Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Шейко Володимир
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
28 вересня 2017, четвер

Володимир Шейко – український диригент, заслужений діяч мистецтв України,народний артист України художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України, директор Об'єднання художніх колективів «Музика».

Після чудових концертів В Пекіні, Тяньцзіні та Гонконзі пан Володимир люб'язно погодився дати інтерв'ю кореспонденту МРК.

- Перше питання традиційне: яке Ваше перше враження від Китаю?

- Враження приголомшливе. Я ще повинен це усвідомити, зрозуміти і розібратися. Колосальні позитивні емоції. І справа не лише в тому, що я бачу величезні досягнення – як можна за 30 років країну збудувати (а не навпаки) – а й в тому, які люди навколо мене. І Посольство України, і китайські товариші організатори концертів – всі дуже душевні. Дуже комфортні умови.

В багатьох емоційних аспектах Пекін нагадує українські міста. До речі, молодий диригент Цзяннян (на фото – справа), який організовував цей тур, вчився у Львівській консерваторії і вільно розмовляє українською.



- З Вікіпедії дізналися про вашу симпатію до такого терміну як «візуалізація музики». Можете розповісти про нього більш детально?

- Час рухається вперед. Зараз кожна людина, і дитина, і батьки – усі з гаджетами. Через візуальні канали проходить в рази більше інформації, ніж через слухові. Тому наш світ – це світ зображення… і трошки звуку. А мистецтво – підсвідоме. Нині спостерігається технологічний відрив духовної складової від простого прикладного способу життя. Мистецтво, як і церква – це духовність. Ці дві речі зберігають всі нації. Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись в набір людей. Тому ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ розвивати мистецтво. Суспільство завжди звертається до мистецтва в період великих потрясінь. І сучасні подію цю тезу красномовно підтверджують.

Для того, щоб швидше повернути сучасне суспільство до мистецтва потрібно робити кліпи на симфонічну музику. Розмовляти з молоддю зрозумілою для неї візуальною мовою, викликати у неї підсвідомі емоції, пов'язавши музику і візуальний ефект в сучасному форматі. Зробити це доступним на кожному гаджеті.

- Дедалі більше сучасних рок-гуртів робить симфонічні аранжування. Наскільки органічним, на Ваш погляд, є таке поєднання?

- Це абсолютно нормально. Я в молодості теж грав і рок-музику, і джаз, і багато іншого. Це як читання книжок – спочатку людина читає дитячі книжки, потім поступово переходить на дорослі. Тому, це цілком нормально.



До нас приїжджав Джон Лорд – композитор і клавішник Deep Purple. Мій оркестр разом з ним відіграв концерт в Україні. Приїжджала Кейко Матсуї.

Зараз в рамках нашого проекту українські барди виступали з симфонічним оркестром – успіх просто шалений.

«Нова пісенна Шевченкіана» - Всеукраїнський конкурс по радіо. Ми просто запитали: «Хто хоче написати нові пісні на вірші Шевченка?». Прислали 28 пісень. Ми відібрали 24, аранжували їх і потім з 18 зробили проект. Починали з танго «Якби мені черевики». Нас питають: «А що Шевченко писав танго?!» Ми відповідаємо: «Так! Але в нас чомусь увесь акцент завжди на скорботних і тужливих віршах». Це був митець, це був художник, це був філософ. Це не тільки стогін, а й радість.

Потім ми зробили «У кожного своя доля» в стилі реп. Автор – хлопець, що працює на будівництві. Звичайний будівельник пише музику.

Таким чином, ми слово Шевченка повернули до життя. Стягнули його з пам'ятника, обтрусили увесь цей пил, який на нього спеціально накидали і показали, що він досі живе між нами.

- Існує стійка думка, що українці співоча нація. Наскільки це відповідає дійсності?

- Є проста арифметика. 70% радянсько-московських зірок – вихідці з України. Лєонтьєв, Корольова, Кобзон і т.д. З цим зрозуміло.

Це що стосується естради. Якщо говорити про ракетну техніку СРСР, то вся вона була розроблена і зроблена українцями, і обслуговується нині в Дніпропетровську.

Гіганти: Пьотр Ілліч Чайковський – прадід полковник Чайка з Кременчуцького повіту. Батько – теж народився в Україні, після чого був направлений в Сибір працювати гірничим інженером. Прокофьєв – народився в Донецьку. Стравінський, який є абсорбцією світової музичної культури – народився під Луцьком. Ростропович – уродженець Житомира. Ріхтер – народився в маленькому містечку під Києвом. Таких прикладів дуже і дуже багато.

За це і б'ється Росія. Не за територію (їм є кому цю територію віддавати). Вони б'ються за за генофонд. Черпають ресурси у нас. Маючи більш потужні фінансові можливості, перекуповують людей.



