Український Моцарт | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Український Моцарт
Український Моцарт
Згадуємо класика європейської музики, легендарного композитора, диригента та співака Максима Березовського
2 травня, субота

Більшість дослідників схильна вважати, що Максим Созонтович Березовський народився 16 (27) жовтня 1745 р. у Глухові. І походив майбутній митець, імовірно, з козацького роду. На жаль, задокументованих відомостей майже не залишилось, тож доводиться здебільшого викладати версії та гіпотези.

Що достеменно відомо, так це факт: до 1764 р. Глухів вважався гетьманською резиденцією й мав славу столиці тодішнього Лівобережжя України.
У резиденції гетьмана Війська Запорізького Кирила Розумовського (1728-1803), який став останнім нашим очільником (1750-1764), коли

Максимові виповнилося п’ять рочків, діяли театр і прекрасна співоча капела, що регулярно виступала в тутешньому Свято-Микільському храмі.

Освіту столиці Гетьманщини несла ще й знаменита музична школа. Це була єдина на всю Російську імперію спеціалізована музична школа, де двадцятьох вихованців упродовж вчили хоровому співу, грі на скрипці, бандурі, ґуслях.

Там готували співаків, хористів, оркестрантів для Імператорського двору, зокрема, десятеро найкращих потрапляли до Придворної співочої капели в Санкт-Петербург.

Досі точно не з’ясовано, як саме у 1750-х хлопець опинився у стінах Києво-Могилянської академії, де здобув ґрунтовну освіту, а згодом дістався класу риторики (шостий клас). У Києві бурсак познайомився з музикою в усіх її різновидах: фольклор, духовні співи, світські канти, партесні концерти. Саме вони стали підвалинами, на яких згодом звівся у власній творчості наш національний геній. Важливо й інше: саме в Києві, у 1755 р. український Моцарт написав перші хорові концерти, власні канти на три та чотири голоси, які поза класами залюбки виконувались бурсаками Могилянки.

Розгледівши самородка, уславлений генерал-поручик, хто вщент розгромив турків, майбутній генерал-губернатор Малоросії (1764) граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський (1725-1796) не оминув увагою юного земляка і привіз 13-літнього українського вундеркінда до царського двору.

***

29 червня 1758 р. Максима Березовського прийняли на службу до Великого князя Петра Федоровича (від 1762 р. - імператор Петро III), зарахувавши співаком до трупи Оранієнбаумського придворного театру. Це було мовчазне визнання таланту, оскільки півчими в той хор переважно брали… італійців, а оркестрантами - німців.


Участь юного українця у виставах на одній сцені з італійськими співаками, виконання віртуозних партій свідчили про неабиякий хист, голос широкого діапазону, бездоганну вокальну техніку стилю бельканто.

Цікаво, що першою навчителькою підлітка стала італійська співачка й педагог Нунціата Ґарані з Болоньї.

Вона пояснювала нову термінологію бельканто (belcanto - “гарний спів”): монодія - стиль сольного співу з гомофонним супроводом (інструментальний акомпанемент); кончертато - “змагання” груп оркестру чи хорів; ритурнель - короткі інструментальні розділи, які виступають у ролі вступу, інтермедії або коди.

За жахливої конкуренції з боку європейських колег досить швидко Максим Березовський став солістом Придворної співочої капели, очолюваної директором, українцем Марком Федоровичем Полторацьким (1729-1795), прекрасним баритоном, колишнім козаком Сосницької сотні Чернігівського полку, котрий указом Катерини від 1763 г. був приведений до дворянського звання.

Справа була не у протекції, складеній рідним дідом Анни Керн землякові. Саме високий виконавський рівень соліста дивував, у першу чергу, іноземних музикантів.

***

Мистецтво композиції, як тоді казали, науку “генерал-басу” (тобто основи гармонії) Максим Березовський студіював під наглядом італійського диригента Франческо Цоппіса (1715-1781), котрий також вчив вихованця грати на клавесині.

У 15 років юний музикант здивував навчателя, коли створив низку хорових концертів, які здобули не лише схвальні відгуки фахівців, а й широке визнання. Деякі з творів того періоду збереглися дотепер і вражають сучасних слухачів блискучою професійністю й довершеністю.

Загадка Максима Березовського полягала в тому, що талановитий композитор тримав марку першого актора оперного театру. У своєму творчому поступі він не спинявся, не зосереджувався на чомусь одному, а створював і створював нові й нові шедеври музики бароко.

***

Сталися зміни і в особистому житті Максима.

