|
|
Духовна місія мистецтв
29 квітня 2011, п'ятниця
Поширити у Facebook
 Мистецтво здатне рефлексувати на найсучасніші події, засвідчуючи свою спадковість і актуальність, органічно поєднуючи давні і сучасні течії, самодостатність яких ще раз засвідчує безмежну силу Божого провидіння і таланту мистців, які покликані очищувати і єднати серця людей всього світу. “Мистецтво, краса, - словами Блаженнішого Любомира Гузара, - вдаряє в саме єство Людини, - те, що робить Людину Людиною, … вдаряє в якусь таку нотку, жилку в нашому єстві, яка дзвенить віками…”.
У історичний святковий день 27 березня 2011 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового (Київ) в час недільної літургії відбулася інтронізація нового Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійшого Святослава (Шевчука), спадкоємця і продовжувача традицій започаткованих Андреєм Шептицьким, далі підтриманих Йосифом Сліпим, Мирославом-Іваном Любачівським, Любомиром Гузаром.
Подія, що згуртувала численне духовенство і понад дві тисячі вірян, поміж інших президенти і екс-президенти, посли США, Франції, Ізраїлю, Аргентини, а також біля 60-ти архієреїв з України та світу, монахи, парафіяни, кияни та численні гості столиці, які з надією в серці молилися за подальшу щасливу долю і “Святість об’єднаного Божого люду”.
 У вечірній час святкова Академія мала прекрасне продовження : у Храмі Св. Миколая РКЦ (Національний Будинок органної і камерної музики) відбувся духовно-мистецьке проект “Сім слів Христа на Хресті” (автор проекту Мирослав Откович), даруючи нашим сучасникам - поколінню ХХІ століття відчуття часової близькості епох. Проект, будучи реалізований зусиллями Мистецького фонду короля Данила (Галицького) (керівник проекту Тарас Откович), репрезентував багатий творчий потенціал як мистецтв, так і мистців, які не байдужі до подальшої долі високих мистецьких цінностей.
Озвучення музичного полотна великого австрійського композитора, охопивши духовну творчість, образотворче мистецтво, музичну творчість та майстерність прекрасних виконавців засвідчує не тільки інтерес до мистецьких цінностей минулого, як частини національного духовного відродження, що, водночас, стає внутрішньою потребою спраглого духовного харчу сучасника, але й момент мистецького переосмислення подій, що відбулися дві тисячі років тому назад.
Твір славетного австрійського композитора Йозефа Гайдна, музику до якого вважали однією із найпрекрасніших, і композитор, і всі його сучасники, а твір - одним з найпопулярніших, і сьогодні на часі. “Сім слів Спасителя на Хресті” в інтерпретації Академічного камерного оркестру “HARMONIA NOBILE” Івано-Франківської під орудою львівського диригента Народного артиста України, професора Ігора Пилатюка у синтезі з богословським словом і сімома монументальними полотнами нашого сучасника - Народного художника України Мирослава Отковича (Львів) будили думку і бажання слухацької аудиторії до спільної молитви, сповіді…
Літургійно твір „Сім слів Спасителя на хресті” Йозефа Гайдна призначений для виконання у Страсну п’ятницю, або в четвер під час хресної дороги, бо кожна частина супроводжується текстом із Біблії, які казав Ісус (історично) і в авторському поданні Йозефа Гайдна виписані перед кожною частиною. Виконанням цього твору віддається данина найбільш урочистому моменту кожного року - Великому Посту, в період підготовки до Великодніх свят, до Воскресіння... коли Людина повертається думками у свій духовний світ.
Вступне слово мистецтвознавця Ніни Дикої налаштувало аудиторію на глибоко-хвилюючі для свідомості сучасника сім слів Спасителя на хресті, закладених у сюжетній канві проекту. “Сім слів Спасителя на Хресті” - це не тільки музичний твір, не тільки духовно-мистецький проект, а – явище, що прийшло до нас у спадок від минулих поколінь і, яке ми зобов’язані передати нашим нащадкам.
