| Новина |
|
|
|
|
8 вересня Одеській державній музичній академії імені А. В. Неждановоі виповнилося 100 років
На території Російської імперії Одеська консерваторія стала четвертим вищим навчальним музичним закладом – після Санкт-Петербурзької, Московської та Саратовської консерваторій
9 вересня 2013, понеділок
Поширити у Facebook
Одеська консерваторія (нині – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової) була створена 8 вересня 1913 року за рішенням Головної Дирекції Російського музичного товариства на базі Одеського музичного училища, заснованого 1897 року, на пожертви голови Дирекції Одеського відділення ІРМТ В. А. Орлова та інших членів відділення.
На території Російської імперії Одеська консерваторія стала четвертим вищим навчальним музичним закладом – після Санкт-Петербурзької, Московської та Саратовської консерваторій. Залучення видатних педагогів-музикантів з Італії, Польщі, Чехії, Німеччини, Австрії, Санкт-Петербурга та Москви забезпечило швидкий розвиток Одеської консерваторії. Її першим ректором став польський композитор, піаніст, диригент і музикознавець Вітольд Йосипович Малішевський, учень М. А. Римського-Корсакова. Завдяки цьому Одеська консерваторія вже з першопочатку стала вищим навчальним музичним закладом європейського рівня.
Масштаб творчої діяльності В. Й. Малішевського був величезним. В історію Одеської консерваторії ця особистість увійшла не лише як талановитий керівник і музикант, але також як прогресивний діяч. Так, наприклад, 1917 року перший ректор виступив на з'їзді директорів і старших викладачів консерваторій у Петрограді. “Південний музичний вісник” писав: «І тільки директор Одеської консерваторії професор В. Й. Малішевський, котрий підготувався до з'їзду, запропонував до розгляду шість надзвичайно значних і важливих питань: 1) відділення музичних училищ від консерваторій, 2) ставлення держави до ІРМТ, 3) перегляд прав на дипломи та атестати, 4) скасування в консерваторіях категорії вільних слухачів, 5) перегляд військових пільг, 6) про повернення з міністерства нового Статуту консерваторії та загальну його розробку».
У наступні роки консерваторію очолювали: Григорій Арнольдович Столяров (1923-1929) – талановитий диригент та активний громадський діяч; прекрасний диригент, наділений також незвичайними організаторськими здібностями, Микола Миколайович Чернятинський (1941-1944); Костянтин Федорович Данькевич – всебічно обдарована особистість, яка поєднувала талант композитора й диригента, піаніста й співака, поета, оратора та прекрасного організатора (1944-1951); композитор і музикознавець Серафим Дмитрович Орфеєв – авторитетний керівник, котрий чітко організовував роботу всіх підрозділів, підтримував сувору дисципліну та, водночас, разом з іншими викладачами й студентами брав участь у «капусниках», що стали традицією консерваторії й міста (1951-1962); кларнетист Василь Петрович Повзун, який увійшов у історію консерваторії як ініціатор і організатор будівництва додаткової чотириповерхової будівлі на 40 навчальних класів і нового студентського гуртожитку (1962-1968); Олександр Григорович Манілов – професор, за керівництва якого 1970 року в залі консерваторії було встановлено орган німецької фірми “Зауер” (1968-1971); диригент-хормейстер і теоретик-музикознавець Василь Іванович Шип, який, викладаючи теоретичні дисципліни та керуючи хором консерваторії, надавав великої уваги науковій роботі педагогів, організації науково-практичних конференцій, а також, продовжуючи традицію проведення у консерваторії святкових «капусників», був організатором, автором та учасником цих заходів (1971-1984); Микола Леонідович Огренич – видатний співак, народний артист України, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України, почесний громадянин Одеси (1984-2000). 2000 року ректором Одеської консерваторії був обраний доктор мистецтвознавства, професор, академік Академії наук Вищої школи України, член-кореспондент Академії мистецтв України Олександр Вікторович Сокол.
У перший рік існування Одеської консерваторії з 603 осіб, які подали прохання про прийняття до навчального закладу, зарахували 396 учнів. Крім цього, 395 осіб було переведено з музичного училища. Велике число учнів прийнято в класи фортепіано, меншу кількість – у класи скрипки, вокалу, духових інструментів, а також у класи всіх основних оркестрових інструментів і теорії музики.
Першими викладачами консерваторії були педагоги, котрі працювали в Одеському музичному училищі. Серед них професор I ступеню Б. І. Дронсейко-Миронович, професор II ступеню Р. М. Бібер-Кіршон, учень професора К. М. Ігумнова Г. М. Петров, учениця професора Г. М. Єсипової М. О. Подрайська, учениця О. М. Скрябіна Н. В. Чегодаєва (клас фортепіано), професори Ф. Я. Ступка та Й. В. Перман (клас скрипки), прекрасний соліст і талановитий педагог Е. Ф. Брамбілла (клас віолончелі), професор II ступеню Ю. О. Рейдер, відомий артист італійської опери Д. Ю. Дельфіно-Менотті (клас сольного співу), артисти-викладачі – Л. В. Роговий (флейта), О. Я. Могилевський (труба), М. Ф. Марценко (кларнет), О. Ф. Серіков (арфа), Ф. В. Миронович і В. Й. Малішевський (теоретичні дисципліни й історія музики) та багато інших. Першими викладачами консервторії були представники Петербурзької, Московської, Празької, Віденської та інших європейських консерваторій.
