|
|
КласиК/оff
У Києві відбувся заключний концерт міжнародного фестивалю «Тиждень високої класики з Романом Кофманом»
28 червня 2011, вівторок
Поширити у Facebook
 27 червня підвів підсумки перший «Тиждень високої класики з Романом Кофманом».
Цей «новонароджений» фестиваль, як і передбачалося, представив шедеври музичної класики у виконанні визнаних митців світу – молодого і старшого поколіннь. Анна Погосткіна, Борис Адріанов, Гідон Кремер, Микола Сук та багато інших.
На заключний концерт «Високої класики» завітали Наталія Ґутман, Елісо Версаладзе та Павло Вєрников. А у програмі концерту – віолончельний та фортепіанний Концерти Шумана і «Потрійний» (для скрипки, віолончелі та фортепіано) – Бетховена.
Задіяний в цьому концерті академічний симфонічний оркестр Національної філармонії в акустиці лаврівської «Галереї» звучав краще за філармонійний колектив Львівської філармонії, який, також, брав участь у фестивалі під орудою Роман Кофман, хоча й не ідеально.
Між тим, розпадання на групи та непередбачене «зникання» звуку спіткали, навіть, камерно-струнке звучання і камерного оркестру Кофмана, і «Кремерати Балтики», які теж грали в рамках «Високої класики». Акустика галереї все ж не виправдала місце для виконання творів саме академічної музики, хоча для Києва ця ідея й була новою.
Цього разу акустика часто пригашала звучання – як це було, зокрема, з «голосом» віолончелі Наталії Гутман, хоча на цій сцені, кілька днів до того блискуче звучав інструмент Бориса Адріанова, котрий виступив з «Варіаціями на тему рококо» Петра Чайковського.
З усіх представлених на фестивалі фортепіанних шедеврів найкраще лунав твір Роберта Шумана, озвучений славетною переможницею Міжнародного конкурсу та володаркою премії імені цього композитора – Елісо Версаладзе. Яскравим і потужним фіналом «Тижня високої класики» став «Потрійний» Концерт Людвіґа ван Бетховена, якщо не враховувати занадто експресивних, місцями – аж «поміж нот» висловлювань скрипки.
Не зважаючи на певні акустичні недоліки, а також – виконавські «курйози» (демонстровані здебільшого духовиками, до того ж, всіх симфонічних оркестрів), по закінченню виступів публіка вибухала просто шаленими оплесками.
Як Ви почуваєтесь на фестивалі «Високої класики» Кофмана, чи до вподоби вам його атмосфера? – Атмосфера? Можливо, вона як раз в тому, що її немає – каже пані Версаладзе. Справді, передусім, через нестандартне місце проведення фестивалю – без велетенських кришталевих люстр, оббитих оксамитом крісел та застигаючих всюди ампірних завитків філармонійних залів – висока класика дещо втратила звичну для нас академічність.
Проте, в некласичній «інтерпретації» маестро Кофмана, висока класика набула певної свободи. Мова про численних студентів-музикантів, що беруть автографи у славетних майстрів і домовляються з ними про можливі заняття, шанувальників, які приїхали до України спеціально, щоб долучитися до рідкісних зіркових виступів, просто – творчі розмови у вельми неофіційному – напіврозваленому розмальованому графіті «дворику» лаврівської галереї.
Отож, ідея мистецького «Тижня Кофмана» – провести фестиваль класичної музики за межами концертних та філармонійних залів – здебільшого, вдалася. Щодо власної оцінки проведеної роботи, а також – планів на майбутнє Роман Ісакович був лаконічним: «Було добре, хотілося б знов».
Автор: Ганна Волчок
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Диригенти: Роман Кофман
Концертний зал: Київська міська галерея мистецтв "Лавра"
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль "Тиждень високої класики з Романом Кофманом"
|