| Огляд |
|
|
|
|
"Тут буде сад": як у театрі "Нафта" створили танцювальну виставу, для якої актори брали уроки із жестової мови
3 жовтня, п'ятниця
Поширити у Facebook
Джерело: suspilne.media
У харківському театрі "Нафта" 28 серпня пройшла прем’єра танцювальної вистави "Тут буде сад", у якій використали жестову мову. В основу вистави лягла книжка британської письменниці Олівії Ленґ "Сад супроти часу".
Режисерка Ніна Хижна вірить, що сад — це не просто символ природи, а й метафора нашого внутрішнього світу, місце, де людина плекає надії, спостерігає за змінами та приймає невизначеність життя.
Журналістка Анастасія Шквира для Суспільне Культура розповідає про створення вистави, закладені сенси та використання жестової мови.
Ідея вистави: символ саду як метафора життя і змін
Натхненням для створення вистави став бабусин сад у Люботині, який колись посадив прадід Ніни Хижної.
"Я почала допомагати їй пильнувати та обробляти сад і відчула, наскільки глибоким є цей процес, як ментально, так й інтелектуально. Багатошаровість цього процесу вражала: починаючи від відчуття плекання пам’яті та діалогу з предками через природні об’єкти, взаємодію з їхнім баченням культури садівництва та впорядкування саду, і завершуючи відчуттям вкорінення, заземлення, контролю та поверненням собі того, що тобі належить", — розповідає Ніна Хижна.
Відтоді сад став для режисерки простором натхнення, місцем внутрішнього укорінення та джерелом образів для майбутньої вистави.
Ще одним поштовхом до створення постанови стала книга британської письменниці та культурної критикині Олівії Ленґ "Сад супроти часу", яку Ніна Хижна отримала в подарунок на свій день народження. Саме матеріал з неї став основою текстової частини вистави.
"Я обирала фрагменти тексту, які, на мою думку, максимально резонують із нашою реальністю і можуть дати поживу для роздумів, натхнення та підтримку. Зокрема, ми зосередилися на таких підтемах, як держава-сад, ідея егалітарності суспільства, утопії та раю, вигнання з нього та повернення. Але головною лінією є тема дбайливості, плекання та спільної роботи", — ділиться режисерка.
Олівія Ленґ називає сад антитезою війні та вважає його одним зі способів опору, тож символ вистави постає не лише простором надії, а й місцем спротиву.
"Сад — надзвичайно гнучкий простір. І те, що мене найбільше цікавить й чому я вважаю сад таким важливим у нашому столітті — це те, що він неминуче є формою діалогу між людиною і природою", — ділилася Олівія Ленґ в інтервʼю Суспільне Культура.
На втілення вистави вплинули й інші книги. Зокрема, "Сучасна природа" — щоденник Дерека Джармена, у якому він описує процес плекання власного саду на пляжі в Дандженессі, неподалік АЕС. У той час митцю вже діагностували ВІЛ, він проходив складне лікування, але знову й знову повертався до саду, який описував із глибокою чуттєвістю та красою.
"Для мене це приклад того, як процеси плекання, зростання й вмирання можуть співіснувати у близькості та мудрості", — ділиться Ніна Хижняк.
Сад став для команди не просто образом, а справжнім живим простором, який залишався з нею не лише на репетиціях, а й поза ними. Під час постанови учасники посадили власний сад на території театру "Нафта", що став своєрідним продовженням вистави та символом єднання та турботи, який перетворює простір театру на живий організм, де панує гармонія між людьми й природою.
"Ми висадили троянди, гортензії, дзвіночки, жасмин, яблуню, малину з Донеччини та інші рослини, про яі тепер дбаємо. Бо я не знаю, як робити виставу про сад, якщо ми самі не торкалися землі й не вклали своєї роботи в простір, за який ми відповідальні",— ділиться режисерка.
Там, де рух перетворюється на слово: як жестова мова оживає на сцені
"Тут буде сад" — танцювальна вистава, де рух поєднується із жестовою мовою, щоб кожен та кожна могли відчути себе частиною театрального дійства. Проєкт підтримав Європейський Союз за програмою Дім Європи.
Ніна Хижна вважає, що нині питання інклюзії надзвичайно важливе, тож ця вистава стане кроком до того, аби створити театр, який зближує людей і створює єдність через мистецтво.
"В цьому проєкті ми співпрацювали із Всеукраїнською асоціацією перекладачів і перекладачок жестової мови та людей з інвалідністю. Актори й акторки мали індивідуальні уроки із жестової мови з перекладачками Валентиною Кушнаревою та Наталією Кравцовою. Це був дуже цікавий досвід, бо коли ти оперуєш іншою знаковою системою — це в певному сенсі перевертає твоє сприйняття мови, ти задумуєшся над тими значеннями слів, на які раніше просто не звертала уваги. Це наш перший крок на шляху до безбарʼєрного театру", — ділиться режисерка.
Вистава буде субтитруватися, тому глядачі, які не знають жестової мови, також зможуть насолодитися її переглядом.
Автор: Анастасія Шквира
Джерело: suspilne.media
|