалі працювати над вдосконаленням міжнародного формату Конкурсу ім. Лисенка
Автор: Наталія Семененко
Діячі мистецтв: Анатолій Баженов, Іван Кучер
Конкурс (фестиваль): Міжнародний музичний конкурс ім. М. Лисенка
Джерело: Газета "День"
|