Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Шейко Володимир
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
28 вересня, четвер

Володимир Шейко – український диригент, заслужений діяч мистецтв України,народний артист України художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України, директор Об'єднання художніх колективів «Музика».

Після чудових концертів В Пекіні, Тяньцзіні та Гонконзі пан Володимир люб'язно погодився дати інтерв'ю кореспонденту МРК.

- Перше питання традиційне: яке Ваше перше враження від Китаю?

- Враження приголомшливе. Я ще повинен це усвідомити, зрозуміти і розібратися. Колосальні позитивні емоції. І справа не лише в тому, що я бачу величезні досягнення – як можна за 30 років країну збудувати (а не навпаки) – а й в тому, які люди навколо мене. І Посольство України, і китайські товариші організатори концертів – всі дуже душевні. Дуже комфортні умови.

В багатьох емоційних аспектах Пекін нагадує українські міста. До речі, молодий диригент Цзяннян (на фото – справа), який організовував цей тур, вчився у Львівській консерваторії і вільно розмовляє українською.



- З Вікіпедії дізналися про вашу симпатію до такого терміну як «візуалізація музики». Можете розповісти про нього більш детально?

- Час рухається вперед. Зараз кожна людина, і дитина, і батьки – усі з гаджетами. Через візуальні канали проходить в рази більше інформації, ніж через слухові. Тому наш світ – це світ зображення… і трошки звуку. А мистецтво – підсвідоме. Нині спостерігається технологічний відрив духовної складової від простого прикладного способу життя. Мистецтво, як і церква – це духовність. Ці дві речі зберігають всі нації. Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись в набір людей. Тому ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ розвивати мистецтво. Суспільство завжди звертається до мистецтва в період великих потрясінь. І сучасні подію цю тезу красномовно підтверджують.

Для того, щоб швидше повернути сучасне суспільство до мистецтва потрібно робити кліпи на симфонічну музику. Розмовляти з молоддю зрозумілою для неї візуальною мовою, викликати у неї підсвідомі емоції, пов'язавши музику і візуальний ефект в сучасному форматі. Зробити це доступним на кожному гаджеті.

- Дедалі більше сучасних рок-гуртів робить симфонічні аранжування. Наскільки органічним, на Ваш погляд, є таке поєднання?

- Це абсолютно нормально. Я в молодості теж грав і рок-музику, і джаз, і багато іншого. Це як читання книжок – спочатку людина читає дитячі книжки, потім поступово переходить на дорослі. Тому, це цілком нормально.



До нас приїжджав Джон Лорд – композитор і клавішник Deep Purple. Мій оркестр разом з ним відіграв концерт в Україні. Приїжджала Кейко Матсуї.

Зараз в рамках нашого проекту українські барди виступали з симфонічним оркестром – успіх просто шалений.

«Нова пісенна Шевченкіана» - Всеукраїнський конкурс по радіо. Ми просто запитали: «Хто хоче написати нові пісні на вірші Шевченка?». Прислали 28 пісень. Ми відібрали 24, аранжували їх і потім з 18 зробили проект. Починали з танго «Якби мені черевики». Нас питають: «А що Шевченко писав танго?!» Ми відповідаємо: «Так! Але в нас чомусь увесь акцент завжди на скорботних і тужливих віршах». Це був митець, це був художник, це був філософ. Це не тільки стогін, а й радість.

Потім ми зробили «У кожного своя доля» в стилі реп. Автор – хлопець, що працює на будівництві. Звичайний будівельник пише музику.

Таким чином, ми слово Шевченка повернули до життя. Стягнули його з пам'ятника, обтрусили увесь цей пил, який на нього спеціально накидали і показали, що він досі живе між нами.

- Існує стійка думка, що українці співоча нація. Наскільки це відповідає дійсності?

- Є проста арифметика. 70% радянсько-московських зірок – вихідці з України. Лєонтьєв, Корольова, Кобзон і т.д. З цим зрозуміло.

Це що стосується естради. Якщо говорити про ракетну техніку СРСР, то вся вона була розроблена і зроблена українцями, і обслуговується нині в Дніпропетровську.

Гіганти: Пьотр Ілліч Чайковський – прадід полковник Чайка з Кременчуцького повіту. Батько – теж народився в Україні, після чого був направлений в Сибір працювати гірничим інженером. Прокофьєв – народився в Донецьку. Стравінський, який є абсорбцією світової музичної культури – народився під Луцьком. Ростропович – уродженець Житомира. Ріхтер – народився в маленькому містечку під Києвом. Таких прикладів дуже і дуже багато.

За це і б'ється Росія. Не за територію (їм є кому цю територію віддавати). Вони б'ються за за генофонд. Черпають ресурси у нас. Маючи більш потужні фінансові можливості, перекуповують людей.



