|
|
Прометей у Києві: муки і радощі
"Музика — це засіб перетворення духовної енергії на плотську"
3 квітня 2013, середа
Поширити у Facebook
Композитор запалює в душах людей іскри божественного вогню — це довів маестро Роман Кофман, презентувавши новий проект у Національній філармонії України
У проекті «Творіння Прометея», який було названо на честь єдиного балету Бетховена, Симфонічний оркестр Національної філармонії України виконав Увертюру до балету «Творіння Прометея», Концерт для віолончелі з оркестром Валентина Бібіка і Другу симфонію Франца Шуберта.
Об’єднавши іскрометним сюжетом, здавалося б, непоєднувані опуси, маестро створив на сцені динамічне поле для відродження хрестоматійної фрази «Музика повинна висікати вогонь з людських сердець».
У концерті Валентина Бібіка (1940—2003 рр.) виконував соло російський віолончеліст Борис Андріанов, лауреат престижних міжнародних конкурсів, який виступає з відомими оркестрами і диригентами на кращих сценічних майданчиках світу. Граючи на унікальному інструменті роботи Доменіко Монтаньяна, музикант продемонстрував кришталево чистий звук, ніжну вібрацію і служіння музиці — без кордонів.
Народжений чудовим твором у філігранному виконанні соліста і всіх оркестрантів, момент дива мав продовження в тому, що багато слухачів цього вечора відкрили для себе Валентина Бібіка як великого українського композитора. А Борис Андріанов остаточно підкорив публіку, віртуозно виконавши на біс каталонську народну пісню в обробці Пабло Казальса для віолончелі соло.
Після концерту Роман Кофман відповів на декілька запитань «Дня».
— Розкажіть про вашу співпрацю з Борисом Андріановим?
— Вперше ми зустрілися у Франкфурті на завершальному концерті міжнародного віолончельного фестивалю, де він був одним із трьох солістів, що виконували Concerto Grosso Кшиштофа Пендерецького для трьох віолончелей і великого симфонічного оркестру, а оркестр був мій тодішній — Боннський імені Бетховена.
Потім я запросив Бориса Андріанова до Києва на свій перший фестиваль, де він блискуче виступив. Дуже талановитий молодий віолончеліст, який досяг багато чого в кар’єрі, зокрема, у нього є свій міжнародний віолончельний фестиваль у Москві, де виступають чудові артисти. Вивчити концерт Валентина Бібіка для мого проекту йому запропонувала Вікторія Валентиновна, дочка композитора. Можу сказати, що Борис Андріанов зробив творчий подвиг, тому що, як висловився б Ленін, це «архіскладне завдання» для виконавця!
— Чому на сцену Колонного залу прилетів «Прометей»?
— Я взяв за основу проекту увертюру Бетховена, яка триває декілька хвилин і стрімко пролітає. Чим мене зацікавив цей образ? Прометей — могутній, рішучий напівбог, який наважився проникнути в чертоги богів, викрасти у них вогонь і передати людям. Він створив людей в глибокому сенсі: подарував їм живодайний вогонь, а з ним — світло, тепло, розум, ремесла і мистецтво.
Оскільки Прометей був здатний передбачати майбутнє, він знав, що послідує за цим, але нехтував цим знанням, а потім страждав від нескінченного покарання. Ось тут і приховано пункт, який мене цікавить, — сам подвиг, передбачення, покарання. І страждання. Я спробував знайти загальні риси у таких різних художників як Бетховен, Бібік і Шуберт: це готовність до творчого подвигу, певний момент передбачення і страждання — все, що пережив Прометей, і що переживає дуже багато хто на цьому світі. Але не всі переживають настільки мужньо і не всі здатні нехтувати знанням майбутнього.
Беттіна Брентано писала Гете про Бетховена: «Він сказав: «Музика — це вище одкровення, ніж вся мудрість і філософія. Музика — це засіб перетворення духовної енергії на плотську». Вчора увечері я записала це і сьогодні вранці прочитала йому. Він сказав: «Невже я наговорив це? Ну, тоді на мене напали дурощі».
Бетховен був абсолютно далекий від пафосу, але богоборчі, бунтарські риси його особистості заперечувати безглуздо. І ще один пронизливий мотив, який звучить в історіях про Прометея і Бетховена. Прометей мужньо зносив муки, на які його прирекли розгнівані боги. Але хіба не настільки ж болісні страждання композитора, який не може почути свої творіння? Багато хто думає, що Бетховен оглухнув до старості, хоча старим він не був ніколи — помер у 57 років! Композитор почав втрачати слух у 26 років, а в 32 роки написав у своєму заповіті, як він страждає через те, що не чує.
Франц Шуберт — сором’язливе, незграбне «ведмежа», як його називали друзі. «У цьому парубкові точно є божа іскра», — відзначив про юного Франца Бетховен. Другу симфонію Шуберта було вперше виконано лише через 50 років після смерті автора, більш того, композитор за життя не почув жодної своєї симфонії. Сумний сенс фрази «композитор N пише в стіл» для творця обертається трагедією, катастрофою. Але Шуберт мужньо посилав людям частку свого світла, здобутого Прометеєм, щоб ці послання доходили до нас через століття, як світло далекої зірки.
У віолончельному концерті Валентина Бібіка закладено все, щоб дійсно почути міф про Прометея, і я впевнений, що слухачі не зможуть не відчути величезну, нічим і ніким не скуту, волю художника. Цей концерт в Україні ніколи не виконувався! Він звучав там, де Бібік провів свої останні роки — в Ізраїлі, але Валентин Савич вже не зміг прийти на концерт і не чув свою музику в живому виконанні.
До речі, три роки тому Роман Кофман вперше представив меломанам оперу «Біг» В. Бібіка (у концертом виконання), світову прем’єру якої кияни чекали майже чотири десятиліття! У проекті брала участь ціла «армія» музикантів: Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії, камерний хор «Кредо», чоловіча група хору «Аніма», група хлопчиків і юнаків Муніципальної капели ім. Ревуцького плюс два десятки кращих київських вокалістів (про цю знакову подію писав «День» — див. №215, 2010 р.). А цієї осені (у листопаді) Роман Ісаакович запросить на концерт, присвячений 10-річчю від дня смерті Валентина Бібіка, у програмі якого прозвучать п’єса для оркестру «Присвячення» (прем’єра в Україні), фортепіанний концерт (світова прем’єра) і симфонія для сопрано і симфонічного оркестру на вірші Йосифа Бродського (це буде світова прем’єра).
P.S. Нагадаємо, в нинішньому сезоні це вже п’ятий представлений Романом Кофманом проект, якому передували «Генії і дилетанти», «Що наше життя? Гра!», «Північний експрес», «Перетворення». Радує, що на кожному вечорі слухачі отримують в дар прекрасно видані ілюстровані буклети з програмою і захоплюючими текстами «від Кофмана» (видавництво LAURUS). Залишається побажати, щоб на всіх наступних концертах маестро в залі була присутня ще одна людина — з відеокамерою, щоб зберегти в записі невловиме, але живе диво музики, позначене іскрою Прометея.
Автор: Ольга Савицька
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Диригенти: Роман Кофман
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "День"
|