|
|
«Ми змінюватимемо і музичний, і режисерський почерки»
Про «маршальські плани» Василя Вовкуна — нового керівника Львівської національної опери
26 березня 2017, неділя
Поширити у Facebook
На церемонію інавгурації, як назвав її сам новопризначений генеральний директор — художній керівник Василь ВОВКУН, прибули міністр культури України Євген Нищук, також — представники міської та обласної гілок влади і священики — УПЦ Київського патріархату та УГКЦ. Василь Володимирович подякував за підтримку й особливо наголосив на тому, що головною орієнтацією його роботи на найближчі п’ять років стануть слова апостола Павла — «Бути всім для всіх!», себто і для колективу, і для глядача.
Варто додати, що В. Вовкун понад два роки обіймав у Львівській опері посаду художнього керівника. Які саме нові принципи впроваджуватиме, також — про найближчі прем’єри, фестивалі, запрошених зірок, оренду і навіть фасад будівлі Оперного — у нашій розмові.
«ГОЛОВНИМИ ЧИННИКАМИ Є ДВА МОМЕНТИ: ТВОРЧІСТЬ І СЦЕНА»
— У мене є професія, досвід — керівний і творчий, — зазначив В. Вовкун. — Але найголовніше, що в мене є вічна промоція робити українську культуру модерною, сучасною й наближати її до європейської.
— В який спосіб це втілюватимете?
— Вперше за всю історію нашого театру ми проаналізували технічну, фінансову і творчу складові установи. Я залучив до співпраці когорту людей, котрі створили цей звіт, мета якого — визначитися, як рухатися далі. Для театру головними чинниками є два моменти: творчість і сцена, бо саме вони, ці два критерії, визначають, як працює театр. Наголошую: творча частина у нас має бути професійною, щоби глядач, заради якого працюємо, був задоволений.
— Ви ще перед поданням документів на конкурс на заміщення керівника Львівської опери говорили, що ваша програма має назву «Український прорив»...
— Якщо проаналізувати репертуар усіх театрів опери і балету в Україні, то українські представлені у них переважно трьома назвами — «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм» і «Тарас Бульба». Решта лежить в архівах чи бібліотеках театрів. Певний прорив зробила хіба Одеська опера, яка поставила оперу-балет «Вій» Віталія Губаренка, що стало справді творчою подією для всієї України.
— Можна сказати, що ваш «Український прорив» — це програма театру на найближчі п’ять років. Що це будуть за вистави?
— Так. Говорю про фольк-оперу Євгена Станковича «Коли цвіте папороть». Цей твір, написаний у середині 1970-х на замовлення французької концертної фірми «Алітепа» для всесвітньої виставки в Парижі, був заборонений радянською цензурою як «шкідливий і націоналістичний» із подальшим знищенням костюмів і декорацій авторства Євгена Лисика. Нагадаю, Є.Станкович зробив оркестровку для симфонічного оркестру, яка вперше прозвучала в концертному виконанні 2011 року, а от на театральній сцені фольк-опера повністю донині не представлялася. Тому вважаю за обов’язок поставити передовсім саме цей твір.
Далі у нас за планом — опера «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича. Цей твір ставили у Донецькій опері. Але зараз цієї вистави вже не побачиш, бо у склади, де зберігалися декорації, влучила бомба — все знищено... Наступною ставитимемо оперу «У неділю рано зілля копала» нашого сучасника Віталія Кирейка. Ще у планах — балет «Лісова пісня» Михайла Скорульського, балети «Жар-птиця» і «Весна священна» Ігоря Стравінського.
Також розпочинаємо роботу з Мирославом Скориком — мова йде про балет «Тіні забутих предків». Частину музики візьмемо з однойменного художнього фільму, де в команді кінорежисера Сергія Параджанова працював тоді молодий Скорик.
Залучимо до роботи й композитора Івана Небесного — йдеться про оперу для дітей «Лис Микита».
— Із зарубіжної класики щось пропонуватимете до репертуару?
— Це будуть опери «Дон Паскуале Доніцетті, «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха та «Адріана Лекуврер» Франческа Чілеа, а також балет Римського-Корсакова «Шехерезада».
ФЕСТИВАЛЬ ОПЕРНОГО МИСТЕЦТВА ІМ. С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ БУДЕ ЩОРІЧНИМ
— Чи плануєте запрошувати до співпраці знаменитих диригентів?
— Так, ведемо перемовини з Андрієм Юркевичем, в якого закінчується контракт у Варшавській опері. Також із такими знаними маестро, як Володимир Сіренко, Кирило Карабиць, Оксана Линів і Василь Василенко. Такий парад диригентів стане великим майстер-класом для всього нашого оркестру. Також залучатимемо до роботи й режисерів. Наприклад, директора Львівського театру «Воскресіння» Ярослава Федоришина, режисера театру і кіно Сергія Маслобойщикова, художнього керівника Національного театру ім. І.Франка Станіслава Мойсеєва. Тобто в подальшому ми змінюватимемо і музичний, і режисерський почерки.
