Клавіші Горовиця. Хто почує в Україні? | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Клавіші Горовиця. Хто почує в Україні?
Зільберман Юрій Абрамович
Клавіші Горовиця. Хто почує в Україні?
4 жовтня 2014, субота
Поширити у Facebook

День народження геніального піаніста Володимира Горовиця — 1 жовтня. Він народився в Києві 1903-го. Згодом емігрував із Радянського Союзу до США. Його вважають одним із найвидатніших піаністів в історії людства. З 1995 р. в Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця. Але майбутнє цього вже авторитетного у світі конкурсу — примарне. З огляду на суспільно-політичну ситуацію, яка спиняє багатьох музикантів від поїздок в Україну. Та економічні чинники, які відбивають стереотип радянського мислення: культурі кошти дістаються за залишковим принципом. Тим часом конкурс пам'яті Горовиця може "емігрувати" з України — у Грузію чи навіть в Італію.

ХХ ст. було, мабуть, останнім найбагатшим на музичних виконавців-геніїв. Не називатиму всіх імен, газетної площі не вистачить. Хочу відзначити, що у верхівці піраміди "най-най", тобто найбільших і найвідоміших, імена вихідців з України переважають: Володимир Горовиць, Олександр Браїловський, Святослав Ріхтер, Натан Мільштейн, Ісаак Стерн, Еміль і Ліза Гілельс, Давид Ойстрах, Леонід Коган, Бено Мойсеєвич, Буся Гольдштейн. Думаю, що країна, яка дала світові стільки геніїв (а перелічені ж тільки музиканти-виконавці), ЗОБОВ'ЯЗАНА пишатися своєю роллю у світі!

У 1992 р., коли Київське музичне училище готувалося до 125-річчя від дня свого заснування, було знайдено документ, із якого випливало, що 1913 р. до його директора В.В.Пухальского було зараховано учня Володимира Горовиця.

Як багато хто пам'ятає, це ім'я особливо яскраво зазвучало після оголошення "перебудови", коли у квітні 1986 р. піаніст був запрошений в СРСР і дав свої знамениті концерти-повернення в Москві та Ленінграді.

Природно, після здобуття незалежності (коли відпала необхідність узгоджувати все з Москвою) ми звернулися з пропозицією до Головного управління культури м. Києва з приводу організації міжнародного конкурсу пам'яті нашого учня — великого піаніста Володимира Горовиця.

Перший конкурс відбувся у квітні 1995 р. й виявився успішним. Саме ім'я привернуло увагу до конкурсу музичної світової спільноти.

Уже з першого конкурсу стало зрозуміло, що необхідно його продовжувати й розвивати. Буквально через кілька місяців після конкурсу ми привезли лауреатів до США, де вони виступали в багатьох містах, навчальних закладах. Потім були організовані тури в Китаї, Франції, Ізраїлі, Німеччині, Чехії, Польщі, Росії, Угорщині, Хорватії, Італії… Та де тільки вони не були! Лауреати конкурсу Горовиця грали в таких престижних залах, як Корто і зал ЮНЕСКО в Парижі, у Палаці націй у Женеві, у Карнегі-Холі в Нью-Йорку, Великому і Рахманіновському залах Московської консерваторії, у залах консерваторій Праги та Будапешта.

Минуло небагато часу, і вже 2000-го наш конкурс прийняли в Європейську асоціацію юнацьких музичних конкурсів, 2002-го — Фонд конкурсу В.Горовиця запросили представляти Україну у вагомій Європейській організації Janess Musical, 2004-го — конкурс увійшов до Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів. Так конкурс В.Горовиця став одним зі 123 елітарних музичних конкурсів світу.

З першого дня реалізації проекту нас підтримувала міська адміністрація. Треба розуміти, що це не тільки проведення самих заходів, а й утримання Дирекції конкурсу, забезпечення її матеріалами, оргтехнікою… Звісно, за історію існування конкурсу (а це 20 років) ми не отримували навіть десятої частини необхідної суми. Але завдяки досить високій репутації зуміли "втриматися". Втім, усе перевернулося вже у 2008—2009 рр., коли мені довелося витримати 7 (!) судових засідань через 7 позовів таких шанованих організацій, як Національний симфонічний оркестр України, Національна філармонія України, готель "Дніпро", готель "Братислава" та ін.

