Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки

Навчальний заклад

Афіша

Фото

Галерея

Відео

Аудіо

Контакти

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки
м. Дніпро
консерваторія

Про заклад Персоналії Абітурієнтам Структура Колективи Концертні зали Випускники Публікації

Вже більше 100 років музичне училище Катеринославського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства (з 1926 р. – Дніпропетровське музичне училище а з 2006 р. – Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки) з успіхом здійснює своє головне призначення – бути центром підготовки високопрофесійних музичних кадрів на Дніпропетровщині, науково-методичним, виконавським, культурно-просвітницьким та естетичним осередком регіону.

Перша спроба створити у Катеринославі музичний навчальний заклад була здійснена ще наприкінці ХVІІІ століття. За ідеєю Г. Потьомкіна та згідно з наказом Катерини ІІ 1784 року в новому місті було заплановано відкриття університету з Академією художеств та музики при ньому. Очолити цей заклад запропонували видатному композитору Максиму Березовському, а майбутній оркестр – талановитому скрипалю Івану Хандошкіну.

Керівником академії було призначено відомого італійського композитора, директора венеціанської консерваторії «Ospidaletto», досвідченого капельмейстера, який працював у Петербурзі з 1784 р. – Джузеппе Сарті. Проте цим планам збутися не судилося. Згодом всі справи щодо музичної академії були переведені з Катеринослава до Кременчука, великого губернського міста з більш розвиненою економікою та культурою.

Більше ніж через століття, у червні 1898 року головна Дирекція Імператорського Російського Музичного Товариства за безпосередньою підтримкою губернатора П. Святополка-Мирського дозволила відкрити Катеринославське відділення ІРМТ з музичними класами при ньому, що й стало початком заснування Катеринославського музичного училища. З цього моменту училищу належала основна роль у становленні та розвитку музичної освіти та музичної культури регіону.

1 вересня розпочався навчальний процес з 62 учнями: по класу фортепіано – 34, скрипки – 22, співу – 5, віолончелі – 1. Директором навчального закладу був призначений Дмитро Петрович Губарев – випускник Санкт-Петербурзької консерваторії. Викладачами музичних класів були випускники Санкт-Петербурзької консерваторії: Д.П. Губарев – по класу співу і віолончелі; М.М. Лівен – викладач теорії музики, сольфеджіо, гармонії; С.А. Брильянт та Є.К. Ейзенберг – викладачі по класу фортепіано; В.І. Солнишкін – викладач по класу скрипки.

Навчання було платним. Річна плата складала 100 карбованців.

Беручи до уваги недостатність у Катеринославі навчальних закладів, що позбавляла багатьох дітей можливості отримування освіти, у травні 1901 року відбулася реорганізація музичних класів у музичне училище. І у вересні 1901 року було відкрите музичне училище з науковими класами. В ньому навчалося вже 135 учнів по класах: фортепіано, спів, скрипка, віолончель, контрабас, кларнет та труба. Був відкритий клас ансамблю.

Оперна студія училища під керівництвом викладача оперного класу Д. Іванова компенсувала відсутність постійної оперної трупи у Катеринославі.

Динаміка зростання контингенту учнів училища свідчить про великий інтерес та попит щодо музичної освіти серед мешканців Катеринославщини. Вже у 1917 році кількість учнів становила майже 1000 осіб. Училище давало можливість оволодіти практично всіма музичними інструментами, а музичні предмети викладалися за програмами Петербурзької консерваторії.

До роботи в училищі запрошували відомих музикантів Росії та Європи, випускників Петербурзької, Московської, Варшавської, Празької, Пармської, Лейпцизької та Віденської консерваторій.

Місцеві професіональні музиканти – викладачі музичних класів, а з 1901 р. – музичного училища брали активну участь у концертах Катеринославського відділення ІРМТ. Могутній вплив на розвиток музичної культури Катеринославщини початку ХХ століття мали виступи видатних музикантів сучасності: Л. Собінова, Ф. Шаляпіна, С. Рахманінова, О. Скрябіна, В. Ляндовської, І. Гофмана, І. Падеревського, Л. Ауера, А. Єсипової, Я. Хейфіца, В. Сафонова, А. Аренського.