Навесні 1916 року відбувся перший випуск, – Одеську консерваторію закінчили 16 піаністів і 12 вокалістів. Наступного року дипломи отримали 46 випускників. Серед них Олександра (Сара) Плещицер, яка закінчила клас фортепіано з малою Золотою медаллю й була прийнята на викладацьку роботу до консерваторії, та Лазар Саксонський, піаніст і композитор, який працював у Одеській філармонії. В своєму звіті 5 травня 1916 року призначений депутатом від Дирекції Імператорського російського музичного товариства Й. В. Прибік писав Голові ІРМТ: «Прослухавши уважно всі випускні іспити, вважаю своїм приємним обов’язком довести до відома Вашої Високості, що викладання в Одеській консерваторії перебуває на належній висоті й загалом справу поставлено серйозно й солідно».
З початку існування консерваторії заявили про себе численні фортепіанні, вокальний і щойно створений оперний класи. Провідними викладачами в класах у ті роки були Ю. Рейдер, Д. Дельфіно-Менотті й Палібіна. 1913 року керівником оперного класу став артист оперного театру Н. Баришев, який мав талант режисера. Завдяки його зусиллям оперний клас поставив найкращі спектаклі. Яскравою кульмінацією роботи оперного класу стали влаштовані Н. Баришевим 1916 року в міському театрі «Концерти, присвячені народному епосу», в яких взяли участь студенти випускного курсу консерваторії. Виконувалися опери М. А. Римського-Корсакова «Кощей Безсмертний», «Віра Шелога» та фрагменти з «Царської нареченої» у супроводі консерваторського оркестру під орудою В. Й. Малішевського. Таким чином, перший випуск вокалістів підтвердив, що Одеська консерваторія справді стала «консерваторією музики й співу», як про це мріяли музичні діячі міста задовго до її відкриття.
У важкі пореволюційні роки Одеська консерваторія не припиняла своєї роботи, хоча зазнавала труднощів, пов'язаних з реорганізацією, експериментами в галузі музичної педагогіки, з класовим підходом до прийому студентів. Структура навчального закладу неодноразово змінювалася. Так, 1923 року консерваторія розділилася на інститут і технікум, а 1925 року стала Музично-драматичним інститутом (Муздрамін) з двома факультетами – музичним і театральним; при інституті функціонував технікум. 1927 року інститут дістав ім'я Людвіга ван Бетховена. Пізніше при Муздраміні відкрилася музтрудшкола-семирічка імені О. К. Глазунова, а з 1930 року – робітфак. 1934 року театральний факультет відокремився від інституту, і вузу було повернено статус консерваторії.
Проте жодні реорганізації та структурні зміни не змогли загасити дух творчості, що панував у Одеській консерваторії й пов'язаних з нею навчальних закладах. Період 1920 -30-х років – час бурхливого розвитку Одеської консерваторії. В ці роки продовжують свою педагогічну діяльність професори, котрі заклали підвалини педагогічної майстерності ще в дореволюційний період – Клара Левенштейн, Надія Чегодаєва, Герміна Бібер, Петро Столярський, Юлія Рейдер. Поряд з ними починають працювати представники молодого покоління – Берта Рейнгбальд, Марія Старкова (клас фортепіано), Віктор Селявін (клас вокалу), Григорій Столяров (клас диригування), Микола Вілінський (теоретичні дисципліни й історія музики) та інші.
Випускниками консерваторії в ці роки були такі видатні музиканти, як Костянтин Данькевич, Володимир Фемеліді, Серафим Орфеєв, Леонід Гуров, Олександр Коган, Яків Файнтух, Еміль Гілельс, Давид Ойстрах, Натан Мільштейн, Михайло Фіхтенгольц, Тетяна Гольдфарб, Яків Зак, музикознавець Лев Баренбойм, чудовий баритон Михайло Гришко, виконавиця ліричних партій Марія Бем, видатна співачка, володарка мецо-сопрано Ольга Благовидова, бас Олексій Кривченя, тенор Василь Козерацький, сопрано Любов Крижанівська.