19 жовтня 1763 р. український співак пошлюбив дочку валторніста придворного оркестру Фрідріха Ібершера - Франціну. Крок був доволі сміливий, адже молодий за віросповіданням виявився православним, а молода - католичкою. Не дивно, що Петербурзька духовна консисторія той шлюб “стверджувала”, скріплюючи дозвіл імператриці на одруження підданих, два місяці.

Подальші одинадцять років вихованка Оранієнбаумської театральної школи Франціна Ібершер працювала танцівницею в придворному театрі, аж поки 1774 р. за віком фігурантку (балерину) зі служби не звільнили…

***

Музика - це ефір мистецтва.

Якщо вона здіймає хвилю - ви вже не помічаєте, де закінчується поверхня океану, а де починається небокрай, де закінчується небокрай, а де відкриваються небесні сфери.

Досить одного разу вдихнути на повні груди, і знайте: ви зможете літати, ви зможете вільно ширяти поезією, театром, живописом, архітектурою.

Вам усе буде під силу, навіть коли мине п’янка дія того мистецького ефіру...

 Максим Березовський жадібно вбирав професійний досвід, спілкуючись як із видатними музикантами Європи, так і з провідними вітчизняними артистами, котрі працювали в Санкт-Петербурзькій придворній капелі.

Надзвичайне обдарування, багатогранні здібності, тонкий хист подарували українцеві шанс продовжити освіту в серці музичної культури Старого світу.

***

26 травня 1769 р. Максим Березовський вирушив до Болоньї, яка на ті часи вважалася культурною столицею Італії. Наче провідна зірка, Музика вела його в житті.

Під пильним оком італійського професора композиції український Моцарт вивчав у Болоньї музику майже чотири роки - 1769-1773 рр.

Допитливість визначається простим критерієм: не скільки тобі дають знань, а скільки тобі по силі взяти. Як сутужно не жилося в Італії, але

Максим Березовський не сидів безвилазно в Болоньї, а залюбки відвідував Рим, Неаполь, Флоренцію, Мілан. Так він прагнув якомога більше побачити, дізнатися про багату на культуру країну, аби привезти ті знання та емоції додому. І його торкалася не тільки музика, а й сучасна література, живопис, хореографія, архітектура.

На тонких струнах людської душі справжня музика бринить віками.

***

В одній групі з відомим богемським композитором Йозефом Мислівечеком 15 травня 1771 р. Максим Березовський склав екзамен із володіння контрапунктом строгого стилю і став повноважним академіком Болонської філармонічної академії.

Музикознавці стверджують, мовляв, іспити на те звання завжди вирізнялися складністю. Бо за короткий час конкурсант, суворо дотримуючись чітких правил класичної композиції та зразкового контрапункту, мав створити на задану тему завершений поліфонічний твір. Для Болонської філармонічної академії щорічні іспити на звання “maestro di capella” (капельмейстер) вважались найбільшою подією, адже тієї урочистої днини проголошувалося ім’я ще одного (!!!) почесного академіка. Підкреслюю, одного. Так, попереднього, 1770 р. до високоповажних італійських академіків, скажімо, приєднався 14-річний Моцарт.

Музика 26-річного українця настільки вразила, що після виконання поданого на іспит твору Максима Березовського у скриньці виявилися самі білі кулі. Не дивно, що й донині протокольний рукопис “антифона” з українського Глухова, підписаний “MassimoBerezovsky”, зберігається в архіві Болонської філармонічної академії як прецедент.

***

Тільки завдяки власному талантові Березовський став урівень зі славетними іменами. Відтоді його прізвище виявилося викарбуваним золотом на мармуровій плиті, що прикрашає стіну Болонської філармонічної академії, і стоїть у тому кам’яному списку наступним після Моцарта.


Відтоді список славетних імен помітно подовжився: Россіні, Ніколаї, Верді, Ваґнер, Пуччіні, Ліст, Брамс, Массне, Сен-Санс, Фільд, Рубінштейн, Бузоні, Респіґі.

***

Не в Україні, не в Росії, а саме в Італії Максим Березовський написав кращі зі своїх причасних віршів, зокрема, “Літургію Іоанна Златоуста”, що склала кульмінацію його творчого доробку. У духовному хоровому циклі автор виявився справжнім новатором форми, демонструючи новітні прийоми гармонізації повсякденних розспівів. Саме Максим Березовський уперше поділив хоровий цикл Літургії на сім частин; той принцип композиції швидко прижився і став традиційним у музичній архітектоніці церковної служби. Одним із найпопулярніших духовних творів кінця XVIII й затим усього XIX ст. була четверта частина - “Вірую” - зі згаданої Літургії.