Українці – найбільш технологічна нація з усіх слов'янських: Вернадський, Корольов, Чоломей та багато інших. Україна – це серце, за яке вони б'ються. Більше того, вони б'ються за духовність. План окупації України «Механічний апельсин», про який розповідалося у статті 2006 року. В ній детально описується все те, що відбувається зараз.

- Симфонічна музика більше цікавить старше покоління. З чим це пов'язано і чи відбуваються якісь зміни, що призводять до залучення молоді?

- Високе мистецтво – це мистецтво для аристократії. Бетховен казав: «Я пишу не для натовпу». Академічне мистецтво – це не продукт для пересічного споживача з базару. Хотілося б, щоб всі люди врешті-решт прийшли до нього, як свого часу прийшли до церкви.

Раніше, в переважній більшості, на концерти ходили люди старшого покоління. Тобто ті, які розуміють вартість картин, вартість життя кожного дня. Молодь в цей час зайнята влаштуванням власного існування, вирішенням побутових проблем тощо. Наше завдання – залучити молодь до високого мистецтва, що допоможе їй залікувати свої рани, допомогти відповіддю на певні питання.

Зі сцени не завжди видно хто сидить в залі – нас відділяє світло. Це завжди своєрідна загадка «Для кого ми сьогодні граємо?».

Ми пережили 90-ті роки, коли чимало людей заробляли, скажімо так, у дуже нечесний спосіб. І зараз ці люди віддають своїх дітей.. в балет, в музичні школи (те ж саме відбувалося в Америці в 30-их роках після Великої депресії). Вони хочуть для своїх дітей нормального світлого життя. Над цим ми і працюємо.

Мистецтво – врятує світ!





Автор: Михайло Іжик
Колективи: Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Диригенти: Володимир Шейко
Джерело: Українська служба МРК



Додати: Share on Facebook

Інші:

"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох
Мирослав Скорик та Олександр Пірієв про гала-концерт «Три с»
Вопреки опасениям, концерты «живых классиков» собирают аншлаги, — инициатор проекта «Три «С»
Японська мрія, втілена у Дніпрі: як дівчина із Країни Сонця стала солісткою театру опери та балету
Фортепіано як... перекладач
Зірка фільму "Танцівник" розповів, у чому знаходить натхнення
Шевченківський комітет – перенавантаження
Киянка Яна Саленко розповіла про шлях до успіху в Берлінській опері
Нам потрібне нове законодавство про авторське право в сфері культури, — група РПР «Культура»
Вона була першою українкою, яка сама сіла за кермо автомобіля
Ліричний тенор без «фактури». Люди йшли «на Білинника»...
«Головний артист на сцені – це оркестр»
Композитор Алла Сіренко створила «Реквієм для Воїна» з посвятою Василеві Сліпаку
Марина Вискворкіна- оперна співачка, інтервью
10 листопада у Національній опері України пройде гала-концерт “Три С”
Володимир Шейко: Симфонічний оркестр Українського радіо піднімає рейтинги як суспільного, так і України загалом
Зіркова історія найкрасивішої балетної пари Європи
«Жагу до життя черпаю з музики», – 87-річна піаністка Олена Андрєєва
Євген Станкович: Якщо б я знав, як пишеться музика, я б її не писав
Доля музиканта – це доля подвижника
23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави
Рівне Культурне: Микола Орешко, директор Рівненської обласної філармонії
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
Що таке сучасна баянна музика: у студії Громадського радіо Kyiv Classic Accordion duo
Станіслав Христенко: спілкуюся з публікою за допомогою музики
Андрій Юркевич: «Оперні театри обов’язково мають бути сучасними»»
Оксана Линів: українськонімецький оркестр міст між культурами
Интервью дирижера Хобарта Эрла об открытии нового сезона 2017-2018 гг.
Малер, кава та мода
Представляємо інтерв'ю з диригентом концерту-відкриття фестивалю "Українські шедеври на всі часи"
Зоряна КУШПЛЕР: «Моє серце – в Опері»
Чим зараз живе і що робить Міністерство культури. Інтерв'ю зі Світланою Фоменко
«Тато дав мені п’ять злотих, і я поїхав до Кракова вчитися музики»
Рішар Ґальяно: «Метелики не дивляться на себе в дзеркало, коли літають. Так має бути і в музиці»
Композитор Олексій Шмурак: Те, чого вчать у консерваторії, не існує
«Ми маємо унікальний контент!»
«Мінкульт відмовив у допомозі нашому оркестру, мовляв, це не стосується європейської інтеграції»
Lviv MozArt: 8 днів класики
Сім нот людини-оркестра: як Іван Пустовий навчився грати на 30 музичних інструментах
Кожна скрипка має свій характер, – всесвітньо відома музикантка з Франківська
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове