| Стаття |
|
|
|
|
Здобув 25 найпрестижніших нагород Grammy: видатному піаністу та киянину Володимиру Горовцю -120 років
1 жовтня 2023, неділя
Поширити у Facebook
«Фортепіанна гра формується з поєднання здорового глузду, серця і техніки, розвиненими в рівній мірі: без здорового глузду ви зазнаєте фіаско, без техніки ви дилетант, без серця — машина».
1 жовтня відзначається Міжнародний день музики, тож символічно, що саме у цей день народився Володимир Горовиць (1903-1989) — одного з найвидатніших музикантів ХХ століття, якого вважають Піаністом від Бога.
До 120-річниці від дня народження видатного музиканта та киянина, «Вечірній Київ» згадує його життєвий та творчий шлях.
Володимир Горовиць народився у Києві в родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера єврейського походження Самуїла Горовиця. За спогадами музиканта він вважав себе киянином у третьому поколінні. Родина Горовців жила в 7-кімнатній квартирі на Хрещатику, поряд із музичним училищем, яке знаходилося у Музичному провулку.
Дід хлопчика — київський купець 1-ї гільдії Йоахим Горовиць, свого часу вважався не лише успішним підприємцем, але й щедрим меценатом.
Неабиякі музикальні здібності хлопчик успадкував від матері Софії Яківни, яка також була чудовою піаністкою. Тож не дивно, що Володимир, як і його обидва брати: Яків та Григорій, а також сестра Регіна пов’язали своє подальше життя з музикою.
У січні 1913 року саме мати привела 10-річного Володю до директора Київського музичного училища, відомого та авторитетного музиканта Володимира Пухальського.
За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім у консерваторії — студент Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. У 1920 році молодий музикант стає учнем легендарного Фелікса Блуменфельда.
Того ж року юнак закінчує навчання у консерваторії й активно займається концертною діяльністю, однак життя його родини докорінно змінюється після приходу до Києва радянської влади.
Як і більшість заможних родин, Горовці втратили майже все: фірму його батька націоналізували, а родинне помешкання пограбували, розбивши на друзки навіть старовинний рояль.
Тоді ж Володимир разом з одеським скрипалем Натаном Мільштейном вирішують поїхати містами країни з гастрольними концертами, за які йому видавали хліб.
Їхній дует став неймовірно популярним, а з гастролями молоді музиканти об’їздили багато міст не лише України, але й усього радянського союзу.
У середині 1920-х, молодий піаніст отримав можливість виїхати до Німеччини на навчання. За деякий час, слава та феноменальні здібності молодого музиканта підкорюють Західну Європу, а його концерти мають шалену популярність.
Згодом Володимир Горовиць їде до гастролей до США, де успіх його виступів перевершив усі сподівання: звідусіль почали надходити комерційні пропозиції, найкращі антрепренери Європи та Америки воліли співпрацювати зі знаменитим піаністом-віртуозом. До 1935 року Володимир Горовиць давав майже сотню концертів за сезон.
У 1933 році в житті піаніста стаються зміни — він одружується з Вандою, донькою славетного диригента Артуро Тосканіні. За рік у молодого подружжя народилася донька Соня.
На жаль, її доля склалася трагічно: у віці 40 років Соня Тосканіні-оровиць загинула в результаті дорожньо-транспортної пригоди, розбившись на моторолері на вулиці Женеви. Подейкували, що це було самогубство, а сама жінка знаходилася під впливом наркотиків.
Смерть єдиної доньки стала для подружжя Тосканіні-Горовця страшним ударом.
Під час II Світової війни Володимир Горовиць постійно давав благодійні концерти, щоб зібрати гроші для армії. І йому вдавалося збирати колосальні суми. Наприклад, у 1943 році Володимир Горовиць виступив у Карнегі-холі, виконавши Перший концерт Петра Чайковського (диригував його тесть — Артуро Тосканіні). Це був благодійний концерт потреб військового відомства. Він приніс 10 мільйонів 941 тисячу доларів — рекордну суму для концерту класичної музики (близько 200 мільйонів за нинішнім курсом).
Через рік знаменитий музикант отримує американське громадянство.
У 1953 році Володимир Горовиць святкував 25-річний ювілей першого виступу в США і після трьох концертів оголосив про припинення концертної діяльності. Його творча пауза тривала цілих 12 років.
Тріумфальне повернення на сцену відбулося лише у 9 травня 1965 року у Карнегі-холі. Цей виступ став сенсацією, про яку писали всі ЗМІ світу. А шанувальники займали чергу за квитками на його концерт ще опівночі.
З того часу піаніст багато концертував у США та Європі. Кожен його концерт ставав важливою подією музичного життя різних країн.
Концерти музиканта відвідували королі й королеви, президенти й прем’єри, зірки театру і кіно. А він, такий непоказний, невисокий на зріст, ставав Королем і Богом на сцені, щойно його довгі гнучкі пальці торкалися клавіш.
Музичні критики називали його гіпнотизером, Ейнштейном у музиці, піаністом світу, а його унікальна техніка, постійна імпровізація, неймовірна емоційна напруга справді доводили публіку до екстазу.
Лише під кінець життя, у 1986 році всесвітньовідомий музикант зміг приїхати на гастролі до радянського союзу.
Після 61-річної перерви Володимир Горовиць дав з величезним успіхом два концерти в москві та у ленінграді (нині — санкт-петербург).
Варто зазначити, що після еміграції він неодноразово стикався з погрозами та переслідування з боку більшовицької влади, а у буремних 1930-х у концтаборах срср загинули його брат Григорій і батько.
Тож повернувшись через багато років додому, музикант вже не застав з рідних нікого в живих.
Останньою, восени 1984 року померла його сестра Регіна, яка жила та викладала у Харкові.
Наприкінці життя Горовиць із рук Рональда Рейгана отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.
Від 1962 до 1989 років отримав 25 премій «Ґреммі». Всесвітньо відомий музикант виходив на сцену до 83 років.
Люди, які знали та спілкувалися з ним особисто згадували, що як і переважна більшість видатних особистостей Володимир Горовиць здавався дещо дивакуватим, а часом навіть по-дитячому смішним. Іноді важко було зрозуміти, коли він жартує, а коли говорить серйозно.
Ще один цікавий епізод згадують про музиканта: колись Володимир Горовиць виступав з англійським оркестром і був незадоволений повільним темпом виконання. «Я родом з України, і я покажу тим англійцям, що таке темп!», — вигукнув маестро. Залишаючись далеко від Батьківщини, він завжди зберігав пам’ять про ту часточку землі, де він прийшов у цей світ.
Життвий шлях Володимира Горовця завершився 5 листопада 1989 року в Нью-Йорку. Похований музикант склепі родини Тосканіні в Мілані.
Не забули про видатного земляка й у його рідному Києві.
Володимир Горовиць на концерті у Відні 1987 рік. Ференц Ліст «Втіха”(Consolation № 3)
З 1995 року в Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.
В пам’ять про нього встановлена також меморіальна дошка на вулиці Михайла Коцюбинського у Києві.
А з листопаду 2019 року одна з нових вулиць в Голосіївському районі на Теремках має його ім’я.
Автор: Тетяна АСАДЧЕВА
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
|