Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі" | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Тетяна Сергеєва:
Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі"
19 листопада, неділя

Талановита піаністка та відданна серцем улюбленій справі викладач Черкаської дитячої музичної школи N1 ім. М. Лисенка Тетяна Сергеєва майже все життя присвятила музичному мистецтву. Саме вона перша в області започаткувала унікальний фортепіанний ансамбль на вісім рук. А у 2007 році Тетяна Олексіївна отримала почесне звання "Заслужений працівник культури України". Про важливість музики в житті та своїх відомих учнів викладач розповіла кореспонденту "Нової Доби".



− Тетяно Олексіївно, коли Ви почали захоплюватися музикою? Що надихнуло Вас пов'язати своє життя в подальшому з музикою і продовжити кар'єру музиканта?

− Музикою я почала займатися з семи років. Напевно, як і у багатьох дітей спочатку це була ініціатива батьків. Вони приділяли велику увагу, навіть іноді примушували. Коли я вже стала підлітком − зрозуміла художнє значення музики. Тоді у мене прокинулася велика любов до хорошого професійного виконання. Займалася по 5−6 годин на день. Я любила працювати, "відшліфовувати" кожен елемент. Встигала поєднувати і музичну школу, і загальноосвітню, тому вчилася добре. Як професію я обирала музику вже за власним бажанням. Після школи вступила до музичного училища. Найяскравіший спогад 16-ти років − зіграла концерт Бетховена N 3 з оркестром. Це було велике досягнення для мене.

− Які композиції Вам ближче до душі - ліричні чи драматичні?

− У цілому, я люблю різнобічні жанри. Наприклад, у Бетховена музика мужня, героїчна, у Чайковського − з елементами трагізму, у Шопена − важливу роль відіграє саме інструмент. Також при виборі твору для виконання, потрібно враховувати і фізичні можливості кистей рук. Коли я стала працювати, розуміла, що дуже важливі природні дані та "конституція" руки. Має бути хороша розтяжка руки і пластика. У мене, на жаль, від природи руки не дуже хороші, слабка розтяжка, тому доводилося дуже багато працювати перед виступами, навіть робити спеціальну гімнастику. У мене найкраще виходила віденська класика − Бетховен і Гайдн, дуже люблю твори Чайковського. Напевно, мої вчителі теж бачили, що в сценічному виконанні мені вдаються саме твори цих композиторів. Твори Шопена я люблю розбирати з учнями, але сама рідко виконувала в шкільні роки. Мені дуже подобається звучання скрипки, оперне мистецтво, театральні вистави. У житті мені вдалося почути хороших піаністів, справжніх майстрів своєї справи, як українських, так і зарубіжних. Вважаю, що найталановитіші люди "вийшли" саме з України.

− Як починали кар'єру викладача в музичній школі?

− Після закінчення музичного училища м. Сімферополь отримала направлення на роботу − мене залишали в Сімферополі. Але я попросила перенаправити мене в музичну школу міста Феодосії. Так і почалася моя кар'єра, досить вдала. Багато дітей, яких я вчила грі на фортепіано, після закінчення музичної школи обрали своєю спеціальністю музичну освіту. Багато моїх учнів вступили до Київського державного вищого музичного училища імені Рейнгольда Глієра, у Київську школу-десятирічку для обдарованих дітей, а також у Харківську школу-десятирічку для обдарованих дітей. У Феодосійській музичній школі я пропрацювала 8 років. Потім у Черкасах відкрилося музичне училище, куди запросили мого чоловіка. У музичному училищі я працювала протягом чотирьох років. У 1963 році перейшла в Черкаську музичну школу N1. Спочатку працювала паралельно − у музичному училищі − основним працівником, а в музичній школі − за сумісництвом. Потім працювала вже у музичній школі основним працівником.

− Яка кількість учнів нині у Вашому класі? Скільки вже у Вас було випускників?

− Зараз у мене 8 учнів. Я не можу, сказати, скільки вже випускників у мене було. Щороку − іноді більше, іноді менше. За весь мій стаж, рідко, коли не було випускників взагалі − це 3−4 роки приблизно. Але в цілому, за все моє життя у мене було багато випусків. Якби життя повторювалася, я хотіла б завести альбом, куди вписала б імена всіх своїх випускників, починаючи з першого. Потім я б змогла дізнатися про кожного, як у них доля склалася. Зараз багато учнів приходять до мене. Вони вже дорослі, багато хто вже має свою сім'ю. Але приємно, що пам'ятають, дякують мені.

− Звичайно ж, усі учні по-своєму унікальні, а хто запам'ятався Вам найбільше?

