У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна  «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича
Матвієнко Ніна Митрофанівна
Сіренко Володимир
Стельмашевська Ольга
Станкович Євген Федорович
У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича
20 грудня 2017, середа
Поширити у Facebook

У цього твору драматична біографія. «Папороть» була написана у 1977-му на замовлення французької фірми «Алітека». Прем’єра мала відбутися у 1979 році в палаці «Україна», але КГБістські бонзи її заборонили одразу після генерального прогону. «Цієї прем’єри ніколи не буде…» - за три дні до здачі сказав у приватній розмові сценограф Євген Лисик. Нагорі вважали, що «Україна почала в самостійну грати»: був дзвінок з Москви безпосередньо від Михайла Суслова - заборонити її подальший хід до Франції, адже прем’єра мала відбутися під час Всесвітньої виставки в Парижі. В Україні заборонив Валентин Маланчук – секретар з ідеології, людина що патологічно ненавиділа українську культуру та її представників. Потім було варварське знищення декорацій та ескізів. Від тої постановки майже нічого не лишилося. Окрім спогадів очевидців та питання: коли ж нарешті «Папороть» отримає гідне, оригінальне, повне і цілісне втілення на сцені.


Відповідь чекали 40 років. Натомість маючи справу із містично-детективно-абсурдними перипетіями, що відбувалися навколо цього твору.

Зараз можна тільки припускати, як склалася б доля не тільки Станковича, але й української культури в цілому, якщо б «Коли цвіте папороть» відбулася в паризькій “Гранд Опера”, де було заплановано 25 вистав і отримала б 5-ти річний контракт на співпрацю. Заборона «Папороті» стала культурною катастрофою, що заподіяла нам непоправної шкоди, наслідки якої ми відчуваємо зараз. Лишиться і наступним поколінням.

Тому Львівську прем’єру режисера Вовкуна, в рамках його нового проекту «Український прорив», можна вважати символічною. Закляття, що висіло над «Папороттю» зняте – тепер нам і світові належить одна з вершин українського мистецтва. Витвір гідний світових сцен, достойний жити і розвиватися у сучасному світі без побоювань перетворитися на штучний український сувенір.


Як і у музиці, так і у першому повноцінному сценічному втіленні цієї фольк-опери-балету закладено потужний код, який дасть можливість наступним інтерпретаторам піти далі. Ще сміливіше, ще гостріше, ще непередбачуваніше, ніж це зробив Вовкун. Так чи так, але його сценічна версія вже в історії. Його меседжі і знаки дають великі можливості для подальших імпровізацій на тему. Власне, так робили легендарні, вже міфологізовані ПЕРШІ: Лисик, Шекера, Авдієвський і Глущенко.



Режисер Василь Вовкун означив символічне коло національної самоідентифікації, через яке не мають пробитися вороги – від реальних до потойбічних. На сцені перед глядачем постав чи то вівтар, чи то жертовник, де відбувся символічний ритуал очищення за допомогою фантастичної енергетики українського мелосу, яку заклав у свій нео-фольклористичний твір Станкович, поєднавши прадавні мелодії з симфонічним звучанням. Музична партитура фольк-опери змонтована з пісень, різних за жанром, темпераментом і ритмом. Думи, плачі, історичні, ліричні, танцювальні, жартівливі, обрядові, запальні козачки, гопаки. Пронизливі тембри горлового співу і народні інструменти в симфонічному оркестрі. Нарешті - голос Ніни Матвієнко в дуеті з симфонічним оркестром під орудою Володимира Сіренка – диригента, що нині є чи не наймайстернішим інтерпретатором цієї музики. Сміливо, масштабно, грандіозно.



У колі-жертовнику, амфітеатрі-вогнищі представлено дві монументальні дії-фрески: «Купало» і «Героїка». Перша дія – це пристрасть, жар-колір і огнецвет (народні назви папороті), чуттєве безумство, бажання і страх потойбічного, вічне людське прагнення до забороненого, містичного, таємничого. Друга - історія народу України, розказана ритмами танку, громом мідних духових, рухами скульптурних тіл артистів. Сценічне дійство пересипане знахідками у світло-колористичній та драматургічній партитурі, хореографічному малюнку і реалізовано за допомогою новітніх сценічних технологій та таланту художників-постановників Тадея та Михайла Риндзаків, художника-постановника світла, режисера відео-проекцій Дмитра Ципердюка, автора костюмів Ганни Іпатьєвої, хореографа Артема Шошина.



Як і музика, що тримає в напрузі від першої до останньої ноти, так і сценічне дійство тримає глядача, який, затамувавши подих, відчуває простір для власних трактувань того чи іншого символу, знаку, що подається зі сцени. Це неперевершене відчуття, коли ти розумієш, що цей твір буде розвиватися і змінюватися від вистави до вистави. Навіть між першою і другою виставою відбулися змістовні зміни і поруч із відео проекціями-узагальненнями Ципердюка, з’явився один з уцілілих задників легендарного Євгена Лисика (сценограф постановки 1979 року) якому, власне, і було присвячено прем’єру.

