|
|
“Іду берегом моря, летять шахеди, працює ППО, а на зустріч – мій студент”
Кармелла Цепколенко, професорка і композиторка з Одеси про те, як творити у часі війні
Сьогодні
Поширити у Facebook
“Музика моря і відваги” – так називається концерт, що повністю складається з творів молодих композиторів Одеси. Він відбудеться 27 листопада у Львівському органному залі. Ця подія є частиною проєкту “Музика молодих композиторів”, який вже чотири роки впроваджує команда Органного залу у межах стратегії промоції української класики Ukrainian Live.
Музика молодих композиторів Одеси лунатиме в ньому вперше. Це інтерв’ю з Кармеллою
Цепколенко – кураторкою проєкту, професоркою Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової, композиторкою, Заслуженою діячкою мистецтв України, лауреаткою Шевченківської премії. Ми поговорили про те, як народжуються нові твори, чому для молодих авторів так важливо чути свою музику наживо, як формується сучасна одеська композиторська школа, а також про те, як війна змінює творчість і життя музикантів.
– Пані Кармелло, розкажіть, що почують слухачі Львівського органного залу 27 листопада на концерті проєкту “Музика моря і відваги”?
– ”Музика молодих композиторів” – це дуже цікавий проєкт Львівського органного залу. Ідея створити концерт музики одеських композиторів виникла завдяки комунікації директорів Органного залу Івана Остаповича й Тараса Демка з ректоркою нашої академії Оленою Хіль.
Для композитора важливо чути свою музику наживо. А для навчання композиції – й поготів. Писати “в стіл” ми всі можемо, і послухати в midi-форматі свій твір теж. Як композитор я добре знаю різницю між тим, як ти чуєш твір “у голові”, і тим, як він звучить наживо. Ми уявляємо музику у свідомості й підсвідомості інакше, ніж її виконують реальні інструменти. Тому перша репетиція часто для композитора – справжній шок: ти очікуєш одного, а чуєш зовсім інше. До цього треба звикнути. Саме тому такі студентські проєкти мають відбуватися якнайчастіше – це і практика, і важлива виховна робота.
Я дуже пишаюся тим, що робить Органний зал і його керівники. Велика радість, що є такі проєкти, які допомагають студентам вкладати свою енергію у живе виконання.
У проєкті “Музика моря і відваги” беруть участь найсильніші студенти-композитори нашої академії. Це не випадковий добір: усі вони вже були учасниками різних фестивалів, українських і міжнародних проєктів, мають дипломи, відзнаки, є лауреатами конкурсів. Усього запрошено сім осіб, хоча на композиторському факультеті студентів значно більше. Це не лише мої вихованці – також студенти класів наших доцентів Сергія Шустова і Ганни Копійки.
Курси різні: починаємо зі студентів другого курсу, далі – третій курс (троє студентів), магістр другого року навчання – Хе Чжігоу з Китаю, Олександра Дюі (магістратура, другий рік) і Лі Юйцінь – аспірантка другого року навчання.
Трохи про відбір. Так сталося, що четверо (Олександра Романова, Агеліна Слободянюк, Марія Бєрестова та Хе Чжігоу) з цих студентів брали участь у проєкті київського ансамблю сучасної музики “Рікошет” під орудою Сергія Пілютикова (фестиваль Прем’єри сезону, Київ 2025). У ньому студентам-композиторам з профільних вишів Києва, Львова, Харкова та Одеси пропонувалося написати твір для ансамблю “Рікошет”, який має такий склад: флейта, кларнет, фортепіано, скрипка, віолончель. Наші четверо студентів одразу відгукнулися. Усі пройшли до концерту в межах київського фестивалю “Прем’єри сезону”, там ці твори й були виконані вперше. Ми вирішили відібрати їх і для Львова – як твори, що вже пройшли перше випробування сценою.
Оскільки більшість композицій написано для п’яти інструментів, ми так і сформували програму. Звучатимуть квінтети Олександри Романової, Марії Бєрєстової, Ангеліни Слободянюк, Хе Чжігоу, Лі Юйцінь. Окрім того, прозвучить квартет Олександри Дюі, а також соната для скрипки і фортепіано Анастасії Хабаль, лауреатки міжнародного конкурсу. Виконавцями будуть студенти-інструменталісти нашої академії, а кожен композитор у своєму творі гратиме партію фортепіано. Ансамбль, який склався при підготовці до львівського концерту, вже має назву – “Vivo Energico”. Маємо надію, що студенти, які беруть участь у проєкті, продовжуватимуть активну творчу діяльність і популяризацію сучасної української музики.
