|
|
Оксана Линів: "У рамках фестивалю LvivMozArt можна буде почути твори трьох Моцартів"
21 липня 2019, неділя
Поширити у Facebook
Головна диригентка опери та філармонійного оркестру міста Ґрац в Австрії Оксана Линів входить до першої трійки жінок-диригенток світу, співпрацювала з найкращими оркестрами та найвідомішими оперними театрами Європи.
Ще три роки тому за її ініціативою був заснований Молодіжний симфонічний оркестр України, який став платформою для розвитку молодих українських музикантів зі всієї України.
А вже на початку серпня стартує Третій сезон фестивалю класичної музики LvivMozArt, арт-директоркою якого є Оксана Линів. Тема цьогорічного форуму — "Музика і література", адже його центральною постаттю є німецькомовний публіцист та письменник Йозеф Рот, який народився в містечку Броди. 2019-го у письменника подвійний ювілей — 125 років від народження та 80 років по смерті.
Нині Оксана Линів готується до постановки опери "Аїда" в Єгипті, яка відбудеться наприкінці жовтня. А нещодавно, у червні, в королівській резиденції Празького Граду (Чехія) відбулася церемонія нагородження престижною премією TREBBIA International Awards 2019. Серед переможців — диригентка Оксана Линів, австралійський письменник Томас Кініллі (автор роману "Список Шиндера"), а також золотий чеський тенор Карел Готт.
— На цю премію мене ініціювало Посольство України в Празі, — розповідає Оксана Линів DT.UA. — Сама церемонія транслювалася на чеському та словацькому ТБ. До речі, ми запланували багато концертів Ysou/Молодіжного Симфонічного Оркестру на наступний рік у Празі. Ексміністр культури Чехії Іля Шмід, який вручав мені диплом, звернув увагу саме на цей оркестр. Уявіть, що свого часу він хотів ініціювати створення такого колективу в Чехії. Але його ініціатива не була підтримана, тому що були відсутні певні культурні лідери в країні, які би взялися за цю справу.
— Пані Оксано, на початку серпня стартує Третій сезон фестивалю LvivMozArt. Ви арт-директорка й ініціатор цього форуму. Якось ви сказали, що створили цей фестиваль, щоб розвіяти стереотип про нудну класичну музику…
— Так, це вже третій форум і ми щасливі, що до нас долучаються сильні партнери, які можуть фінансово підтримати наш захід. Адже всі, навіть дуже престижні фестивалі, залежать від спонсорських дотацій.
Я прагнула зробити саме класичний фестиваль, який запропонує нестандартні формати, нестандартні локації, але обов'язково через якісне виконання класичної музики, яка ніколи не стане музейним мистецтвом. Таким чином, мені насправді хотілося зробити гучну музичну подію, яка стане особливим магнітом для тієї категорії туристів, які хочуть уперше відвідати Україну.
Третій сезон фестивалю LvivMozArt пройде під темою "Музика і література". Центральна постать фестивалю — німецькомовний публіцист та письменник Йозеф Рот, який народився в містечку Броди біля Львова. 4 серпня біля Руїн Синагоги, на Батьківщині Йозефа Рота, відбудеться грандіозний пам'ятний концерт, присвячений ювілею письменника.
Ми починаємо фестиваль спільною молитвою біля Руїн Синагоги... Всі концерти будуть дуже різні, дуже цікава камерна музика, зокрема гарні проєкти від Фундації Моцартеум. В рамках фестивалю мжна буде почути твори трьох Моцартів — Леопольда, Вольфганга Амадея і Франца Ксавера Моцарта.
Ще один цікавий камерний проєкт — "Перша скрипка" — відбудеться в філармонії. Це будуть виступи молодих солістів, які здобули премії на престижних міжнародних конкурсах за останній рік.
— Хто зі світових зірок завітає до Львова на початку серпня в рамках LvivMozArt?