До сьогоднішнього дня зберігся спогад композитора про задум створення твору “Сім слів Спасителя на Хресті”, основне завдання якого полягало у тому, щоб “навіть на самих недосвідчених було справлено враження в їхніх душах”: “... один канонік з Кадикса звернувся до мене з проханням створити інструментальну музику на сім слів Ісуса на хресті. На той час в головному соборі Кадикса кожен рік у великий піст виконували ораторію, для сильнішого впливу якої, стіни, вікна і колони в соборі завішували чорною драперією, і тільки одна лампа, що висіла в центрі, освітлювала священний храм.
В південь всі двері закривали, і тоді звучала музика. Піднявшись на кафедру, єпископ, після вдалого моменту вступу, проговорював одно із семи слів і розпочинав пояснювати його. Закінчивши, він сходив з кафедри і падав на коліна перед престолом. Паузу заповнювала музика. Потім єпископ знову піднімався на кафедру і знову залишав її, і кожен раз по закінченні його промови вступав оркестр.
Цьому дійству і повинна була відповідати моя композиція. Завдання – дати підряд сім „Adagio”, кожне з яких повинно тривати біля десяти хвилин, і при цьому не змучити слухача – виявилося не з легких, і я досить швидко виявив, що не можу обмежувати себе регламентованим часом”.
Велична краса й довершеність музичного полотна „Семи слів Спасителя на Хресті” Й. Гайдна, “найвеличнішого з композиторів, коли він наказує інструментам висловлювати його ідеї”, - як про це відгукувалася у свій час паризька критика, проявляється, безумовно, в інтерпретації. Відомо, що Й. Гайдн був глибоко релігійною людиною, але музика його, написана на духовні тексти, повна життєвої енергії, земних почуттів.
 Високою культурою прочитання оркестрової струнної версії цього твору, глибиною осмислення духовно-образного змісту вирізнялася гра Академічного камерного оркестру Івано-Франківської філармонії “HARMONIA NOBILE”. Виконавці-музиканти цьогорічного проекту спричинилися до прекрасно результату - відтворення серйозного, емоційно-насиченого полотна, де автор постає безмежно людяним, добросердечним, і аж ніяк не містичним.
За життя Й. Гайдн не один раз звертався до цього історичного сюжету. Вперше твір виконувався в 1786 році у церкві Святої Гротти в Кадиксі, згодом композитор зробив ще кілька різних версій, зокрема, для інструментального ансамблю струнних, духових та літавр (1786), переклад для струнного квартету (тв.51) (1787), переклад для клавіра-соло (1787).
А ще пізніше, в часі повернення на батьківщину після другої поїздки в Англію (1794), Й. Гайдну довелося почути свій твір до якого в 1792 році капельмейстер архиєпископа Пассау - Йозеф Фріберг написав текст і, таким чином, розширив музичне полотно до ораторії. Оскільки, враження після почутого не задовільнили композитора, то вже в часі перебування у Відні,
Й. Гайдн створив кінцевий варіант ораторії, яка побачила світ в 1801 році. “Простота цього далеко не простого шедевру австрійського композитора, що є начебто явною в нотній партитурі, викладі авторського задуму, - зазначає диригент Ігор Пилатюк, - вирізняється надзвичайною складністю для виконання.
Перший раз до цього грандіозного полотна великого Майстра мені довелося звернутися в 1991 році, в період праці у Івано-Франківську, де я керував філармонійним оркестром. В подальшому, скільки разів я диригував твором “Сім слів Спасителя на Хресті” Йозефа Гайдна на сцені, а це відбувалося щороку в часі Великоднього посту в різних проектах, і, зазвичай, кожне виконання мало свій сценарій, - стільки разів це була колективна сповідь ...”
 Як і музичний твір Й. Гайдна в інтерпретації Академічного камерного оркестру “HARMONIA NOBILE” під керуванням І. Пилатюка - засновника і багаторічного керівника цього колективу, так і експозиція серії монументальних картин Мирослава Отковича - це сім поглядів, сім відчуттів, сім полотен мистця-художника, створені автором за однойменним музичним твором Й. Гайдна на цю одвічну тему, де події розгортаються в унісон з твором, наскрізь пронизані домінуючо-піднесеним трагізмом і, водночас, просвітленими інтонаціями. “Кожен з нас, - за словами Мирослава Отковича, - проходячи свій шлях, в ту останню хвилину залишається сам на сам з вічністю, яка уособлюється з Господом. І та хвилина є дуже важлива, адже нічого вже не можна повернути назад, а тільки вперед ...”
Понадчасова містична суть жертви Христа розкривається через глибоко психологічне проникнення автора малярських полотен у світ Людини, поставленої Провидінням на порозі Вічності.
Дуже важливим є слово. В цьогорічному проекті богословський коментар Владики Йосифа (Міляна) був озвучений о. Іваном Любінським. Слово сказане проникливо й глибоко, що звучить переконливо, спонукає пережити, уявити і дати нову оцінку собі і тому, що відбулося дві тисячі років тому назад і продовжує хвилювати людські душі сьогодні.
Впродовж багатьох років Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської Архієпархії, будучи автором ідеї духовно-мистецької композиції та адаптованих текстів до проекту “Сім слів Христа на Хресті”, володіючи великою енергетикою слова, спонукав слухачів бути співучасниками і співпереживати. Проект, започаткувавши свою ходу на сцені Оперного театру імені Соломії Крушельницької (Львів), вже багато років поспіль крокує камерними залами, театрами та церквами України.
“Щодо проекту, - згадує Владика Йосиф (Мілян), автор адаптованих текстів, - то, отримавши пропозицію зробити богословський коментар, я зрадів і відразу ж погодився, адже прихильно ставлюся до сучасних форм оголошення Христової Благовісті. Попередньо ознайомившись з коментарями віденського трактування, стало зрозуміло - тексти старого Відня потрібно пристосувати до проблем сьогоднішнього дня і в Україні. Вважаю себе цінителем класичної музики. Подобається мені як класика, так і неординарні сучасні музичні твори. Свого часу радо погодився взяти участь в такому проекті.
Богословські тексти можуть потужно підсилити глибокі поетичні рядки українських поетів. Ліна Костенко – її поезія глибока і духовна, тому вдався до її творів, як також і Богдана Лепкого, Уляни Кравченко, Івана Франка. Оскільки проект повинен був реалізовуватися у Львівській опері, аби він не здався в світському закладі надто секуляризованим, бажано було, щоб тексти були глибоко богословськими. Завдання було непросте, але важливість проекту, його новизна в Україні надихали – це щось нового у Львові.
Остаточно розвіяла мій сумнів в участі у цьому проекті генеральна репетиція в Львівській опері, котру проводив професор Ігор Пилатюк зі своїми вихованцями – студентами Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка. Оркестранти дуже відповідально поводили себе в часі репетиції. І в ході її відчувався невидимий зв'язок між музикантами, диригентом, живописними полотнами Мирослава Отковича і Словом, Божим Словом, яке спасає людину, Словом – яким є Бог.”
 Мистецько-духовний проект „Сім слів Христа на Хресті”, породжений потребами життя сучасного суспільства - це ще одна свічка запалена творчим горінням миcтців і принесена на суд слухацької аудиторії, це розмова дійових осіб про вічне, це ще одна мить пошуку правди в музиці, в малярстві, в духовному „я” кожного з нас.
Але ніякими поетичними висловлюваннями чи науковими термінами не передати одухотвореної атмосфери, яка від першої до останньої хвилини була панівною у Храмі Св. Миколая у Києві. Найяскравішим свідченням високого реноме цьогорічного проекту “Сім слів Христа на Хресті”, що об’єднав у єдине ціле час і простів, історію і культуру, богословське слово, музику, малярство і прекрасних виконавців була присутність у залі представників духовенства, політиків, письменників, музикантів…
Проект повною мірою, охопивши всю велич, красу і значущість смислово-духовних цінностей, уособлених в самій ідеї, що прозвучала як спільна молитва-сповідь усіх присутніх у Храмі Св. Миколая, не тільки не підтверджує, а гостро заперечує думку, що в наш непростий час ІІІ тисячоліття, вщент переповненого світовими катаклізмами, зникає потреба в красі, в духовності, в істинних цінностях, які усвідомлюються через живе спілкування людини з Богом. Кожен з учасників проекту йшов до мети своїм шляхом, своєю “… дорогою до храму душі ”.
 Будинок органної музики міста Києва з вишуканою атрибутикою спілкування, з особливими акустичними властивостями значною мірою сприяли музикантам-виконавцям, чаруючи вишуканістю інтонування та динамічністю нюансування, збалансованістю звучання, піднесенням найвитонченіших авторських деталей до рівня особливої значущості в камерній атмосфері „ наблизитися до слухача ”.