− Усі діти, які у мене вчилися здібні й по-своєму особливі. Завжди я мала з ними хороший контакт. Коли приїхала в Черкаси, тут була трохи інша культура, ніж у попередньому місті, в якому я жила. Але, потім у зв'язку зі зростом області, все почало змінюватися. У Черкасах відкрився АЗОТ, почали з'їжджатися люди з інших великих міст, які віддавали своїх дітей у музичні школи. Тоді у мене з'явилася учениця Людмила Чуприна. Пам'ятаю, що раніше був такий порядок: тих учнів, хто займав призові місця в музичній школі направляли на обласний конкурс у Черкаському музичному училищі. А вже викладачі музичного училища направляють переможців до Києва на республіканський конкурс. Так ось, Люда завоювала третє місце на республіканському конкурсі. Тоді Люда і я були нагороджені грамотами від Міністерства культури. Це була моя велика перемога. Я думаю, що ця нагорода і вплинула потім на те, що отримала урядову нагороду − медаль за трудову доблесть. Узагалі багато було в мене учнів, які після музичної школи пов'язали своє життя з музикою. Багато з них зараз викладають за кордоном. Також в попередні кілька років у мене з'явився учень Андрій Мішин, зараз йому приблизно 16-ти років. Він прийшов маленьким до мене в клас, а зараз вже приїздив до Черкас грати з оркестром під керівництвом Олександра Дяченка в Філармонію. Андрій спочатку здобув третє місце, потім друге, далі − перше і дійшов до гран-прі. Так його помітили. Ми з ним брали участь у конкурсах імені С. Ріхтера, Г. Нейгауза та інших. Багато його нагород знаходяться у мене в кабінеті. Після шостого класу Андрій вступив до Київської школи-десятирічки для обдарованих дітей. Після мене він займався у професора Наталії Віталіївни Гріднєвої. Було приємно, що вона з теплом поставилася і подякувала мені за такого учня. Думаю, що Андрія чекає велике майбутнє.

− Тетяно Олексіївно, Ви створили відомий на всю область ансамбль на вісім рук. Як прийшла ідея створити такий унікальний колектив? У чому складність грати в ансамблі, ніж виступати з сольним номером?

− Із ансамблем я почала працювати з перших років своєї кар'єри викладача, тому що ансамблева робота зближує дітей. Із колективом хоча і важко працювати, але цікаво. Тим паче, діти у мене були, яких особливо не потрібно було примушувати. Ансамбль також брав участь у концертах і різних конкурсах. Зазначу, що найчастіше, діти люблять грати в ансамблі навіть більше, ніж соло. Так у них немає почуття страху сцени, оскільки вони в колективі. Учасники ансамблю починають дружити. Технічно в ансамблі легше грати, ніж виконувати соло, адже музична композиція розкладається на кожного - кожен учасник має свою партію. В ансамблі інші труднощі - синхронність і загальні розуміння в стилі. Ми грали "Егмонт" Бетховена, "Діти Капітана Гранта" Дунаєвського, симфонії Моцарта, музику Прокоф'єва та інше. В основному − це симфонічні твори, які більш барвисті та масштабні. Щороку склад змінювався − приходили нові учні. В основному, це були 5−6−7 класи. Постійно в моїй роботі був восьмиручний ансамбль. Я виконувала методичну роботу для області, розповідала там про перспективи, складнощі, переваги такої роботи. Ансамбль займав призові місця. Найбільша перемога − перше місце на обласному конкурсі. Для виступу на конкурсах із таких ансамблем були труднощі, оскільки задіяно два інструменти. Зараз вже і можна було б з'їздити з колективом на конкурс, але я вже приблизно вісім років не веду ансамбль.

− Вам було присвоєно почесне звання "Заслуженого працівника культури України", розкажіть, як довго до цього йшли.

− Я йшла до цього звання на підставі своєї педагогічної роботи. Головне в нашій роботі, коли бачать результати. У мене було багато переможців на конкурсах. Потім колектив школи пропонує мою кандидатуру на міськвиконком, потім на обласну державну адміністрацію, далі − на Міністерство культури України, останній етап − Президент України. І в 2007 році, на День Незалежності України мені й було присвоєно звання "Заслуженого працівника культури України". Це було непросто, адже у школі та місті мене знають, а в Києві, як я розумію, вже звертають увагу саме на документи. У моїй номінації − це дуже рідкісна нагорода. Коли людина працює з колективом або оркестром − її знають і вона відома. А я скромний викладач-інструменталіст. Напевно, єдина людина в області в цій номінації. Я думаю, що важливу роль зіграли рекомендації колективу музичної школи, а також урядова нагорода. Також за всі роки своєї праці намагалася тільки хороше робити. До учнів завжди намагаюся знайти підхід.

− За що Ви любите свою роботу?

− Відомий композитор Дмитро Борисович Кабалевський вважав, що всі діти повинні вчитися музиці. Музику необхідно вивчати і в загальноосвітній школі. Наприклад, математика чергується з сольфеджіо, після обіду − кожен учень йде на урок за обраним фахом (самостійно обирає музичний інструмент). Раніше такі експериментальні школи були. Я з ним згодна, адже музична грамотність − це культура, інтелігентність, розвиток, а також інтелект. Моя робота творча і різноманітна. Діти всі різні з унікальними характерами. У них у всіх різні погляди. Щастя, що це переходить через душевні та емоційні якості, навіть висловлює набагато більше того, що не можна передати словами. А через музику це розумієш. Розумієш дитину, її стан, яка вона людина, її інтелект. За допомогою музики можна оцінити розвиток, бажання і навіть прагнення. Музика взаємопов'язана з душевними якостями. Якби мені дали друге життя, я б не хотіла іншої спеціальності.