— Буде дуже багато закордонних артистів, зокрема зірка з Південної Африки Пумеза Мацікіза, вона візьме участь у двох відкритих концертах: біля зруйнованої Синагоги в Бродах та на великому гала-концерті у Львівській опері. Разом з нею в оперному гала-концерті візьме участь тенор з Таїланду — Нуттапорн Тамматі.
Ще з авторським альбомом приїде особливий артист — американський митець Абраам Броди, який народився в США, має литовсько-єврейське коріння, співпрацює з Мариною Абрамович і належить до найцікавіших сучасних артистів у світі.
Уперше Україну відвідає король клезмеру, кларнетист Ґіора Фейдман. Клезмер — традиційна музика євреїв Східної Європи, в якій втілена глибока життєва філософія. Сам Фейдман отримав нагороди за примирення німецького і єврейського народів після Другої світової війни.
Також до України завітає Баварський симфонічний оркестр. І я щаслива, що вони стануть учасниками LvivMozArt, адже цей колектив привозить величезну програму творів Ріхарда Штрауса, які досить рідко звучать в Україні. Зокрема прозвучить його знакова симфонічна поема "Так казав Заратустра".
Цікава також авторська програма від відомої мисткині та циркової артистки Меліси фон Вепі, яка запрезентує авторську моновиставу "Дзеркало". Театр, акробатика та танець поєднаються під супровід авторських імпровізацій французького композитора Стефана Оліва. Це дійство відбудеться в Трамвайному депо.
Отже, на фестивалі буде поєднання різних форматів: перформанс, науковий симпозіум, камерний концерт, симфонічні концерти, опера.
А на закритті фестивалю під моїм диригуванням виступить Молодіжний симфонічний оркестр України разом з хором "Дударик". Ми виконаємо рідкісну кантату Франца Ксавера Моцарта "Перший весняний день", а також Дев'яту симфонію Бетховена. Ця симфонія вже 200 років є найбільшим посланням до людства, закликом до єднання заради ідеалів гуманності.
— Чи є якісь цікаві відомості про долю сина Вольфганга Амадея Моцарта у Львові? Франц Ксавер Моцарт — незмінний патрон фестивалю, а гасло LvivMozArt — "Натхнені Моцартом!"
— Так, саме у Львові протягом 30 років жив і творив Франц Ксавер Моцарт, молодший син Вольфганга Амадея. У цьому місті Франц Ксавер заснував перше професійне музичне Товариство святої Цецилії, яке стало фундаментом для розвитку професійної музики в Західній Україні.
Я й далі працюю над дослідженням, зокрема над зібранням листів, які ми хочемо незабаром видати у Львові. А також перекласти "Порожній щоденник" Франца Ксавера Моцарта. Ці листи, що збереглися, досить різні, вони відкривають очі на непросту долю молодшого сина Моцарта.
Нещодавно було віднайдено нові листи, в яких він писав, як йому непросто живеться у Відні у Констанції Моцарт — тобто у мами. З одного боку вона тримала сина на короткому паску, як маленького, а з іншого — він сам повинен був себе забезпечувати, бути самостійним. Тому він і приймає одразу ж запрошення графа Баворовського і їде в Галичину, адже хоче позбутися моральної залежності і цілковитого контролю з боку матері.
Дуже цікавими є моменти в "Подорожньому щоденнику", коли Франц Ксавер через 11 років знову зустрічається з Констанцією після тривалого перебування у Львові. Є також свідчення про те, що він свідомо не приймає запрошення на дуже гарне місце капельмейстера в Да́рмштадті, хоча йому пропонують високу оплату. Він пише до Жозефіни фон Кавалькабо — своєї коханої зі Львова, мовляв, мені довго треба було обмірковувати цю пропозицію, але я схиляюся, щоб відмовитися від неї, тому що я просто уявив тебе заплаканою. Ця розлука була для нього абсолютно неприпустимою. Він свідомо вибрав залишатися все життя в тіні. Їхні стосунки не могли бути офіційними, бо Жозефіна була одруженою, і він просто мусив бути лише вчителем музики для її дітей.
