|
|
Шербурзькі парасольки у Львові
9 травня 2014, п'ятниця
Поширити у Facebook
Молода співачка, солістка Львівської філармонії, Оксана Гриб, 10 травня, запрошує на сольний концерт «ШЕРБУРЗЬКІ ПАРАСОЛЬКИ У ЛЬВОВІ».
Популярні джазові стандарти та світові хіти, які прозвучать у супроводі групи музикантів та струнного квартету, створять незабутню атмосферу французького шарму та романтики. Програма буде цікавою, як для любителів джазу, так і для тих, хто почує ці твори вперше. А у другій частині прозвучать нові пісні Оксани Гриб.
Напередодні концерту ми запосили співачку до розмови. Оксана Гриб розповіла про свій творчий шлях, сім’ю, плани на майбутнє та сольний концерт «ШЕРБУРЗЬКІ ПАРАСОЛЬКИ У ЛЬВОВІ».
– Оксано, з чого розпочався Ваш творчий шлях?
– Розпочалася моя любов до музики ще з дитячого садочку, де я здійснила свої перші виступи). У мене у сім’ї ніхто не є співаком, але я так розумію, що співочі задатки я маю від мами, адже вона дуже хотіла співати і розвиватися у цій сфері, але на жаль виросла мама у дуже бідній сім’ї, і не було можливості навчатися. Вона дуже швидко пішла на свій хліб. Але все життя мама мріяла про спів, і ця мрія втілилася у мені.
При знайомстві із школою та першою вчителькою я відразу ж заспівала. Через місяць у школі відбувся великий ювілейний концерт до 25-річчя школи, де я солювала з хором…). Так все і закрутилося…. У дев’ять років я потрапила у дитячу майстерню «Передвістя», керівниками якого були Сергій Петросян (покійний вже) та Ірина Доля. В цей період активно брала участь у всіх можливих всеукраїнських та міжнародних конкурсах, де ставала лауреатом I, II, III премії та Гран-прі (43 дипломи): «Надія», «Молода Галичина», «Зірки,на сцену», «Пісенний вернісаж», «Цвіт папороті», «Світ для молодих», «Доля», «Кришталевий жайвір», «На хвилях Світязя» та інші.
Продовжила музичне навчання в Київскому Інституті Музики ім. Р. М. Глієра. Навчалася на двох факультетах: естрадний спів та теорія музики. Після завершення начання відразу ж розпочала працювати у Львівській філармонії. Вищу музичну освіту здобула в Національному Педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова.
Перший мій сольний концерт відбувся у кінці грудня 2011 року під назвою «Зустрічаймо Різдво з Оксаною Гриб». Після того було два роки паузи. Зараз готую наступний, який спочатку готувався на осінь, але через події в Україні ми перенесли на травень. Дуже переживаю, як відбудеться концерт, хочеться щоб в країні все було спокійно.
– З якими композиторами співпрацюєте, і чи маєте у своєму альбомі авторські пісні?
– У моєму альбомі лише одна авторська пісня, яку я написала ще у дитинстві. Після цього більше не продовжувала писати. Кожен повинен робити свою справу, тому більше довіряю професіоналам у цій сфері. В осовному музику і слова для мене пише моя викладачка Ірина Доля. Наша дружба зав’язалася ще з дитинства. Вона надзвичайно щира та відкрита людина. Дуже любить своїх учнів. Завжди переживає за кожного учня, щоб у них добре склалося життя, як у творчому, так і в особистому сенсі. І мене вона також веде по житті. Ірина Доля, завжди наполягала, що мені потрібно продовжувати музичну освіту. Така наша співпраця нас зблизила. Зараз вона стала навіть хресною мамою моєї донечки.
Також мала змогу співпрацювати з Наталкою Карпою. Вона мені також написала кілька пісень. Я вдячна їй за допомогу у моїх перших кроках у співі. Пізніше я розпочала працювати у філармонії, але ми у гарних дружніх відносинах. Дужу тішуся початку співпраці з аранжувальником Віталієм Літягіним. Разом із Тарасом Терлецьким він також написав кілька пісень для мене. У Львівській філармонії працюю в основному із народним артистом України Мар’яном Шуневичом.
– Яким зараз є Ваш творчий доробок?
– Я випустила альбом, який називається «Я повернусь», який презентувала на сольному концерті (Різдвяному). Пісня про те, як ніяка відстань не може знищити кохання. Ця пісня стала для мене пророчою. Проживши у Київі чотири роки, де я встигла пропрацювати телеведучою дитячої розважальної програми «Зірки, на сцену!» на Першому національному, згодом, у Львові вийшла заміж, за чоловіка з яким познайомилися ще до початку мого навчання у Києві. Зрештою до Києва я їхала з думкою, щоб точно повернутися додому. Може не кожен повірить у щирість мої слів, але це направду було так. Я не планувала залишатися у Києві, хоч батьки напевно хотіли цього, але я люблю рідне місто. І пісня «Я повернусь», для мене стала осболивою. Зараз у роботі наступний мій альбом.
– Чи є для Вас виконавці на яких ви рівняєтись?
– Не можу чітко їх назвати. Є багато виконавців, особливо закородних, які мене подобається, наприклад Вітні Г’юстон, Наталі Коул, Тіна Тернер, а Елтон Джон, у мене вдома просто не виключається. З наших поважаю творчість «Океан Ельзи». Але, якщо говорити про моїх кумирів, то я ні за ким не повторяла співочі кроки.
– Чи Важко знайти свою нішу у великій кількості естрадного виконавства?
