|
|
«Капітан» оркестру
Трьома бенефісами Аллін Власенко відсвяткував 55-річчя творчої діяльності
18 вересня 2013, середа
Поширити у Facebook
 Новий сезон Національної опери України розпочався знаковими виставами.
Серед них — балети, на яких зал завжди заповнений до останнього місця. Це «Лускунчик» Петра Чайковського, «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокофьєва та «Майстер і Маргарита» (в якому булгаківські герої оживають під музику Дмитра Шостаковича, Йоганна Баха, Густава Малера, Жака Оффенбаха й інших, не менш відомих композиторів).
За диригентським пультом стояв відомий український маестро, народний артист України Аллін Власенко.
Ці спектаклі стали своєрідним бенефісом із нагоди 55-річчя творчої діяльності одного з провідних майстрів сучасної музичної культури України.
Диригента під час опери чи балету можна порівняти з капітаном за штурвалом, який веде корабель у відкритому морі, де щохвилини можуть статися будь-які несподіванки. Від змаху його диригентської палички, рухів рук і жестів, повороту голови і навіть погляду очей залежить, часом, успіх чи провал спектаклю. За диригентським пультом має стояти харизматичний музикант, який випромінює колосальну внутрішню енергію, волю й інтелект, який чує кожний інструмент і здатний відкрити через інших виконавців своє відчуття музики. Тому професію диригента справедливо називають однією з найскладніших і таємничих музичних професій. Вважають, що диригентами не народжуються, а стають.
Стати диригентом Аллін Власенко мріяв ще з дитинства, після приголомшливого враження від побаченого балету «Лебедине озеро». Він зростав у родині, де музику дуже любили, тому й підтримали сина, відчувши в ньому музичний талант. Прагнення стояти за диригентським пультом «підказувало» кроки до здійснення життєвої мети. Прислухався до порад опанувати оркестровий інструмент, аби грати в оркестрі, пізнаючи всі його секрети. У Харківській консерваторії Власенко навчився мистецтву гри на кларнеті і ще студентом, 55 років тому, він став керівником групи кларнетистів в оркестрі оперного театру. Паралельно займався диригуванням, витрачаючи майже всю стипендію на партитури.
Алліну Власенку фантастично поталанило з наставниками і вчителями, які передали йому високі традиції диригентської професії. У Харкові навчався в Аліси Відуліної — учениці Олександра Клімова, котрого виховав Валеріан Бердяєв, педагогом якого був сам Артур Нікіш. В аспірантурі Київської консерваторії, куди Власенко потрапив один з десяти претендентів, його керівником став досвідчений майстер Михайло Канерштейн — учень яскравого презентанта німецької школи Миколи Малька, а стажування в Ленінграді проходив під орудою легендарного Євгена Мравинського. «Я сидів у нього на всіх репетиціях і концертах, — згадує Аллін Григорович. — Мравинський брав надзвичайно високим інтелектом, загальною культурою, знаннями, вимогливістю і кількістю репетицій. Маестро довго підбирав у свій оркестр музикантів і вимагав від них максимальної віддачі». Там, у Ленінграді, Власенко спостерігав репетиції Берлінського оркестру під орудою Герберта фон Караяна, він всотував виконавські традиції кращих світових оркестрів, які гастролювали тоді в Ленінграді і Києві, а на концерти оркестру на чолі з Шарлем Мюншем (і не тільки ці) спеціально їздив до Москви.
Алліну Власенку пощастило творчо зростати серед унікальних особистостей диригентської культури України: Натана Рахліна, Веніаміна Тольби, Костянтина Сімеонова, Стефана Турчака, Володимира Кожухаря... Талановитого молодого музиканта В. Тольба залучив до роботи своїм асистентом. Випускний іспит аспірант Власенко складав у залі столичної філармонії з Державним оркестром України (випадок безпрецедентний), і у свої 27 уже почав працювати диригентом головного симфонічного оркестру країни!
Доленосною для Власенка, як він сам вважає, виявилася зустріч зі Стефаном Турчаком, що переросла у творчу дружбу та співпрацю. Неперевершений український маестро, звичайно, не міг не помітити цілеспрямованого, закоханого в музику й оркестр юнака, і він запросив Алінна працювати до провідного оркестру України, а згодом — у столичний оперний театр.