Успіхи Одеської консерваторії в 1920-30-ті роки пов’язані також з талановитими студентами, які перемагали в престижних конкурсах. Так, 1930 року I премію на Всеукраїнському конкурсі скрипалів у Харкові одержав Д. Ойстрах. 1931 року юний Е. Гілельс грав перед журі Другого українського конкурсу піаністів поза конкурсом, оскільки не досяг «конкурсного віку». Його гра справила враження, і він отримав стипендію для обдарованих дітей. 1933 року на Першому Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців Е. Гілельс з тріумфом виборов I прмію. 1935 року на Другому Всесоюзному конкурсі виконавців у Ленінграді I премію було присуджено Д. Ойстраху. 1936 року на Міжнародному конкурсі імені Фрідеріка Шопена у Варшаві I премію одержав Я. Зак та одну з премій – учениця Б. Рейнгбальд Тетяна Гольдфарб. 1937 року на конкурсі імені Ежена Ізаї в Брюсселі володарем Гран-прі став Д. Ойстрах, а III премію отримала одеська скрипалька, сестра Е. Гілельса Єлизавета Гілельс. Цей список мають доповнити імена диригентів Ісидора Зака та Марка Павермана й інших.
У роки Другої світової війни більшість викладачів і студентів Одеської консерваторії пішла на фронт у складі радянських військ, виступала з концертами в складі фронтових бригад. Немало талановитих музикантів загинуло в окупованому місті. Викладачі, котрі не встигли евакуюватися, зуміли зберегти частину майна вузу та організувати навчальні заняття. Серед педагогів, які самовіддано працювали в ці роки, крім ректора консерваторії М. М. Чернятинського, були теоретик Сергій Дмитрович Кондратьєв, піаністки М. Рибицька й М. Базилевич та інші. На жаль, педагогів і студентів консерваторії не оминули репресії кінця 1930-40-х років.
Через півроку після звільнення Одеси, з осені 1944 року, в Одеській консерваторії почало відроджуватися творче життя. Серед тих, хто повернувся до роботи у консерваторії, були видатні талановиті музиканти та педагоги: історик Д. Камінський, кларнетист В. Повзун, викладач іноземних мов О. Рум’янцева, професор-музикознавець Ю. Малишев, а також Ю. Мироненко, Д. та І. Гуменюки й інші.
Велику роль у відновленні навчального процесу й самої будівлі (під час окупації в приміщенні консерваторії була німецька комендатура, а заняття проводилися в напівзруйнованому будинку школи імені П. С. Столярського) відіграв талановитий музикант і організатор К. Ф. Данькевич. За роки його роботи на посаді ректора згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 29 червня 1950 року за номером 2721 Одеська консерваторія дістала ім'я славетної співачки, Народної артистки СРСР, Героя праці, доктора мистецтвознавства, професора Московської консерваторії Антоніни Василівни Нежданової.
1950-і роки – час нових звершень студентів і випускників Одеської консерваторії. В ці роки тут навчалися та з успіхом закінчили навчання талановиті співачки професор, Народна артистка СРСР Єлизавета Чавдар, професор, Народна артистка СРСР Бела Руденко, Народна артистка СРСР Раїса Сергієнко, професор, Народна артистка Росії Галина Олейниченко, професор, Народна артистка України Галина Поливанова, які стали гордістю й окрасою не лише українського, але й світового вокального мистецтва. Блискучі результати продемонстрували також випускники інших кафедр – хормейстер Анатолій Авдієвський, піаністка Ольга Ступакова, кларнетист Каліо Мюльберг і багато інших.
Однією з яскравих подій цього часу став виступ представників Одеської консерваторії на Шостому всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві 1957 року. Об'єднаний хор одеських студентів під орудою К. К. Пігрова й Д. С. Загрецького та за участі концертмейстера Ф. Лапідус здобув Золоту медаль фестивалю. На цьому ж фестивалі-конкурсі нагороди одержали Г. А. Поливанова і К. Е. Мюльберг.
Упродовж повоєнного періоду й до 1976 року кафедру сольного співу очолювала професор, Народна артистка УРСР Ольга Миколаївна Благовидова. Учениця професора Ю. Рейдер, вона ствердила в своїй роботі й роботі своїх колег І. Райченко, Н. Урбан, Ф. Дубиненка, О. Щавинської та інших «єдиний метод» вокальної педагогіки. Цей метод, заснований на комплексному вихованні майбутнього співака, дозволив створити систему навчання, котра поєднувала специфічні прийоми вироблення вокальної техніки з вимогами до загального розвитку студента, його артистичності, а також до моральних критеріїв сценічної та життєвої поведінки.
В повоєнний період у роботі оперного класу брали участь диригент, народний артист України, учень всесвітньо відомого диригента М. Малька М. Покровський, заслужений діяч мистецтв України, професор О. Климов, режисер, заслужений артист Росії М. Боголюбов.
1949 року була створена кафедра оперної підготовки, на чолі якої стала професор Єлизавета Дублянська, високопрофесійний музикант і диригент. 1959 року вона організувала оперну студію консерваторії, де ставилися опери західноєвропейських і вітчизняних композиторів. Серед спектаклів оперної студії того часу були опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта (партію Цариці ночі виконувала Б. Руденко), «Русалка» О. Даргомижського (в ролі головної героїні виступала Р. Сергієнко) та інші.
Вагомих успіхів у повоєнний період досягли також викладачі інших спеціалізацій. Кафедру струнних інструментів очолював Веніамін Зіновійович Мордкович, який слідував методам викладання свого вчителя П. С. Столярського. Учні класу В. Мордковича стали відомими скрипалями, лауреатами Всесоюзних і Міжнародних конкурсів, серед яких Олена Бучинська, Семен Снітковський, Роза Файн, Валерій Климов, Едуард Грач, Дора Шварцберг, Олександр Винницький, Павло Верніков та інші. В ці роки на кафедрі працювала учениця професора Йосипа В’ячеславовича Пермана Фаня Юхимівна Макстман, серед випускників якої були лауреати Міжнародного конкурсу Ольга Вікторівна Каверзнєва та Олександр Олександрович Станко. Вихованцями професора Й. В. Пермана були також відомі музиканти – скрипаль Леонід Давидович Лемберський та альтист Михайло Мойсейович Грінберг, які згодом стали викладачами консерваторії. Клас віолончелі викладав доцент Л. Вайнер.
Кафедру спеціального фортепіано в повоєнний час очолювала професор Марія Митрофанівна Старкова. Під її керівництвом на кафедрі працювали професори Надія Володимирівна Чегодаєва і Марія Іпатівна Рибицька, а також молоді талановиті викладачі Людмила Наумівна Гінзбург, Серафима Леонідівна Могилевська, Гедеон Ізраїльович Лейзерович, які уґрунтовували свою педагогічну практику на методах викладання своїх вчителів – Генріха Густавовича Нейгауза і Костянтина Миколайовича Ігумнова.
На чолі кафедри духових і ударних інструментів до 1950 року стояв професор Леонід Якович Могилевський. Його наступниками були професор Гнат Дмитрович Леонов, професор Микола Дмитрович Покровський, доцент Віра Петрівна Базилевич, професор Володимир Миколайович Луб. Кафедра підготувала багатьох видатних музикантів, зокрема, професора, кандидата мистецтвознавства, лауреата Міжнародного конкурсу Каліо Евальдовича Мюльберга, який обіймав посаду завідувача кафедри протягом 1965 - 1979 та 1985 - 2010 років. У роботі зі студентами К. Е. Мюльберг використовує деякі прийоми свого вчителя, відомого кларнетиста Павла Васильовича Дроздова. З 1 вересня 2010 року на посаду завідувача кафедри оркестрових духових та ударних інструментів заступив кандидат мистецтвознавства, в.о. професора Зіновій Павлович Буркацький.
1961 року на базі відповідного відділення, котре існувало в Одеській консерваторії з 1949 року, була сформована кафедра народних інструментів. Її очолила Віра Петрівна Базилевич. Пізніше роботу кафедри скеровували професори Володимир Васильович Касьянов і Віктор Петрович Власов (з 1974 до 1982 року). Протягом 1982-2011 років кафедрою завідував заслужений працівник культури України, професор Василь Михайлович Євдокимов. З 1 вересня 2011 року посаду завідувача кафедри обіймає кандидат мистецтвознавства, в.о. професора, заслужений артист України Іван Дмитрович Єргієв. За час свого існування кафедра не лише створила базу розвитку одеської школи гри на народних інструментах, але й піднесла науково-методичний рівень викладання.
1963 року в Одеській консерваторії відбулася важлива подія – кафедра історії й теорії музики була переформована в дві: кафедру історії музики й музичної етнографії та кафедру теорії музики й композиції. На кафедрі історії музики, яку очолював Серафим Дмитрович Орфеєв, понад 50 років історію зарубіжної музики викладав талановитий педагог Давид Веніамінович Камінський. Серед багатьох викладачів на кафедрі працювали також молоді педагоги Оксана Георгіївна Коренюк (пізніше завідувачка кафедри), Римма Марківна Розенберг, Світлана Григорівна Балашова та інші.
1963 року в зв'язку з 50-річчям від дня заснування та за досягнення у вихованні кадрів музичного мистецтва Одеська консерваторія була нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
У числі тих, хто працював у консерваторії в 1960-ті роки, були талановиті музиканти й педагоги – піаніст Євген Володимирович Ваулін і вокаліст Євген Миколайович Іванов. Їхні учні стали окрасою найкращих вітчизняних і закордонних сцен. Серед них лауреати Міжнародних конкурсів Д. Харитонов, С. Задворний, О. Мельников, В. Митюшкін, М. Кит, Ш. Мукерія, М. Галкін, В. Браун, М. Герасименко та інші.
У 1960-ті роки яскраво виявився талант учня Костянтина Костянтиновича Пігрова Дмитра Станіславовича Загрецького, диригента-хормейстера, композитора, поета, професора, Заслуженого діяча мистецтв України. Клас Д. Загрецького закінчили народний артист України, Герой України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, академік, професор, художній керівник Національного академічного народного хору імені Г. Г. Верьовки Анатолій Тимофійович Авдієвський, заслужений діяч мистецтв України, професор Петро Данилович Горохов, заслужений діяч мистецтв України Семен Васильович Дорогой, заслужений артист України Василь Васильович Кіосе, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Віктор Михайлович Іконник, заслужений діяч мистецтв України, професор Володимир Васильович Толканьов, заслужений працівник культури України, професор Григорій Семенович Ліознов, народний артист України Євген Іванович Кухарець, народний артист України, професор Віталій Іванович Газинський, заслужений діяч мистецтв України, доцент Стефан Климентійович Крижанівський, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Леонід Михайлович Бутенко та інші.
1970-ті - І половина 1980-х років – період «зміни поколінь». З 1976 року кафедру сольного співу очолює Галина Анатоліївна Поливанова. 1970-ті роки стали часом нових досягнень вокальної виконавської школи. 1970 року I премію на Міжнародному конкурсі імені П. І. Чайковського виборов Микола Огренич, 1974-го – Іван Пономаренко, 1978-го – Людмила Шемчук, 2007-го – Олександр Цимбалюк. Володаркою Золотої медалі та Гран-прі на Міжнародному конкурсі вокалістів у Тулузі стала Галина Олейниченко, пізніше – Людмила Ширіна і вже в 1990-ті роки – Тетяна Захарчук.
В цілому, кафедра сольного співу підготувала плеяду видатних співаків світового значення. Серед них: Народні артисти СРСР – Бела Руденко, Євгенія Чавдар, Раїса Сергієнко, Михайло Гришко; Народні артисти України – Ольга Благовидова, Галина Олійниченко, Микола Огренич, Анатолій Бойко, Галина Поліванова, Іван Пономаренко, Зоя Христич, Людмила Ширина, Анатолій Капустін, Таїсія Пономаренко, Анатолій Дуда, Людмила Довгань, Тетяна Анісімова, Тетяна Буркацька, Лариса Стадниченко, Василь Навротський, Ольга Оганезова; народний артист Росії Михайло Кіт;Заслужені артисти України – Аліса Джамагорцян, Валентина Олейнікова, Тетяна Захарчук, Наталя Ютеш, Олена Стаховська, Тетяна Спаська, Людмила Зуєнко, Станіслав Ковалевський, Аліна Семенова, Валерій Калініченко, Віктор Мітюшкін, Надія Меліченкова, Віра Ревенко, Ірина Берлізова, Людмила Іванова, Тетяна Книшова, Вікторія Демидова, Олександр Цимбалюк, Людмила Плотникова, Лілія Кутіщева; Заслужені артистки Росії – Людмила Шемчук, Валентина Юзвенко; Заслужені артистки республіки Білорусь – Марія Гулегіна, Тамара Глаголєва; Заслужена артистка МолдовиВалентина Калестру.
1977 року завідувачем кафедри теорії музики й композиції був призначений Олександр Вікторович Сокол, молодий, талановитий, перспективний музикант і музикознавець, який згодом став доктором мистецтвознавства, професором, академіком Академії наук Вищої школи України, членом-кореспондентом Академії мистецтв України, членом Союзу композиторів України, головою Одеського обласного відділення Національного Союзу композиторів України, ректором Одеської консерваторії (музичної академії).
Кафедру хорового диригування з 1978 року очолює заслужений діяч мистецтв України, професор Алла (Аліса) Петрівна Серебрі. Серед її учнів – заслужений діяч мистецтв України Юрій Борисович Топузов, заслужений працівник культури України Мері Нафтулівна Вайс, народний артист України, професор Іван Михайлович Сльота, заслужений діяч мистецтв Росії Володимир Іванович Подгородинський, заслужений працівник культури України Сергій Олександрович Голуб та інші.
Роботу кафедри історії музики й музичної етнографії упродовж 1985 - 2005 років скеровував професор Георгій Миколайович Вірановський, музикант широкої ерудиції та різнобічних наукових уподобань. Він відіграв значну роль у залученні студентів до музичного фольклоризму, організував першу в Одеській консерваторії фольклорну експедицію південним регіоном України. Сьогодні кафедру історії музики й музичної етнографії очолює доктор мистецтвознавства, професор, проректор з наукової роботи Олександра Іванівна Самойленко.
1980-ті роки – час творчої зрілості цілої плеяди одеських композиторів, вихованих у класах Олександра Олександровича Красотова, Ігоря Михайловича Асєєва, Тамари Степанівни Сидоренко-Малюкової.
1987 року завідувачем кафедри струнних інструментів став професор, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, член Союзу композиторів України Олександр Олександрович Станко. У числі його вихованців відомі музиканти: дипломант Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського Г. Кнеллер, лауреат Міжнародного конкурсу в Італії Я. Ревуцький, лауреати Міжнародних конкурсів і Всеукраїнського конкурсу імені М. Лисенка О. Соколовська та О. Соболєва, народний артист Туркменії Г. Неймарк та інші.
Завідувачкою кафедри спеціального фортепіано 1989 року була обрана професор, Заслужена артистка України Людмила Наумівна Гінзбург, яка сполучала широку концертну діяльність з діяльністю педагогічною. Учениця професора М. М. Старкової, вона закінчила аспірантуру Московської консерваторії у Г. Нейгауза.