Тривалий час вважалося, що український композитор виїхав з Італії до Санкт-Петербурга в 1775 р. І факт цей романтично пов’язували з… поверненням до Російської імперії ескадри графа Орлова, яка сильцем вивезла на батьківщину горезвісну княжну Єлізавету Тараканову.

Утім, знайшовся рапорт Колегії внутрішніх справ Росії, де зазначено: капельмейстер М.С.Березовський виїхав з Італії 19 жовтня 1773 р.

Мала місце зовсім інша трагедія. Здобувши широке професійне визнання в Італії, маючи титул академіка Болонської філармонічної академії, володіючи глибокими знаннями сучасної музики та безцінним досвідом театральної, педагогічної та виконавської діяльності - до російського двору прибулець не прийшовся.

Новоприбулому академіку поклали мізерну платню (500 рублів) та зарахували на ту ж саму посаду - співака Придворной капели, та ще й позаштатного. Звання капельмейстера, як це передбачав титул академіка, Максим Березовський так і не отримав. Бо у 1768-1775 рр. усією музикою в Росії диригував головний капельмейстер при Дворі Катерини II, представник неаполітанської оперної школи, італійський композитор… ТомазоТраетта, котрий ту посаду обійняв одразу після від’їзду синьйора БальдассареҐалуппі.

***

Після бурхливого культурного життя Італії атмосфера в Росії для Максима Березовського виявилася задушливою, навіть вбивчою. За соціальним становищем професійні музиканти, за винятком приїжджих з Європи, межували з придворними слугами та кріпаками. Багато хто з колег по закінченні вистави чи концерту… вирушав поратися хатньою роботою чи брався виконувати побутові доручення пана.

Сучасно Україно, замислись: нащо ти європеїзуєш своїх громадян, якщо ні собі самій, ні їм дати ради не можеш?

Отже, в Італії Максим Березовський перетворився на самодостатнього європейського композитора - у тодішній Російській імперії і близько не було автора подібного рівня. Після повернення на батьківщину генія поставили назад, у стійло, ніби робочу конячку, а музику замовляли - виключно для Придворної співочої капели.


***

Тим часом український Моцарт удосконалював власну майстерність із “генерал-басу”. Саме в той безнадійно тужливй період свого життя віри страдник не втрачав, а закінчив писати чотириголосний хоровий концерт “Не отвержи мене во время старости” (Псалтир. Кафисма десята, псалом 70):

8. Да исполнятся уста моя хваления, яко да воспою славу Твою, весь день великолепиеТвое.
9. Не отвержи мене во время старости, внегдаоскудеватикрепостимоей, не остави мене. 10. Якореша врази мои мне, и стрегущии душу мою совещашавкупе, 11. глаголюще: Бог оставилестьeго, пожените и имитеeго, яконестьизбавляяй. 12. Боже мой, не удалися от мене, Боже мой, в помощь мою вонми. 13. Да постыдятся и исчезнутоклеветающии душу мою, да облекутся в студ и срамищущиизлая мне. 14. Аз же всегдавозуповаю на Тя и приложу на всяку похвалу Твою. 15. Уста моя возвестят правду Твою, весь день спасениеТвое, яко не познахкнижная. 16.
Вниду в силеГосподни, Господи, помяну правду Тебе Единаго. 17. Боже мой, имженаучилмяеси от юностимоея, и до ныневозвещу чудеса Твоя, 18. и даже до старости и престарения, Боже мой, не остави мене, дондежевозвещумышцу Твою роду всемугрядущему, 19. силу Твою и правду
Твою, Боже, даже до вышних, яжесотворил ми есивеличия. Боже, ктоподобен Тебе? 20. Еликиявил ми есискорбимноги и злы, и обращьсяоживотворилмяеси, и от бездн земливозвелмяеси.

Хотілося вірити в чудо, і надія не помирала. У години духовної самоти митець відчував, що його повернули в естетичне кріпацтво. Гріла одна ідея – задля поступу Духу створити в Гетьманщині вищий музичний заклад на зразок Болонської філармонічної академії! Велична, але цілком реальна для України перспектива, не повірите, але - існувала!

Великосвітськими салонами Санкт-Петербурга блукали поголоски, мовляв, новий фаворит імператриці Катерини II, князь Григорій Олександрович Потьомкін (1739-1791) поклав за мету заснувати нову столицю України - Катеринослав (поки що - Дніпропетровськ).Відповідно до ідеалів епохи Просвітництва, царедворець надумав заснувати там університет європейського штибу та музичну академію на кшталт Болонської.

