|
|
«Шароварщина – це не те, що ми маємо показати в Європі»
Українка з Кельна Уляна Деркач про гастролі «Дударика» і культурну дипломатію
15 січня, середа
Поширити у Facebook
Сто років тому Європу і Америку знайомив зі «Щедриком» диригент Олександр Кошиць та його хорова капела. Таке було завдання влади УНР – показати світу, що таке Україна і яка багата її культура, в той час, коли її вже захоплювали більшовики. Зараз на Україну нападає той самий північний ворог, і знову представники культури закликають світ звернути увагу на Україну. Цього разу таку місію виконує, зокрема, львівський хор «Дударик». Українка з Кельна Уляна Деркач вже багато років організовує заходи за участю українських митців у Німеччині. Вона розповіла ZAXID.NET про перемоги і поразки української культурної дипломатії за кордоном.
Концерти планують за рік, «Дударик» виступив у день приїзду
Юристка за освітою і фахом, Уляна Деркач вже 15 років живе в Німеччині. 10 років тому вона створила і досі очолює громадську організацію Асоціація українських студентів і докторантів Кельнського університету. Її заснували, коли анексували Крим, для промоції України. Маючи основну роботу, українка на волонтерських засадах паралельно займається культурною дипломатією.
У грудні з великим резонансом і успіхом відбулися концерти львівської хорової капели «Дударик» в німецьких містах. Все було спонтанно, але організація вдалася і львів’яни дали шість концертів у Кельні, а тоді ще по одному у Франкфурті-на-Майні та Ойскірхені.
Різдвяні концерти в Німеччині розплановують за рік наперед. Розповсюджувати квитки і розсилати запрошення на них починають мало не за пів року.
Зазвичай запрошені на них ходять з приємністю, каже Уляна Деркач, адже це не тільки естетичне задоволення і культурне збагачення, але й розширення кола спілкування. Такі концерти відбуваються у міській раді, університеті, соборі Кельна. І «Дударика» в останній момент включили до програми всіх ключових локацій.
На найбільшому щорічному різдвяному концерті у соборі співали два дитячі німецькі хори – чоловічий і жіночий. «Дударику» віддали третину виділеного часу, вони виступали 25 хвилин. Це був концертний майданчик найвищого рівня: у соборі було близько 3000 слухачів – жодного вільного місця.
Як тільки почалося повномасштабне вторгнення в Україну, у 2022 році ці два німецькі хори дали концерт солідарності з Україною. Дівочий хор виконав «Щедрика» Леонтовича українською мовою, а чоловічий хор – його ж обробку «Отче наш». «Це був знак небаченої підтримки, коли німецькі політики ще говорили про якийсь міжбратерський конфлікт», – згадує Уляна Деркач.
Цього разу чоловічий хор собору Кельна разом з «Дудариком» заспівали українською «Молитву за Україну» Валентина Сільвестрова. «Там не було перекладу тексту німецькою мовою, публіці не пояснювали, що хори співають. Але люди розуміли, що це молитва. Тексту там небагато, але він дуже важливий. Вони співали “Боже, Україну храни”, а звучало як “Боже, храни Європу і світ”», – відгукується співорганізаторка концерту.
На всіх концертах здебільшого була німецька публіка. Важливо було донести, що вона слухає українські твори, українських композиторів.
«Коли я перший раз сказала, що “Щедрик” є українською різдвяною піснею, мені відповіли, що це реклама Coca-Cola».
«Ми домовилися, що “Щедрик” має бути всюди. Щоб україномовний “Щедрик” не зникав, і щоб автора підписували не Леонтовіч, а Леонтович, не Ніколай, а Микола. І це треба повторити тисячу й один раз, щоб закарбувалося, що це український композитор і українська різдвяна пісня», – наголошує Уляна Деркач.
А український оригінальний текст є надзвичайно багатший, ніж англомовний варіант Carol of the bells. «Керівник кельнського хору почитав переклад “Щедрика” і сказав, що зміст твору фантастичний, надзвичайно глибокий. Він не просто про “дзвін дзвіночків”, а закликає до добробуту. Багатий на мовні звороти, алегорії», – згадує українка.
Українські композитори пишуть європейську музику
Після знайомства німців з якісною українською культурою їхній кругозір розширюється. Вони розуміють, що Україна давно є частиною Європи – не тільки географічної, але й культурної. Хористи «Дударика» дуже старалися донести це до слухача. «Це звучало, як подарунок, ніби вони привезли дари зі Львова і хочуть цими дарами ділитися», – каже Уляна.
Керівник хору Дмитро Кацал вдало підібрав програму виступу. Там були твори як сучасних композиторів – Валентина Сильвестрова і Ганни Гаврилець, так і затаврованих російською владою – Кирила Стеценка, Василя Барвінського, Нестора Нижанківського.
«Зазвичай “Дударик” має успіх за кордоном, бо хоровий спів є близьким ментально європейській публіці. Там багато людей співають у різних хорах. Але твори такого рівня у Німеччині можуть виконати лише два хорові колективи. Ми відчули дуже теплий прийом», – поділився враженням керівник капели Дмитро Кацал.