Місто не розплачувалося у 2008 і 2009 рр.

Уже тоді кошти, які виділялися на проведення конкурсу, стали такими, що мені довелося спиратися на Міністерство культури України. У 2013-му було виділено "аж" 300 тис. грн. на проведення конкурсу, яких так ніхто й не побачив.

Великий конкурс 2012 р. і конкурс "Горовиць—Дебют і Молодша група" у 2013 р. були проведені з допомогою Міністерства культури.

Таким чином, Київ усунувся від музичних подій такого роду. Не знаю та й не хочу знати, чим "замінили" конкурс В.Горовиця. "Святе місце порожнім не буває".

Просто згадалося, що 1999 р. у буклеті IІІ Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця були розміщені фотографії та звернення до учасників "Міжнародної координаційної ради Конкурсу В.Горовиця". Наскільки я пам'ятаю, головою ради був мер Києва Олександр Омельченко (який, до речі, відвідував відкриття й закриття конкурсів, нагороджував переможців, слухав концерти). Далі йшли мери Праги (Чехія), Будапешта, Бонхада (Угорщина), Чикаго (США), Клуж-Напока (Румунія), надзвичайні і повноважні посли України в Японії, США, Угорщині, Чехії, Великобританії, Ізраїлі, Румунії, діячі культури різних країн світу.

З 2010 р. Міністерство культури України включило конкурс В.Горовиця у свої заходи (наказ зареєстрований у Мін'юсті). Хоча сподіватися на проведення конкурсу в 2015 р. дуже складно. Я б навіть сказав — майже безперспективно.

Треба зазначити, що нерегулярне проведення конкурсу веде до виключення його із Всесвітньої федерації. Таким чином, Україна, яка з'явилася на музичній карті світу у 2004 р. Міжнародним конкурсом пам'яті Володимира Горовиця, зникає з цієї карти…

На вже оголошений у 2014 р. конкурс надіслано близько 200 заявок із 27 країн світу. Журі відібрало за відеозаписами 63 учасники. Але перенесення на один рік, звісно, примусить декого взагалі не брати участі, оскільки вони або вже не потрапляють у свою вікову групу, або готувалися до нових конкурсів, які відбудуться у 2015 р. Принаймні до 10 грудня ми точно зможемо назвати кількість нових заявок (ті, хто пройшов у 2014 р., не подають нових заявок, але підтверджують свою участь).

На сьогодні є згода Всесвітньої федерації на проведення конкурсу в іншій країні (учасники побоюються їхати в неблагополучну країну). Є згода влади і керівництва консерваторії Тбілісі (Грузія), домовленість про зали, оркестр, проживання учасників, членів журі тощо. Є задумки проведення конкурсу в Кремоні (Італія), Фюрстенфельдбрюкку (Німеччина). Одне можу сказати — жаль втрачати те, на що покладено стільки праці.

…Саме тепер завершую роботу над коментарями до листів Натана Мільштейна (нагадаю, що це видатний скрипаль ХХ ст., одесит, яким теж пишається наша земля) до Володимира Горовиця. І навожу в цих коментарях чудові слова Владислава Ходасевича в його лекціях про Пушкіна: "Щоб зрозуміти й оцінити діяння поета (музиканта. — Ю.З.), треба зрозуміти й вивчити його особистість. Для цього, знову ж таки, — треба знати про нього все або хоча б максимум можливого: походження, традиції, спадковість, виховання, освіта, середовище, випадковості особистого життя, літературні впливи, суспільні й політичні обставини, серед яких жив. І ось усе, що залишиться непоясненним, неповторним, навіть за умови, що все решта буде повторене, і є особистість…"


Діячі мистецтв: Юрій Зільберман
Навчальний заклад: Київський інститут музики імені Р. М. Глієра
Конкурс (фестиваль): Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця
Джерело: Газета "Дзеркало тижня"



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
110125_112.jpg