Українці – найбільш технологічна нація з усіх слов'янських: Вернадський, Корольов, Чоломей та багато інших. Україна – це серце, за яке вони б'ються. Більше того, вони б'ються за духовність. План окупації України «Механічний апельсин», про який розповідалося у статті 2006 року. В ній детально описується все те, що відбувається зараз.

- Симфонічна музика більше цікавить старше покоління. З чим це пов'язано і чи відбуваються якісь зміни, що призводять до залучення молоді?

- Високе мистецтво – це мистецтво для аристократії. Бетховен казав: «Я пишу не для натовпу». Академічне мистецтво – це не продукт для пересічного споживача з базару. Хотілося б, щоб всі люди врешті-решт прийшли до нього, як свого часу прийшли до церкви.

Раніше, в переважній більшості, на концерти ходили люди старшого покоління. Тобто ті, які розуміють вартість картин, вартість життя кожного дня. Молодь в цей час зайнята влаштуванням власного існування, вирішенням побутових проблем тощо. Наше завдання – залучити молодь до високого мистецтва, що допоможе їй залікувати свої рани, допомогти відповіддю на певні питання.

Зі сцени не завжди видно хто сидить в залі – нас відділяє світло. Це завжди своєрідна загадка «Для кого ми сьогодні граємо?».

Ми пережили 90-ті роки, коли чимало людей заробляли, скажімо так, у дуже нечесний спосіб. І зараз ці люди віддають своїх дітей.. в балет, в музичні школи (те ж саме відбувалося в Америці в 30-их роках після Великої депресії). Вони хочуть для своїх дітей нормального світлого життя. Над цим ми і працюємо.

Мистецтво – врятує світ!





Автор: Михайло Іжик
Колективи: Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України
Диригенти: Володимир Шейко
Джерело: Українська служба МРК



Додати: Share on Facebook

Інші:

25 років на Волині: організатор міжнародного фестивалю про повернення «райського куточка» світового класика
От хора к театру
Вікторія Лук'янець: "Про мене кажуть: "Трудоголік, залізна конячка". Усе здобувала своїм талантом і важкою працею"
"Ти щаслива людина, якщо можеш займатися улюбленою справою" - скрипаль-віртуоз Олександр Божик про концерт в Івано-Франківську та свою творчість
Скрипаль-віртуоз Олександр Божик: "Покажу тернополянам, як за допомогою телевізійного пульта керувати оркестром"
«Мені казали, що потрібно народитися в штанях, аби стати диригентом»
Вікторія ЛУК'ЯНЕЦЬ: "Про мене кажуть: "Трудоголік, залізна конячка". Усе здобувала своїм талантом і важкою працею"
Дмитро КАЦАЛ:"Іноді з "глухарів" виростають солісти"
Анжеліна ШВАЧКА. Вдача дикої птицi
Диригент Ревакович: "Музика незалежності" відбулася завдяки синергії українських і польських установ
Володимир Сіренко про 100-річчя оркестру, класичну музику та українських композиторів
Ми плануємо довгострокові проекти з Українським культурним фондом - Моніка Гроховська
Ми є третім за віком радіо-оркестром Європи — диригент Володимир Шейко
Більшість композицій виконані творчими колективами Українського радіо — редакторка UA: Класична музика
«Виступати перед сьогоднішніми захисниками України для нас велика честь…»
Остап Шутко: «Музика – це мова, яку не треба перекладати»
«Моя «зброя» – голос!»
Директор Ужгородської музичної школи знає, чому коли людина щаслива, її душа співає
Андрій Кошман, баритон, соліст формації «NOVA OPERA»
«Життя моє - опера!»
Класична музика є пропуском у «клуб цивілізованих» – Василь Василенко
Галина Стеценко: «Відчуваю дідову присутність у своєму житті»
День відкритих дверей у музеї Кошиця
Дві сотні мелодій однієї садиби
Від Баха до Гласса: як навчитися розуміти класику
Людина і... гаджети
Надія Величко: “Коли заграв орган, я наче почула голос Бога”
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
«Хто ж не мріє злетіти на Олімп! Але не ціною втрати голосу»
Український фестивальний оркестр зі Львова записав цикл для міжнародного проекту "Пісні для Юдіт"
Оксана Линів: "Розвиток культурного життя в Україні буде тоді, коли житиме позитивна творча конкуренція"
Володимир Шейко: "Диригент – це покликання"
Джазовий бандурист, одесит Георгій Матвіїв: Батькам сказали, що у мене нема ні слуху, ні голосу
«Дуже ціную нашу систему музичної освіти»
«Коли я сказав Крушельницькій, що у неї „фальшивий фортеп’ян“, вона зрозуміла, що у мене абсолютний музичний слух»
У Голівуді ніхто не хоче говорити про Україну – Джон Малкович
«Я не народився рабом, тож не можу стати тираном»
Як це – бути солісткою однієї з найкращих опер у світі
Олексій Коган: «Це дуже символічно і красиво, коли академічна музика поєднується з джазом»
Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
      © 2008-2018 Music-review Ukraine