Огляд |
|
|
|
|
"Кабаре" і "Чикаго": як київські театри адаптовують бродвейські мюзикли
3 лютого, понеділок
Поширити у Facebook
Бродвейські мюзикли в київських театрах б'ють рекорди за переглядами. Наприклад, прем'єра грудня 2023 року "Кабаре" стала наймасштабнішою виставою Молодого театру за останні 12 років: із січня по вересень 2024 року виставу показали 17 разів; квитки придбало більш ніж шість тисяч глядачів, і це принесло понад 20 175 100 гривень виторгу, розповідали в театрі.
За даними Forbes, найбільше за три квартали заробив Київський національний академічний театр оперети, де у квітні 2024 року поставили бродвейський мюзикл "Чикаго". Для порівняння, виторг за три квартали 2023 року становив 110,8 мільйона гривень, а за такий самий час наступного року — 142,4 мільйона гривень.
Суспільне Культура поцікавилося в Театру оперети, Київської опери, а також Молодого театру, як вони адаптували бродвейські мюзикли до показів в Україні та які з них зараз можна регулярно побачити на сцені.
Перша, друга й третя хвиля мюзиклів
Загалом мюзикли в бродвейському стилі — не нове явище для київської сцени. Театр оперети починав із першої та другої хвилі мюзиклів [від 30-х до 50–70-х років двадцятого століття], наприклад із постанови "Моя чарівна леді" Фредеріка Лоу, яка була створена за п'єсою "Пігмаліон" Бернарда Шоу.
Далі в опереті отримали дозвіл на постанову мюзиклу "Цілуй мене, Кет! або Приборкання норовливої" Коула Портера, потім був "Бал у Савої" Пола Абрагама, а після цього — "Sugar, або В джазі тільки дівчата". Цей список можна продовжувати.
Третя хвиля бродвейських мюзиклів [з 70-х до 2000-х] почалася з британського композитора Ендрю Ллойда Вебера і французького композитора Жерара Пресгурвіка.
"Дехто ще приписує «Собор Паризької Богоматері» [італійсько-французького композитора Ріккардо] Коччанте", — пояснює в коментарі Суспільне Культура художній керівник Театру оперети Богдан Струтинський.
Наприклад, мюзикл Ендрю Ллойда Вебера "Школа року" у вересні 2021 року показали в Київській опері. Театр зміг купити ліцензію за "доволі символічну ціну" та отримати право на показ 20 вистав (кошти виділили завдяки голосуванню киян, які підтримали проєкт на сайті “Громадського бюджету” у 2020 році).
У коментарі Суспільне Культура в Київській опері розповідають, що театр не мав таких технічних можливостей, як бродвейські, тому було складно придумати сценографію. Утім, спосіб, щоби показати різні місця — квартиру, вулицю, вчительську — що змінюються що чотири-п'ять хвилин, таки знайшли. На сцені працювали одночасно 32 мікрофони й два бенди — дитячий і дорослий. Зараз у репертуарі театру немає мюзиклів у бродвейському стилі, але вони є у планах, додають у Київській опері.
Попри мінливість мюзиклу як жанру, в його основі завжди є велика драматургійна історія, зауважує художній керівник Театру оперети. Наприклад, у мюзиклі "Цілуй мене, Кет!" це комедія Вільяма Шекспіра "Приборкання норовливої". "Ендрю Ллойд Вебер змінив цю історію, бо в нього були авторські мюзикли, як-от «Ісус Христос Суперзірка»", — каже Богдан Струтинський.
"Сьогодні народжується багато сучасних мюзиклів, — додає Струтинський, — наприклад, дуже популярний «Мольєр» у Парижі [урбаністична опера, яку показують у Паризькому домі, поставлена у 2023 році]. Щоправда, це дуже дорогий мюзикл: ми робили запит, 150 тисяч євро на рік".
