|
Концерт- авторський вечір композитора Гії Канчелі
Концерт з циклу «Великі імена»
20 травня 2009, середа
Поширити у Facebook
11 травня 2009 року у Національній Філармонії України відбувся концерт циклу «Великі імена» -авторський вечір Народного артиста СРСР, композитора Гії (Георгія Олександровича) Канчелі.
Ще з осені минулого року на ці травневі дні, за два тижні до Дня Незалежності Грузії, було заплановано авторський вечір композитора Гії Канчелі, Народного артиста СРСР, Лауреата Державних премій СРСР та Грузії, а також багатьох інших відзнак та премій. Гія Олександрович з 1991 року живе за кордоном. Того часу вже титулований і всесвітньо відомий композитор отримав запрошення до німецького Берліна «писати музику і співпрацювати». Ненадовго, всього на рік. Хтозна, як би воно склалося, але за цей рік із страшним гуркотом розвалився Радянський Союз, а в Грузії, на Батьківщині композитора спалахнула громадянська війна, почалася розруха… Канчелі залишився в Берліні, в 1994 році переїхав до Антверпена (Бельгія), де мешкає і понині. Але часто приїздить і в Тбілісі, і в Москву, а тепер завітав і в Київ.«Я не відчуваю, що поїхав» - сказав колись композитор в одному з інтерв’ю. – «Душевно, всім серцем, думками – я залишився вдома. Мені дуже полегшує життя те, що я сприймаю все це як працю в Домі творчості. Зараз для мене Берлін та Антверпен – наче Дома творчості – просто знаходяться вони трохи далі, ніж звичайно.»
Саме в німецькому «домі творчості» Канчелі плідно співпрацював і з Гідоном Кремером, і з Романом Кофманом. І ось вони разом – у Києві.
В колонному залі Національної філармонії був більше ніж аншлаг – люди стояли в проходах, а балкон під кількістю публіки не обвалився лише дивом. Тим помітніше була одна з вад головної «класичної» зали країни – величезні проблеми із свіжим повітрям. Якщо в партері це було не так критично, то на балконі… Слухачі зі стажем знають, що вмикання вентиляції під час концерту призводить до падіння нот з пультів і самовільного гортання сторінок – от така невдала конструкція – але, принаймні, можна було поборотися із задухою під час перерви? Сподіваємось, дирекція Колонного залу зможе зарадити цій проблемі – тим більше, що літня спека вже на порозі.
Але не будемо про сумне. Люди прийшли слухати музику і побачити «живого класика сучасності», для когось – автора десятків симфонічних і камерних творів, хорів, музики до понад п’ятдесяти кінофільмів; для когось – «лише» автора музики до фільмів «Міміно» і «Кін-дза-дза».
У першому відділенні прозвучали «Подих вітру» для струнних, фортепіано і ударних; «V and V» для скрипки, струнних та магнітофонної стрічки; «Заколисування сонця» для хору і ударних. Роман Кофман владно і водночас делікатно, з ніжністю, ткав музичні полотна; дбайливо підтримувана оркестром, співала скрипка Гідона Кремера і хор дівчаток «Щедрик» відповідав їй… Тут треба було б описати, змалювати, розказати, але як? Як насправді можна описати словами шелест трави, і прозору легкість свіжого вітру, і далеке сяйво засніжених гірських вершин?
А, наприклад, як описати «Заколисування сонця»? Текст твору являє собою…одне слово – «Сонце», повторюване 27 мовами. «Заколисування сонця» первинно було написано для змішаного хору. Маріанна Сабліна, керівник хору «Щедрик», з дозволу Канчелі, зробила адаптацію для хору дівчаток. «Коли йдеться про сонце, це зазвичай пов’язано зі звеличуванням, з апофеозом, а я не вмію писати голосної фанфарної музики. От я й вирішив заспівати сонцю колискову» - каже композитор.
Психологічним центром концерту стала «Тиха молитва» для скрипки, віолончелі, вібрафона, бас-гітари, струнних і магнітофонної стрічки. «Тиха молитва» була написана до 60-річчя Гідона Кремера та до 80-річчя Мстислава Ростроповича. Канчелі записав на магнітофон найпростіші музичні фрази, проспівані маленькою грузинською дівчинкою на невеличкі поетичні словосполучення. Ці репліки, «проспівані голосом безневинного, беззахисного створіння» (за виразом самого композитора) стали своєрідним рефреном твору.
А насамкінець прозвучала «Маленька Данеліада» - твір, який Канчелі створив на прохання Гідона Кремера на основі власної музики до фільмів «Сльози капали» та «Кін-дза-дза». Гія Олександрович сам піднявся на сцену і напівжартома розповів, що режисер Георгій Данелія (70-річчю якого і була присвячена «Данеліада») дозволяє виконувати цей твір тільки за умови, якщо буде оголошено, що слова написав він, Данелія. І справді, оркестранти із задоволенням то ніжно видихали, то вигукували знамените «Ку», а Гідон Кремер, навіть однією своєю присутністю яскраво підкреслював, що крилатий вислів «скрипаль не потрібен!» - це просто вдалий жарт, іронія.
Але це тільки для тих, хто розуміється…
Гія Канчелі, "Маленька Данеліада". Виконують "Віртуози Москви", дир. В.Співаков
Автор: Володимир Павлов
Диригенти: Роман Кофман
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
|