Анатолій Авдієвський зробив хор Верьовки українським брендом | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Анатолій Авдієвський зробив хор Верьовки українським брендом
Авдієвський Анатолій Тимофійович
Анатолій Авдієвський зробив хор Верьовки українським брендом
29 березня 2018, четвер
Поширити у Facebook

"Народ наш мудрий, і такі ж його пісні. Це не лише високохудожня цінність, а наша історія. Без розуміння та поваги до цього феномену наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води", - так говорив покійний український хоровий диригент і композитор Анатолій Авдієвський. Помер у 82 роки 24 березня 2016-го року. Мав проблеми із серцем.

Анатолій Авдієвський був художнім керівником й головним диригентом хору ім. Григорія Верьовки 50 років. Його називають реформатором в українському хоровому мистецтві. Він увів академічне сопрано і колектив зміг розширити репертуар. Авдієвський вивів хор Верьовки на світовий рівень і зробив українським брендом.

До роковин смерті Анатолія Авдієвського Gazeta.ua підібрала спогади близьких.

Дмитро Радик, професор Національної музичної академії Чайковського:

"У своїй композиторській і диригентсько-хоровій творчості Анатолій Авдієвський мелодією гострив розум, а гармонією плекав душу. Велич пізнається на відстані. Та вже зараз ми розуміємо, що втратили неперевершеного митця, особистість широкого масштабу, стратегічно мислячу в царині національної музичної культури і не тільки", пише day.kyiv.ua.

Галина Степанченко, музикознавець, доктор філософії мистецтва:

"Авдієвський очолював Національну музичну спілку, яку ініціював. Завдяки йому були започатковані хорові фестивалі, які відкривали нові імена. Тисячі концертів Хор ім. Г. Верьовки провів як у найпрестижніших залах, так і в простих клубах, на площах міст, і завжди мистецтву колективу слухачі щедро аплодували. Авдієвський був людиною, до якої тягнулися митці й шанувальники української пісні. Маестро все життя служив народній пісні".

Володимир Рожок, ректор Національної музичної академії України:

"Анатолій Тимофійович був головою Наглядової ради нашої академії, багато років працював професором кафедри, випустив чимало учнів, аспірантів. Ми пишалися тим, що славетний митець, майстер був з нами поруч. Авдієвський підніс наше хорове мистецтво на недосяжну височінь. Рівних йому не було! Думаю, ще й століття не буде. Перефразовуючи вислів Бориса Олійника, сказаний про Стефана Турчака, Авдієвський "як метеор пронісся над Україною, залишивши в її культурі неповторний слід".

Петро Заїка, перший заступник голови Національної всеукраїнської музичної спілки:

"Найголовніше, що Анатолій Тимофійович умів знайти підхід до будь-кого. Постать такого масштабу, величі духу, оригінальності в нашій сфері неповторна. Із цим народжуються, цього не навчиш".

Петро Андрійчук, художній керівник народного ансамблю пісні й танцю України "Дарничанка":

"Анатолій Тимофійович не залишив після себе письмових спогадів чи методичних праць. Шкода, адже він володів дивовижним даром бачити в явищах і предметах найбільш сутнісне, значуще. Його мова була надзвичайно барвистою, оцінки — влучними, а характеристики — кінематографічними".

Я давно зрозумів, що ми, освічені люди, котрі позакінчували виші, неспроможні розкрити технічні засоби, збережені народом на генетичному рівні. Це передавалося із роду в рід найталановитішими і зробило увесь наш народ талановитим

Головне – не похитнути природу людини в середовищі культури її предків. Тоді виникає потреба в колективній творчості – заспівати гуртом так, як співали бабусі, матусі, зберігаючи їхню виконавську манеру: елементи підголоскової поліфонії, вивід із характерним звучанням сопранової партії, солісту доручається прикрашати голосом ту чи іншу пісню, а сама вона може виконуватися і двома голосами, і трьома, і чотирма…

Ми власну історію знали слабенько, перемоги козаків радянська влада ретельно приховувала від українців. Тому приємно було дізнатися про це від іноземців. Франція такий факт пам'ятає. Ми ж – ні

Анатолій Авдієвський народився у селі Федвар, нині Підлісне на Кіровоградщині. Закінчив Одеську консерваторію. 1958-го в Житомирі створив Поліський ансамбль пісні й танцю "Льонок". Був його художнім керівником і головним диригентом до 1963-го. Три роки очолював Черкаський народний хор. Директором Хору ім. Верьовки став 1966 року. Очолював його 50 років. До складу колективу входить хор, оркестр і танцювальна група. Загалом близько 150 чоловік. Гастролювали в Мексиці, Канаді, Франції, Швейцарії, Білорусі, Польщі та Німеччині.

Авдієвський викладав у Київській консерваторії, столичному інституті культури та Київському педагогічному. З 1991 року очолював Всеукраїнську музичну спілку. Був лауреатом Шевченківської премії. Отримав її 1968 року спільно з Григорієм Верьовкою. Був нагороджений орденами Ярослава Мудрого V та IV ступеня, званням Героя України.

Анатолій Авдієвський у шлюбі був двічі. Із першою дружиною розлучився на початку 1960-х. Вдруге оженився з колишньою балериною Майєю Пантелеймонівною, їй зараз 80. Разом прожили 53 роки. Від першого шлюбу в нього залишилася донька Оксана, 55 років. Син Тимофій від другого шлюбу загинув 1999-го в автокатастрофі.



Диригенти: Анатолій Авдієвський
Джерело: Gazeta.Ua





Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine