|
|
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
20 серпня 2018, понеділок
Поширити у Facebook
У 2018 році опера Доніцетті «Любовний напій» у версії одного з найбільш винахідливих німецьких режисерів молодого покоління Давіда Бьоша, феєрична прем’єра якої відбулася 9 років тому, повернулася на сцену Баварської опери разом з українськими вокалістами Ольгою Кульчинською і Андрієм Бондаренком – блискучими виконавцями головних партій Адіни і Белькоре. Партію Неморіно виконував відомий темпераментний італієць Вітторіо Ґріґоло, а роль Дулькамари відтворив неперевершений комедійний бас Амброджо Маестрі.
Радість зустрічі з уславленими земляками, майстрами оперної сцени, котрі самотужки долають терни світової кар’єри, цілком зрозуміла. Гордість за їх успіхи на великих оперних сценах Gran Teatre del Liceu Барселони, Opera Bastille Парижу, Opernhaus Цюріху, Dutch National Opera Амстердаму, Шотландській опері, Deutsche Oper Берліну, Операх Кельну, Сан-Паулі, Далласа, Маріїнського і Большого театрів і, водночас, рідкісність таких прославлених імен на афішах українських оперних театрів, змушує задуматися над проблемами державної промоції молодих талантів, культурного іміджу крани у світі, необхідності виховання як нового покоління музикантів, так і нового покоління меценатів. Попередня рецензія про блискучий дебют Ольги Кульчинської на сцені Баварської опери у новій постановці «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта (режисер Крістоф Лой) отримала не тільки широкий резонанс серед професійних музикантів, а й навіяла здивовані питання: чому, наприклад, ім’я української співачки Ольги Кульчинської більш відоме у Європі, ніж в Україні?
Зустріч з українськими співаками відразу після їх спільного дуету в Мюнхені ініціювала, однак, не тільки бажання подолати інформаційні «білі плями», а й пов’язати їх імена, ролі та професійні здобутки з культурно-мистецькими перспективами у рідній країні.
Аделіна Єфіменко: Андрію, Ви почали творчий шлях як соліст Національної філармонії України в Києві. Тепер повернулися в Україну як всесвітньовідомий соліст. Вперше я Вас почула на фестивалі LvivMozArt в оперному Гала-концерті минулого року. У яких програмах, концертах або фестивалях Ви виступали на Україні раніше?
Андрій Бондаренко: Я завжди з великою радістю виступаю на рідній землі! Така можливість не завжди є, але у минулі роки мої виступи відбувались досить регулярно, один-два рази за сезон. Я мав запрошення з Національної опери і з Національної філармонії України. Це були концерти з ансамблем «Рідні наспіви». Співав також декілька сольних програм. Але концерти з камерно вокальним репертуаром відбувалися здебільшого з моєї ініціативи.
Аделіна Єфіменко: Це питання хотіла задати і Вам, Ольго, адже на Україні я ще не мала нагоди познайомитися з Вашими ролями. У яких українських концертах чи оперних виставах Вам довелося співати?
Ольга Кульчинська: На Україні? На жаль, ніде ще не співала. Я закінчила чотири курси Київської консерваторії. Співала дуже багато під час навчання. Мої друзі (композитори, скрипалі) робили концерти з власної ініціативи. Пам’ятаю, був концерт в Ірпені. Виступали переважно у невеличких містах, на великі концерти не вистачало грошей. Ми вчили програми, які складалися з українських пісень і німецької Lied (ред. - пісня). Крім того, я переспівала твори всіх моїх однокурсників – Ані Аркушиної, яка потім вчилася у Ґраці, Ринати Сокальчик, Альберта Саприкіна, який зробив фестиваль сучасної музики у Києві. Співала також твори композиторів зі старших курсів, наприклад, Алли Загайкевич. Мій однокурсник Павло Лисий організував у невеликому черкаському селі Дзендзелівка прекрасний фестиваль «Вечори класичної музики», на якому я співала. Але я би і надалі робила із задоволенням такі спільні проекти з українськими композиторами. Єдина проблема, мені треба планувати такі виступи заздалегідь.
Аделіна Єфіменко: На скільки років наперед розписаний план Ваших оперних або гастрольних подорожей?
Ольга Кульчинська: На три роки, але при бажанні можна віднайти якісь паузи. Я обожнюю співати сучасну музику. На другому курсі брала участь у конкурсі молодих вокалістів у Харкові («Алчевський дебют») разом з Олексієм Пальчіковим і несподівано для себе отримала Гран-Прі. (ред. – український тенор, учасник молодіжної програми в Парижі, соліст Гамбурзької опери). Виступала на консерваторському конкурсі у Львові (не пропустили на другий тур), а також на конкурсі «Срібний дзвін» в Ужгороді, де і познайомилася з Лєною Бєлкіною (ред. – українське мецо-сопрано, велику інтернаціональну кар’єру зробила після виконання ролі Анжеліни у фільмі-опері Россіні «Попелюшка» режисера Карло Вердоне). Членом журі була Ґізелла Ципола. Останній мій виступ на Україні – Міжнародний конкурс Миколи Лисенка – відзначений першою премією.
Аделіна Єфіменко: Продовжуючи тему українських конкурсів, на сцені Баварської опери Ви співаєте разом з українським баритоном Андрієм Бондаренком, який став дипломантом українського конкурсу «Нові українські голоси», та міжнародного вокального конкурсу «Мистецтво у ХХI столітті» у Ворзелі, але міжнародну кар’єру розпочав з призового місця на конкурсі BBC Cardiff Singer of the World. Ваш спільний дует відбувся вперше у Мюнхені у відновленій продукції Баварської опери «Любовний напій» Ґ. Доніцетті, чи вже доводилося працювати разом?
Ольга Кульчинська: В Україні ми розминулися. Я ще вчилася, а Андрій вже поїхав у Санкт-Петербурґ працювати.
Андрій Бондаренко: Познайомились ми у Москві під час репетицій «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта на сцені Большого Театру. Нажаль, ми брали участь у різних складах.
Ольга Кульчинська: Але репетиції завжди проводили разом. З нами були разом Оля Безсмертна (ред. – сопрано, солістка Віденської опери) і Саша Кадуріна, (ред. - солістка театру Карлсруе). Андрій співав у Москві «Весілля Фігаро» разом з Олею Безсмертною.
Андрій Бондаренко: І ось нарешті нам пощастило! У Мюнхені довелось заспівати разом сольні партії.
Ольга Кульчинська: Пощастило тому, що Баварська опера терміново викликала мене на підміну партії Адіни. Я не могла відмовитися, адже хотіла взяти участь у такому чудовому касті. Партію Адіни я співала рік тому в Цюріху – п’ять вистав з Нелло Санті (ред. – визначний італійський диригент), Паволом Брезліком (ред. – словацький тенор). Белькоре виконував Левент Мольнар (ред. – румунський баритон). Але перед мюнхенським «Любовним напоєм» не було часу навіть передихнути. Я мала один виступ за іншим у Гамбурзі і Римі. Після цього планувала взятися за нові партії – Лейли і Ґретель. Але надзвичайно люблю роль Адіни! Я усвідомлювала, що на престижному оперному фестивалі Баварської державної опери матиму лише один спектакль, тому мушу зробити все якнайкраще.
Аделіна Єфіменко: Спільний досвід в одній з найбільш репертуарних опер світу «Любовний напій», очевидно, незабаром продовжиться в Україні. Чи привабило би вас запрошення на партії Адіни і Белькоре або на інші ролі від львівського, київського або інших оперних театрів України?
Андрій Бондаренко: На жаль, не знайомий ані з керівництвом, ані з репертуаром інших оперних театрів. Але, звичайно, якщо запросять, із задоволеннями заспіваємо разом. В яких партіях? Час покаже.
Ольга Кульчинська: Я з радістю. У якій опері – не має значення.
Аделіна Єфіменко: Оперу-мелодраму з рисами італійської buffa «Любовний напій» Ґ. Доніцетті творив, будучи вже зрілим, уславленим майстром італійського бельканто (1832). Музикознавці називають «Любовний напій» рімейком (Л. Кияновська), адже, як відомо, «лібретист Феліче Романо перелицював вічно актуальний сюжет про пошук чудодійного напою кохання з комедії французького драматурга Ежена Скріба, призначеної для опери Д. Ф. Обера «Любовне зілля». Мотиви любовного напою потім зустрічаються у Вагнера і Штрауса. А особисто для Вас чому привабливість саме «Любовного напою» Доніцетті?
Андрій Бондаренко: Чесно кажучи, я не є великим фанатом цієї опери. Але це справа власного смаку, яка не торкається моєї поваги до композитора.