— Я надзвичайно гордий тим, що привів мене в театр видатний маестро ХХ сторіччя Стефан Турчак. Мені пощастило бути асистентом усіх його спектаклів, спостерігати репетиції, які тривали, часом, з ранку до ночі. Вимоги до чистоти інтонації і якості звучання були у Турчака щонайвищими. Він настільки переймався твором, що й режисура, здавалося, не була йому потрібна. Мізансценою в спектаклі була для нього, говорячи словами Станіславського, виразно проспівана фраза», — згадує Аллін ВЛАСЕНКО. — На моїх очах розгорталася історія театру. Можливо, я працював у найкращі його часи, в часи розквіту оперної культури України. Була аксіома: провідний театр України повинен представляти український репертуар. І справді, йшли всі опери Миколи Лисенка, твори Бориса Лятошинського, Михайла Скорульського, Георгія Майбороди, Юлія Мейтуса, Костянтина Данькевича, Віталія Кирейка, молодих тоді Віталія Губаренка, Євгена Станковича...
За диригентським пультом театру Аллін Григорович стоїть уже 42 роки! На його творчому рахунку — понад півсотні оперних і балетних вистав, чимало з яких він очолив як постановник. Серед останніх — одні з найяскравіших у Національній опері — «Майстер і Маргарита» і «Ніч перед Різдвом» Євгена Станковича. Переважно він диригує балетними виставами. За словами Алліна Власенка, зосередитися на балетних спектаклях йому порадив Стефан Турчак. І усміхаючись додав: «Крім того, люблю подорожувати, а саме балет багато гастролює. Ось і здійснилося моє бажання: побачив усе, про що мріяв».
Здійснилася ще одна мрія Алліна Власенка, до якої йшов понад 40 років: минулого року він диригував у Дніпропетровську, Мадриді і Барселоні одну з найвищих вершин світової музики — ІХ симфонію Бетховена. Адже роботу театрального диригента він поєднує з втіленням симфонічних партитур. У його величезному репертуарі — симфонічна і камерна музика різних епох і стилів, йому належать також прем’єри багатьох творів українських композиторів.
У Алліна Власенка є рідкісна для артиста риса — абсолютна відсутність самохизування і марнославства. Диригент настільки відданий своїй улюбленій професії, настільки живе і дихає музикою, що йому ніколи «відслідковувати» свої успіхи і досягнення. І скромно говорить: «Займаюся улюбленою справою», а своїм головним призначенням вважає пошук істини, закладеної автором у творі, і необхідність дати йому життя. Насправді пишатися є чим.
На сьогодні Власенко — один із кількох українських маестро, яких постійно запрошують диригувати уславленим філармонічним оркестром Санкт-Петербурга. Аллін Григорович захоплено говорить про виконавський рівень цього історичного оркестру і гордий з того, що досвідчена у високій культурі петербурзька публіка викликала його, українського диригента, на біс багато разів. Про старенький пульт, за яким йому випадає честь стояти, розповідає, як про священну реліквію: адже за ним упродовж багатьох років працював Євгеній Мравинський і найкрупніші диригенти ХХ століття!
Є ще одна особливість творчої постаті Власенка — його унікальний педагогічний талант. Підтвердження цьому — плеяда молодих талановитих майстрів, яких він виховав майже за 50 років праці в Національній музичній академії України імені П. Чайковського. Серед них: провідні українські диригенти Володимир Сіренко, Сергій Власов, Вікторія Жадько, Наталя Пономарчук, Ігор Андрієвський, Сергій Голубничий. Його вихованці переконливо презентують присутність диригентської школи України у світовому просторі. З усіх міжнародних конкурсів диригентів вихованці Класу професора Власенка повертаються в Україну неодмінно переможцями. Аллін Григорович змусив змінити усталену думку, що диригент є професією начебто суто чоловічою. Його учениця Вікторія Жадько стала першою з українських диригентів, хто переміг на міжнародному конкурсі диригентів, де вона здобула вищу перемогу з-понад півсотні іноземних претендентів. А Наталя Понормачук очолює сьогодні Дніпропетровський симфонічний оркестр...
Автор: Леся Олійник
Диригенти: Власенко Аллін
Музикознавці: Леся Олійник
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: Газета "День"
|