Особливий внесок у становлення Катеринославської скрипкової школи зробив професор Петербурзької консерваторії Л.С. Ауер. Він неодноразово виступав у місті і своїм виконавським мистецтвом надихав місцевих музикантів і створював еталонні зразки інтерпретації скрипкових творів.

У грудні 1912 року Дирекція Катеринославського відділення ІРМТ звернулася до Катеринославської міської управи з клопотанням про відведення місця для побудови власного приміщення для училища. У 1914 році міською думою було прийняте рішення про передачу ділянки землі під будівництво приміщення Катеринославського відділення ІРМТ та музичного училища при ньому. На той час училище знаходилося на розі вулиць Александрівської (зараз вул. Артема) та Базарної (вул. Чкалова) у будинку Заля.

У 1919 році на базі училища була створена консерваторія, директором якої з 1920 до 1922 року був талановитий співак Михайло Михайлович Енгель-Крон. Він успішно виступав на оперних сценах Києва, Тбілісі, Харкова, Катеринослава, Петербурга, у 1923-1929 рр. був професором Київської консерваторії.

У 1923 році у зв’язку з реорганізацією навчальних закладів країни, у тому числі і України, Катеринославська консерваторія була перетворена у музично-театральний технікум із статусом вищого навчального закладу. В 1930 році технікум отримує статус середнього навчального закладу, а у 1937 році перетворюється у музичне училище з правами середнього спеціального навчального закладу.

З 1924 до 1926 року обов’язки директора музичного технікуму виконувала М.Ю. Гейман. У 30-ті роки директором був призначений П.С. Бочаров.

З 1940 до 1973 року училище очолює талановитий організатор, музикант, піаніст Михайло Львович Оберман.

У 1940 році училище мало п’ять основних відділів – фортепіанний, музично-педагогічний, вокальний, духовий та відділ струнних інструментів. Колектив налічував 51 викладача.

У роки Великої Вітчизняної війни училище було евакуйоване у місто Тобольськ Омської області (зараз Тюменська область), де продовжувало свою навчальну та творчу роботу. У 1943 році, коли Дніпропетровськ було визволено частинами Радянської Армії, колектив училища повернувся у рідне місто.

21 грудня 1948 року, у зв’язку з відзначенням 50-річчя училища, Рада міністрів УРСР прийняла постанову № 2994 про присвоєння училищу імені М.І. Глінки.

У післявоєнні часи училище активно розбудовується. Відкриваються нові відділи: народних інструментів, хорового диригування, теорії музики. Колектив училища багато зусиль докладає до розвитку системи музичної освіти області. На початок 70-х років в області було відкрито 80 дитячих музичних шкіл та шкіл естетичного виховання, музичні училища у містах Кривий Ріг та Дніпродзержинськ.

З 1973 до 1992 року директор училища – музикознавець Людмила Іванівна Царегородцева. Саме вона сприяла будівництву нового приміщення училища по вулиці Ливарній, 10, яке будувалося за спеціальним проектом, з урахуванням особливостей навчального закладу. Будівництво було завершено у 1988 році. Зараз у цьому будинку розташована Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки.

З 1992 до 2004 року училище очолював заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії ім. Д.І. Яворницького, диригент Микола Олексійович Шпак.

У 2004 році директором училища призначено заслуженого діяча мистецтв України, піаніста Юрія Михайловича Новікова.

Відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради № 775-33/IV від «22» березня 2006 року Дніпропетровське обласне музичне училище ім. М.I. Глінки перейменовано у Дніпропетровську консерваторію ім. М. Глінки. Ректором консерваторії призначено заслуженого діяча мистецтв України Ю.М. Новікова.