Тобто Франц Ксавер свідомо вибрав безславне життя лише для того, щоб залишатися з цією жінкою аж до самої смерті. І Жозефіна стала єдиною спадкоємицею всіх його речей, документів, нот, які потім були передані до Моцартеуму в Зальцбург.
— Є фахівці, які вам допомагають у вивченні історичних відомостей про долю Франца Ксавера Моцарта?
— Багато чим я займаюся самостійно. Тому що, наприклад, збірок листів і документів Франца Ксавера Моцарта немає виданих навіть німецькою мовою. Всі вони друкувалися в поодиноких виданнях. Оригінал "Подорожнього щоденника" і частина листів перебувають у Королівській консерваторії в Брюсселі. Деякі листи друкувалася у віденських виданнях, їх треба шукати — це старі газети. Ще одна частина перебуває у Зальцбурзьких архівах. А деякі листи Франца Ксавера були надруковані у першій біографії Вольфганга Амадея Моцарта, яку видав Георг Ніколаус фон Ніссен, другий чоловік Констанції Моцарт.
Зараз працюємо над пошуком українських видань, які би погодилися видати цікаві відомості про сім'ю Моцартів.
Пишаюся тим, що всесвітня асоціація European Mozart Ways, до якої можуть бути включені лише міста і фестивалі, історично дотичні до музичної діяльності Моцартів, включила і нас в свої ряди (за рекомендацією Моцартеуму) на Раді голосування. І, таким чином, ми є єдиним містом і єдиною країною з усього пострадянського простору, хто має право туди входити. До речі, співробітники організації Моцартеум Зальцбург відвідують LvivMozArt.
— Ще один ваш гучний проєкт — але вже запланований на осінь. Під вашою батутою та за участі 150 музикантів з України відбудеться постановка опери "Аїда" Дж. Верді в районі Західного Луксора (Єгипет). Що це за проєкт? Вже йде підготовка до цього дійства?
— Насправді це дуже амбітний проєкт. Колись, більш як 20 років тому вже була здійснена постановка опери "Аїда" — саме під відкритим небом. Тоді в головній партії виступав Пласідо Домінго.
Зараз влада Єгипту вирішила реалізувати такий проєкт, я запрошена диригентом-постановником. Мене запитали, який оркестр і хор я би хотіла рекомендувати. Тому восени до стародавнього міста приїдуть артисти Академічного симфонічного оркестру "INSO-Львів" та Національної заслуженої академічної капели "Думка". Режисер — Міхаель Штурм, який цього сезону поставив оперу "Лоенгрін" у Львівській Опері.
Уявіть, що режисер придумав інтегрувати мене як жінку-диригента в саму постановку — в ролі цариці Хатшепсут, історичної особи Єгипту. У фіналі опери я повинна буду у світлому костюмі підніматися сходами по дорозі в храм. Зараз ми працюємо над дуже складною музичною логістикою, тобто координуються всі терміни, тому що учасники дійства мають бути доставлені чартерними перельотами.
— Ви працюєте у Австрії як головна диригентка Опери та Філармонійного оркестру міста Ґрац. Який репертуар був у цьому сезоні? Чи звучить у цьому театрі українська музика?
—Так, у цьому сезоні було дуже багато цікавих постановок. Я диригувала в кількох проєктах — опері Пьєтро Масканьї "Сільська честь", прем'єрі "Саломеї" Ріхарда Штрауса, було також концертне виконання опери "Оберон" Вебера, поновлення "Тоски" Джакомо Пуччіні. А далі — десятки різних концертних програм. Це те, що було в Ґраці.
