Стаття |
|
|
|
|
Полон в росії замість фестивалю в США: музиканти з миколаївської 36-ї бригади перебувають у неволі
1 вересня, неділя
Поширити у Facebook
Наприкінці 2021 року військовий оркестр 36-ї бригади морської піхоти рушив до Маріуполя для підтримки морально-психологічного стану підрозділу. Там у лютому 2022-го їх застала повномасштабна війна. Через півтора місяця 19 музикантів потрапили у полон. Трьох вдалося повернути до Миколаєва, але одного з них — "на щиті".
Історії полонених музикантів з 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського розповіли кореспондентам Суспільного їхні рідні.
"Головне не втратити надію"
Оркестр виїжджав на "нульові" позиції, аби покращити бойовий дух побратимів та посестер, говорить батько трубача Петро. Музиканти були однією великою сім'єю.
"Я підтримувала всі його концерти, колись могла приїхати, але він мені просто показував відео, я була його фанаткою і його оркестру", — розповідає мати кларнетиста Галина.
"Музика, мені здавалось, що це було все. Дуже дорожив цим. Навіть інструментом, я памʼятаю, першу трубу йому купили, як він доглядав її, не міг натішитись", — каже мати полоненого трубача Наталя.
Музиканти забезпечували інших морпіхів їжею, медикаментами, водою, ковдрами — розв'язували гуманітарні питання, говорять рідні полонених.
"Коли хлопці під обстрілами витягли велику кількість їжі, бригада була шокована тим, що музиканти, оркестранти під обстрілами змогли дістати їжу. Бригада зможе ще протриматися, як їм буде, що їсти", — говорить Анна, дружина саксофоніста.
"Колектив дуже класний, дуже крутий такий колектив. Хлопці розвивалися. Наче їх Господь Бог підібрав цих дітей", — додає мати одного з музикантів Світлана.
У серпні 2021 року військовий оркестр 36-ї ОБрМП імені контр-адмірала Михайла Білинського переміг в номінації "Глядацькі симпатії" у першому Міжконтинентальному онлайн-конкурсі пісні у Сполучених Штата Америки до 30-ї річниці Незалежності України ”California Fest – UNITED BY SONG”.
У 2022 році музиканти мали взяти участь у фестивалі української музики в США. Втім воїнів взяли у полон.
"Все буде добре, головне, бережи себе, бережи сина. Передай рідним, що я всіх люблю" — слова полоненого саксофоніста, які той говорив своїй дружині Анні.
"Останній раз він вийшов (на звʼязок — ред.) першого квітня. Попрощався з нами. Казав: "Мама, тут просто жесть". Дуже тяжко було. Відтоді я його не бачила. А 12 квітня нам сказали, що хлопці потрапили до полону", — каже Світлана, мати трубача з 36-ї бригади.
Третього квітня востаннє виходив на зв'язок ще один трубач-музикант, син Наталі.
"Вони вже були в такому стані, видно, що довго без води, без їжі, хворі. Ще спитала його, як ви, він каже: "Мамо, ми тримаємось. Не хвилюйся, у нас все добре", — розповідає Наталя.
Музиканти до останнього посміхались та ніколи не жалілись, кажуть рідні. Таким чином морпіхи намагалися підбадьорити своїх близьких.
"Я казала: "Ну що там, вже пройшло майже півтора місяця, у вас є взагалі вода?" Він просто, посміхаючись підняв руки, каже: "Дивись, руки на місці, ноги також, у нас все добре", — додає дружина валторніста Світлана.
"Я ніколи не чула такого голосу. А його крайні слова: "Кохана, я повернусь, обіцяю. Лише надії не втрачай", — згадує обраниця одного з музикантів Тетяна.
На згадку про полонених музикантів
"У 21 сторіччі музиканти в полоні понад два роки, я не розумію. У мене не зброя в руках, правда?! У мене музичний інструмент", — говорить дружина полоненого саксофоніста Анна.
"Чоловік зробив мені пропозицію саме тут (у Каштановому сквері — ред.). А зараз я тримаю його іменний годинник, який зупинився в першу річницю полону, в той самий день", — згадує дружина полоненого кларнетиста Тетяна.
Сім'ї мають речі, які нагадують про полонених. Зокрема в Анни залишилась валторна полоненого морпіха.
Це мої ліки для душі, я завжди можу обійняти і думати, що я обіймаю його
Дружина полоненого валторніста Анна
Чоловік Анни Павло завжди підтримував її, ніколи не жалівся на обставини.
Музика і музиканти повинні бути вільними, говорить мама кларнетиста Галина.
"Вони музиканти. Я вчила його розрізняти інтервали: мажор, мінор. Музику Баха відрізняти від Бетховена, Шопена. Я його на зовсім інше — світле, творче майбутнє орієнтувала", — додає пані Галина.
По той бік розмежування
Під час битви за Маріуполь 12 квітня 2022 року в російський полон захоплено 19 оркестрантів 36-ї бригади імені контр-адмірала Михайла Білинського.
"Син крайній раз обіймав свого тата, коли йому було два з половиною роки. У червні йому вже буде пʼять. Його найбільша мрія, щоб тато зайшов в садочок, взяв за руку і повів додому. Тому що інших діток татусі забирають, а його татко досі на роботі", — додає дружина музиканта Анна.
Один лист надійшов з полону батькові полоненого морпіха Петру. Чоловік мріє, аби всі повернулися додому живими: як цивільні, так і військові.
"Це не повинно стосуватись лише полонених і їхніх родин, і також маленької купки небайдужих людей, які також відчувають те, що й ми. Ми всі повинні гуртуватись, повинні бути разом. Якщо будемо почуті ми, то, я думаю, наші хлопці будуть вільними", — додає дружина полоненого валторніста.
В Україну вдалося повернути двох музикантів живими. Саксофоніст Святослав Салтиков помер у полоні. Хлопцю назавжди 22 роки. Після тривалих перемовин до Миколаєва повернули його тіло.
"Його закатували. Ми хочемо звернути увагу на цей випадок, що ми маємо бути згуртованими. Тільки разом, обʼєднавши зусилля, ми маємо якийсь вплив", — обраниця полоненого музиканта-валторніста Анна.
"Жодна держава не існує без культури і це наші хлопці. Цю любов до держави, до культури ми привчали змалку. Я просто прошу, ми вже кричимо: "Союзники, партнери, допоможіть повернути музикантів з полону", — мати полоненого трубача Світлана.
Автор: Валентина Гурова, Максим Місайлов, Тетяна Мілякіна
Джерело: suspilne.media
|