Ольга Кульчинська: Для мене «Любовний напій» – унікальна опера з точки зору композиторської майстерності Доніцетті. Він мав проблеми з виконавцями. Для прем’єри не було тоді сильних співаків. Партію Адіни виконувала німкеня Сабіна Гайнефеттер, Белькоре – француз Анрі-Бернар Дабади, італійці були теж не на висоті – тенор Джанбаттіста Дженнеро і бас Джузеппе Фреццоліні. Однак Доніцетті для них так змайстрував партії, що кожний співак розкрився якнайкраще! І тому прем’єра мала величезний успіх.
Аделіна Єфіменко: Так, це відома історія. Італійський біограф Доніцетті Гаваццені цитує лист композитора до лібретиста: «…май на увазі: у нас є німкеня примадонна, тенор, який заїкається, буф з голосом, як у козла, і нікудишній французький бас». Що ж стосується артистичного втілення образу Адіни, кожна співачка трактує його по-своєму. Героїня Доніцетті – суперечлива натура. Інтелігентна молода дівчина захоплюється романтикою любовних історій. Але на відміну від Тетяни Ларіної О. Пушкіна / П. Чайковського її літературні уподобання не обмежуються сентиментальними романами. Вона захоплена середньовічним лицарським епосом XII століття про Трістана і Ізольду. Зрозуміло, що кохання для неї – серйозна річ. Але до Неморіно вона ставиться легковажно, егоїстично, веде подвійну гру, заграє до Белькоре, навіть обіцяє одружитися з незнайомцем, щоб примусити Неморіно ревнувати. Який образ Адіни втілює Ольга Кульчинська?
Ольга Кульчинська: На прем’єрі партію Адіни співала Ніно Мачаїдзе. Вона працювала з режисером і втілила, як мені здається, його інтерпретацію. Але я не відразу зрозуміла, як осмислив цей образ Давід Бьош?
Аделіна Єфіменко: Я була на прем’єрі і добре пам’ятаю образ гордої і недоторканої гордячки Адіни, втіленої Ніно Мачаїдзе. Ваша Адіна – повна протилежність.
Ольга Кульчинська: Так, я вирішила зробити роль Адіни по-своєму, наблизити до задуму Доніцетті. Довелося ще раз перечитати лібрето, щоб побачити очевидне: Адіна не поступово закохується у Неморіно, а любить його з самого початку. При тому намагається тримати його на відстані, адже впевнена, що він завжди буде поряд.
Аделіна Єфіменко: Доніцетті в образі Адіни не проходить повз тему соціальної нерівності. Чи не так?
Ольга Кульчинська: Так, тому Адіна і стримує свої почуття. Вона не дозволяє собі зізнатися, що покохала бідного селянина Неморіно. Адже багата наречена могла би розраховувати на більш вигідну партію. Адіна має свою таверну, веде свій бізнес…
Аделіна Єфіменко: … напевно, має також сучасні погляди на ієрархію у сімейних стосунках?
Ольга Кульчинська: Так, Адіна знає, чого хоче досягти. А Белькоре тільки використовує, щоб роздратувати Неморіно, але розуміє потім, що переграла. Ситуація з Белькоре стає небезпечною.
Аделіна Єфіменко: Андрію, ким є Адіна для солдата Белькоре? Чому він миттєво хоче одружитися саме на ній?
Андрій Бондаренко: Якщо говорити загалом про образ Белькоре, не торкаючись нашого дуету в постановці «Любовного напою» Давіда Бьоша, то він – справжній офіцер, гордий, відданий своїй справі. Він людина війни. Авжеж, він діє самовпевнено і вважає, що може звабити будь-яку жінку, лише показавши їй свій мундир. А захоплення Адіною миттєве, як і завжди для Белькоре з усіма жінками. Відсутність глибоких почуттів, точніше, небажання їх переживати, витрачати на них час характеризує цей тип. Але Адіна дійсно виявилася не простим горішком. Її звабливий погляд, грайлива поведінка нагадує манери «фатальної красуні». Мабуть, це і підкупає кожного чоловіка. Насправді чоловіки часто потрапляють у паски чарівниць. Белькоре не усвідомлює ситуацію «любовного трикутника» і того, що Адіна віддає перевагу Неморіно, а не йому.
