| Стаття |
|
|
|
|
Чому зірка світової опери з полтавським корінням відмовила Москві заради рідної сцени
19 листопада, четвер
Поширити у Facebook
Джерело: zmist.pl.ua
44 роки тому, наприкінці жовтня Президія Верховної ради УРСР своїм указом присвоїла звання Народна артистка УРСР Людмилі Володимирівні Юрченко.
На той час вона вже була зірка світового рівня, меццо-сопрано, 2,5 октави.
Без неї не обходилась жодна прем’єра на головній оперній сцені України. Чого ж трохи запізнились із званням, та й низькувато… Вона мала отримати Народну СРСР.
Справа в тому, що після Всесоюзного конкурсу у Вільнюсі її Москва взяла на замітку. При СРСР всі оперні театри були строго регламентовані. № 1 – Большой, № 2 – Маріїнський, а далі як карта ляже. Може Київ, може Одеса. І ось коли в 1975 р. прийшло запрошення в Барселону на Міжнародний конкурс вокалістів, міністерство культури СРСР вимушене було відправити Людмилу Володимирівну, яка була поза конкуренцією. І відразу світове визнання. Гран Прі.
Ну, і як тоді велося – настійливе запрошення до Москви.
А вона відмовила. В Києві у неї сім'я, житло... а головне партнери. Д. Гнатюк, А. Солов'яненко, Г. Ципола, та ще й не охолонув слід у гримерках Б. Гмирі та І. Паторжинського.
А такі номери тоді не проходили дарма. Якби ще відмовила Москві на користь Ленінграду, то воно ще якось би було. А то ба яка, побрезгувала Москвою заради «провінційного» Києва.
Ніяких звань, закордонів. Бела Руденко наприклад легко перелетіла з Києва в Москву, і в 27 років Народна артистка СРСР.
Звідки знаю такі подробиці, та чому згадую ці перипетії? Тому, що жила вона з мамою за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська 7 кв 19. У мене через стінку.
І її успіхам і негараздам переймався весь двір. Бо сусіди пам'ятали, як вона тренувалась, і її голос лунав далеко за прилеглі будинки. І коли вона приїздила до матері в гості, кожен сусід вважав за необхідне виразити їй шану.

Автор: Ілля Шапченко
Джерело: zmist.pl.ua
|