— Багато років поспіль на базі Львівського театру відбувався Фестиваль оперного мистецтва ім. Соломії Крушельницької (хоча, на жаль, з великими фінансовими складнощами). Що буде з цим форумом?
— Плануємо зробити цей фестиваль щорічним, бо він дуже пасує Львову. Також у майбутньому хочемо, щоб він був по черзі з міжнародним балетним фестивалем. Ще у найближчій перспективі — створення музею Львівської національної опери. До слова: маємо в проектах створення у Дзеркальній залі камерної сцени. З часом у цій залі буде свій художній керівник, відповідно — свій репертуар, афіші й публіка.
— Ваш попередник Тадей Едер, який 20 років керував театром, був категоричним противником модернізації, осучаснення вистав. Але це — стала практика в усьому світі з метою приваблення публіки, а особливо — молодого віку. То чи плануєте осучаснювати постановки?
— Ми не хочемо відставати від усього світу. Але наш театр — репертуарний, і ми завжди будемо дотримуватися більш класичної стилістики, ніж авангардної чи модерної. Але мої дві постановки Моцарта («Безумний день» і «Дон Жуан») показали, що цей напрям є цікавим. Передовсім тим, що ми робили ці твори на базі Львівської музичної академії. «Безумний день» витримав сім аншлагів! Тому експеримент зі студентами будемо продовжувати. Але будь-яка модернізація потребує відчуття її поколіннями. Якщо це органічно створювати, особливо зі студентами музичної академії, то чому б такі експерименти на повторювати і не продовжувати? Щодо вистав на перспективу, про які я говорив вище, то «Богдана Хмельницького», звісно, ми не модернізуватимемо. Щодо «Цвіту папороті»... Чому ні? Можливо, це буде певним шоком для львівської публіки.
— У соціальних мережах давно вже «гуляє» докір вам, працівникам Львівського оперного, за рекламу на фасаді певних фірм та їхніх послуг — мовляв, не пасує перлину архітектури Зигмунта Горголевського, на яку їдуть дивитися чи не з цілого світу, псувати банерами, розтяжками, навіть якщо це прибутково...
— Ще за кілька місяців до мого приходу на посаду театр взяв на себе певні зобов’язання щодо реклами. Тому і «прикрашають» фасад банери і розтяжки. Але з початку сезону всі побачать кардинальні зміни — на фасаді з’являться екрани, з яких транслюватимуть ролики-анонси наших вистав. Отже, невдовзі робитимемо промоцію Львівській опері сучасними технічними засобами.
«ПО-СТАРОМУ НЕ БУДЕ!»
— З огляду на фінансову кризу в країні загалом і недостатнє фінансування галузі культури зокрема багато установ культури вдаються, аби підзаробити, до того, що здають в оренду свої зали. Львівська опера — не виняток. Причому йдеться доволі часто про виконавців, м’яко кажучи, не вашого профілю і не українського налаштування... Чи плануєте скасовувати оренду?
— Я категорично проти того, щоби здавати в оренду зал Львівської національної опери під жанри, які не відповідають нашому профілю. Щодо урочистих академій, котрі відбуваються до державних свят або ювілеїв видатних людей, то мусимо це робити! Але свят не так і багато... Крім того, зазвичай здаємо в оренду зал із таких приводів у понеділок (вихідний у театрі). Але, знову ж таки, графік здачі в оренду вже складений до кінця театрального сезону. А в новому — по-старому не буде! Крім того, я назвав кількість прем’єр (одинадцять)... То чи взагалі пасуватиме нам здавати зал в оренду, якщо стільки вистав у репертуарі?
— Ви озвучили «маршальські плани». Де братимете кошти на постановки?
— Місія генерального директора — шукати гроші. І я їх знайду! Я всього-на-всього кілька днів на посаді, а до мене вже прийшли представники «Укрзалізниці». Також банкір, який очолює асоціацію всіх банків Західної України. Наразі не застосовуватиму слово «спонсор»... Хочемо створити «Клуб любителів Львівської національної опери», котрий нам допомагатиме. Отже, будемо кардинально змінювати менеджмент нашого театру. Я вже склав новий штатний розпис. Наразі — до узгодження з Міністерством культури.
Автор: Тетяна Козирєва
Фото: ОЛЕНА ХРАМОВА
Композитори:Іван Небесний, Мирослав Скорик, Євген Станкович
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Джерело: Газета «День»
|