Очікуємо також дириґента зі Львова, бо є три твори, які складно виконувати без дириґента.
– Чи є у вас своя методика, за якою ви навчаєте студентів?
– Так, я маю свою методику – “Сценарна розробка музичного матеріалу” в класі композиції у вищому музичному навчальному закладі. Це була тема моєї дисертації, і я особливо втілюю її на першому–третьому курсах.
Перед написанням твору ми шукаємо ідею, сценарій, вербальні образи – ще до появи музики. Важливо витягнути це з підсвідомості у свідомість. Потім вербальну концепцію ми переводимо в музичні образи й працюємо вже з композиційними технологіями.
Сценарій має бути – не обов’язково в назві твору. Але багато композиторів дають цікаву назву, щоб вона приваблювала слухача, відкривала йому двері до твору.
Розповідаючи про свою методику, маю додати: у нас є чіткі навчальні плани. Ми починаємо з малого, щоби прийти до великої мети – від п’єси для одного інструмента до симфонії. Це дуже поступовий процес, і викладач має уважно й скрупульозно супроводжувати його на кожному етапі.
Це не та композиція, де можна сказати: “ну що, продовжуй далі”. У нас була чудова школа навчання, у якій я сама вчилася, і є поняття “Одеська композиторська школа”.
Тобто ти стежиш за кожним кроком: вчиш розвитку інтонаційного матеріалу, відбору інтонацій, що потрібно і як потрібно. На першому курсі ми зі студентами пишемо цикл п’єс, також романси для фортепіано і голосу. Ми не пишемо одразу квартетів чи квінтетів: спершу навчаємося на малому, а потім йдемо далі. Наступний етап – варіації: одна однолінійна тема, 3-4 елементи, і з неї створюємо 13-14 різних варіацій – поліфонічних, гомофонно-гармонічних, жанрових, фактурних. На третьому курсі – вивчаємо сонатне allegro і пишемо сонату (перша частина сонатне allegro, друга частина - тричастинна форма, третя частина рондо-соната). Якщо студент проходить цей етап нормально, тоді можна переходити до камерної симфонії, а згодом – до симфонії для великого оркестрового складу.
У магістратурі ми вже працюємо як колеги: студенти показують матеріал, а ми разом думаємо, що краще, який склад доречніший. Там більше свободи, бо фундамент уже закладений.
– Ви учасниця багатьох фестивалів і проєктів, самі організовували безліч музичних подій. Чи передаєте ви студентам навички музичного менеджменту, і як це відбувається?
– Окремого курсу з менеджменту в нас немає, але студенти опановують його на практиці. Вони беруть участь в організації концертів і фестивалів, допомагають виконавцям і композиторам – живуть у цьому процесі. Наприклад, на міжнародному фестивалі сучасного мистецтва “Два дні і дві ночі нової музики”, який наша команда проводить вже 31 раз, студенти допомагають композиторам і організаторам, додатково отримуючи безцінний досвід: слухають усе від початку до кінця, проживають подію зсередини й бачать, як це робиться, як вибудовується програма, як комунікувати з музикантами, як “довести” твір до сцени.
– Уся музика, що звучатиме на концерті в Органному залі, була написана вже під час повномасштабного вторгнення?
– Так, усі твори написані вже на третьому році повномасштабної війни. Багато з творів програмні. Зокрема, наші китайські студенти часто пов’язують свої сюжети з китайською міфологією. Наприклад, у Хе Чжігоу твір називається “Вітер співає елегію Чу”. Чу – це видатний воєначальник Китаю, “тисячолітній герой” – як одна з граней цього образу. В цій музиці є відлуння воєнних баталій.
І навіть коли сюжет твору не пов’язаний прямо з війною, він усе одно проходить крізь теперішню реальність. Бо усі перебувають у воєнному стані. Події, які відбуваються довкола, відбиваються в музиці – інколи прямо, інколи на рівні інтонації чи атмосфери.
– Як ваші студенти реагують на події в країні? Як переживають їх, втілюють у творчість і як це доходить до слухача?
– Питання складне. Людина, з одного боку, може звикнути до всього. Проте психологічний стан на початку війни був зовсім інший. Тепер ми вже спокійніше сприймаємо ракети й шахеди над головами, без паніки працюємо. Людина повинна щось робити в такій обстановці – і хоче робити щось надзвичайне. Це наша форма спротиву, зброя творчих людей: музика, творчість, нові ідеї.
– А як китайські студенти сприймають навчання в Україні, ще й в умовах війни?