Цікаво, що наступний концерт до відкриття сезону в цьому театрі буде з дуже сильним українським акцентом. Так, у виконанні відомого українського скрипаля Валерія Соколова прозвучить Перший скрипковий концерт Шостаковича. Далі —цікавий твір англійського композитора Марка-Ентоні Тьорніджа "Заповіт", написаний на твори українських сучасних поетів, зокрема Сергія Жадана. До написання цього твору композитора спонукав трагічний момент — коли аеропорт імені Прокоф'єва був зруйнований.
А взагалі в сезоні, що минув, у мене було багато виступів з іншими оркестрами. Прозвучали українські твори — сюїта до опери "Золотий обруч" Бориса Лятошинського в Дюссельдорфі. У Нюрнбергу — фортепіанний концерт Василя Барвінського у виконанні української піаністки Катерини Титової. Цей концерт ми будемо також повторювати на фестивалі LvivMozArt.
Для мене дуже важливо, щоб українська складова була представлена у різних театрах, адже я активно займаюся промоцією української культури. Скажу, що у мене було багато інтерв'ю в провідних виданнях і всі цікавляться насамперед моїм зв'язком з Україною.
— Ваш контракт у Австрії до 2020 року. Які плани на майбутнє? Ви хочете й далі працювати за контрактом чи бути вільним птахом?
— Я не подовжувала контакт, це вже оголошено. Тому зараз для мене дуже цікаво просто пізнати світ. В наступних сезонах у мене будуть прем'єри у першокласних оркестрах і театрах світу. І мені дуже цікаво прийняти їхні запрошення і зробити виклик для самої себе — тобто перейти на наступну сходинку інтернаціональної музичної діяльності.
— У чому, на вашу думку, полягають складності і відмінності в керівництві оркестром — у Європі і в Україні?
— Концерти й оперні сезони у Європі дуже щільно заплановані. В цьому полягає відмінність від нашої практики. Скажімо, мої графіки і контракти вже розписані до 2023 року. В Україні, на жаль, оперні театри й оркестри не можуть розпоряджатися такими бюджетами, які дозволяють їм планувати таку кількість прем'єр. Тому співпрацювати з українськими колективами можу влітку, коли в мене відпустка. Майже всю свою відпустку я завжди проводжу в Україні.
У серпні ми з Молодіжним симфонічним оркестром України/YsOU виконаємо три концерти і будемо записувати сольний диск, а вже потім спільно з цим же оркестром їдемо на відкриття концертного сезону в залі Музикферайн у Відні.
Веземо туди програму з LvivMozArt —— кантату Франца Ксавера Моцарта "Перший весняний день", яка взагалі вперше в історії прозвучить в Австрії. А також Дев'яту симфонію Бетховена разом з українськими оперними солістами і хором "Дударик".
— У Молодіжного симфонічного оркестру, яким ви опікуєтесь, є якісь обмеження за віком?
— Так, це музиканти від 12 до 22 років. Словом, молодь зі всієї України — Схід і Захід. Ми дуже пишаємося, що до складу оркестру входить 70 дітей з понад 25 населених пунктів України — з музичних шкіл, училищ, вишів. Музика — універсальна мова, і завдяки їй ми краще можемо пізнати одне одного і робити таку серйозну справу у сфері культурної дипломатії.
— В Україні вже декілька років працює контрактна система, у вас зараз не виникає бажання взяти участь у конкурсі на посаду головного диригента в оперних театрах Львова, Одеси, Києва?
— Так, в Україні є контрактна система, але це трошки інша контрактна система, ніж на Заході. Це є контракт на ставку, який передбачає постійне перебування в Україні протягом цілого року. У Європі є прописані періоди контрактів… Наприклад, в місті Ґрац я повинна в рік здійснити 30 виступів, і, таким чином, можна поєднувати гастрольну діяльність з місцем головного диригента.
В Україні таких форм немає, тому музикант опиняється перед вибором —зупинити свій кар'єрний розвиток на інтернаціональному рівні задля якогось одного місця роботи в Україні.
