Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей" | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей"
21 вересня 2019, субота
Поширити у Facebook

Лауреат низки міжнародних престижних конкурсів, талановита оперна співачка, володарка неповторного мецо-сопрано Тетяна Асадчева втретє виступить на сцені Чернігівського філармонійного центру фестивалів і концертних програм. 25 вересня відбудеться її сольний концерт - вечір українського романсу.

"Музика - моє друге "я"

Тетяна захоплювалася музикою з дитинства: залюбки грала на фортепіано, підбирала мелодії на слух і не втомлювалася годинами просиджувати за інструментом. Відмінно закінчила музичну школу.

У шкільні роки співала в хорі. Якось навіть виступила сольно - заспівала німецькою мовою веселу пісеньку про ялинку. Та про сцену не мріяла, бо ще ж гарно малювала, тонко відчуваючи кольори. Могла б стати художницею.

Для життя ж, як зізнається в розмові, батьки порадили обрати серйозну професію. У їх родинах були інженери, юристи, вчителі, лікарі. Відтак слухняна донька вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де свого часу навчався й батько. Диплом із відзнакою - додатковий бонус для працевлаштування.

Робота в апеляційному суді Київської області з одноманітністю буднів та паперовою заметіллю не приносила радості й задоволення. За кілька місяців, перекладаючи документи і займаючись канцелярською роботою без найменшого натяку на творчість, Тетяна зрозуміла, що покликана для іншого, що людина сама повинна обирати собі долю, що її стихія - сцена.
- Кажу батькам: "Закінчила вуз, який ви хотіли, а тепер вчитимуся для себе". Вокальну освіту здобувала спершу в Київському вищому музичному училищі імені Глієра, згодом - в Національній музичній академії імені Чайковського. Останні курси - в обох навчальних закладах водночас, - розповідає співачка. - Музика мене завжди надихала. У хвилини негараздів достатньо було поспівати або пограти на фортепіано - і неприємності чи песимістичний настрій розвіювалися, швидко минали. Голос - як прояв особистості. Співати - як пити воду. Природно і до душі. Без перебільшення, музика - моє друге "я".



Тетяна Асадчева шліфувала й шліфує щороку вокальну майстерність - і в Міланській консерваторії, і на майстер-класах професора Дженні Анвельт.

Вона - різножанрова й багатомовна співачка. Виконує музичні твори італійською, іспанською, французькою і німецькою. Виступає на престижних сценах у різних країнах - Фінляндії, Іспанії, Італії...

Незабутні враження залишилися і від участі в минулорічному фестивалі українського мистецтва Ukraina-Fest, який проходив у Мальгрет де Марі та Барселоні.

- Заспівала на фестивалі й улюблені "Чорнобривці" Володимира Вірменича. У моєму репертуарі чимало українських пісень та романсів. Жодного концерту без зворушливих мелодій "Я до тебе у пісні йду" Платона Майбороди і "Нічого, нічого" Миколи Лисенка. Бережливо й натхненно ставлюся до українського слова, - зізнається Тетяна.

Любов до пісні - у спадок

У родині Асадчевих співали всі. Тетянина бабуся по батьковій лінії із селища Радуль, що в Ріпкинському районі Чернігівщини, знала
багато старовинних пісень. Але коли у сина прорізався сильний голос, заборонила йому співати. Все ж Валерій Асадчев, відомий політик і колишній народний депутат двох скликань, примудрився закінчити диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії. У часи депутатства у парламентаря було дві пристрасті - Бюджетний кодекс і хор. У будні він - заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, а у вихідні - хорист капели "Почайна" Києво-Могилянської академії.

- Дуже вдячна батькам за прищеплену любов до класичного мистецтва, за родинні відвідування театрів та оперних вистав, за філармонійні концерти, - говорить Тетяна, а тато з мамою обмінюються красномовними поглядами. - Мов зачарована, я вперше слухала в Київському театрі опери і балету "Травіату", де головні партії виконували Марія Стеф'юк і Михайло Дідик. Залюбки наспівувала згодом арії, які припали до душі.