– Питання дуже болюче. Нішу знайти не важко, бо кожен виконавець у першу чергу особистість. Перший мій альбом став підсомком мого творчого доробку. Там були пісні від початку моєї творчості, і зовсім нові. А що стосується своєї ніші, то я його хочу показати її у другому альбомі. Хочу спрямувати його в етностилі. Український фольк дуже мелодійний і він цінується у різних країнах світу.
Ми це мали змогу пересвідчитися, коли їздили на різноманітні конкурси та фестивалі, де займали перші місця та гран-прі саме з фольковим репертуаром. Моя мама має коріння з Карпат, і у мої жилах тече карпатська кров. Тому мені це дуже близьке. Отож, хочу зайняти нішу етно.
– Чому Ви сказали, що зайняти свою нішу, це болюче питання?
– Тому що зараз складно в Україні «розкрутитися». Проблема у тому, що у нас немає такої розвинутої структури шоу-бізнес, як за кордоном де чітко спланована схема вкладання і віддачі коштів. Існуютиь продюсерські центри, як зробити правильно, щоб всім було добре.
Взагалі, на мою думку у нас в Україні був занепад у плані естрадної пісні, адже коли з’явилися перші прогреси в естраді у технічному розумінні, то багато людей почали співати, і просто почали писати плюсові фонограми, а на сцені просто відкривати рот. А потім завдяки безкінеченій ротації ця пісня ставала популярною.
Проте, я спостерігаю, що останні два роки все-таки в Україні існує тенденція до того, що наш український слухач став набагато вибагливіший. Можливо це завдяки ще тому, що існує доступ до закордоної музики, яка все-таки швидше розвивається, навіть наші сусіди поляки у цьому плані мають вищий рівень. Слава Богу в Україні зараз вже також популяризується жива музика. Тому власне свій атрорський концерт я роблю з живим складом групи музикантів і струнного квартету, адже людям набридло вже дивится на гарні костюми, симпатичних дівчат, які просто відкривають рот. Люди бажають справжнього співу. Музика має бути живою, а не фонограмною. Тішуся таким розвитком, і надіюся що ця тенденція буде стрімко розвиватися.
– Який концерт у Вашій співочій гастрольній творчості Вам запам’ятався?
– Буквально наприкінці 2013 року у листопаді їздила у Словаччину, де для неповносправних дітей робили концерт відбувався захід. Він відрізнявся від усіх інших,тим, що там брали участь не лише професійні виконавці, але й більша частина концерту була складена з номерів, які готували неповносправні діти. Були діти з Болгарії, з слуховими вадами, але тим не менш вони показували танцювальний номер. Коли я познайомилася з організаторами ближче, то вони розповіли, що захід не просто збирає кошти для таких дітей, але й позитивно впливає на їхнє самопочуття. В дітей знизився прийом антидепресантів на 30%. Тобто такі заходи дуже позитивно впливають на них.
– Розкажіть про свою сім’ю, чим Ви займаєтися у вільний час. На концертах Ваша донька часто виконує пісні, і виступає з Вами. Вона також мріє бути співачкою?
– Я звичайна українська жінка, слава Богу маю гарну сім’ю, чоловіка, який працює у сфері перевізників. Тобто він далекий від музики, але він мене підтримує і вірить у мене. Як звичайна жінка, я виховую дитину, займаюся побутовими справами. У вільний час ми з чоловіком стараємося приділити час дитині, ходимо у театри, чи просто у парк погуляти, але головне, щоб це був сімейний відпочинок.
Я точно не хочу, щоб донька йшла по моїй творчій стежці, адже це дуже складно. Я з нею не займаюся. Але, звичайно, що вона любить співати. Донька виступала вона на моєму першому концерті, і на цьому концерті вона також заспіває. А також вона ходить на танці.
– Як готуєте свій авторський концерт«Шербурзькі паарасольки», який вже зовсім скоро відбудеться у Львівській філармонії?
– Назва концерту «Шербурзькі парасольки у Львові», мабуть є узагальнюючою, яка відразу дає зрозуміти, який буде настрій концерту. Це настрій романтики, Франції. Хто бачив сам музичний фільм «Шербурзькі парасольки» відразу зрозуміє цей настрій. Хотілося відразу зоорієнтувати глядача на репертуар концерту.
Я буду виконувати свій репертуар, і популярні джазові стандарти, і світові хіти. Ясна річ, що будуть пісні із кінофільму «Шербурзькі парасольки». Будуть й інші пісні Мішеля Леграна, який є власне є автором музики до кінофільму.
Тішуся, що буде співпрацювати з професійними музикантами. Звернулася я до Володимира Возняка, який зібрав направду хороших музикантів, які дуже відповідально відносяться до роботи. Володимир Возняк робив аранжування для пісень, які будуть звучати із струнним квартетом.
Гостями концерту будуть відомі львівські співачки – Ірина Доля, і Мар’яна Ільків, з якою ми разом навчалися в Ірини Долі.
Єдине, що прошу Бога, щоб все вдалося, як заплановано. Я дуже боялася, адже все-таки виконувати джазові стандарти і популярні хіти це досить претензійно. І я вперше спробую представити публіці їх у своєму виконанні. Розумію відповідальність, адже це складний репертуар, і його потрібно подати гарно. Попри переживання я отримала вже масу задоволення від репетицій. Дай Бог, щоб це оцінила публіка.
Автор: Ольга Максим’як
Виконавці: Оксана Гриб
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Концертний зал: Концертний зал ім. С. Людкевича Львівської обласної філармонії
Джерело: Газета "День"
|