Аделіна Єфіменко: Мелодія арії (романсу) «Una furtiva lagrima» Неморіно може позмагатися у популярності хіба що з вагнерівським Трістан-аккордом. Паралелі з вагнерівською драмою (1832 – 1865), незважаючи на часову відстань, навряд чи випадкові. Чи насправді характери середньовічної Ізольди і доніцетівської Адіни такі різні? Припустимо, що «любовний трикутник», у який попав не король Марк, а «бравий солдат» Белькоре, не є багатоплановим, але чому партія Белькоре настільки складна, велика і така ж активна в ансамблі з Адіною, як і партія Марка з Ізольдою?
Андрій Бондаренко: Ці прекрасні опери мені важко порівнювати. Вони суттєво різні в плані музичної драматургії. Музика цих опер по-різному впливає на слухачів.
Аделіна Єфіменко: Але реакції часом бувають непередбачувані. Під впливом вашого «Любовного напою» я наспівувала не мелодії Доніцетті, а фінальну тему «Аріадни на Наксосі» Ріхарда Штрауса. Чому саме вона озвучила моє захоплення вокалістами? Пам’ятаєте, у цій опері теж йдеться про Zaubertrank (чарівний напій) Аріадни?
Але повернімося до «Любовного напою». Давід Бьош вносить певний підтекст в оперу Доніцетті. У постановці багато кітчевих «пасажів» (рекламні сердечка, повітряні кульки, гендерні кольори). Але фінал за зовнішньою строкатістю театральної бутафорії приховує щирість наївно-дитячої картини світу, чарівних пригод, віри у диво. Це Ваш перший «Любовний напій»? Що привернуло Вашу увагу в постановці Давіда Бьоша?
Андрій Бондаренко: Так, абсолютно згоден, і саме до фіналу Бьоша дуже підходять слова «яскраве диво». Це вже не перший мій Белькоре, але у цій виставі він став мені насправді близьким.
Ольга Кульчинська: Я співала Адіну в опері Цюріха. Режисером постановки був відомий російський режисер Гріша Азагаров. «Любовний напій» ставився у Цюріху в кооперації з Міланським Teatro alla Scala. Дуже смішна постановка, яскраві чудернацькі костюми з бубонами, вся така оранжево-помаранчево-червона сценографія. Справжня комедія! Натомість мюнхенська режисура «Любовного напою» багатопланова і заставляє думати.
Аделіна Єфіменко: Режисура ініціює до пошуку розгадки. Давайте спробуємо? Наприклад, динаміка розвитку характерів під впливом «любовного напою», яким виявляється дешеве Бордо, представлена дуже оригінально. З легкої руки шарлатана Дулькамари від зловживання «напоєм» Неморіно прозріває, починає мислити, достойно відповідати на «гру в ревнощі» Адіни. Крім того, за ним починає полювати ціла армія наречених, адже Неморіно виявляється багатим нащадком померлого дядька. Як всі ці події впливають на партію Адіни?
Ольга Кульчинська: Адіна насправді дуже динамічний персонаж. Коли вона нарешті розуміє, як легко втратити коханого, відразу перестає приховувати свої почуття.
Аделіна Єфіменко: Белькоре – статичний персонаж, чи зміни торкаються також його партії?
Андрій Бондаренко: Я сприймаю Белькоре як статичний персонаж. Великого розвитку цього персонажу не дає і Доніцетті!
Аделіна Єфіменко: Ліричні і комедійні колізії опери тісно переплетені між собою, але паралельно до теми кохання Адіни і Неморіно разом з Дулькамарою і загоном солдат вводяться актуальні теми шахрайства і війни. Якщо в’їзд Дулькамари у село на чудернацькій кулі, подібній до космічної станції з ілюмінаторами, або на зернозбиральний комбайн з молотарками, режисер вирішує кумедно, то вторгнення солдат у село справляє брутальне враження. Сержант Белькоре, серйозно поранений у голову, хизується силою і жорстокістю. Звідки ці солдати – поранені, скривавлені, втомлені? Що це за війна, з якої вони повертаються? Навіщо режисер загострив контраст між селянами і солдатами?
Ольга Кульчинська: Я думаю, страхітливий образ солдат підсилює комедійні контрасти. Солдати є солдати, йдуть до кінця, побиті, поранені, у крові. Ні в кого не виникає питання, а навіщо взагалі воювати? Це просто факт. До речі, дівчата вдягнуті у біле, але їхні обличчя брудні, по щоках розмазані сльози. Для мене їх вигляд нагадує фільми жахів.