А ще співачка дуже вдячна тітці Вікторії, яка завжди підтримувала її прекрасні душі поривання, писала теплі вітання після виступів та концертів. Тетяна зберігає в альбомі всі листівки. В одній із них прочитала віршоване побажання:
"Чтоб твое чудное сопрано
Звучало лучше фортепьяно!"

Правда, мецо-сопрано Тетяни Асадчевої хвилює серця публіки у будь-якій країні, в будь-якій концертній залі.

- Передусім, любов'ю до співу зобов'язана своєму дідусеві по материнській лінії Михайлові Федоровичу Горбачову, ветеранові-фронтовику Другої світової війни. Він мав бойові нагороди. Пройшов усю війну. Маленькою ми з ним дуетом співали "воєнні пісні", як казав дідусь. Бувало, він гойдав мене на каруселях і наспівував. Чи ми разом щось співали, - згадує співачка покійного першого учителя. - Пригадував молодість, розповідав про бойових побратимів. Ці спогади-розповіді на все життя зі мною.

Як данина пам'яті полеглим у горнилі Другої світової - аріоза Женьки із опери "А зорі тут тихі" та матері з кантати "Нам треба мир". Співаючи, вшановує й дідуся.

Утретє - на чернігівській сцені

Тетяна Асадчева постійно оновлює репертуар. Виконує камерно-вокальні твори західноєвропейських і вітчизняних композиторів, оперні партії у виставах (зокрема, Ольги із "Євгенія Онєгіна" Петра Чайковського, аріози Любаші та Дуняші з "Царевої нареченої" Миколи Римського-Корсакова, партію Терпелихи із "Наталки-Полтавки" Миколи Лисенка, арію Орфея з "Орфея і Евридіки" Крістова Віллібальда Глюка). Виступає із благодійними сольними концертами на підтримку Збройних сил України, співає духовні твори.
П'ять років тому Тетяна вперше виступила в Чернігові. У лютому нинішнього подарувала публіці "Мелодії Іспанії". Програма складалася з вокальних творів композиторів різних країн, об'єднаних однією - іспанською - темою. - Люблю Чернігів. На Придесенні родинні корені Асадчевих. На концертах постійно - батько: його кличе на Чернігівщину пам'ять про рідний край, - каже співачка. - Мені подобаються сцена філармонійного центру, чудова зала, гарна акустика, вдячна публіка.

Вечір українського романсу чекає чернігівців. У програмі - твори Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Кирила Стеценка...

Концертмейстер, як і зазвичай, - солістка Національного будинку органної та камерної музики Лариса Реутова.


Десять років Тетяна Асадчева йде у пісні до людей, а публіка вдячна за подаровану насолоду, за талант, за вірність високому мистецтву.



Автор: Ольга ЧЕРНЯКОВА
Концертна організація: Чернігівський обласний філармонійний центр
Джерело: Чернігівський Формат



Інші:

Петро Качанов: «Без глядачів театр – це просто приміщення»
Я не заспівала жодної російської опери, — Софія Соловій
«Елегія військового часу»
Головний диригент Полтавського театру імені Гоголя Олександр Сурженко відзначає 65-річний ювілей
Ярослав Ткачук: життя у… балеті
Андрейс Осокінс, латвійський піаніст
КОМПОЗИТОРКА БОГДАНА ФРОЛЯК: «ТРАГІЗМ, СВІТЛО, ДРАМАТИЗМ І НАДІЮ ПЕРЕЖИВАЄМО МИ, УКРАЇНЦІ, В ЦЕЙ ТЯЖКИЙ ЧАС ВІЙНИ»
Світова зірка Людмила Монастирська
Роман Григорів, Ілля Разумейко: «Сучасне мистецтво, сучасна опера — це те, що відрізняє нас від росії»
«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
21.jpg