2002 року відбулося розділення кафедри спеціального фортепіано. Кафедру № 1 очолив в.о. професора Анатолій Олександрович Кардашев, кафедру № 2 – в.о. професора Галина Всеволодівна Попова. З 2006 року кафедрою спеціального фортепіано № 1 керує заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, професор Тетяна Іванівна Шевченко. Кафедру спеціального фортепіано № 2 з 2003 року очолює кандидат мистецтвознавства, професор Ігор Іванович Сухомлинов.
Новий етап у розвитку Одеської консерваторії розпочався в 1990-ті роки, коли педагоги, студенти, творчі колективи демонстрували свою майстерність в Україні та різних країнах світу. В цей час чітко позначився поворот до оволодіння новим репертуаром. Особливо виразно це виявилося в роботі хору студентів під керівництвом Заслуженого працівника культури України, професора Г. С. Ліознова. 1991 року хор та його керівник стали лауреатами I премії та володарями Золотої медалі Міжнародного конкурсу хорових колективів у Польщі.
Задля підвищення професійного рівня музикантів виконавських спеціальностей з 1993 року в Одеській консерваторії відкрито асистентуру-стажування (музично-виконавську аспірантуру).
1990-ті роки – час успішних гастролей в Україні та за кордоном таких виконавських колективів Одеської консерваторії, як Оркестр народних інструментів (художній керівник і диригент – заслужений працівник культури України, професор В. Євдокимов), ансамбль народних інструментів «Мозаїка» (лауреат Міжнародного конкурсу «Гармонія-99»), ансамбль «Каданс» у складі лауреатів Міжнародних конкурсів Олени та Івана Єргієвих (скрипка-баян), тріо бандуристок «Мальви», Камерний оркестр Одеської консерваторії (художній керівник і диригент – професор М. Турчинський) та інших.
Значним досягненням 1990-х років стали публікації наукових праць викладачів Одеської консерваторії. Серед них монографії О. Сокола «Структура музикознавства» (1991), «Експресивно-стилістичні ремарки і музичний стиль» (1992), «Теорія музичної артикуляції» (1996), О. Маркової – «Інтонаційність музичного мистецтва» (1990), Р. Розенберг – «Музична Одеса» (1995), збірники «Одеський музикознавець» (1993), «Одеська консерваторія: забуті імена, нові сторінки», «Одеська консерваторія: славні імена, нові сторінки» (1998) та інші.
Протягом 1990-х років у Одеській консерваторії регулярно проводилися наукові конференції, в яких взяли участь представники консерваторії, а також відомі музикознавці В. Холопова, В. Медушевський, Д. Гойови та інші. Водночас викладачі Одеської консерваторії брали участь у Міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, проводили майстер-класи в закордонних музичних вузах, працювали в консерваторіях Китаю.
Знаком європейського визнання Одеської консерваторії став її вступ до Асоціації Європейських музичних академій і консерваторій у 1999 році.
З 2000 року Одеська консерваторія стала справжнім Центром музичного мистецтва, культури й науки Півдня України, центром підготовки висококваліфікованих музикантів, композиторів, музичних науковців. 2000 року Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової введена в реєстр вищих навчальних закладів України і ФРН – членів міжурядової Угоди про співпрацю.
Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 19 серпня 2002 року за номером 475-р надав Одеській державній консерваторії статус і назву “Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової”. За рішенням Державної акредитаційної комісії України від 15 жовтня 2002 року Одеська музична академія дістала ІV рівень акредитації. Академія проводить підготовку музичних фахівців за напрямом “Мистецтво”, спеціальністю “Музичне мистецтво” з усіх академічних музичних фахів: виконавців, музикознавців, композиторів освітньо-кваліфікаційних рівнівбакалавр, спеціаліст, магістр.
За останнє десятиліття в консерваторії додатково розпочато підготовку фахівців з трьох спеціалізацій – бандура, класична гітара, оперно-симфонічне диригування, а також відкрито новий напрям підготовки “Культура”, спеціальність “Культурологія”. В зв'язку з цим 2003 року створено кафедру сучасної музики й культурології, завідувачем якої стала доктор мистецтвознавства, професор Олена Миколаївна Маркова. 2011 року кафедра дістала назву кафедри культурології.
Впродовж 15 років в Одеській музичній академії діє асистентура-стажування. З 2002 року працюють наукова аспірантура за фахом “Музичне мистецтво” (музикознавство) й спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій за фахом 17.00.03 “Музичне мистецтво” (за останній час захистили кандидатські дисертації понад 85 осіб). 2009 року відкрито докторантуру за фахом 17.00.03 – “Музичне мистецтво”.