Знаково, що презентація цього заходу відбулася у приміщенні Храму Св. Миколая у Києві, який і до сьогодні, водночас, є Будинком органної музики, набувши особливо високої духовності в часі дійства. Оскільки ця вишукана архітектурна споруда стала свідком численних історичних подій і у різний час мала інше призначення, то доречно зробити невеликий екскурс у минуле. Храм, що два роки тому відсвяткував 100-річний ювілей посвячення костелу Св. Миколая, як сакральна споруда функціонував до 1938 року.
 У воєнний період споруда використовувалася як складські приміщення, але була пошкоджена артилерійським обстрілом і пережила пожежу. У післявоєнний період знаходилася у розпорядженні архіву, а у вежах Храму розмістилася станція, що приглушувала радіохвилі БіБіСі, радіо “Свобода” та інш. Як мистецька споруда – Будинок органної музики, розпочала своє життя від 1979 року, а далі - на початку 90-х років поєднала функції концертного і сакрального залів. Цікаво довідатися, що в часі свого апостольського візиту в Україну (27 червня 2001 року Божого) Храм Св. Миколая (м. Київ) відвідав Папа Іоан Павло ІІ.
Заключним акордом святкового вечора у Храмі Св. Миколая (Київ) постало вишукане, величне і, водночас, доступне подячне слово Владики Йосифа (Міляна), Єпископа-помічника Київської Архиєпархії : “ Слухаймо великого концерту, коли увечері на фортепіано світу свої долоні кладе Бог (Богдан-Ігор Антонич). Світ як велика оркестрова яма, диригентом котрої - Наш Господь.
Кожен з нас своїми життєвими кроками відтворює музику життя. Її якість і гармонійність залежить від того, наскільки кожен з нас заглиблений, і закарбував на скрижалях своєї душі партитуру “Великої Симфонії” - Божого Царства. Партитура Божого Слова, Христових настанов в Його Благовісті, Божі заповіді та наші людські закони і звичаї - це той вагомий матеріал, який дає підставу творити милозвучно любу серцю і душі симфонію наших відносин між собою і нашим Творцем.
Часто цей “оркестр” видає не зовсім адекватну музику, тому що ми забули свою партію, не заглядаємо в “партитури”, або не є уважні на диригентську паличку “Великого Маестро”. Тому цей мистецький проект є ще одною пригадкою “Слухати великого концерту, коли на фортепіано світу свої долоні кладе Бог”.
Сподіваємося, що мистецько-духовний проект „Сім слів Христа на Хресті” – це дійство, наскрізь пронизане аурою високих, чистих помислів та переживань, що торкаються вічних цінностей, і це не випадковість, а веління часу - це не кінець, а тільки початок наступних проектів, оскільки сила його впливу, як стверджують організатори та учасники - колосальна : в душах слухачів, які пережили момент катарсису, - залишає величезну емоційну пам’ять.
Реалізація проекту відзначалася надзвичайно високим духовно-мистецьким рівнем: продумано, доречно вибудуване слово і музика, їх чергування, які існували як єдиний організм. Беззаперечною є цілість, в якій поставлено всі потрібні акценти.
Надзвичайно тактовне музичне виконання. Зоровий ряд вибудуваний так, що органічно поєднував минуле і сучасне. Кожен з виконавців зумів зацікавити, гармонійно доповнити і збагатити драматургійну концепцію дійства „Сім слів Христа на Хресті”, спогад про котрий довший час буде хвилювати учасників, слухачів, гостей. Отож, перехрестилися : … Вічність ... Минувшина ... Сучасність ...
Спеціально для Music-Review Ukraine
кандидат мистецтвознавства,
доцент Львівської Національної Музичної Академії імені М. В. Лисенка
Ніна Дика
Автор: Ніна Дика
Колективи: Академічний камерний оркестр "Harmonia Nobile" Івано-Франківської обласної філармонії
Диригенти: Ігор Пилатюк
Музикознавці: Ніна Дика
Концертний зал: Концертний зал Національного будинку органної та камерної музики України
Фотоальбом:
|