|
|
На двадцять років старші
Саме стільки часу «Погано темперовані пісні» — унікальний твір оперного мистецтва — чекали на перше публічне виконання
5 червня 2013, середа
Поширити у Facebook
Джерело: Газета "День"
Фестиваль нової музики, що проходив під час «Книжкового Арсеналу» в Києві, завершився незвичайною прем’єрою. Київській аудиторії була представлена опера вітчизняного композитора Святослава Луньова «Погано темперовані пісні».
У композиторській спільноті Києва, з усіма її іменами й традиціями, Святослав Луньов, безсумнівно, посідає особливе місце: не лідер, не бунтар, а радше допитливий подорожній, чий шлях пролягає поза нинішнім колом ієрархій. Це — складний маршрут, тим паче, що тут мандрівник не просто обирає невторовані стежки, а й, у певному сенсі, створює їх разом із ландшафтом.
Творчість Луньова — цілісна та водночас неспинна в розвитку система культурних, художніх, етичних цінностей. Серед іншого, у Святослава є моноопера «Погано темперовані пісні» на вірші Льюїса Керрола з «Аліси в Дивосвіті» та «Аліси в Задзеркаллі». З огляду на нинішній стан академічного виконавства в Україні, шанси на сценічну постановку цього твору тривалий час дорівнювали майже нулю.
Саме тому варті всіляких похвал ті зусилля, які концертна агенція «Ухо» доклала до організації прем’єри у «Мистецькому Арсеналі». На сцену вийшли Національний камерний ансамбль «Київські солісти» на чолі з диригентом Володимиром Сіренком та солістка Назгуль Шукаєва.
Ольга Гармаш і Катерина Лібкінд підготували просту й ефектну сценографію: перед сценою були натягнуті мотузки, по яких пропливали паперові силуети дитячих, ба навіть лялькових суконь, наче вирізаних із велетенської книжки; химерні вбрання поєднувалися з постаттю солістки, підкреслюючи появу того чи іншого персонажа, чи виконання нової партії. Під кінець у легкому, просвітленому епілозі одна з цих суконь-фантомів, причеплена до грона білих повітряних кульок, злетіла під стелю.
Загалом «Погано темперовані пісні» складаються з 25 фрагментів (у «Арсеналі» зіграно скорочену версію). Вокально-оркестрові номери розділені інструментальними інтерлюдіями. Композитор використав вірші з обох казок про Алісу, а в одному місці — навіть науковий коментар до знаменитого вірша «Тарбормошки» (більш відомого в російському перекладі як «Бармаглот»).
В опері немає прямого об’єднуючого сюжету. Номери зв’язують дві потужні сили: на текстуальному рівні — геніальний абсурд Керрола, на музичному — тонка робота композитора, який не просто знайшов відповідний настрій для кожного вірша й героя, а й вибудував складну внутрішню архітектуру твору, прошив його безліччю наскрізних мотивів на різних рівнях, заклав значущі цитати і парадокси, про які можна було б написати окрему статтю.
«Погано темперовані...» у назві — знак умисного порушення правил, алогічності, що, підпорядкована невипадковій і впевненій авторській волі, виводить «Пісні» поза межі звичної, лінійної мови мистецтва, буденної причинно-наслідкової «фізики» (до речі, фахівці з квантової фізики досі надихаються Керроловими метафорами): ця історія, серед іншого, — про буфонних чи безумних персонажів у метафізичних обставинах, яким би неймовірним не здавалося таке сполучення. Безумовно, композиторові вдалося створити музичний відповідник поетиці високого нонсенсу, завдяки якому «Аліса» продовжує заворожувати і дітей, і Нобелівських лауреатів.
Лишається тільки подякувати агенції «Ухо» за те, що не просто уможливили прем’єру, а й показали оперу Луньова широкій, неакадемічній аудиторії. Прикро, що деякі глядачі виявилися не надто вихованими: хтось не вимкнув мобільний, хтось прийшов із шумною і некерованою дитиною. Однак, незважаючи на конкретні обставини виконання, цілком ясно те, що минулої суботи в Києві прозвучала велика музика.
Автор: Дмитро Десятерик
Колектив: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Диригент: Володимир Сіренко
Композитор:Святослав Луньов
Джерело: Газета "День"
|