Класична музика і закони... ринку | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Класична музика і закони... ринку
Суховієнко Дмитро
Класична музика і закони... ринку
У Національній філармонії з успіхом виступив Дмитро Суховієнко (Бельгія — Україна)
15 квітня, неділя

Захоплені відгуки в мережі Facebook свідчать про те, що концерт став подією, а музикант своєю майстерністю причарував прискіпливу столичну публіку. Суховієнко народився у Черкасах, закінчив Київську консерваторію, а потім продовжив навчання в Швейцарії. Вже понад двадцять років Дмитро живе з дружиною та двома дітьми у Сінт-Нікласі, бельгійському містечку провінції Східної Фландрії. У Києві піаніст гастролював два роки тому. Нині програма концерту складалася з творів Франца Шуберта, Фридерика Шопена, Клода Дебюссі і Фелікса Блуменфельда. Саме про Блуменфельда, серед учнів якого був легендарний Володимир Горовиць, ми й почали свою розмову з музикантом.

— У програмі київського концерту був твір Фелікса Блуменфельда, якого називають одним із основоположників української фортепіанної школи. Як композитор він менш відомий. Чим, на вашу думку, вирізняється його внесок у розвиток вітчизняного фортепіанного репертуару?

— Не думаю, що Фелікса Михайловича Блуменфельда можна називати основоположником української фортепіанної школи. Я взагалі вважаю, що фортепіанна школа (як і будь-яка інша виконавська школа) і як культурний феномен залежить винятково від особистості. Наприклад, існують кілька основних гілок фортепіанних шкіл: від Ліста та Баха. І, наприклад, сам Блуменфельд є представником гілки Баха. Він навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії в німця Федора Штейна, тобто Блуменфельда не можна пов’язувати навіть з російською школою. А з Україною його пов’язувало тільки місце народження (село Ковалівка Херсонської губернії, тепер — один з мікрорайонів Кропивницького. — О.Н.) та викладання в Київській консерваторії в 1918—1922 роках.

Що стосується внеску Фелікса Михайловича у фортепіанний репертуар, то, він не був видатним композитором, але все ж таки він залишився в історії, як видатний педагог та піаніст. Для мене було цікаво зіграти в Києві його Ноктюрн-фантазію з особистих міркувань. Річ у тім, що мій педагог Всеволод Воробйов навчався у Валентини Стешенко-Куфтіної, яка своєю чергою навчалась у Блуменфельда. Це звичайна данина традиціям та викладачам.

— Ви приїхали до Швейцарії, вже сформованим піаністом. Що особисто для вас було принципово новим у процесі навчання в Академії Ієгуді Менухіна та, згодом, у аспірантурі консерваторії міста Невшатель?

— В Академії Менухіна я навчався тільки камерній музиці. Але можливість почути в концертах видатних музикантів світу, надали ще більшого потенціалу для розвитку. Треба розуміти, що навчання в школі та консерваторії — це закладання фундаменту, а подальші кроки залежать від того, в якому середовищі ви почнете жити і творити. Тому для мене Швейцарія була тією оазою, де я зрозумів багато речей, які допомогли мені зберегти і вдосконалити все, що я отримав в Києві.

— Розкажіть про організацію вашого концертного життя в Бельгії?

— На це питання я можу відповісти словами Артура Рубінштейна. Щоправда, він говорив про талант, але це підходить до мого артистичного життя. Так от, він казав, що «талант це 95% праці і 5% шансу».

— Якось ви сказали, що принципово відмовились від російського репертуару. Що це — прояв громадянської позиції через мистецтво?

— Я відмовився від російського репертуару не тільки і не стільки через війну на сході України, а й тому, що його грають дуже багато. Тому мені здається настав час, коли можна виконувати твори інших композиторів. Тим паче фортепіанний репертуар безмірний! І одного життя не вистачить, щоб заграти все, що написано для цього унікального інструмента.

— Чи вдається вам популяризувати українську класику на Заході?

— Так, вдається. Граю музику Валентина Сильвестрова та Миколи Колесси. Хотів вивчити другу Сонату Бориса Лятошинського, яка присвячена Стешенко-Куфтіній, але ця музика настільки трагічна і глибока, що в наш час не вся публіка сприймає такі висоти. Навіть Національна філармонія просила мене цього разу представити «позитивну» програму. Ми живемо в час, коли навіть класична музика мусить жити за законами ринку. І звичайно фінансова підтримка самої України буде важливим кроком у розвитку та популяризації української музики. Я готовий до співпраці в цьому напрямі.


Автор: Олеся Найдюк
Виконавці: Дмитро Суховієнко
Джерело: Газета День



Додати: Share on Facebook

Інші:

Ми є третім за віком радіо-оркестром Європи — диригент Володимир Шейко
Більшість композицій виконані творчими колективами Українського радіо — редакторка UA: Класична музика
«Виступати перед сьогоднішніми захисниками України для нас велика честь…»
Остап Шутко: «Музика – це мова, яку не треба перекладати»
«Моя «зброя» – голос!»
Директор Ужгородської музичної школи знає, чому коли людина щаслива, її душа співає
Андрій Кошман, баритон, соліст формації «NOVA OPERA»
«Життя моє - опера!»
Класична музика є пропуском у «клуб цивілізованих» – Василь Василенко
Галина Стеценко: «Відчуваю дідову присутність у своєму житті»
День відкритих дверей у музеї Кошиця
Дві сотні мелодій однієї садиби
Від Баха до Гласса: як навчитися розуміти класику
Людина і... гаджети
Надія Величко: “Коли заграв орган, я наче почула голос Бога”
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
«Хто ж не мріє злетіти на Олімп! Але не ціною втрати голосу»
Український фестивальний оркестр зі Львова записав цикл для міжнародного проекту "Пісні для Юдіт"
Оксана Линів: "Розвиток культурного життя в Україні буде тоді, коли житиме позитивна творча конкуренція"
Володимир Шейко: "Диригент – це покликання"
Джазовий бандурист, одесит Георгій Матвіїв: Батькам сказали, що у мене нема ні слуху, ні голосу
«Дуже ціную нашу систему музичної освіти»
«Коли я сказав Крушельницькій, що у неї „фальшивий фортеп’ян“, вона зрозуміла, що у мене абсолютний музичний слух»
У Голівуді ніхто не хоче говорити про Україну – Джон Малкович
«Я не народився рабом, тож не можу стати тираном»
Як це – бути солісткою однієї з найкращих опер у світі
Олексій Коган: «Це дуже символічно і красиво, коли академічна музика поєднується з джазом»
Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
Мирослав Скорик: Для композитора важливо бачити, що його музика подобається
Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
      © 2008-2018 Music-review Ukraine