Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика»
Криса Олег
Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика»
6 квітня 2014, неділя
Поширити у Facebook

Олег КРИСА. Фото з сайту: http://www.wz.lviv.uaУ Львівській філармонії відбувся концерт, присвячений світлій пам’яті дружини маестро – відомої піаністки Тетяни Чекіної


Всесвітньо відомий скрипаль Олег Криса – лауреат численних міжнародних конкурсів скрипалів, почесний професор Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка, професор Істменської музичної академії – досі називає себе львів’янином.

Олег Васильович щороку приїжджає у старовинне місто не лише для того, щоб взяти участь у міжнародному фестивалі “Віртуози”, а насамперед обняти і поцілувати найріднішу людину – маму. Щороку маестро прилітав до Львова, і коли виходив з літака, в одній руці тримав скрипку, в іншій – за руку свою кохану дружину.

Цього року Олег Васильович вийшов з літака з внуком Костянтином. Дружина назавжди залишилася в Америці: 7 грудня 2013 року Тетяна Чекіна загинула в автокатастрофі. Олег Криса прилетів до Львова, щоб виступити у концерті, присвяченому пам’яті своєї дружини, видатної піаністки, у Львівській філармонії у супроводі Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою сина – Тараса Криси.

- Після трагедії, яка сталася у вашій родині наприкінці минулого року, ви перший концерт граєте саме у Львові?

- Попри те, що народився у Польщі, своєю батьківщиною вважаю Львів. Я тут виріс, ходив до школи. Тут досі живе моя старенька мама. Але після втрати – загибелі моєї дружини Тетяни, перший концерт відбувся у Рочестері 4 лютого. Це був запланований наш з Тетяною спільний концерт. Я його спочатку відмінив, а потім таки вирішив організувати 4 лютого вечір пам’яті. У концерті взяли участь мої колеги – професори з Істменської школи музики у Рочестері, студенти, з якими моя дружина грала. За їхньої підтримки я вперше після того трагічного дня 7 грудня вийшов на сцену. А потім відбувся концерт у Лас-Вегасі. Наш син, Тарас, запросив мене виступити з його студентським оркестром університету.

У Львові вже третій мій виступ. Після Львова їду додому, але маю запланований концерт у Києві. Львів любила моя Таня. Одного разу дружина мені сказала: “Мабуть, ми поїдемо помирати в Україну”. Тараса запросили на концерт у Львові вже давно. Призначили дату 28 березня. Ми навіть у страшному сні не могли уявити, що ця дата стане концертом-реквіємом, присвяченим нашій мамі.

- Під час святкування вашого 70-річного ювілею від дня народження, на святковому концерті у Львівській філармонії, ви вийшли на сцену і сказали: “Дякую тобі за все. Ти – моє життя”. Як часто говорили дружині такі високі слова?

- На жаль, не дуже часто. Хоча завжди жив з таким почуттям. Мені здавалося, якщо часто вживати такі високі слова, вони нівелюються. У дуже важливі життєві моменти я був особливо відкритим. Тоді мене переповнювали почуття неймовірного щастя, тому ці слова самі вир­валися...

- Яка картинка з вашого життя з пані Тетяною найбільше за­пам’яталася?

- Перша зустріч. Ми випадково зустрілися у певному товаристві. Як її побачив, здалося, всередині щось обірвалося... Ніби струна забриніла і так тріпотіла усі 47 років...

- Якось ви сказали, що музика – це наркотик, і ви помираєте від неї. Коли сталася трагедія, музика вас врятувала чи, навпаки, хотілося все кинути в один момент?

- Хотів усе кинути. І навіть виїхати з міста. Але мудрі люди казали, щоб не приймав рішучих дій перші два тижні. Навіть перші два місяці. Я прислухався, бо мені всі казали, що Таня була би дуже нещасливою, якби я перестав грати. Музиканти запевнили, що у ці чорні дні мене врятує музика.

- Щоб зняти напругу чи стрес, одні люди випивають, інші йдуть у спортзал. Як знімаєте напругу ви?

- Для чого “заливати” стрес спиртним? Є інші “ліки”: прогулянка, література, музей, подорожі, зустрічі з колегами. Іноді можна собі дозволити випити келих доброго вина, але усе має бути в міру. Богу дякувати, ніколи не гасив стреси алкоголем.

- Ваша дружина була росіян­кою. Якою мовою ви спілкувалися?

- Тетяна чудово розмовляла українською. Але спілкувалися ми в основному російською. Іноді переходили на українську. Наші діти розмовляють зі мною тільки українською, з мамою – російською. Ніби перемикали канали, коли спілкувалися. Типові фрази, звичайно, говорили англійською.

- На концерт, присвячений пам’яті Тетяни Чекіної, підготували спеціальну програму, чи вибрали улюблені твори вашої дружини?

- І так, і ні. Твори підбирав Тарас. Це концерт для оркестру. Тому він вибрав твори, які йому подобалися і які любила його мама. В основному це твори російських композиторів. Таня – росіянка. Тому ми й зіграли твори Чайковського, Лядова і Римського-Корсакова.

- Ви – почесний професор Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка. Таке ж звання мав донедавна львів’янин Юрій Башмет, але вчена рада академії позбавила його цього звання за те, що підписав лист на підтримку загарбницької політики Володимира Путіна. Якби ви жили в Росії і вам запропонували підписати такий лист, ви би це зробили?

- Зі мною дуже просто – я би цього не підписав. У мене інше становище. Можу допустити, що у Юрія Башмета були якісь впливи згори. Не можу сказати, що його до цього примусили, але натякнути могли. Мені важко сказати – я з ним не говорив, але мене дуже вразило, що він таке підписав. Та й не лише він. Багато людей, яких я знаю, такий папір підписали. Мій син Петро надіслав мені листа до відділу українських митців, спільноти, де я побачив прізвища людей, яких глибоко поважаю і люблю, і там був такий нотаток: “Ви можете долучити своє прізвище на підтримку українського народу і цілісності України”. Я долучив. Вважаю себе українцем і назавжди ним залишуся. Хоча доля закинула мене до Америки. Попри те, що мене величають українсько-американським скрипалем, назавжди залишуся українцем.

- Якої думки американська громадськість про ситуацію в Україні?

- Різко негативні думки стосовно дій російського уряду. Серед моїх знайомих нема жодної людини, яка би сказала, що все, що сталося, – правильно.

- Ви започаткували конкурс скрипалів імені Олега Криси. Що чекає на переможця?

- Кожні три роки проводимо такий конкурс. На переможця чекає грошова винагорода зі спеціального фонду. Конкурсів зараз проводять дуже багато, іноді люди вже й не можуть пригадати, переможцем якого конкурсу є той чи інший виконавець. Але такі конкурси – відкриття дверей до концертних залів, до менеджерів, до студій звукозапису. Це шанс, що музикант може піти у світ і творити власну кар’єру. Сподіваюся, що переможці конкурсу імені Олега Криси засвітяться на музичному Олімпі. І це буде моїм внеском у творчість талановитої молоді.


Автор: Галина Ярема
Виконавці: Олег Криса
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Джерело: http://www.wz.lviv.ua



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
002.jpg