За значні творчі досягнення колектив і ректор Одеської музичної академії були нагороджені 2003 року Почесними грамотами Кабінету Міністрів України. 2007 року за результатами рейтингу Вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, складеного ЮНЕСКО та Міністерством освти і науки України, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової посіла ПЕРШЕ МІСЦЕ серед українських вузів культури, мистецтва, живопису, скульптури й дизайну. Того ж 2007 року Президія Академії мистецтв України нагородила колектив ОНМА Срібною медаллю “За творчі досягнення”.
2008 року відбулося нагородження Одеської музичної академії імені А. В. Нежданової ДИПЛОМОМ і пам'ятним вимпелом переможця в номінації „ЛІДЕР У СФЕРІ ОСВІТИ” щорічного рейтингу популярності “Народне визнання-2007” людей та подій Одеси.
2009 року за результатами оцінки громадської акції “Флагмани освіти і науки України” ОНМА нагородженаДИПЛОМОМ “За вагомий внесок у розвиток іміджу освіти і науки України” (за підписом заступника Міністра освіти й науки України М. В. Стріхи та Президента Академії педагогічних наук України В. Г. Креміня). В щорічному рейтингу популярності людей і подій півдня України “Народне визнання-2009” ОНМА імені А. В. Нежданової здобула перемогу в номінації “Музична подія року. IV Міжнародний конкурс пам’яті Еміля Гілельса”.
2010 року така ж нагорода була здобута за проведення Першого Міжнародного конкурсу вокалістів пам’яті Антоніни Нежданової.
За час діяльності Одеської музичної академії (консерваторії) на основі розвитку музичних традицій краю тут склалися й дістали вітчизняне та світове визнання відомі в країні та за її межами музично-педагогічні школи Петра Столярського, Олександра Станка (скрипка), Ольги Благовидової, Галини Поливанової, Миколи Огренича, Євгена Іванова, Олександри Фоменко, Наталії Войцеховської, Василя Навротського, Аліси Джамагорцян, Таїсії Мороз (вокал), Костянтина Пігрова, Дмитра Загрецького, Григорія Ліознова, Віри Луговенко, Алли (Алісії) Серебрі (хорове диригування), Людмили Гінзбург, Олександра Бугаєвського, Ігоря Сухомлинова, Анатолія Кардашева, Галини Попової (фортепіано), Василя Євдокимова, Віктора Власова, Діни Орлової, Володимира Мурзи (народні інструменти), Василя Повзуна, Каліо Мюльберга (духові інструменти), Олени Маркової, Олександри Самойленко, Олександра Сокола (музикознавство), Вітольда Малішевського, Порфирія Молчанова, Серафима Орфеєва, Олександра Красотова, Кармели Цепколенко (композиція) та інші.
Серед випускників Одеської музичної академії – імена таких всесвітньо відомих музикантів-виконавців минулого й сучасності, як Еміль Гілельс, Давид Ойстрах, Яків Зак, Бела Руденко, Тетяна Гольдфарб, Раїса Сергієнко, Роза Файн, Дмитро Загрецький, Галина Олейниченко, Єлизавета Чавдар, Михайло Гришко, Микола Огренич, Іван Пономаренко, Ольга Каверзнєва, Семен Снітковський, керівники хорових колективів – Анатолій Авдієвський, Григорій Ліознов, Віталій Газинський, Євген Кухарець, Анатолій Мархлевський, Євген Дущенко, Петро Горохов, композитори – Костянтин Данькевич, Климентій Корчмарьов, Серафим Орфеєв, Юрій Знатоков, Олександр Красотов та інші.
У музичній академії дістали й здобувають вищу музичну освіту сотні іноземних громадян з Китаю, Росії, Еквадору, Німеччини, Швейцарії, Білорусі, Польщі, Болгарії, В'єтнаму, Латвії, Чорногорії та інших країн. Вже багато років академія готує кандидатів і докторів наук, зокрема, й з числа іноземних громадян (захистилися 12 іноземних здобувачів).
Про високий рівень підготовки музикантів у Одеській музичній академії свідчать і красномовні цифри: з 1977 року більше 900 її вихованців дістали звання лауреатів і дипломантів Міжнародних і Всукраїнських конкурсів, чим прославили вітчизняну педагогічну та виконавську школи. 2008 року 85 талановитих студентів і аспірантів ОНМА стали лауреатами Міжнародних конкурсів, 2009-го – 169, 2010-го – 178, 2011-го – 216, 2012-го – 264.
2002 року високі звання лауреатів (I премія) та Золоті медалі переможців Третього міжнародного конкурсу імені М. Лисенка дістали А. Пиріжкова (віолончель) і У Цунь (фортепіано), I премію та звання лауреата здобув хор Одеської музичної академії під керівництвом професора Г. С. Ліознова. Визначними перемогами стало здобуття студентським хором ОНМА Першого місця у двох номінаціях на 35-му Міжнародному конкурсі хорових колективів у Франції (2006), а також присудження випускникові ОНМА О. В. Цимбалюку (вокал) Золотої медалі і Першого місця на XIII Міжнародному конкурсі музикантів у Москві (2007). Дитячий хор школи педагогічної практики при ОНМА виборов Перше місце та Золоту нагороду на Міжнародному фестивалі в Будапешті (2008), Гран-прі в м. Тересполь (Польща, 2009).