Андрій Бондаренко: На мою думку, в образі Белькоре та солдатів Бьош показав протилежний бік життя – війну, руйнацію, небезпеку. Так, Оля права, він навіть унаочнив цей контраст у деталях – у костюмах, гримі тощо.
Ольга Кульчинська: Для мене ці всі деталі наче взяті не з цієї опери. Але їх поєднання створює оригінальний жанровий мікс: ось вам бойовик, ось – фільм жахів, комедія, мелодрама. Наприклад, чому Дулькамара взагалі вирішений як космічний прибулець?
Аделіна Єфіменко: Режисер творив під впливом кіно-естетики. У завершальному дуеті закохані Неморіно і Адіна нагадують героїв фільму «Титанік»: Адіна і Неморіно на верхівці космічної кулі Дулькамари, фінальний поцілунок у мерехтінні сяючих вогників у стилі американських мюзиклів, happy end. До речі, в трактуванні сцени Неморіно з Дулькамарою режисер згадував асоціації з наївною кінематографією наукової фантастики ‑ science-fiction-film 70-х років, у якій гра відбувається «на межі комедії і мелодрами», геніально втіленої Чарлі Чапліном у класиці німого кіно. Які асоціації або порівняння з іншими оперними продукціями виникають у вас після мюнхенського «Любовного напою»?
Ольга Кульчинська: Я все ж таки вірно здогадалася! На репетиціях усіх запитувала, чому Неморіно нагадує Чарлі Чапліна? Такі самі широкі штани, на старому відео він навіть зовні подібний (ред. – італійський тенор Метью Поленцані). Мені ніхто не зміг відповісти. А на початку опери (ред. – у прем’єрній версії на DVD) мав бути оператор з камерою, який наче знімає на плівку все це дійство. У відновленій версії оператора не було.
Аделіна Єфіменко: Спектакль вже не новий. Режисер, як правило, відсутній на репетиціях відновленої постановки. Мені теж бракувало деяких родзинок прем’єрного показу. Неморіно – дивак і лірик водночас. У польотному екстазі кохання він мав вилазити на ліхтар з оберемком повітряних рожевих кульок. Італійський зірковий тенор Вітторіо Ґріґоло цей момент опустив. А між іншим під час прем’єри цей режисерський хід вдало підкреслив здатність героя до дива у противагу хитро сфабрикованим чарам Дулькамари.
Андрій Бондаренко: Але сценографія, у цілому, створює дуже дивне враження. Для мене дія «Любовного напою» відбувається наче після апокаліпсису на землі, або на іншій планеті. Проте переживають цей апокаліпсис звичайні люди. І головне, що режисер в образі селян, Неморіно та Адіни залишає віру в майбутнє, у такі прекрасні людські почуття, як тепло, любов, надія, мир.
Аделіна Єфіменко: На завершення нашої змістовної розмови – «три» традиційні питання: Плани на майбутнє? Бачення перспектив для українських оперних театрів? Побажання молодому поколінню вокалістів?
Ольга Кульчинська: Для Опери Цюріх я почала підготовку до нової ролі в опері «Гензель і Ґретель» Енгельберта Гумпердінка. Буду працювати з відомим канадським режисером Робертом Карсеном, співатиму разом з прекрасною Анною Стефані (ред. – англо-французька мецо-сопраністка) і Сергієм Романовським (ред. – російський тенор), з яким нещодавно виступала в амстердамській продукції «Богеми». Паралельно готуюся до партії Лейли в опері «Шукачі перлів» Дж. Бізе в режисері Єнса-Даніеля Герцоґа. Це не нова постановка, але супер-сучасна. Мій виступ запланований на грудень 2018/січень 2019. Цю саму партію у квітні співаю разом з відомими вокалістами Дмитром Корчаком (ред. – російський тенор), Джоном Осборном (ред. – американський тенор). Прем’єра відбудеться у Theatro del Liceo в Барселоні з режисурою Лотте де Бер (ред. – голландська режисерка). Потім, із запізненням на три тижні лечу до Брюсселю. Здійсниться моя мрія працювати разом з режисером Дмитром Черняковим. Він ставить у червні 2019 року оперу М.А. Римського-Корсакова «Сказка о царе Салтане». Я співаю партію царівни Лебідь. Також планується партія Ілії у новій постановці «Ідоменея». Приємно буде знову зустрітися з Константіносом Карідісом (ред. – грецький диригент) після плідної співпраці над мюнхенським «Весіллям Фігаро».
