|
|
Дні музики Ігоря Щербакова
В містах України відбулися ювілейні заходи з нагоди святкування 60-річчя відомого українського композитора
9 грудня 2015, середа
Поширити у Facebook
Західна і східна культурні столиці України стали останніми тижнями центрами музики Ігоря Щербакова. Один із найвидатніших українських композиторів сучасності, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, голова Національної спілки композиторів України, знаний педагог, громадський діяч, очільник міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону» відзначав у ці дні пізньої, хоч і теплої осені знакову дату періоду творчої зрілості – 60-ліття. Склалося так, що українська музична громадськість змогла пошанувати ювіляра, відвідавши два авторські концерти – у Львові та Києві.
Готувати львівську імпрезу Ігор Володимирович приїхав із недалекого польського Любліна, де власне відбулася світова прем’єра його елегії «Плач мовчазного Майдану» на тексти блаженного Омеляна Ковча. Встиг взяти участь у зборах Львівського відділення НСКУ, а в день концерту, уриваючи хвильки часу між репетиціями та інтерв’ю, втомлений і щасливий таки зустрівся із кожним товаришем чи колегою, які прибули до Львова на ювілейну імпрезу.
Власне, сам урочистий вечір відбувся 19 листопада, у день народження композитора. У Концертному залі імені Станіслава Людкевича бриніло піднесене відчуття високого мистецтва. Передчуття не обмануло слухачів: композитор представив своєрідну антологію прецизійно дібраних інструментальних творів, написаних впродовж останнього десятиліття. Вступне слово – образне, точне, глибоке – мала заступник голови Київської організації НСКУ кандидат мистецтвознавства Галина Степанченко. Її тексти лягли також в основу ошатного буклета, виданого Львівською обласною філармонією до ювілейного вечора І. Щербакова. Твори прозвучали у виконанні Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою подвижника української музичної культури в Польщі Романа Реваковича.
Прем’єрних виконань у Львові не було: всі твори вже більшою чи меншою мірою відомі українському слухачеві. Але, незважаючи на це, фактично кожна композиція сприймалася по-новому. Мушу відзначити блискуче виконання Концерту № 2 для фортепіано з оркестром «Пам’яті Дмитра Шостаковича», в котрому солістом виступив незмінний партнер-однодумець композитора, видатний львівський піаніст Йожеф Ермінь. Він також тріумфально завершив ювілейний вечір виконанням невідомого ще у Львові фортепіанного Концерту № 3. Історія його прапрем’єри, озвучена у вступному слові Галиною Степанченко, неначе перенесла нас в останні дні грудня 2013-го, коли у Національній музичній академії України уперше прозвучали звуки цього новонаписаного тоді твору, що сприймалися наче смутна колисанка побитим студентам і водночас як пророче передчуття нелегких драматичних подій зими 2014-го.
Оваціями було схвалене виконання Концерту для флейти з оркестром «Пам’яті Олега Киви» (2009). Солістка Богдана Стельмашенко, як на мене, неймовірно точно передала кожний порух творчої думки композитора, збагативши музику ще й своїм досконалим і віртуозним виконавським мистецтвом. Музика твору була відтворена напрочуд переконливо й неначе тонко резонувала із музичними думками нашого славного колеги, що відійшов у кращий світ. Зал слухав мов причарований, а в момент цитування геніальної музики Третьої камерної кантати О. Киви, я зловив себе на тому, що відчуваю, як – разом з усім залом, – завмираю, затамувавши дихання…
На концерті була представлена також відома композиція І. Щербакова «Піснь про пісню, або «Warum?» без відповіді» для оркестру, написана 2011 року. Досить складна драматургічна концепція твору, який символічно апелює до двох знакових в музичній культурі імен – Чарльза Айвза та Дениса Січинського – була добре вивірена і вдало реалізована диригентом Р. Реваковичем і львіськими оркестрантами.
Безумовно доречно прозвучали в кінці вечора слова подяки ювіляра співорганізаторам концерту, які забезпечили слухачам справді непересічні мистецькі враження – директору Львівської обласної філармонії В. Сивохіпу, ректору ЛНМА ім. М. Лисенка І. Пилатюку, голові Львівської організації НСКУ М. Скорику, керівнику фундації «Pro Musica Viva» Р. Реваковичу, всім виконавцям, журналістам, колегам, причетним до організації цієї непересічної імпрези.