Протягом багаторічної історії існування нашого навчального закладу його прославили вихованці училища:
клас фортепіано:
О. Міллер, Н. Вальтер, М. Бреннер, О. Ізачек, Ю. Шустер, Є. Ваулін, О. Соковнін, Н. Бродський, М. Соколов, Г.Єрошкін, Л. Іванова, Т. Русанова, П. Цокуренко, Н. Горецька, С. Дяченко, С. Морозов;
струнні інструменти:
Н. Берлін, А. Ямпольський, Г. П’ятигорський, Ю. Ейдлін, Л. Коган, М. Ліберман, А. Венжега, А. Брусіловський, І. Хачбабян, Р. Нодель, А. Баженов;
духові інструменти:
Ю. Кривошеєв, В. Гончаров, Б. Науменко, В. Подкопаєв, Ю. Ілюхін, М. Крастін, О. Зеліков, О. Северін
народні інструменти:
А. Онуфрієнко, М. Данилов, В. Брагаренко, А. Хижняк, М. Давидов, М. Гвоздь, В. Коробко, Л. Трофіменко;
спів:
М. Сокіл-Рудницька, І. Паторжинський, В. Бунчиков, В. Метелицька, К. Огневий, Г. Гаркуша, А. Чулюк-Заграй, Л. Лобанова, Л. Сметанніков, О. Ворошило, В. Коваленко, О. Таранець, Н. Суржина
хоровий спів:
А. Іваницький, Л. Бутенко, О. Шерстюк, О. Могила,
теоретичні дисципліни:
В. Бєляєв, В.Клін, І. Сусідко, Т. Мартинюк, Л. Казанцева, Т. Безверха, Г. Ігнатченко, Т. Невінчана, І. Сніткова, Л. Грін (Гріншпун), С. Уланова В. Тарнопольський, І. Щербаков;
та багато, багато інших…

Обласний комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки» підпорядкований Міністерству культури України та Дніпропетровській обласній раді.

Підготовка фахівців здійснюється за спеціальністю «Музичне мистецтво» за 9-ма спеціалізаціями:
• «Фортепіано»
• «Оркестрові струнні інструменти»
• «Оркестрові духові та ударні інструменти»
• «Народні інструменти»
• «Академічний спів»
• «Естрадний спів»
• «Хорове диригування»
• «Теорія музики»
• «Музичне мистецтво естради»

Головна мета колективу викладачів консерваторії полягає у створенні нової концепції розвитку української музичної культури та мистецтва; впровадженні у навчально-виховний процес прогресивних методологій, реалізації вимог Болонської системи з метою інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство; поширення творчих зв’язків з провідними культурними центрами України, країн СНД та зарубіжжя.

Формування значної частини контингенту студентів консерваторії здійснюється завдяки багатоступеневій системі підготовки фахівців: музична школа, музичне училище, музичний факультет. Це дає можливість здобувати професійну музичну освіту, продовжуючи традиції певної фахової школи.

Вивчення гуманітарних та соціально-економічних дисциплін зорієнтовано на оволодіння досягненнями світової і вітчизняної культури, вільне самовизначення студентів у світоглядних позиціях, духовних інтересах і цінностях. В консерваторії здійснює свою діяльність Наукове студентське товариство, головними напрямками якого є підготовка проблемних докладів, підготовка студентів до виступів на наукових конференціях, проведення кіноклубу, творчих зустрічей, дискусійних столів.

З 2006 року суттєво активізувалася наукова діяльність викладачів. Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки видає збірки науково-методичних статей «Музикознавча думка Дніпропетровщини», навчальні посібники, збірники аранжувань та інструментовок, книги з серії «Видатні музиканти Дніпропетровщини».

Науково-дослідницька діяльність Дніпропетровської консерваторії охоплює різні види роботи, викладачі постійно беруть участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних конференціях. Підготовка науково-педагогічних кадрів здійснюється через докторантуру, аспірантуру, асистентуру-стажування при мистецьких і наукових закладах України та за її межами.

Відкриттю Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки передувала славна багаторічна історія. Сьогодні консерваторія має міцний професійний фундамент, багаті творчі традиції, досвідчені, високопрофесійні кадри, чудову матеріальну базу, ентузіазм та натхнення для успішного розвитку української національної музичної культури у тісному єднанні з досягненнями світового музичного мистецтва.