| Новина |
|
|
|
|
Фільм Суспільного про Лифаря презентували у Швеції: які перші враження іноземних глядачів
11 квітня, субота
Поширити у Facebook
Джерело: suspilne.media
У Стокгольмі відбулася світова прем’єра документального фільму "Справа артиста. Сергій Лифар". Показ пройшов 6 квітня в межах фестивалю "Українська весна" у кінотеатрі Klarabiografen.
Про премʼєру стрічки та перші відгуки глядачів у програмі "Культура на часі" на телеканалі Суспільне Культура розповіли режисерка Марія Головацька й авторка ідеї Анна Лодигіна.
Стрічка "Справа артиста. Сергій Лифар" створена компанією "Діджітал Реліджн" на замовлення Суспільного Мовлення. Фільм розповідає про Сержа Лифаря — емігранта з Києва, який став однією з ключових постатей світового балету в Парижі. Проєкт досліджує не лише його творчість, а й політичний вибір, досвід еміграції та вплив історичних подій на життя митця.
За словами Анни Лодигіної, перші покази у Швеції показали, що іноземну аудиторію найбільше вразила тема ідентичності Лифаря та складних рішень, які він змушений був ухвалювати під час Другої світової війни. У фільмі порушується питання відсутності реального вибору між двома тоталітарними режимами — нацистською Німеччиною і Радянським Союзом, залишаючи глядачам простір для власних висновків.
"Коли до нас підходили шведи, зокрема представниця Національного активу Швеції та колишня директорка хору шведської філармонії, тобто люди, які глибоко розуміються на мистецтві й балеті, вони були вражені цією новою перспективою. Серж Лифар — яскравий приклад постійного пошуку ідентичності. І тепер тим, хто подивився фільм, стало зрозуміліше, ким він був і що ми за країна", — зазначає Лодигіна.
Марія Головацька підкреслила, що була приємно вражена рівнем залученості глядачів: після показу відбулося тривале обговорення, що є нетиповим, адже зазвичай аудиторія швидко залишає зал. За її словами, це свідчить про небайдужість глядачів і відкритість до тем, порушених у фільмі.
Робота над фільмом і дослідження тривали близько трьох років. Лодигіна розповіла, що вона передбачала роботу з архівами в Парижі та Києві. За її словами, команді вдалося поєднати матеріали з Франції та України, що раніше не відбувалося у дослідженнях: французькі експерти не працювали з українськими архівами, а українські — з французькими.
Серед важливих знахідок вона назвала документи з Національного архіву Франції, зокрема матеріали допиту Лифаря після воєнного суду та відносно нещодавно розсекречену справу в префектурі поліції Парижа. Лодигіна наголосила, що робота з франкомовними джерелами була складною і вимагала значного часу для систематизації матеріалів.
Вона також згадала про розсекречену в Україні справу "Справа артистів", яка стосується стеження за Лифарем і його родиною в період радянської окупації.
"Я постійно кажу: коли ви дивитеся це кіно, зауважте, що там немає оцінок нашої команди. Ми — провідники, які ведуть глядача й показують йому різні точки зору на життя Лифаря, розкриваючи паралельно його біографію", — зазначила вона.
В Україні стрічку можна буде переглянути у відкритому доступі на Суспільне Культура та Суспільне Документалістика після того, як закінчаться покази на фестивалях.
Хто такий Сергій Лифар
Сергій Лифар — український артист балету та балетмейстер, відомий як один із найвидатніших танцівників XX століття. Його називали "богом танцю" та "генієм балету", а його діяльність повернула Паризькій опері статус головного балетного центру світу.
Народився в передмісті Києва (с. Пирогів) та завжди підкреслював своє українське коріння. У 18 років емігрував до Парижа, де приєднався до трупи Сергія Дягілєва.
Після смерті Дягілєва у віці 24 років очолив балетну трупу "Гранд-Опера" — загалом він поставив тут понад 200 балетних вистав та виховав 11 зірок балету.
У 1947 році Лифар заснував у Парижі Інститут хореографії, з 1955 року вів курс історії й теорії танцю в Сорбонні, був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики та автором понад 25 книг про танець.
Крім того, він був почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО.
Лифар також кавалер ордена Почесного легіону та лауреат "Золотого черевичка" — вищої нагороди в галузі балету.
За життя в еміграції Сергій Лифар лише один раз побував у Києві — у 1961 році.
Автор: Поліна Горлач
Джерело: suspilne.media
|