Другий «щербаковський» день припав на друге грудня. Того вечора твори композитора звучали у Колонному залі ім. м. Лисенка Національної філармонії України. Організаційні негаразди напередодні концерту вдалося-таки успішно вирішити, хоча певною мірою незбалансовані ціни на квитки фактично позбавили можливості відвідати концерт численних представників київського студентства. Звукову реалізацію творів композитора взяв на себе Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України на чолі з лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка народним артистом України Володимиром Сіренком. Сольні партії виконали заслужені артисти України Тамара Ходакова (сопрано) і Йожеф Ермінь (фортепіано).
Кияни отримали можливість почути дві оркестрові композиції І. Щербакова «LiebesTod» (2004) та «Піснь про пісню, або «Warum?» без відповіді» (2011) для оркестру, які продемонстрували шанувальникам таланту композитора його майстерність у володінні оркестровим письмом й уміння вибудовувати складні драматургічні концепції. Мушу зауважити, що «Warum?», яка завершувала перший відділ концерту, була відчута мною якось по-новому, відвертіше і ще органічніше, ніж у Львові. А якось рідше в останні роки виконуваний «LiebesTod» був сприйнятий як щире композиторське одкровення. Видатний український диригент І. Гамкало був просто захоплений цим твором, якого раніше не довелося чути: «Це просто чудова річ! Там є все, що потрібно, і є над чим попрацювати, щоб це розкрити, показати… І для музики, і для диригента, і для слухача!».Окрасою київського вечора стали вокально-симфонічні композиції І. Щербакова. «Пісні Азалій» для сопрано і симфонічного оркестру (солістка Т. Ходакова) на український (переклад Івана Бондаренка), корейський та англійський (переклад Девіда МакКена) тексти вірша Кіма Соволя захоплювали лірико-драматичним трактуванням меланхолійного ліричного і дуже проникливого вірша. Дуже допомагав при сприйманні твору поданий у програмках словесний текст твору. І солістка, і оркестр прекрасно вжилися в образний зміст твору, підготували його музичний текст, а виконання приваблювало якоюсь ненарочитою сповідальністю і щирим – часом на межі трагічного – драматизмом висловлювання.
Безумовною Мистецькою Подією стало перше в Україні виконання «Елегії «Плач мовчазного Майдану» для сопрано і симфонічного оркестру на тексти листів з Майданека блаженного мученика Омеляна Ковча. Тексти, покладені на музику, вражають своєю безпосередньою щирістю і правдивістю, яка сповнювала думи і вчинки відважного борця проти духовної чуми нацизму отця Ковча. Три етапи драматургічного розвитку завершуються фінальним утвердженням духовної всеперемагаючої чистоти. Своєрідним рефреном твору звучить благання до Господа: Kyrie eleison, а духовним рефреном-супутником Ковчевого: «Я дякую Богові, тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше його ні про що не прошу» чомусь постійно зринало у моїй свідомості геніальне Шевченкове: «Все упованіє моє на тебе, мій пресвітлий раю, на милосердіє твоє»…
І мабуть єдиним твором, який доречно було б слухати після трагічної елегії концтабірного буття і високого вознесіння героїчного отця Ковча, міг стати і став Третій концерт для фортепіано з оркестром. Як і у Львові він був блискуче виконаний Йожефом Ермінем і став могутнім заключним акордом київської музичної щербаковіани.
Звичайно ж перед початком концерту ювіляра привітали від імені Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації, щирі побажання від колег по композиторській спілці виловили Мирослав Скорик, Леся Дичко, Ганна Гаврилець. Подякував усім присутнім за щиру увагу до себе і сам композитор. А після концерту до кімнати-гримерки, де вітав виконавців автор, вистроїлася багатометрова черга небайдужих людей з букетами квітів і промовистими обличчями, натхненими музичними образами творів Ігоря Щербакова. І бачити ці обличчя напевно було для композитора найвищою нагородою. Щастя і натхнення Вам, Маестро, на дальшій творчій дорозі!
Автор: Богдан Сюта
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Виконавці: Йожеф Ермінь
Диригенти: Володимир Сіренко
Композитори:Ігор Щербаков
Музикознавці: Богдан Сюта
Концертна організація: Національна філармонія України, Львівська обласна філармонія
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
|