| Новина |
|
|
|
|
«Танець у зоні війни?» - мультимедійний проєкт
із супровідною програмою заходів у Національному художньому музеї України
5 липня, п'ятниця
Поширити у Facebook
Запрошуємо 11 липня 2024 року о 18:30 до Національного художнього музею України на відкриття мультимедійного проєкту «Танець у зоні війни?», за попередньою реєстрацією: https://forms.gle/bKSjTQbdMYw9PQc57.
Часто, коли люди думають про танець, вони уявляють щось досить поетичне, з арабесками та піруетами. Але це уявлення дуже відрізняється від потужної форми опору, яку демонструє українська танцювальна спільнота сьогодні. NAMU продовжує виставляти у своїх залах нові види й форми сучасного мистецтва та досліджує способи їх музеєфікації.
У цій мультимедійній виставці відвідувачі зможуть побачити сучасний танець як потужне мистецьке медіа, що діє в Україні під час війни у найнезвичайніший і найнесподіваніший спосіб. Проект є кульмінацією двох подорожей до України (Львова та Києва) двох фотохудожників з Великобританії, Марії Фалконер та Пола Гіла, у співпраці з Віктором Рубаном (як співкуратором, співпродюсером та митцем), саунд-артистом Григорієм Семенчуком та групою українських митців сучасного танцю: Алла Шляхова, Крістіна Шишкарьова, Лариса Венедиктова, Людмила Мова, Марія Сало, Микита Кравченко, Світлана Олексюк, Таїсія Тимофєєва та Христина-Марія Слободянюк.
Митцям сучасного танцю – учасникам проєкту було запропоновано відповісти на питання «Як танцювати в зоні війни?» не словами, а мовою тіла і рухів. Кожна із задіяних локацій була обрана митцями з огляду на те, щоб відповідати їх власному досвіду переживання російського вторгнення. Саундтрек складається із аудіозаписів вторгнення, включаючи реальні звуки з окопів, стрілянини, безпілотників, ракет, сирен і танків. Ці ясні перформативні жести митців пропонують виразний досвід, що дозволяє скласти уявлення про танець набагато більш широкий, ніж піруети та арабески, розширюючи розуміння танцю та виводячи його значення і місію на зовсім інший рівень.
Проєкт реалізовано: Марія Фалконер, професор Пол Гіл та Віктор Рубан (БО МБФ "Імпульс Трансформація Платформа" та Ruban production ITP).
В Україні проєкт буде представлено на двох локаціях: 11 липня – 17 серпня 2024 року в Національному художньому музеї України (Київ), 7 вересня – 12 жовтня 2024 у Палаці культури ім. Гната Хоткевича (Львів).
Проєкт буде доступний для огляду у залах Національного художнього музею України за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 6 у четвер, п’ятницю та суботу з 12:00 до 18:00. Вартість: повний квиток – 150 грн, пільговий (школярі, студенти, пенсіонери) – 100 грн, для військових вхід вільний.
За підтримки та у співпраці: Національний художній музей України, Національний музей Ханенків, Національний центр Олександра Довженка (Київ, Україна), палац Культури ім. Гната Хоткевича, Львівський муніципальний театр імені Лесі Українки, Звуковий архів Дениса Барабанза (Львів, Україна), Royal Photographic Society, Stills Gallery (Лондон, Великобританія), Assembly festival Edinburgh, Національний центр танцю Шотландії Dance Base (Единбург, Великобританія).
Передісторія проєкту від Марії Фалконер, однієї з авторів:
"У березні 2022 року я приєдналася до онлайн-розмови, яку проводила Dance Base в Единбурзі. Це була частина серії Catalytic Conversations, міжнародної розмовної платформи для спілкування професіоналів танцю та обговорення актуальних проблем. Одним зі спікерів був український режисер і хореограф Віктор Рубан, і з огляду на те, що Росія тільки здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, розмова природно повернула до обговорення цього звірства.
Тоді я вперше поставила Вікторові запитання "Як ви танцюєте в зоні війни?", і не була готова до його відповіді. Масштабність питання спантеличила його, і після короткої спроби дати просте пояснення такій складній події, він влучно повернув його назад до мене із запрошенням відвідати Україну, щоб побачити все на власні очі.
Під час нашого перебування в Україні знімаючи фото та відео проєкту, ми бачили виступи професійних танцівників у театрах, що одночасно слугували бомбосховищами та центрами для біженців. Ми були свідками емоційних, психологічних і тілесних реакцій на вторгнення, що відтворювалися за допомогою надзвичайної мови руху. Ми спостерігали за роботою танцівників із аудиторіями за межами танцю, з ретельно структурованими танцювально-руховими сесіями для надання психологічної та фізичної підтримки. Ми відвідали танцювальну школу, верхній поверх якої був перетворений на міжнародний центр зі збору коштів для придбання черевиків, набоїв, обмундирування та зброї для військових. Познайомилися з танцювальними терапевтами, що невтомно працюють з травмованими солдатами, які нещодавно повернулися з фронту. Співпраця між військовими та танцювальною спільнотою була вражаючою, особливо в Києві, де танцівники використовують «Тактичну хореографію» - систему розвитку руху, розроблену хореографкою Христиною Шишкарьовою, яка готує солдатів-добровольців до бойових дій, а бійці вчать танцівників воювати".
|