− Розкажіть про свою сім'ю.

− У нас музична родина. Чоловік скрипаль − він працював у музичному училищі. Маю трьох дітей − двох синів і молодшу дочку. Усі вони закінчили музичну школу. Старший син став викладачем інформатики, другий − художником. А дочка, Олена Петрівна Кузьменко, якраз продовжила музичну кар'єру. Зараз вона працює викладачем музично- теоретичних дисциплін у Черкаській музичній школі N1. У доньки прекрасні дані з музично-теоретичних предметів − вона має абсолютний слух, нестандартне мислення. На це, до речі, звернув увагу голова державної комісії, коли вона закінчувала музичне училище. У неї мислення було не книжкове, вона висловлювала свої думки, своє ставлення з приводу розбору і аналізу музичного твору.

− Про що Ви мріяли? Чи здійснилася Ваша мрія?

− Коли вже була у більш зрілому віці − мріяла стати музикантом. У мене більше розвинені саме емоційні почуття. Усіх своїх учнів у цьому напрямку й рухаю. На цьому наголошують й інші викладачі нашої школи. Пригадую випадок із дитинства. Нам викладачі завжди говорили, що опера "Євгеній Онєгін" Чайковського − шедевр у музиці. Одного разу випадково, коли я робила домашнє завдання, по радіо почула оперу "Пікова Дама" Чайковського. Вона змусила мене відірватися від своїх справ, настільки сильне було виконання. Я тоді подумала, що ця опера − шедевр, адже в ній передано стільки емоцій, стільки драматизму. "Євгеній Онєгін", там більше лірична музика. Як я зараз розумію, що у мене просто дуже були розвинені емоційні почуття.

− Яке Ваше життєве кредо?

− Бути правдивим і чесним в житті, не хитрувати і не лукавити. Іноді мене називають наївною людиною. Але, я вважаю, якщо не роблю ніяких підпільних речей нікому, чому мені повинні їх робити. Скільки років я пропрацювала в школі, немає жодної людини з викладачів або учня, якому б сказала, що не хочу його бачити. Я довірлива людина. Головне, бути чесним у своїй роботі і по життю у цілому.

− Ви вважаєте себе щасливою людиною?

− Так, вважаю. І в роботі та сім'ї. Запорука щастя − благополуччя в особистому житті, і звичайно друга складова − робота. Думаю, що кожна людина це переживає.


Автор: Валерія Тімергаліна
Джерело: novadoba.com.ua



Додати: Share on Facebook

Інші:

Незвичайний метод знищення ракових клітин
"Папороть" Станковича: повернення легенди
В Сьомій симфонії Бетховен використав мотиви народних пісень
Фестиваль "Одеське бельканто": юні вокалісти представили свою творчість
Німецька традиція виготовлення органів та італійська піца як спадщина ЮНЕСКО
Видатний оперний співак і талановитий художник Федір Стравінський був тісно пов’язаний із Україною
Національній опері виповнилося 150 років: які таємниці зберігає театр
Відлунали акорди Міжнародного пректу "Музика є вищим одкровенням"
У Музеї Максима Рильського презентували видання "Максим Рильський. Лібрето опери "Євгеній Онєгін". Український переклад"
Сергій Подолянчук: "Обдарована українська молодь не налаштована на перемогу"
Кароль Шимановський - погляд з туманного Альбіону
Одна з перших у світі жінок-диригенток ─ родом з Уманщини
Тетяна Сергеєва: "Музичне мистецтво необхідно вивчати і в загальноосвітній школі"
Зірка світової опери зійшла в Ірклієві
Нове дослідження з музичної історії Львова
Діамант буковинської музики
Названо найкращу музику для смерті
Київську оперу перейменовували сім разів
Головний академічний концертний зал Києва намагається стати ближчим до слухача
Сергій Борткевич: il memoria
Священик, композитор, патріот: як Остап Нижанківський боровся з нафтовими спекулянтами
Ігор Стравінський і Коко Шанель
Флейта чистого золота
Марко Р. Стех: Світові потрібний Борис Лятошинський
Сіднейську оперу будували 14 років
Молодість, енергія і віртуозність
Не закохатися після цього в Бартолі, Генделя, оперу , Зальцбург неможливо.
Пам'яті берегівчанки Євгенії Ніткулинець - відомої композиторки Закарпаття
Чар-голос українського Орфея
Марко Р. Стех: Світової слави композитор-модерніст Ігор Стравінський – українського роду
Композитор Віктор Теличко збагачує дитячу музику закарпатським інтонаційним колоритом
"Найталановитіший танцюрист покоління". Як українець підкорив Велику Британію
Відлуння столітніх оплесків
Закарпатський камерний хор «Кантус»: становлення, перемоги, плани
Психологи розповіли, в якому віці краще починати навчання музиці
Вчені з'ясували, яка музика покращує креативність
Ян Сибелиус (1865-1957) композитор
Артем Ведель – українська традиція хорового співу
А на Вкраїні – там сонечко сяє
Лікарі радять хропунам регулярно... співати
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове






File Attachment Icon
23.jpg