Постановка «Коли цвіте папороть» вийшла цілісним сценічним твором. Музика Станковича – масштабна, всеохоплююча і така, що дає свободу, або ж привід додумати, дофантазувати. Власне, зрозуміло, чому у французів-замовників фольк-опери, після генерального прогону 40 років тому відібрало мову. Вони ще тоді, коли не існувало 3D-технологій, відчули усю міць і багатовимірність цього твору, його потенціал.

Адже ця постановка – гігантська ретроспектива в історію ще праслов'янського обряду, насиченого зрозумілими будь-якому етносу символами. Земними, людськими, містичними, потойбічними. Поруч з якими реальність: зброя, війна, ненависть, хаос буття, гуманітарна катастрофа, віртуальна ірреальність аж до натяків на Майдан.

Фінал – надія, народження нового життя, торжество самоідентифікації себе у цьому світі. Гармонія, доречний пафос духових і ударних, білий колір, підняті руки – благословення і єднання людського голосу з величчю оркестру-життя.

Поява цього твору на сцені – великий менеджерській успіх. Друкуючи програмку на трьох мовах – українською, англійською і польською - творча група постановки робить “Цвіт папороті” візитівкою не лише Львова, але й України. України сучасної. Відтепер до Львова їздитимуть не тільки за його гастрономічно-архітектурними принадами, але й за розшифровкою поняття що ж то таке - сучасний культурний український бренд.



Автор: Ольга Стельмашевська
Виконавці: Ніна Матвієнко
Диригенти: Володимир Сіренко
Композитори:Євген Станкович
Музикознавці: Ольга Стельмашевська
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Концертний зал: Концертний зал Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької



Інші:

Фотомиті "Київської пекторалі". Подія, яка вже стала історією
"Вечір української музики" у Кропивницькому
Маріупольський оркестр «Ренесанс» взяв участь у великому концерті в Італії
Музичний символ солідарності: на другу річницю великої війни оркестр Львівської філармонії виступив у Варшаві
"Музика без меж": у Дніпровській академії музики провели Міжнародний фестиваль академічного музичного мистецтва
Сучасна академічна музика та саунд-перформанси в іменах — 11 українських композиторів, чиї концерти не варто пропускати
Від Бетховена до Скорика: пам’ять Небесної сотні в Харкові вшанували музикою
“Музичні мости”
Полтавська обласна філармонія презентувала програму «Присвята Астору П’яццолі».
Абстракція в дикому вигляді: The New York Times про українську оперу Chornobyldorf
У Києві показали сучасний балет «Д.І.М.» про вимушену міграцію
У Львові під час концерту колядок і щедрівок хор "Дударик" зібрав понад 80 тисяч для військових
У "Карнегі-хол" у Нью-Йорку прозвучали твори відомих українських композиторів
Прем’єри та присвяти на концерті «Тиха молитва» у Львівській філармонії
З 3 по 8 січня у філармонії пройшов перший цьогорічний фестиваль органної та камерної музики «Bach Contemporary». Цьогоріч фестиваль представив публіці 8 різноманітних концертів обʼєднаних генієм Баха
"Мрії щасливого року": артисти Запорізької філармонії порадували глядачів ще однією прем"єрою
Ансамбль "Полтава" обласної філармонії відтворив на сцені різдвяні традиції
27 грудня у знаменитому будинку Роліт відбулась прем’єра перформансу-променаду «Гра в хованки з паном Лятошинським»
"Нове Різдво" хору ім. Бортнянського
«Котигорошко проти вікінгів»: ПРЕМ’ЄРА ВИСТАВИ
Напередодні Різдва у великій залі Ніжинської музичної школи відбувся святковий благодійний концерт на допомогу ЗСУ
Дивовижна прем'єра на Святвечір: у філармонії відтворили концертну програму капели Кошиця
"Сойчине крило": через 67 років після прем'єри повернувся на сцену балет Анатолія Кос-Анатольського на сюжет новели Івана Франка
У харківському метро пройшли концерти зірок оперного театру
Концерт юних віртуозів
Культурна дипломатія в дії
Незламній Україні присвячується
“Лісова пісня” у Будапешті
Урочисте відкриття Конкурсу імені Сліпака пройшло у Львівській філармонії
13 грудня у знаменитому залі Берлінській філармонії відбувся концерт Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під назвою «Sound of Ukraine»
Концерт ентузіастів
Культурна дипломатія вищого гатунку
Харківський кросовер-оркестр PRIME ORCHESTRA гастролює містами Туреччини
«Пиши листи до Миколая!»
У Рівненській обласній філармонії звучали різдвяні пісні
«Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті»
Відважний проєкт
У Львівській філармонії з успіхом пройшла прем’єра опери польського композитора
У Києві відбулася прем’єра опери “Родинний альбом” Єжи Корновіча (Польща), а 10 грудня її почують у Львові
Повернення Дона Карлоса: вердіївський шедевр вперше за два роки прозвучав у Києві
      © 2008-2024 Music-review Ukraine



File Attachment Icon
12.jpg