Хор ОНМА імені А. В. Нежданової під керівництвом професора Г. С. Ліознова 2009 року отримав диплом Міністра культури й туризму України “За високу творчу майстерність”.
Спільна творча міжнародна діяльність проводилася з закордонними консерваторіями, вищими музичними школами, музичними академіями, музичними колективами м. Оулу, Куопіо (Фінляндія), Фрайбурга, Троссінгена, Мюнхена, Кьольна, Ессена, Берліна (ФРН), Генуї (Італія), Валенсії, Сеговії (Іспанія), Москви, С.-Петербурга (Росія), Лондона (Велика Британія), Кишинева (Молдова), Загреба (Хорватія), Тяньцзіня, Уханя, Чанчуня (Китай), Варшави (Польща) та інших.
Протягом одинадцяти років (з 2000-го) видається затверджений ВАК України фаховий науковий вісник Одеської музичної академії “Музичне мистецтво і культура” (видано 12 випусків). З 2003 року видається щоквартальна газета-журнал ОНМА “Музичний вісник”, одержано дозвіл на власне видавництво музичної наукової та науково-методичної літератури, проводяться численні міжнародні науково-методичні конференції, фестивалі, творчі акції.
Вже традиційними стали щорічні Міжнародні акції: науково-практичні семінари та конференції “Трансформація музичної освіти: культура і сучасність”, Міжнародний фестиваль духової музики WindMusikFest, Міжнародний фестиваль академічної народно-інструментальної музики “Південна Пальміра”, фестиваль-конкурс гітарного мистецтваSpringGuitarFest, фестиваль пам’яті корифея хорового мистецтва професора К. К. Пігрова, фестиваль мистецтва академічного співу, присвячений пам’яті Народної артистки України, професора О. М. Благовидової, фестиваль пам’яті засновника скрипкової школи, Народного артиста УРСР, професора П. С. Столярського.
Засновано й проведено 2001, 2003, 2006, 2009 років І, ІІ, ІІІ, ІV і V Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Еміля Гілельса. 2002 року Одеською музичною академією разом з Херсонським державним музичним училищем запроваджено й проведено затверджений Міністерством культури й мистецтв України Всеукраїнський конкурс молодих піаністів пам’яті Олександра Бугаєвського, колишнього випускника, а згодом професора Одеської консерваторії, Заслуженого діяча мистецтв України. Конкурс проводиться раз на два роки. З-поміж багатьох учасників останнього V Міжнародного конкурсу піаністів пам’яті Еміля Гілельса дві премії дістали вихованці Одеської музичної академії – 2 премія, Срібна медаль та Спеціальний приз „Наша надія” Одеського міського голови Олексія Костусєва „За яскраві творчі успіхи” магістрант Корсуненко Кирил (клас кандидата мистецтвознавства, доцента П. М. Муляра) та 3 премія, Бронзова медаль та Спеціаьний приз „Наша надія” Одеського міського голови Олексія Костусєва „За яскраві творчі успіхи” асистент-стажист 2 року навчання Олександр Громовой.2010 року ОНМА ініціювала та провела Перший Міжнародний конкурс вокалістів пам’яті Антоніни Нежданової,котрий планується проводити раз на три роки. 2011 року запроваджено та проведено Перший Одеський конкурс вокалістів і народних інструментальних ансамблів “Пам’ять про Велику Перемогу”. Конкурс планується проводити щорічно.
Разом з Одеською організацією НСКУ кафедра теорії музики та композиції Одеської музичної академії раз на два роки організує та проводить обласний конкурс юних композиторів “Art at composition”.
Одеська музична академія надає методичну допомогу та постачає викладацькі кадри музичним училищам: Одеському, Херсонському, Миколаївському, Уманському, Тернопільському, Симферопольському, Кіровоградському, Криворізькому, а також працює в тісній співдружності з Південноукраїнським національним педагогічним університетом імені К. Д. Ушинського. Майже всі члени Одеського відділення Національного Союзу композиторів України є випускниками Одеської консерваторії. Викладачі Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Одеського училища культури й мистецтв імені К. Ф. Данькевича, Одеської спеціальної музичної школи імені професора П. С. Столярського проходять стажування в Одеській музичній академії.
Студенти Одеської музичної академії проходять виробничу практику, а випускники успішно працюють в Одеському національному академічному театрі опери й балету, Національному одеському симфонічному оркестрі, Одеському академічному театрі музичної комедії, Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені В. Василька, на багатьох сценічних майданчиках, у наукових і навчальних закладах Одеси й усієї України та Автономної Республіки Крим, а також у Росії, Франції, Фінляндії, Німеччині, Польщі, Чорногорії, США, Аргентині, Китаї, В'єтнамі та інших країнах світу.
Навчальний заклад: Одеська державна музична академія імені А. В. Неждановоі
Джерело: Одеська державна музична академія імені А. В. Неждановоі
|