У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна  «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича
Матвієнко Ніна Митрофанівна
Сіренко Володимир
Стельмашевська Ольга
Станкович Євген Федорович
У Львівській опері відбулася прем’єра року: постановка Василя Вовкуна «Коли цвіте папороть» на музику живого класика Євгена Станковича
20 грудня 2017, середа

У цього твору драматична біографія. «Папороть» була написана у 1977-му на замовлення французької фірми «Алітека». Прем’єра мала відбутися у 1979 році в палаці «Україна», але КГБістські бонзи її заборонили одразу після генерального прогону. «Цієї прем’єри ніколи не буде…» - за три дні до здачі сказав у приватній розмові сценограф Євген Лисик. Нагорі вважали, що «Україна почала в самостійну грати»: був дзвінок з Москви безпосередньо від Михайла Суслова - заборонити її подальший хід до Франції, адже прем’єра мала відбутися під час Всесвітньої виставки в Парижі. В Україні заборонив Валентин Маланчук – секретар з ідеології, людина що патологічно ненавиділа українську культуру та її представників. Потім було варварське знищення декорацій та ескізів. Від тої постановки майже нічого не лишилося. Окрім спогадів очевидців та питання: коли ж нарешті «Папороть» отримає гідне, оригінальне, повне і цілісне втілення на сцені.


Відповідь чекали 40 років. Натомість маючи справу із містично-детективно-абсурдними перипетіями, що відбувалися навколо цього твору.

Зараз можна тільки припускати, як склалася б доля не тільки Станковича, але й української культури в цілому, якщо б «Коли цвіте папороть» відбулася в паризькій “Гранд Опера”, де було заплановано 25 вистав і отримала б 5-ти річний контракт на співпрацю. Заборона «Папороті» стала культурною катастрофою, що заподіяла нам непоправної шкоди, наслідки якої ми відчуваємо зараз. Лишиться і наступним поколінням.

Тому Львівську прем’єру режисера Вовкуна, в рамках його нового проекту «Український прорив», можна вважати символічною. Закляття, що висіло над «Папороттю» зняте – тепер нам і світові належить одна з вершин українського мистецтва. Витвір гідний світових сцен, достойний жити і розвиватися у сучасному світі без побоювань перетворитися на штучний український сувенір.


Як і у музиці, так і у першому повноцінному сценічному втіленні цієї фольк-опери-балету закладено потужний код, який дасть можливість наступним інтерпретаторам піти далі. Ще сміливіше, ще гостріше, ще непередбачуваніше, ніж це зробив Вовкун. Так чи так, але його сценічна версія вже в історії. Його меседжі і знаки дають великі можливості для подальших імпровізацій на тему. Власне, так робили легендарні, вже міфологізовані ПЕРШІ: Лисик, Шекера, Авдієвський і Глущенко.



Режисер Василь Вовкун означив символічне коло національної самоідентифікації, через яке не мають пробитися вороги – від реальних до потойбічних. На сцені перед глядачем постав чи то вівтар, чи то жертовник, де відбувся символічний ритуал очищення за допомогою фантастичної енергетики українського мелосу, яку заклав у свій нео-фольклористичний твір Станкович, поєднавши прадавні мелодії з симфонічним звучанням. Музична партитура фольк-опери змонтована з пісень, різних за жанром, темпераментом і ритмом. Думи, плачі, історичні, ліричні, танцювальні, жартівливі, обрядові, запальні козачки, гопаки. Пронизливі тембри горлового співу і народні інструменти в симфонічному оркестрі. Нарешті - голос Ніни Матвієнко в дуеті з симфонічним оркестром під орудою Володимира Сіренка – диригента, що нині є чи не наймайстернішим інтерпретатором цієї музики. Сміливо, масштабно, грандіозно.



У колі-жертовнику, амфітеатрі-вогнищі представлено дві монументальні дії-фрески: «Купало» і «Героїка». Перша дія – це пристрасть, жар-колір і огнецвет (народні назви папороті), чуттєве безумство, бажання і страх потойбічного, вічне людське прагнення до забороненого, містичного, таємничого. Друга - історія народу України, розказана ритмами танку, громом мідних духових, рухами скульптурних тіл артистів. Сценічне дійство пересипане знахідками у світло-колористичній та драматургічній партитурі, хореографічному малюнку і реалізовано за допомогою новітніх сценічних технологій та таланту художників-постановників Тадея та Михайла Риндзаків, художника-постановника світла, режисера відео-проекцій Дмитра Ципердюка, автора костюмів Ганни Іпатьєвої, хореографа Артема Шошина.



Як і музика, що тримає в напрузі від першої до останньої ноти, так і сценічне дійство тримає глядача, який, затамувавши подих, відчуває простір для власних трактувань того чи іншого символу, знаку, що подається зі сцени. Це неперевершене відчуття, коли ти розумієш, що цей твір буде розвиватися і змінюватися від вистави до вистави. Навіть між першою і другою виставою відбулися змістовні зміни і поруч із відео проекціями-узагальненнями Ципердюка, з’явився один з уцілілих задників легендарного Євгена Лисика (сценограф постановки 1979 року) якому, власне, і було присвячено прем’єру.

Постановка «Коли цвіте папороть» вийшла цілісним сценічним твором. Музика Станковича – масштабна, всеохоплююча і така, що дає свободу, або ж привід додумати, дофантазувати. Власне, зрозуміло, чому у французів-замовників фольк-опери, після генерального прогону 40 років тому відібрало мову. Вони ще тоді, коли не існувало 3D-технологій, відчули усю міць і багатовимірність цього твору, його потенціал.

Адже ця постановка – гігантська ретроспектива в історію ще праслов'янського обряду, насиченого зрозумілими будь-якому етносу символами. Земними, людськими, містичними, потойбічними. Поруч з якими реальність: зброя, війна, ненависть, хаос буття, гуманітарна катастрофа, віртуальна ірреальність аж до натяків на Майдан.

Фінал – надія, народження нового життя, торжество самоідентифікації себе у цьому світі. Гармонія, доречний пафос духових і ударних, білий колір, підняті руки – благословення і єднання людського голосу з величчю оркестру-життя.

Поява цього твору на сцені – великий менеджерській успіх. Друкуючи програмку на трьох мовах – українською, англійською і польською - творча група постановки робить “Цвіт папороті” візитівкою не лише Львова, але й України. України сучасної. Відтепер до Львова їздитимуть не тільки за його гастрономічно-архітектурними принадами, але й за розшифровкою поняття що ж то таке - сучасний культурний український бренд.



Автор: Ольга Стельмашевська
Виконавці: Ніна Матвієнко
Диригенти: Володимир Сіренко
Композитори:Євген Станкович
Музикознавці: Ольга Стельмашевська
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Концертний зал: Концертний зал Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької



Додати: Share on Facebook

Інші:

Ukraine Now and Forever: Харківська опера продовжує гастролі у Литві
У Львівській філармонії провели концерт, присвячений Дню Матері
"Схід Опера": у Литві безпрецедентно гастролюють 220 харків'ян із дітьми
Валентин Сильвестров: музика народжується з тиші
Як віолончель об'єднала Харків і Львів?
У Перечині відбувся концерт відомих музикантів України
У столичній консерваторії відбувся концерт на підтримку воїнів ЗСУ
Колектив Запорізької філармонії виступив у військовому шпиталі просто неба
Гімн України під овації
В Ужгороді академічний симфонічний оркестр провів благодійний концерт на підтримку військових
Виступ Академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії ім. Дмитра Гнатюка просто неба…
War in Ukraine | The Prophet's Song | Queen
В Анкарі відбувся благодійний концерт класичної музики на підтримку України
Зірки міжнародного балету танцювали у Лондоні, аби зібрати кошти для України
Волинський народний хор. НАРОДНА ВІЙНА ПРОТИ РОСІЙСЬКО-ФАШИСТСЬКОЇ НАВАЛИ. Пісня - теж зброя!
Дніпропетровщина приєдналася до всеукраїнського мистецького марафону "Вільне небо/Free Sky"
У Берліні відбувся благодійний концерт, гроші підуть на гуманітарну допомогу Україні
Музи - за вільне небо
Рівненські музиканти закликали закрити небо над Україною
Симфонический оркестр автономного университета города Букараманги (Колумбия) исполнил гимн Украины в поддержку Украины
 "Українська весна починається з Шевченка": мистецький проєкт, що надихає на боротьбу
Гімн, Лисенко та Бетховен. На Майдані Незалежності відбувся симфонічний концерт із закликом закрити небо над Україною 
У Тарнуві відбувся концерт на підтримку України
Дні Ференца Ліста у Полтавській філармонії відзначили концертом
Филармониссимо! Одесская филармония отметила свое 90-летие мощным гала-концертом
Дев‘ять гранд-концертів «Контрастів»
MARIUPOL CLASSIC: НІЧ В ОПЕРІ
MARIUPOL CLASSIC: як Антоній Баришевський та Ігор Завгородній творили космос
YSOU: МИ - КАБЕЛЬ, ЩО ПЕРЕДАЄ ЕЛЕКТРИКУ КЛАСИКИ ЛЮДЯМ
MARIUPOL CLASSIC: ТРИ КОНЦЕРТИ, ЩО ЗМІНИЛИ ПУЛЬС В РУЇНАХ СИНАГОГИ
Состоялся ІV фестиваль классической музыки «Mariupol classic - 2021»
Українські експерти обговорили розвиток мистецької освіти у Маріуполі
ПІВ-СВІТУ - НА ДОЛОНІ ДИРИГЕНТА
«Mariupol Classic» об’єднав у Маріуполі музикантів з України, Франції, Швеції та Японії
"Щоб добре зіграти, іноді інструмент треба погладити" - як пройшла перша в країні Органна резиденція
Міжнародний фестиваль класичної музики KharkivMusicFest
БЕТХОВЕН У ВИШИВАНЦІ, КЛАСИЧНА МУЗИКА І ЮНІ ТАЛАНТИ: ЧИМ ВРАЖАЄ ЦЬОГОРІЧНИЙ ХАРКІВ МУЗИК ФЕСТ
Пам'яті геніального Верді: "Ріголетто" у Національній опері
ВОЛИНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ХОР: МИСТЕЦТВО КОНТАКТУ З ГЛЯДАЧЕМ
Проводжаючи 2020: "Прощальна симфонія" Гайдна у Національній Філармонії
      © 2008-2022 Music-review Ukraine



File Attachment Icon
12.jpg