| Інтерв'ю |
|
|
|
|
"Музика не знає кордонів": інтерв'ю з французьким диригентом Ніколя Шавліном
22 лютого, субота
Поширити у Facebook
Ніколя Шавлін - французький диригент, який зараз успішно співпрацює з оркестром "INSO-Львів".
В інтерв'ю "Гал-інфо" він розповідає про особливості роботи з різними колективами, своє ставлення до класичної та сучасної музики, а також про те, чому продовжує приїжджати в Україну навіть під час війни.
Ви працюєте з різними оркестрами та аудиторіями. Чи відчуваєте різницю між Україною та Європою?
З музичного погляду - ні. Звісно, французькому оркестру легше виконувати французьку музику, німецькому - німецьку. Але загалом принципи роботи з європейськими та українськими музикантами однакові. Зараз кордони в музиці практично зникли.
Як щодо залучення аудиторії? Чи можна в Україні зібрати таку ж велику публіку на концерт класичної музики, як у Європі?
Це універсальне питання: як зацікавити людей прийти на концерт? Важливо пропонувати якісні події, підтримувати зв'язок із класичною музикою через радіо, телебачення, освіту. Люди можуть думати, що класика - не для них, але жоден музикант не народжується із цими упередженнями. Ми хочемо ділитися любов'ю до музики, відкривати її для всіх.
Як би ви охарактеризували музику різних країн?
Французька музика дуже делікатна, особливо твори Равеля та Дебюссі. Вона прозора, сповнена світла й легкості, з безліччю тонких деталей. "La Valse" Равеля - найкращий вальс, який я знаю.
Німецька музика - зовсім інша. Вона дає можливість диригентові розкрити повний потенціал оркестру. Гайдн, Шуберт, Мендельсон, Бетховен, Брамс - їхні твори допомагають досягти глибокого, потужного звучання.
Чому ви продовжуєте приїжджати в Україну під час війни?
Коли мій товариш Саша (Олександр Гордон (Австрія-Швейцарія), диригент, який на постійній основі співпрацює з оркестром "INSO-Львів", головний диригент "Академії музики" при оркестрі, - ред.) запитав мене, чи приїду я після початку повномасштабної війни, я без вагань відповів "так". Це моя підтримка українців. Крім того, цей проєкт оркестру відповідає найвищим європейським стандартам, і я радий працювати з музикантами, обмінюватися досвідом. Ми не лише реагуємо на теперішню ситуацію, а й закладаємо основу для майбутнього.
Наскільки диригент впливає на звучання оркестру?
Від диригента залежить дуже багато. Один і той самий оркестр може звучати зовсім по-різному з різними диригентами. Це питання взаємодії, фізики руху, психологічного контакту з музикантами. Інколи оркестр просто не може працювати з одним диригентом, а інший знаходить ідеальну гармонію з ним.
Впливають навіть такі нюанси, як рівень втоми оркестрантів чи їхній настрій.
Як вам вдається підтримувати зв'язок із усіма музикантами в оркестрі?
Це складніше, ніж просто "чути" оркестр. Тут задіяні різні рівні комунікації: зоровий контакт, відчуття дихання, розуміння енергії залу. Але найважливіше - це спільна мета: музика і атмосфера. Якщо всі налаштовані на одну хвилю, народжується справжнє мистецтво.
Як ви ставитеся до сучасної музики?
Я її люблю і із задоволенням працюю з нею. У сучасній музиці безліч напрямів, тож кожен може знайти щось для себе. До речі, коли Бетховен писав свої симфонії, його теж не розуміли. Лише з часом ми усвідомили його геніальність. Так може статися й з будь-яким сучасним композитором.
Класична музика - це фарби й тонкощі, а сучасна - концепція, загальна ідея. Ще одна її перевага - можливість спілкуватися з композитором, глибше розуміти його задум.
У чому, на вашу думку, магія музики?
У тому, як організований звук може створити щось неймовірне. Синергія диригента, музикантів, композитора - усе це впливає на слухача, викликає справжні емоції. Один чоловік розповів мені, що під час концерту забув про свої хвороби. Це і є сила музики.
Від чого залежить тривалість життя музичного твору?
Від змін у суспільстві. Колись люди ходили до церкви слухати слово Боже, а зараз вони більше зосереджені на екранах. Це впливає і на музику.
Короткі формати, як-от TikTok, змінили сприйняття: зараз одна поп-пісня триває три хвилини, а симфонія Брукнера - півтори години. Навіть швидкі частини симфоній Моцарта тривають вісім хвилин, але раніше це не було проблемою.
Сьогодні багатьом важко утримувати увагу. Щоб зберегти інтерес до музики, потрібна взаємодія з аудиторією: лекції перед концертами, пояснення, історії.
Концерт - це як медитація. Він дає змогу зануритися, забути про час, відчути щось глибше. Класична музика настільки захоплює, що можна навіть забути дихати. Але сучасній людині часто простіше отримати швидкий дофамін від перегляду стрічки в соцмережах, ніж вслухатися у складну музичну тканину. Це виклик, але ми повинні його прийняти, щоб зберегти мистецтво живим.
Автор: Андрій Маринюк
Концертна організація: Львівська національна філармонія
Джерело: galinfo.com.ua
|