|
Напередодні ліквідації..
Не факт, що після реорганізації Національної радіокомпанії України ми побачимо колектив Симфонічного оркестру НРКУ в тому ж складі
20 листопада 2014, четвер
Поширити у Facebook
У Філармонії відбувся ювілейний концерт Національної радіокомпанії України. Цей вечір було присвячено 90-річчю Українського радіо й 85-річчю Симфонічного оркестру.
Радіо зростало разом зі своїми слухачами — від перших концертів у прямому ефірі, від життєдайного слова рідною мовою для мешканців окупованих територій України під час Другої світової, популяризуючи справжнє мистецтво серед зазомбованих попсою слухачів, — до нинішнього перебування у певній резервації...
Сьогодні Українське радіо в небезпеці (його може розчавити закон про перетворення державного в суспільне). Унікальну колекцію фондів Національної радіокомпанії, яку взагалі не враховують можновладці, обчислюючи вартості майна НРКУ, можуть або розкрасти, або законсервувати... Утримання ж музичних колективів, нехай вони навіть конкурують за професійним рівнем із найкращими оркестрами та хорами, на думку деяких «економістів», дуже витратне для влади. Таким чином, мистецьке, художнє мовлення можуть знищити, оскільки, знову ж таки, комусь воно здається непотрібним для народу.
Ось тільки самого народу ніхто й не запитав, чи хоче він слухати новостворене радіо на кшталт численних «ефемок» з такими собі балакучими ді-джеями, яким нічого не відомо ні про перлини українського фольклору, ні про шедеври класичного мистецтва. Чомусь нікому не спало на думку поцікавитися у суспільства, чи бажає воно слухати лише розмови навколо політики, спорту й шоу-бізнесу.
Напередодні ліквідації Національної радіокомпанії, проголошеної урядом у переддень професійного свята працівників радіо, телебачення й зв’язку, в Колонному залі ім. М.Лисенка відбувся концерт за участю солістів, хору ім. П.Майбороди та Заслуженого академічного симфонічного оркестру НРКУ, присвячений двом ювілейним датам — 90-річчю УР та 85-річчю створення оркестру.
Програма святкової імпрези була європейського ґатунку. Художній керівник і головний диригент оркестру Володимир Шейко відомий своїм нестандартним підходом до контенту подібних акцій. Так, майже сенсацією стала свого часу його сценічна версія кантати К.Орфа «Карміна Бурана», презентована під час одного з ювілейних заходів колективу в Національній опері.
Ніби на захист Національної радіокомпанії та її колективу, стали «Страсті за Тарасом» Є. Станковича, «Меседж з України» І.Небесного, «Зоре моя вечірняя» Г.Міняйла та непереможний дух самого С.Рахманінова. Його Друга симфонія — гігант, шедевр, скарбниця неповторного мелодизму й багатства оркестрових барв — прозвучала елегантно й представила оркестр у всій його могутній красі. Колектив гідно витримав іспит на професійну зрілість і яскраво заявив про себе як про одного із найкращих в Україні.
Ще б пак! 85 років — це гарантія якості, що зростала з кожним диригентом-керівником. Від першого публічно-ефірного виступу, який відбувся 1929-го у Харкові (тодішній нашій столиці), коли диригував новоствореним колективом професор Я. Розенштейн, до нинішнього під орудою В. Шейка, який відбувся у прямому ефірі на радіо «Культура». Нагадаємо, оркестром Українського радіо керували в різні роки видатні майстри — Г. Адлер, П. Поляков, К. Симеонов, В. Гнєдаш, В. Блінов, В.Сіренко. З колективом співпрацювали легендарні диригенти ХХ ст. — М. Колесса, Н. Рахлін, О.Климов, В. Тольба, С. Турчак, Ф. Глущенко...
Радіоефіри, музика до кінофільмів, понад 10 тисяч записів світової та української симфонічної музики було здійснено оркестром і увійшло до фонду Українського радіо. Це — унікальне зібрання вітчизняної класики, творів сучасних українських композиторів і шедеврів світової класики...
До речі, на минулому тижні відбулася зустріч творчого колективу з головою комітету з питань телебачення і радіомовлення Олегом Наливайком. Він повідомив, що наразі є два шляхи до створення суспільного мовлення. Перший передбачає реорганізацію державних структур, другий — їхню ліквідацію з метою побудови публічного акціонерного товариства. От і виходить, що стоїмо, як у казці, перед наріжним каменем: ліворуч підемо — слухача втратимо і невідомо куди прийдемо, праворуч підемо — себе загубимо і невідомо що знайдемо. А може, треба просто йти вперед, зберігаючи все найкраще і прагнучи удосконалення своїх досягнень?
Автор: Вікторія МУРАТОВА
Колективи: Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Диригенти: Володимир Шейко
Концертна організація: Національна радіокомпанія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "День"
|