– Лі Юйцінь, моя аспірантка, коли почалася війна, не поїхала додому – залишилася тут і продовжила навчання. Одного разу вибухом від ракети вирвало вікно у помешканні, де вона жила. Це її не налякало. Вона знайшла нове помешкання і продовжила навчання. Потім поступили в мій клас ще двоє студентів із Китаю, спочатку намагалися навчатися онлайн, але завдяки прикладу Юйцінь, вони зрозуміли, що треба приїжджати, і приїхали. Навчатися композиції онлайн майже неможливо, тут повинен бути живий контакт, викладач, окрім ремесла, передає свою інтенцію, своє бачення, свої почуття і тим самим заохочує студента до творчого процесу, і цим самим підвищую рівень студента на кілька рівнів. Без прямого творчого контакту з викладачем цього досягти неможливо.
Китайці дуже спокійно все сприймають. Наприклад, я йду берегом моря: тривога, кожні 100-200 метрів – машини ППО, стріляють по шахедах. І назустріч іде мій магістрант зі своїм другом – ніби нічого не відбувається. Людина до всього звикає.
– Ми у Львові відносно спокійні, але те, як тримаються одесити й харків’яни, викликає величезну повагу…
– Перші два місяці були жахливі. А потім якось усі оговталися. Коли на рейді стояли кораблі з десантом і прямою наводкою били по берегу – було найстрашніше.
– Чим себе підтримуєте?
– Музикою, творчістю. Спочатку два місяці академія не працювала, а потім помалу повернулися до роботи. Треба жити й працювати. І руками щось робити – малювати, копати, садити – щоб відволіктися (я, наприклад, дуже люблю створювати мініатюрні фігури з каміння, вже зробила майже всіх міфологічних героїв).
– Ви з 2022 року активно берете участь у фестивалях, маєте виконання за кордоном, замовлення. Що дає вам сили й про що ви хочете говорити зі слухачем сьогодні?
– Період з 24 лютого 2022 року – це зовсім нове життя. Спочатку ми всі були в розпачі, не знали, що робити. Симфонію, яку почала до війни, я відклала. А потім, через місяць вирішила продовжити працювати. Музиканти в домі (а в мене і чоловік, і син, і невістка музиканти, і ще до нас приєдналися друзі сина теж музиканти) буквально підштовхнули: “Напишіть новий твір”. Це було життєво необхідно.
Я знайшла тексти Оксани Забужко зі збірки 2006 чи 2007 року й написала твір для сопрано, фортепіано й віолончелі. Він став трампліном для нових замовлень, через кілька місяців отримала замовлення від австрійського вокального квартету, потім від швейцарського дуету скрипка-контрабас, всі хотіли підтримати Україну, ці твори неодноразово звучали в концертах в Німеччині та Швейцарії. Потім замовлення від вірменського ансамблю, естонського тріо, та інших колективів.
З одного боку це відволікало, а з іншого – я робила свій внесок в нашу загальну боротьбу з ворогом, але моєю зброєю була музика. Я подумала, що потрібно залучити до нашої боротьби й інших композиторів. Так зʼявився проєкт “Мисткині зі своєю зброєю” у якому взяли участь окрім мене композиторки Кіра Майденберг-Тодорова, Алла Загайкевич, Асматі Чібалашвілі та Ганна Копійка, а також поетеси Оксана Забужко, Ліна Костенко, Юлія Дмитренко-Деспоташвілі, Валерія Жигаліна та Ія Ківа. Цей проєкт мав великий успіх, твори написані в період війни виконувалися у Львові, Києві, Німеччині, Швеції.
Вийшов дуже важливий і сильний проєкт.
– Що б ви хотіли сказати слухачам, які прийдуть на концерт у Львівський органний зал 27 листопада?
– Я б дуже хотіла, щоб слухачі сприйняли цей вечір як зустріч із живою, сьогоднішньою музикою. Це не “майбутні композитори”, а вже теперішні автори, які говорять про свій час так, як ніхто інший – через звук, інтонацію, тишу між нотами.
Одеса щодня потерпає від повітряних атак російських військ. І день нашої розмови з Кармеллою Цепколенко, і день виходу інтервʼю не став виключенням.
Але попри небезпеку, відсутності електроенергії та складні умови одесити продовжують працювати й творити. Запрошуємо почути музику, що народилася у воєнній Одесі, на концерті у Львівському органному залі, 27 листопада о 19:00.
Автор: Діана Коломоєць
Композитор:Кармелла Цепколенко
Концертна організація: Національний будинок органної та камерної музики України
|