Чим тоді відрізняються умови ліцензії раніше й зараз
Якщо коротко, то переважно ступенем жорсткості умов і ціною. Наприклад, на "Звуки музики" отримали ліцензію як на студентський театр, а за мюзикл "Скрипаль на даху" вдалося домовитися на ліцензію майже вшестеро дешевшу, ніж за нього хотіли, каже художній керівник театру оперети.
"Наприклад, у «Звуках музики» я собі міг дозволити переписати тексти, а у «Чикаго» цього не дозволили, — пояснює Струтинський. — Свого часу ми мали шість дуже гарних великих аранжувань на повний симфонічний оркестр, тобто і оркестрові голоси, й партитура. Ми самі робили ці аранжування, і хотіли, звісно, повну версію нашого формату. Але нам сказали: «Ні, має бути такий склад оркестру й такі інструменти». Повністю дали нам чітку партитуру".
Бродвейський мюзикл "Чикаго" Джона Кандера описують як історію про скандали, гріхи, корупцію і славу в поєднанні з пристрастю й коханням в атмосфері американського Чикаго 20-х років. В основі мюзиклу — п'єса журналістки Морін Даллас Воткінс, яка написала текст на основі власних статей за матеріалами чиказьких кримінальних справ 1924 року.
Саме пстанова цього мюзиклу мала найбільш жорсткі умови ліцензії серед усіх мюзиклів оперети. Перемовини щодо неї вели протягом п'яти років, розповідав Суспільне Культура Богдан Струтинський: "Це стало можливим, коли ми були на гастролях в перший рік повномасштабної війни. До Віденської опери приїхав агент з американського агентства «Конкорд», подивився на наш рівень і сказав, що вони дадуть ліцензію на постанову [...] На перший рік ми отримали ліцензію на дуже хороших, навіть благодійних умовах".
Згідно з умовами ліцензії, український театр мав дотриматися, зокрема, драматургійної лінії, складу оркестру, мікрофонного ансамблю. Потрібно було навіть додержати вимоги щодо певного розміру сходинок, який прорахували голлівудські інженери.
"Єдиний момент, щодо якого я зміг домовитися — це ввести вуличних музикантів XX століття. По суті, це інтермедія: вуличні музиканти хочуть у цей великий оркестр, але їм відмовляють. Цією ідеєю я хотів ніби поєднати сценічний простір із вуличним", — каже керівник театру, який також є режисером вистави.
Щодо обладнання у постанові, то його не довелося докуповувати багато, але придбали, наприклад, невелике мікрофонне обладнання для акторок, яким до суконь не пасувала велика мікрофонна підвіска. Також докуповували деякі інструменти для оркестру, зокрема для ударної групи, які використовували для сцени суду [крячки, дуйки, цмокалки]. Загалом Струтинський каже, що, адаптуючи постанову, театр стикнувся скоріше не зі складнощами, а з "тимчасово нерозв’язаними питаннями".
Утім, постанова бродвейського мюзиклу "Чикаго" за ліцензією не є франшизою. Остання вимагає повного перенесення закордонної вистави (наприклад, потрібно було би шити такі самі костюми). Натомість український мюзикл "Чикаго" таки передбачає власне бачення постанови, власну сценографію. Тобто замість малого сценічного простору український мюзикл має величезне полотно, декорації весь час змінюються, коментує Струтинський.
Для порівняння: умови для постанови мюзиклу "Знедолені" Клода-Мішеля Шонберга (щодо нього вже довго ведуть перемовини) ще жорсткіші, ніж для "Чикаго", адже потрібно навіть проводити онлайн-кастинг для акторів.
Які ще бродвейські мюзикли можна зараз можна регулярно подивитися на київській сцені
Для "Чикаго" в Театрі оперети ліцензію подовжили ще на один рік. Фінансово вийшло дорожче, але це поки що не впливатиме на вартість квитків, додає Богдан Струтинський.
Також продовжать показувати "Кабаре" в Молодому театрі. Дія мюзиклу переносить у Берлін 30-х років — час розчарування після Першої світової війни, світоглядної кризи й сексуальної емансипації. Під загрозою тоталітарних режимів герої роблять власні етичні вибори.