Більше як десять років князь Григорій Потьомкін шукав для проекту потрібних очільників, як тоді казали на італійський манер, “принципе”, тобто президентів. Надсилав можновладець, начебто, пропозицію і… Моцарту, але, зрештою, спинився на кандидатурі найвидатнішого російського композитора Максима Березовського, а керівником столичного оркестру побачив камер-музиканта, скрипаля, композитора й педагога Івана Євстафійовича Хандошкіна (1747-1804).

На превеликий жаль, фантастичну ідею зреалізували уповні не вдалося.

Кілька років Іван Хандошкін скнів на службі в дирекції Імператорських театрів, та за клопотанням князя Г.О.Потьомкіна у 1785 р. його звільнили, призначивши пенсію за вислугу років. Незабаром 28-річного основоположника російської скрипкової школи призначили… викладачем в Катеринославську музичну академію. За відсутності директора учбового закладу, професора Джузеппе Срті (GiuseppeSarti; 1729-1802), саме Іван Євстафійович виконував обов’язки заступника. Щоправда, 1789 р. І.Є.Хандошкін назавжди повернувся до Санкт-Петербурга, де й дожив віку.

***

Останні чотири роки свого життя Максим Березовський прожив у злиднях, самоті та зневірі. Відколи митець повернувся до Імперії святенництва, новопризначеному придворному капельмейстеру поклали за обов’язки… розучувати з недолугими півчими хори для опер, які давалися на придворній сцені, і… муштрувати оперних співаків із числа молодих вокалістів. Чи треба було три роки під пильним оком світоча музичної педагогіки падре Мартіні марудитись із отими зразковими контрапунктами й дійти в сучасній композиції до звання академіка Болонської філармонічної академії?

Буваючи у земляків-українців, котрі, як вихованці Глухівської музичної школи, співали на благородних балах, у концертах й урочистостях, він бачив нові порядки. На плацу заради забави Великого князя шикувалися кілька справжніх караулів! Усе, як і заведено Статутом справжньої армії: два фур’єри, два капрали, 18 гренадерів, 14 мушкетерів, один барабанщик. Загальна кількість особового складу: 34 вояки. На втіху 30-річній вінценосній особі.

***

Бридко, коли тебе тримають за мовчазного олов’яного солдатика від культури. Однак для іграшкового, проте геть пихатого двору Павла Петровича композитор створив низку сонат, квінтетів, романсів, концертів, кілька п’єс та перекладень духовних переспівів. Аби не збожеволіти у постійній царедворській муштрі - підвівся, схилився, стулив пельку - до нестями український Моцарт віддавався музиці.


Пам'ятник Березовському

У кожен твір Максим Березовський вкладав зранену душу, яка плацові Гатчинського гарнізону була непотрібна. Вони, сіре оточення, давно жадали, аби він, європеїзований композитор, стулив писок, аби лунала бадьора музика у виконанні караульного барабанщика, у найгіршому разі - оркестру духових інструментів на рогових дудєлках - рожок, гудок і таке інше.

Український талант фізично задихався в атмосфері брутальної солдатчини, що визнавала лишень “фрунт” і “шагістику”. Щось гидке та жорстоке дедалі дужче перехоплювало горло, тиснуло так, аби Максим швидше забув про власний голос, про свою пісню, про ченця-францисканця, людяногопадре Мартіні, про приязного богемця Йозефа Мислівечека, завжди усміхнену сеньйору КатарінуБріґонці, мудрого колегу ФранческоАрайю, кумедного сопраніста й клавесиніста ВінченцоМанфредіні. Навіть його рідного батька, суворого Максима Созонта, котрий колись ходив із запорожцями на турків та ляхів, та матір, лагідну Горпину Грицьківну Березовську, котрі мешкали на хуторі Дубки під Глуховим на Чернігівщині.

Попри всі жорстокі обставини й недитячі удари долі, він продовжує невпинно працювати, адже тепер замислив написати оперу “Марія”, українською мовою.

Лише Богородиця могла його врятувати від зневіри.

***

- Композитор Максим Березовський помер сього місяця 24-го дня; заслужене ним жалування вартувало би по сей день і видати. Та як по смерті його нічого не зосталося і поховати тіло нічим, то зводьте, Ваше Високоблагородіє, видати по перше число травня його жалування придворному півчому Якову Тимченку. Іван Єлаґін. Березень, 25-го дня 1777 р.

