Німецький режисер Штурм: "Україна може більше ставити Вагнера" | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Німецький режисер Штурм:
Німецький режисер Штурм: "Україна може більше ставити Вагнера"
5 березня, вівторок

1 березня німецький режисер Міхаель Штурм представляв у Львівській опері прем'єру "Лоенгріна" Ріхарда Вагнера. Подія - особлива для України, бо творів Вагнера зараз немає в репертуарі жодного українського театру.



Міхаель Штурм (Michael Sturm) - працював режисером у театрах Касселя, Саарбрюккена, Гамбурга, Лінца, Бремена, Дессау та Фрайбурга. Однією з найважливіших своїх робіт він вважає постановку "Проданої нареченої" у колишньому концентраційному таборі Терезієнштадт. По-новому він вирішив поставити Ріхарда Вагнера і у Львівській опері. Вистава йтиме мовою оригіналу, але глядачі зможуть бачити у рухомому рядку над сценою переклад українською. Про те, як режисерові працювалося у Львові - в інтерв'ю DW.

DW: Пане Штурм, у вас, як режисера, є вибір, де працювати: вас запрошують багато європейських театрів. Чому ви обрали постановку в Україні?

Міхаель Штурм: Я - дуже сентиментальна людина і мені подобається схід Європи. Правда, про Україну я почув недавно, тільки 7 років тому. Тоді я познайомився з Мироном Юсиповичем, головним диригентом Львівської опери.

Ми спілкувались, і він запропонував мені зробити щось спільно. І нарешті, нам це вдалось. Але зізнаюсь чесно: не очікував тут такого високого рівня музикантів і солістів.

Ви вже двічі ставили "Лоенгрін" в Саарбрюккені і Люксембурзі. Чому знову "Лоенгрін"?

Це була ідея Мирона Юсиповича. Це він поставив таке завдання. Але відмовитись я не зміг. Це - музика, яка зачаровує. Для мене Вагнер завжди був своєрідним наркотиком. У моїй юності перша опера, яку я побачив, була "Лоенгрін". Я втретє ставлю цю виставу і щоразу відкриваю для себе щось нове. Це - те, що зачаровує. Музика є абсолютно геніальною.



А чим ця постановка в Україні відрізнятиметься від ваших двох інших?

Вона абсолютно інша за естетикою. Передовсім завдяки сценографії, незвичним декораціям, які символізуватимуть закритий простір. А по-друге, вона глибша, ми хотіли показати глибші мотиви Вагнера. Бо час, коли писався "Лоенгрін", - це час романтики, несвідомого, якихось роздумів.

Головним лейтмотивом опери є слова "Ніколи не питай мене" *, які, до речі, прозвучать тут також і українською. Ця сцена - як простір душі. І у цьому закритому просторі дуже чітко відчуваєш, як це є, коли не можна ставити запитань. Тоді починає руйнуватись людяність... Це в принципі, дуже цікаво, як ми, люди, в суспільстві можемо через це поводитись. З того, врешті, може виникнути тоталітарне суспільство.

Головний герой, лицар Лоенгрін, у вашій виставі - в образі паяца. Чому?

Такою є мрія головної героїні Ельзи. У нас вийшов, фактично, сумний клоун, який хотів змінити світ, але зіткнувся з реальністю, тому знову став тим самим сумним клоуном, бо не зміг дослухатись до себе. Всі ці персонажі стилізовані, як у казці: і король, і Тельрамунд. І жінки в уніформі, вони, ніби теж перебувають уві сні. Вони, ніби бачать цей сон всі разом. Я вважаю, що людина стає людиною через свої сни, фантазії. Так вона отримує свою ідентичність.

Для втілення цієї експериментальної постановки ви привезли з собою австрійського сценографа Маттіаса Енгельманна (Matthias Engelmann) та німецького хормейстера Йоганнеса Келера (Johannes Köhler). Це - ваша команда?

Так, це люди, з якими я працював раніше. Зі сценографом Маттіасом ми вже знаємось більше 10 років. На якийсь певний час ми втратили контакт, але потім відновили. Мені імпонує його підхід і це вже наша п’ята спільна вистава. Своєю командою тепер я вважаю і українських виконавців. Мене тут сильно вразила якість хору, солістів. Я думаю, що Україна має великі можливості більше ставити Вагнера. Тут є молоді люди, які мають унікальні голоси: Олеся Бубела, і Роман Коренцвіт, і Степан Дробіт та інші.

Чи не виникали у вас з ними труднощі, наприклад, через мовний бар’єр?