У коментарі Суспільне Культура в театрі відповіли, що мають ліцензію на покази до кінця цього театрального сезону, тобто до червня. "А як буде далі і чи буде «Кабаре» наступного сезону — поки, на жаль, невідомо", — кажуть у Молодому театрі.
Мюзикл має три версії різних років — у Молодому театрі ставили версію 1987 року. Над перекладом працював художній керівник театру Андрій Білоус. Щоби поставити "Кабаре", Молодий театр уперше залучив живий оркестр, а ще балет Freedom під керівництвом Олени Коляденко.
Для постанови на сцені театру, де виступають 37 артистів одночасно, повністю прибрали куліси, а також пошили понад сотню костюмів, багато з них — із перероблених матеріалів. Більш детальну інформацію щодо умов ліцензії у театрі не надали, пославшись на те, що це конфіденційна інформація.
Бродвейські мюзикли, які можна регулярно подивитися в Київському національному академічному театрі оперети:
"Sugar, або В джазі тільки дівчата" (2015). За сюжетом, двоє друзів-музикантів вирушають із Чикаго до Флориди в пошуках заробітку та кращої долі. Дія розгортається в США у 30-ті роки XX століття — в період Великої депресії. Лібрето для мюзиклу створили за кіносценарієм Some Like It Hot Біллі Вайлдера та І. А. Л. Даймонда на основі історії Роберта Тоерена.
"Сімейка Аддамсів" (2019). Мюзикл поставила литовська команда з режисером Кестутісом Стасісом Якштасом, який також ставив "Сімейку…" в Каунаському державному драматичному театрі. Це розповідь про інфернально-чаклунську родину, тобто таку, що, прагнучи зла, насправді творить добро.
Рідше:
"Скрипаль на даху" (2018). Цей мюзикл вперше поставили на Бродвеї у 1964 році. Головний герой Тев'є, прихильник традицій і батько п'ятьох доньок, любить розмірковувати про сенс життя і розмовляти з Богом (за оповіданнями Шолома Алейхема "Тев'є Молочник"). Автори мюзиклу втілили образ скрипаля, що став лейтмотивом творчості художника Марка Шагала.
"Звуки музики" (2015). Мюзикл створили на основі мемуарів баронеси Марії фон Трапп, де йшлося про австрійську родину, яка змушена покинути батьківщину та поїхати до США, рятуючись від переслідувань нацистів. Фільм, знятий за мюзиклом (1965), має п'ять премій "Оскар".
"Цілуй мене, Кет! або Приборкання норовливої" (2013). В центрі сюжету молодий режисер, який має докласти багато зусиль, щоби заслужити прихильність ревнивої й темпераментної коханої. Щоб дотриматися авторської партитури, театр придбав англійський ріжок.
Крім того, варто піти вже не на бродвейський, а на український мюзикл "Тигролови" за мотивами роману Івана Багряного, прем'єра якого відбулася в червні 2023 року. Ідея мюзиклу виникла ще у 2019 році. Співавторами лібрето та співкомпозиторами стали Кирило Бескоровайний та Антон Гуманюк, над музикою працював Богдан Решетилов. Режисер постанови — Сергій Павлюк.
"Український мюзикл як жанр сьогодні на часі. В нас просто немає культури написання українських мюзиклів, — вважає Струтинський. — Наприклад, немає композиторів, які могли би добре опанувати цей жанр, тому зараз я працюю над першою лабораторією для композиторів. Раніше робив лабораторії для українських драматургів, і з'явилося багато нової української драматургії. Тож щоб український мюзикл проявився, треба час. Це так само як не було українського кіно, поки його не почали фінансувати. Спочатку дали 50 мільйонів, на наступний рік 150, і так до мільярда. [І українське кіно з’явилося]. Мюзикл також треба писати, а також писати про нього".
Автор: Вікторія Кіхтенко
Концертна організація: Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва, Київський національний академічний театр оперети
Джерело: suspilne.media
|