Аделіна Єфіменко: Сподіваюся, цю партію Вам доведеться співати і на фестивалі LvivMozArt у 2021.
Ольга Кульчинська: З великим задоволенням! Ілія – моя найулюбленіша моцартівська партія!
Щодо перспектив українських оперних театрів – звичайно, відкриваються нові і нові. Завжди хочеться вірити, що з’являться нові можливості для молодих співаків. Адже в Україні найкращі у світі голоси! Ми маємо рідкісну природу! Східнослов’янські голоси більш відкриті і великі навіть з фізіологічної точки зору.
Серед молодих все більше з’являється прекрасних голосів. Але важливо розрізняти природу і техніку. Це дві різні речі, але від їх поєднання утворюється досконалий творчий результат. Зустрічаються рідкісні випадки, коли не лише природа, а і техніка дані від Бога. До них належать Людмила Монастирська, Тарас Штонда та багато інших.
Андрій Бондаренко: Найближчі плани – участь у новій, з напруженням очікуваній версії опери Моцарта «Così fan tutte». Постановка відбудеться в Цюрихській Опері в листопаді/грудні цього року. Режисером нової версії виступить Кіріл Серебренніков. Нажаль, не відомо, чи зможе він бути присутнім на репетиціях і виставах, так як всі ми знаємо про жахливу ситуацію навколо нього. (ред. ‑ з 2017 року російський режисер, художній керівник московського театру «Гоголь-центр» Кіріл Серебренніков знаходиться в Росії під домашнім арештом за політично мотивованим, штучно сфабрикованим кримінальним звинуваченням).
У планах на січень – виступ у Києві з концертним виконанням опери «Дон Жуан» Моцарта. Наступний сезон обіцяє бути надзвичайно цікавим! Співатиму твори Моцарта і Вагнера. Думаю, це прекрасна комбінація!
Я завжди спостерігаю за розвитком оперного театру в Києві. Він є, але на жаль, не такий швидкий, як би хотілося. І відповідальність за розвиток бере на себе зараз молоде покоління талановитих музикантів. Ми повинні це робити, адже ми є дуже талановитою нацією!
Біографічні довідки:
Ольга Кульчинська. Українська співачка, сопрано, родом з Волині (Рівне), випускниця Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра, Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Оперна кар’єра розпочалася на сцені Большого театру. Виступи на престижних європейських сценах Gran Teatre del Liceu Барселони, Opernhaus Цюріха, Dutch National Opera Амстердама, опери Бастіль Парижу. В репертуарі - партії Джульєтти («Монтеккі і Капулетті»), Норіни («Дон Паскуале»), Мюзетти («Богема»), Джильди («Ріголетто»), Адіни («Любовний напій»), Ілії («Ідоменей»), Церліни («Дон Жуан»), Сюзанни («Весілля Фігаро»). Після двох поспіль перемог на міжнародних конкурсах Франціско Віньяса (перша премія, Барселона) і «Опералія-2016» у Мехіко, українку регулярно запрошує найпрестижніший оперний театр світу – Баварською Staatsoper.
Андрій Бондаренко. Український співак, баритон, родом з Кам'янець-Подільська, закінчив Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського. Був солістом Маріїнської академії молодих оперних співаків, солістом Національної філармонії України. Репертуар охоплює головні партії Євгенія Онєгіна («Євгеній Онегін»), Біллі Бадда («Біллі Бад»), Андрія («Війна і мир»), Пеллеас («Пеллеас і Мелізанда»), Роберт («Іоланта»), Белькоре («Любовний напій»). Виступає запрошеним солістом Баварської Staatsoper, Опер Кьольна, Цюріха, Берліна, Штутгарта, Мадрида, Сіднея, Сан-Паулу, Далласа, Зальцбурзького, Глайндборнського LvivMozArt фестивалів, Лауреат конкурсів BBC Cardiff Singer of the World, «Мистецтво в ХХI столітті», Міжнародного вокального конкурсу ім. М. А. Римського-Корсакова, VII Міжнародного вокального конкурсу ім. С. Монюшка.
Автор: Аделіна Єфіменко
Фото: Hösl, Wilfried
Виконавці: Андрій Бондаренко
Джерело: Zbruc
|