Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей" | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей"
21 вересня 2019, субота
Поширити у Facebook

Лауреат низки міжнародних престижних конкурсів, талановита оперна співачка, володарка неповторного мецо-сопрано Тетяна Асадчева втретє виступить на сцені Чернігівського філармонійного центру фестивалів і концертних програм. 25 вересня відбудеться її сольний концерт - вечір українського романсу.

"Музика - моє друге "я"

Тетяна захоплювалася музикою з дитинства: залюбки грала на фортепіано, підбирала мелодії на слух і не втомлювалася годинами просиджувати за інструментом. Відмінно закінчила музичну школу.

У шкільні роки співала в хорі. Якось навіть виступила сольно - заспівала німецькою мовою веселу пісеньку про ялинку. Та про сцену не мріяла, бо ще ж гарно малювала, тонко відчуваючи кольори. Могла б стати художницею.

Для життя ж, як зізнається в розмові, батьки порадили обрати серйозну професію. У їх родинах були інженери, юристи, вчителі, лікарі. Відтак слухняна донька вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де свого часу навчався й батько. Диплом із відзнакою - додатковий бонус для працевлаштування.

Робота в апеляційному суді Київської області з одноманітністю буднів та паперовою заметіллю не приносила радості й задоволення. За кілька місяців, перекладаючи документи і займаючись канцелярською роботою без найменшого натяку на творчість, Тетяна зрозуміла, що покликана для іншого, що людина сама повинна обирати собі долю, що її стихія - сцена.
- Кажу батькам: "Закінчила вуз, який ви хотіли, а тепер вчитимуся для себе". Вокальну освіту здобувала спершу в Київському вищому музичному училищі імені Глієра, згодом - в Національній музичній академії імені Чайковського. Останні курси - в обох навчальних закладах водночас, - розповідає співачка. - Музика мене завжди надихала. У хвилини негараздів достатньо було поспівати або пограти на фортепіано - і неприємності чи песимістичний настрій розвіювалися, швидко минали. Голос - як прояв особистості. Співати - як пити воду. Природно і до душі. Без перебільшення, музика - моє друге "я".



Тетяна Асадчева шліфувала й шліфує щороку вокальну майстерність - і в Міланській консерваторії, і на майстер-класах професора Дженні Анвельт.

Вона - різножанрова й багатомовна співачка. Виконує музичні твори італійською, іспанською, французькою і німецькою. Виступає на престижних сценах у різних країнах - Фінляндії, Іспанії, Італії...

Незабутні враження залишилися і від участі в минулорічному фестивалі українського мистецтва Ukraina-Fest, який проходив у Мальгрет де Марі та Барселоні.

- Заспівала на фестивалі й улюблені "Чорнобривці" Володимира Вірменича. У моєму репертуарі чимало українських пісень та романсів. Жодного концерту без зворушливих мелодій "Я до тебе у пісні йду" Платона Майбороди і "Нічого, нічого" Миколи Лисенка. Бережливо й натхненно ставлюся до українського слова, - зізнається Тетяна.

Любов до пісні - у спадок

У родині Асадчевих співали всі. Тетянина бабуся по батьковій лінії із селища Радуль, що в Ріпкинському районі Чернігівщини, знала
багато старовинних пісень. Але коли у сина прорізався сильний голос, заборонила йому співати. Все ж Валерій Асадчев, відомий політик і колишній народний депутат двох скликань, примудрився закінчити диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії. У часи депутатства у парламентаря було дві пристрасті - Бюджетний кодекс і хор. У будні він - заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, а у вихідні - хорист капели "Почайна" Києво-Могилянської академії.

- Дуже вдячна батькам за прищеплену любов до класичного мистецтва, за родинні відвідування театрів та оперних вистав, за філармонійні концерти, - говорить Тетяна, а тато з мамою обмінюються красномовними поглядами. - Мов зачарована, я вперше слухала в Київському театрі опери і балету "Травіату", де головні партії виконували Марія Стеф'юк і Михайло Дідик. Залюбки наспівувала згодом арії, які припали до душі.

А ще співачка дуже вдячна тітці Вікторії, яка завжди підтримувала її прекрасні душі поривання, писала теплі вітання після виступів та концертів. Тетяна зберігає в альбомі всі листівки. В одній із них прочитала віршоване побажання:
"Чтоб твое чудное сопрано
Звучало лучше фортепьяно!"

Правда, мецо-сопрано Тетяни Асадчевої хвилює серця публіки у будь-якій країні, в будь-якій концертній залі.

- Передусім, любов'ю до співу зобов'язана своєму дідусеві по материнській лінії Михайлові Федоровичу Горбачову, ветеранові-фронтовику Другої світової війни. Він мав бойові нагороди. Пройшов усю війну. Маленькою ми з ним дуетом співали "воєнні пісні", як казав дідусь. Бувало, він гойдав мене на каруселях і наспівував. Чи ми разом щось співали, - згадує співачка покійного першого учителя. - Пригадував молодість, розповідав про бойових побратимів. Ці спогади-розповіді на все життя зі мною.

Як данина пам'яті полеглим у горнилі Другої світової - аріоза Женьки із опери "А зорі тут тихі" та матері з кантати "Нам треба мир". Співаючи, вшановує й дідуся.

Утретє - на чернігівській сцені

Тетяна Асадчева постійно оновлює репертуар. Виконує камерно-вокальні твори західноєвропейських і вітчизняних композиторів, оперні партії у виставах (зокрема, Ольги із "Євгенія Онєгіна" Петра Чайковського, аріози Любаші та Дуняші з "Царевої нареченої" Миколи Римського-Корсакова, партію Терпелихи із "Наталки-Полтавки" Миколи Лисенка, арію Орфея з "Орфея і Евридіки" Крістова Віллібальда Глюка). Виступає із благодійними сольними концертами на підтримку Збройних сил України, співає духовні твори.
П'ять років тому Тетяна вперше виступила в Чернігові. У лютому нинішнього подарувала публіці "Мелодії Іспанії". Програма складалася з вокальних творів композиторів різних країн, об'єднаних однією - іспанською - темою. - Люблю Чернігів. На Придесенні родинні корені Асадчевих. На концертах постійно - батько: його кличе на Чернігівщину пам'ять про рідний край, - каже співачка. - Мені подобаються сцена філармонійного центру, чудова зала, гарна акустика, вдячна публіка.

Вечір українського романсу чекає чернігівців. У програмі - твори Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Кирила Стеценка...

Концертмейстер, як і зазвичай, - солістка Національного будинку органної та камерної музики Лариса Реутова.


Десять років Тетяна Асадчева йде у пісні до людей, а публіка вдячна за подаровану насолоду, за талант, за вірність високому мистецтву.



Автор: Ольга ЧЕРНЯКОВА
Концертна організація: Чернігівський обласний філармонійний центр
Джерело: Чернігівський Формат



Інші:

Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
Музичний “посол” в Литві
Щоб музика існувала. Інтерв’ю з диригентом Романом Реваковичем
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
21.jpg