|
|
Чайковському присвячується...
Концерт "Присвята П.І. Чайковському"
23 листопада 2010, вівторок
Поширити у Facebook
Згадувати про видатні постаті минулого – справа шляхетна, тим більше, коли привід до цього слушний.
В об'єктив потрапив, без перебільшення, геній – Петро Чайковський.
Його ім'я відоме кожному, адже всесвітня слава супроводжувала Маестро ще за життя.
Привід для спогадів – ювілейна кругла дата, – 170-річчя від дня народження композитора.
Приємно, що цю подію відзначили й в Україні. Причому не одним якимось непомітним і приреченим «потонути» у загальній масі концертом, а цілим фестивалем на його честь. Точніше, фестивалів було декілька.
Зокрема, у Національній музичній академії України, яка ось уже 70 років носить ім’я Петра Чайковського, блискуче пройшов «Чайковський-фест».
Музичні театри показали низку прем’єр опер і балетів. Філармонії підготували ряд концертних програм.
Навчальні та наукові заклади провели конференції… Ми ж зупинимося на фестивалі «Київський сезон музики Петра Чайковського», що відбувся за підтримки Міністерства культури України, Посольства Російської Федерації в Україні, Представництва Росспівробітництва в Україні, Національного комітету України Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО.
Перший концерт проекту прозвучав 26 вересня в рамках «Київ Музик Фесту». Відкрив фестиваль Молодіжний симфонічний оркестр СНД під орудою Володимира Співакова у Національній опері України.
Імпреза привернула до себе величезну увагу, але інакше й не могло бути, тому що Співаков – і’мя-бренд, тому на виступи його оркестру йдуть, часом, як на модну тусовку. Хоча варто віддати належне цьому музикантові: у його «розкрученому» іміджі високого професіонала не випадає сумніватися.
Сумно констатувати, але рекламні проспекти багатьох наших щорічних фестивалів упродовж останніх років дуже збідніли, і не тільки щодо обсягу, художнього оформлення, а і в інформативному плані.
Тому приємно здивував буклет фестивалю музики Чайковського. Він має цілком гідний європейський зовнішній вигляд, містить план-календар концертів, відомості про учасників і статтю, в якій розповідається про контакти композитора з Україною, його регулярні відвідування Києва, Одеси, Харкова й сільських маєтків – Кам’янки, де жила сестра Олександра, у заміжжі Давидова, а також Браїлова, Симаків – садиб меценатки-благодійниці митця Надії фон Мекк, Тростянця та інших. Усього дослідниками нараховано шістнадцять українських «місць осілості» славетного автора «Пікової дами».
Окрім того, буклет зроблений із турботою про слухача, двома мовами – російською та українською. Утім є й недолік – не розписані програми, – важко орієнтуватися у самих заголовках концертів. І хоча це важливо, та при інших плюсах, на такий огріх можна заплющити очі.
 Відвідати всі фестивальні заходи було практично неможливо. Це й спектаклі у Національній опері України, Державному муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва, Оперній студії Національної музичної академії імені Петра Чайковського, і концерти у Національній філармонії України, камерні «Грудневі вечори» у Золотій залі Українського фонду культури, Російському центрі науки і культури в Києві та багато іншого.
Тому проаналізуймо бодай одну з цікавих імпрез – концерт Національного ансамблю солістів «Київська камерата» в Колонному залі імені Миколи Лисенка під орудою Наталії Пономарчук із тематичною назвою «Присвята П.І. Чайковському».
Концерт мав камерний характер як за програмою, так і за часовою компактністю.
У ньому прозвучали романси, кілька невеликих п'єс для інструментального соло з оркестром – «Алегро» для фортепіано й струнних (соліст – Дмитро Таванець), «Мелодія» і «Вальс-скерцо» для скрипки та струнних (солістка – Богдана Півненко) і відома «емблематична» Серенада для струнних, ор. 48.
Особливість полягала в тому, що більшість із виконаних творів було написано в Україні, а «Алегро» пролунало тут уперше.
Не всі твори справили рівноцінне враження. Але так зазвичай і буває: щось подобається, а щось і не дуже. Думаю, що ті, хто побував на концерті, беззастережно погодяться зі мною, що виконання Тамарою Ходаковою романсів «Кабы знала я», «Я ли в поле да не травушка была», «Горними тихо летела душа небесами», «День ли царит» було насправді вдалим і професійним.
Співачка відтворила їх із непідробною щиросердною теплотою, тонким відчуттям авторського стилю, без сентиментальщини й надриву, що властиво більшості інтерпретаторів вокальних опусів композитора.
Головне, що виконавиця прагнула бути почутою, адже всі слова були емоційно проспівані й донесені до слухача.
Реакція залу свідчила, що публіці імпонують і подача звука, і голос, і навіть яскраво зелене концертне плаття артистки, яке, до речі, дуже гармоніювало із ліричними задушевними романсами, при тім, що кожний сприймався, як виразна міні-сценка.
У порівнянні з Тамарою Ходаковою якимось скутим виглядав баритон Олександр Василенко. Такі вокальні «перлини», як «Серенада Дон Жуана», «Средь шумного бала» й «Благословляю вас, леса», він проспівав доволі відчужено, нейтрально.
Усі романси вирізняло вишукане, делікатне і майстерне оркестрування, зроблене молодим композитором Олегом Маринченком.
Серенада для струнних, що стала фінальним акордом концерту, викликала двоїсте враження.
Насторожували темпові трактування чотирьох її частин, особливо четвертої – аж занадто технічно напруженої і хвацької.
Як відомо, Петро Чайковський ніколи не був прибічником схоластичної віртуозності. Тож іскрометний фінал Серенади більше нагадував судорожні змагання у вправності, хоча, можливо, декому саме цим і сподобалося виконання.
Однак, незважаючи на деякі «але», концерт залишив приємне відчуття.
У процесі прослуховування досить різних за жанрами творів мимохіть спливли запитання: чим нам так подобається музика Чайковського? чому ми від неї не втомлюємося, а увесь час граємо й захоплюємося її звучанням?
Напевно, Чайковський підкоряє нас тим, чим і, скажімо, Моцарт, – прекрасними мелодіями, шляхетністю і неповторною вишуканістю стилю...
Матеріали надано редакцією журналу «Музика»
Автор: Анна Луніна
Фото: Роман Ратушний
Колективи: Національний ансамбль солістів "Київська камерата"
Виконавці: Дмитро Таванець, Богдана Півненко, Тамара Ходакова
Диригенти: Наталія Пономарчук
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Журнал "Музика"
Фотоальбом:
|