— Взагалі, що для вас складніше — брати участь в оперній постановці чи керувати симфонічним оркестром?
— Ці дві речі доповнюють одна одну, тому для мене дуже важливо зберігати баланс. Так, треба обов'язково мати велику кількість цікавих симфонічних проєктів, тому що тоді ти стоїш на сцені як диригент і не зв'язаний іншими чинниками, які треба враховувати під час оперної постановки. Але робота з режисерами в оперних постановках дуже розвиває і збагачує музичну фантазію, уяву, драматургічне мислення диригента.
— А як ви ставитеся до авангардних оперних постановок, які в Європі часто практикуються?
— Дуже добре. Кожного разу цікаво співпрацювати з сучасними режисерами і шукати свіже трактування традиційних сюжетів.
Останнім часом мене дуже вразила постановка "Саломеї" Ріхарда Штрауса у баченні всесвітньо відомого польського режисера Кшиштофа Варліковського, який переніс цей сюжет в часи фашизму. Дія відбувається в синагозі, яка була перебудована під басейн — і це справді є історичним фактом. І наприкінці постановки актори (це ніби вистава у виставі) — здійснюють "колективне самогубство" заради того, щоб не потрапити в руки нацистів. Цією оперою диригував Кирило Петренко, і коли я її побачила, то провела для себе певну паралель…
От і наш перший концерт на LvivMozArt буде відбуватися біля Руїн Синагоги в місті Броди. І фактично метою цього концерту є намагання звернути увагу на нашу спільну історію, на нашу пам'ять — не дозволяти якимось речам повторитися…
— Пані Оксано, а чого більше повинен виявляти диригент вашого віку і статусу в роботі з оркестрантами: жертовності чи диктаторства? Як вибудувати комунікацію з оркестром, чи легко взагалі знайти психологічний підхід до музикантів?
— Сьогодні панує більш демократичний стиль роботи з оркестрантами, епоха диктаторів відходить в минуле. Музиканти не хочуть працювати в атмосфері страху й авторитарного режиму. Керівник оркестру повинен шукати шляхів кооперації, але, звичайно, всі музиканти і далі поважають тільки диригентів, які приходять ідеально підготовленими, знають, чого хочуть, мають свій чіткий стиль інтерпретації того чи іншого твору.
Я була вражена рівнем музикантів у Ґраці, коли відразу з першої репетиції можна "робити музику"… Це фантастично, коли відчуваєш від оркестру це бажання співпраці і в результаті виходять дуже вдалі концерти. Тому не можу собі навіть уявити, щоб підняти тон на музикантів або бути чимось емоційно незадоволеною.
— Які диригенти сучасності для вас являються взірцями майстерності?
— Це Кирило Петренко, він зараз став головним диригентом Берлінського філармонійного оркестру. З цим маестро мене пов'язує тісна співпраця. Я була чотири роки його асистентом у Баварській державній опері і здійснила з ним цілу низку постановок. Пишаюся тим, що наша робота була дуже плідною. І тепер я запрошена вже як самостійний диригент-постановник до Баварської державної опери. Це буде сценічне втілення двох творів Бели Бартока — 1 лютого 2020 року.
— А от якими художніми враженнями ви частіше підживлюєтеся у вільний від роботи час?
— Для мене важливо бувати на природі. Просто приїздити в Україну і спілкуватися з друзями. Особливе натхнення черпаю з художнього мистецтва. Знайома з багатьма художниками Львова, дуже люблю бувати у галереях, а також у майстернях художників, говорити з ними про створення робіт, про різні художні стилі, техніку, образи. Мені це допомагає в музичному мисленні — від цих вражень залежить, як я потім чую музику, будую свою інтерпретацію того чи іншого твору. Адже в самій музиці також є кольори, фактура, форма, пропорції, як в архітектурі чи в живописі.
Автор: Катерина Константинова
Діячі мистецтв: Оксана Линів
Джерело: dt.ua
|