Проблем не було. Я вже трохи розумію українську. Мені допомогло, що я володію чеською і польською. І тому під час репетицій ми отримали дуже багато "слов'янського гуляшу". Але це добре спрацювало і ми отримали велике задоволення від спільної роботи.

Твори Вагнера через складність гри і сприйняття в Україні ставлять дуже рідко. Чи добрий вибір зробила Львівська опера, коли взялась за його постановку?

Не можна постійно грати "Набукко" і "Травіату". Без таких німецьких опер музичний світ буде неповним. Треба грати, треба ставити такі речі і публіку до цього готувати, пристосовувати.

Кожен диригент і співак хотів би це робити, але це і велике випробовування. Багато диригентів не ставлять Вагнера саме через те, що просто бояться. Мирон Юсипович - інший, він - диригент Вагнера. Він все дуже добре розуміє. Сама постановка вистави теж незвична, цікава, але все-таки центральною персоною в опері є диригент. В Україні я знаю наразі лише двох диригентів, які вдало диригують Вагнера - це Мирон Юсипович і Оксана Линів.


Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Джерело: DW



Додати: Share on Facebook


Інші:

Kyiv Opera Theatre: директор театру Петро Качанов розповів про ремонт, ребрендинг і новий сезон
Координаторка Офісу з розробки гуманітарної політики Галина Григоренко: музична сфера - закрита, відкривати її є нашим завданням
Диригент Ярослав Шемет: "На першій репетиції треба поводитися як на першому побаченні"
Василь ВОВКУН: "Дайте нам відчуття опери нового століття"
«Доки буду викладати у Канаді, мої студенти знатимуть, де Україна»
Головний диригент оркестру Українського радіо Володимир Шейко: музика і нація - це сто відсотків об'єднані речі
Валерія БАЛАХОВСЬКА: "Орган - частина мого життя"
Чем классическая музыка обязана женщинам? Объясняет музыковед Фиона Мэддокс
120-річчя Львівської опери: Василь Вовкун розповів про сюрприз для глядачів
Оксана Линів: "У рамках фестивалю LvivMozArt можна буде почути твори трьох Моцартів"
Директор музичної школи Лисенка: ми маємо виховати аристократа і тоді буде країна аристократів, а не жебраків
Василь Вовкун: "До мого приходу у Львівську оперу аншлаги були рідкісним явищем"
Про музику як найшвидший шлях до серця
"Найкращий співак світу" Андрій Кимач: Після Консерваторії я працював на заводі у Польщі
Ми не маємо права на помилку історії пристрасті та успіху від прими-балерини Шишпор
"Iндустрій академічної музики в Україні катма"
Майкл Гуттман: "Мою скрипку звати Карло"
Секрети оперного співу та те, якою була поза сценою Євгенії Мірошниченко: розповідь її учениці
Про подальшу долю навчальних закладів естетичного освіти в інтерв'ю ZN.UA.
Музика Дилецького у знаковому просторі
«Плануємо спеціальний вагнерівський блок за участі кількох європейських театрів»
"На скрипці можна зіграти не тільки класику". Скрипаль Антон Вараниця розповів про можливості інструмента
Ольга Нагорна: «Мрію, щоб у кожному місті країни був оперний театр»
Наталія Пономарчук, шеф-диригент Київського камерного оркестру Національної філармонії України
Антоній Баришевський: "В Україні збільшується аудиторія, яка готова сприймати "складну" музику"
Головний учитель – це сцена! I ми вчимося все життя
«Керувати країною легше, ніж керувати оркестром»
Нове звучання забутої спадщини
Оркестр Національної філармонії України повернувся з гастролей по Китаю
Коли Нацрада з питань телебачення і радіомовлення оголосить форматний конкурс на 14 ФМ-частот в обласних центрах для розбудови мережі суспільного радіо «Промінь»?
Галина Бабій: концерти — це ті вітамінні ін'єкції, які підживлюють твій світогляд музиканта
Новатор Луїджі Гаджеро
Керівниця Академічної капели Українського радіо Юлія Ткач: «Не знаю досконалішого явища, ніж хоровий спів»
Німецький режисер Штурм: "Україна може більше ставити Вагнера"
Тарас Демко з Органного залу: Найскладніше – дивувати далі
Пласідо Домінго у Києві
''Щось в країні відбувається'' – прима-балерина Національної опери анонсувала '' Лебедине озеро ''
Іван Остапович: "Диригент не повинен бути ідіотом"
Взяли і зробили: Органний зал
Вікторія Польова: «Коли в тебе потрапляє музика, більше не відчуваєш болю»
      © 2008-2018 Music-review Ukraine