Це при тому, що чотирма роками раніше той самий чиновник, пан І.П.Єлаґін благав композитора швидше повернутися на батьківщину:
- По-перше, що на Вас виникає велика потреба, а по-друге, що це послужить подальшому неодмінному Вашому щастю...
Чомусь не дивує поширена легенда, доволі схожа на правду.

За нею після загибелі генія музики імператриця Катерина II видала таємний рестрикт: спалити всі знайдені у вбогому помешканні покійного архіви, аби історія не запам’ятала ім’я 32-річного самогубця. Що достеменно відомо: аби поховати в Санкт-Петербурзі Максима Березовського, до останньої хвилі коштів так і не було…

***

Дехто з дослідників, здатних на угодовство з офіційною версією загибелі видатного українця, стверджував: згоряючи в лихоманці без ліків, без допомоги, не тямлячи себе, Максим Березовський і наклав на себе руки.

Потім нетривалий час побутувала версія, що українця знищили в такий жахливий спосіб. Вам це нічого не нагадує?

Уже за нашої пам’яті таким самим дивним способом пішов із житті інший український композитор, геній української поп-музики Володимир Івасюк. І це при тому, що кар’єра сучасника стрімко йшла вгору і мала перерости в європейську популярність.

…І нехай тілесна оболонка Максима Березовського зазнала смерті, але його духовна складова - від Бога, крізь століття - у формі чотириголосного хорового концерту “Не отвержи мене во время старости” постійно звертається до людей, здатних чути саме духовну музику.

Це правда, чимало митців богохульно живуть і з прокльонами Небу вмирають. Максим Березовський не був із когорти молодих Вертерів, хто збирався чи й наклав на себе руки. Бо від народження він жив і славив Бога. І годі турбувати генія, котрий залишив цей світ, аби залишились у ньому назавжди, залишитися праведником і мучеником, по суті, розділивши долю Христа й Сократа.


Автор: Олександр Рудяченко
Джерело: Газета "День"



Додати: Share on Facebook

Інші:

Напрацьоване для вічності
Пам'яті Мирослава Скорика
Стаття про нелюбов до української культури
Мирослав Скорик: навіки з нами. Його «Мелодія» полинула за небокрай
Пандемія і... мистецтво
Три "Ш": за що світ може дякувати Францеві Шуберту
Браво, піаністи!
Український Моцарт
Дівчина, яка підкорила гобой
Christian Fictoor: Eurosonic Noordeslag 2020, музичний менеджмент – і ліки, що врятують світ
146 лет назад огонь уничтожил Одесский Городской театр
Единственный в Европе оперный фестиваль под открытым небом оказался под угрозой закрытия
Корона "Дня" - Ользі Пасiчник, оперній співачці (Україна - Польща)
Корона "Дня" Оксані Линів, диригентці
Українські Страдіварі: як унікальна модель скрипки сім'ї Пуцентел стала популярною у світі
Камерний оркестр "Віртуози Львова" відзначає 25-річчя міжнародними проектами
Орган у Дніпрі шукає притулку
В Киеве негде разместить Дом органной и камерной музыки
Без відпускних та зарплатні: чому не виплачували гроші учителям Коропської школи мистецтв
106 лет отмечает Одесская консерватория
За підтримки Суспільного мовника відбувся фестиваль Bouquet Kyiv Stage
Де грають у класики, грали класику
Всі - молодці!
Держава ігнорує театр і академічну музику
Конституційний суд взявся за культуру
Найгарніші концертні зали світу
Столичні театри в пошуках нових авторів і форм — напередодні нового театрального сезону
У Харківському театрі для дітей та юнацтва відбувся вечір пам'яті Ірини Губаренко
17 липня 1871 року народився відомий український композитор Філарет Колесса
Секрети Страдиварі
3 липня 1941 року народився видатний український скрипаль і диригент Богодар Которович
Уродженці Станиславова. Ірина Маланюк - українська та австрійська співачка з роду французьких герцогів
Чайковський і Україна. Частина 1 | Ніч у музеї
9-річна піаністка успішно представляє Луцьк на міжнародних конкурсах
Музичний інструмент розорив винахідника
Штучний інтелект завершив твір композитора через 115 років після його смерті
У Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера закрито концертний сезон
19 червня 1867 року народився Євген Купчинський - український композитор
Національний симфонічний оркестр України зірвав гучні оплески на концерті в Австрії
Нові інструменти, персонажі і відеомаппінг: чим киян здивує сучасний балет "Вій"
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
berezovskyy_1.jpg