Виступ «Дударика» зустрічали бурхливими аплодисментами. «Вже Різдво давно відгуділо, всі готуються до весни, а про Дударик говорять до сьогоднішнього дня. Знайомі кажуть: щоразу, коли ми заходимо в собор, ми думаємо про “Дударик” і чуємо їхній спів», – каже Уляна Деркач.
Німецька журналістка «DomRadio», яка була присутня на концерті, написала, що тяжко дивитися на цих дітей, які так гарно співають: «Вдома виють сирени, відключають електрику та б’ють ракети. Це реальність для співаків, які зараз виступали на традиційному адвент-концерті хорів у Кельнському соборі та викликали багато емоцій».
Українська мелодика дуже зачарувує німців. Вона для них невідома, водночас нічим не поступається європейській музиці.
Коли європейці чують твори українського композитора Максима Березовського, вони порівнюють його з Моцартом.
«Так, це час Моцарта, але тут є легкі етнічні мотиви, українські, фольклорні. І це європейська музика, а в Україні її пробували стерти. Твори знищили, але їх віднайшли в європейських архівах. У Болонській філармонічній академії висить портрет Березовського, збережені його рукописи, екзаменаційні листки. Він краще вчився за Моцарта», – розповідає українська культурна дипломатка.
Знайти 15 тис. євро за пів місяця
Організаційні моменти німецьких концертів «Дударика» – то окремий подвиг. Питання грошей і підтримки – це основне питання в Німеччині, зазначає Уляна Деркач: «Тому що українців багато, ініціатив багато, всі хочуть щось зробити. А Кельн дуже мультикультурний, і всі хочуть мати місце під сонцем. Звичайно, що влада, громадськість намагається підтримати все, але в кінці року грошей нема ні на що, бюджети вже розплановані».
Але міська влада, громадські організації, університет підтримали ініціативу українки, оплатили п’ятиденне проживання і харчування хору – а це 54 людини. Все обійшлося у 15 тисяч євро. Частину витрат покрив Kölner Dommusik, який забезпечує весь музичний супровід у соборі.
«Дударик» виступив у мерії, університеті, соборі, в кардинала, музеї та на різдвяному ярмарку та в місті Ойскірхен. У Кельні, де проживає 37 тисяч українців, місць у соборі для всіх не вистачило – довелося планувати додатковий концерт насамперед для них. Концерт у Франкфурті-на-Майні організував Український координаційний центр.
Культурна дипломатія на плечах активістів і волонтерів
Коли Європі намагаються представити Україну, дуже часто показують шароварщину. Державна культурна дипломатія дуже повільна і нерішуча. Плануючи концерти «Дударика» в Німеччині, Уляна Деркач звернулася в українське посольство в Берліні і отримала неочікувану відповідь: «Я отримала зворотню пропозицію: є проєкт за підтримки МЗС про Щедрик, надійшліть туди відео і ви будете частиною цього проєкту».
Уляна за професією юристка і працює за спеціальністю, але вже 10 років безкоштовно займається культурною дипломатією. До Кельна на її запрошення приїжджають письменники, співаки, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, сестри Телюнюк, кобзарі Тарас Компаніченко, Юрко Фадинський та багато інших.
Уляна Деркач (у вишиванці) з чоловіком та українським консулом у Франкфурті (ліворуч)
«Коли мене питають, проти чого ти борешся, відповідаю, що не борюся проти чогось, а за своє. От моя ідея – боротися за українське. Українське є частиною Європи.
Все, що ми маємо донести Європі і світу, – що ми завжди були тією частиною Європи, і лишимося, незалежно від політичного розкладу і майбутніх подій.
Стерти пам’ять неможливо і прикладом цьому є Березовський і Леонтович», – наголошує українка.
Підтримує українців і католицька церква у Німеччині. Вона фінансує різні проєкти. Лише Кельнська архиєпархія допомогла на 1,3 млн євро. «Кардинал Райнер Марія Велькі був у Львові. І після його приїзду в Україну ця риторика щодо війни є дуже чіткою. На цей рік вони пообіцяли збільшити підтримку. А церква має в Німеччині вагомий голос», – каже Уляна Деркач.
Кардинал Велькі на військовому кладовищі у Львові (фото Вольфрама Еберхардта, Архидієцезія Кельна)
Українці ще довго і наполегливо мають працювати над тим, щоб переконати європейців, що ми не частина Радянського Союзу, чітко і послідовно протидіяти російській пропаганді. Адже навіть автентичний борщ доводиться відстоювати, який у меню часто підписують «русским». «А їжа і культура, музика, мистецтво – це найкоротший шлях, щоб переконати людину. І шароварщина – це не те, що ми маємо показати в Європі», – переконана Уляна Деркач. Зараз Україна має можливість голосніше про себе заявити. Тому треба цим шансом правильно скористатися.
Автор: Орися Шиян
Фото: Дмитро Бартош
Колективи: Львівська державна академічна чоловіча хорова капела "Дударик"
Джерело: zaxid.net
|