| Огляд |
|
|
|
|
Повернути композитора Лятошинського на українську сцену. Чи вдалась місія фестивалю Liatoshynsky space
1 лютого, субота
Поширити у Facebook
26 січня завершився перший фестиваль Liatoshynsky Space-2025. Мовою цифр: на трьох київських локаціях під час п’яти концертів за участі 160-ти музикантів прозвучало 222 хвилини музики Бориса Лятошинського.
Події фестивалю відвідали 1500 слухачів, а переглянули онлайн-трансляцій на ютуб-каналі філармонії – 2800.
Проте за сухою статистикою залишається запитання: чи вдалося досягнути головної мети фестивалю, яка, за словами організаторів, полягала у відкритті нових творчих граней Лятошинського і цілісному сприйнятті його доробку?
Музична оглядачка УП.Культура Наталка Писанка побувала на всіх подіях Liatoshynsky Space-2025 і розмірковує про його підсумки.
Навряд чи можна пригадати, коли востаннє фестиваль класичної музики привертав таку увагу української спільноти: заповнені зали Національної філармонії України вщент спростували міф про те, що концерти з українською музикою ніколи не будуть популярними. Ба більше: навіть на дискусії перед концертами фестивалю охочих потрапити було більше, ніж могла вмістити Музична вітальня філармонії (вона ж слугує укриттям під час тривоги).
Такий ажіотаж став несподіванкою для організаторів, адже ми зовсім мало знаємо про постать і творчість Бориса Лятошинського. Його модернова музика може видатися складною для "недосвідченого" слухача. Та під час фестивалю зі сцени звучали історії з життя композитора і тогочасної епохи, які допомагали зануритися у світ його музики.
Насправді ж Лятошинський зовсім різний: кінематографічний у "Ліричній поемі пам'яті Глієра", романтичний у Слов'янському фортепіанному концерті, дещо медитативний у Прелюдіях з опусу 44, експресіоністичний у Першій фортепіанній сонаті і абсолютно космічний у своїх симфоніях.
Під час однієї з дискусій літературознавиця Ярина Цимбал слушно зазначила, що досить приплітати ім'я Чайковського до культури України, якщо ми маємо своїх достойних митців, один з яких – Борис Лятошинський. Її слова можна доповнити думкою генерального директора Національної філармонії Михайла Шведа: Лятошинський – композитор світового рівня, наше завдання – зробити його композитором світового значення.
Завдяки творчості Бориса Лятошинського ми можемо, зокрема, досліджувати процеси, які відбувалися в українському суспільстві того часу. Наприклад, в одному з листів, датованих 1960-м, Лятошинський з іронією характеризує свою Першу фортепіанну сонату "зразком злодійських формалістичних помилок і злочинів". Боротьба з формалізмом і вимоги писати "зрозумілу простому люду музику" – один із засобів контролю радянського режиму над музикантами.
Попри все, Лятошинський не зрікається свого творчого почерку, не прогинається перед партією, хоча йому доводиться розплачуватися за це. Друга симфонія композитора, написана 1936-го, не раз з успіхом виконувалася в різних містах України. Проте після сумнозвісної постанови 1948-го про боротьбу з формалізмом автора стали цькувати за цей твір і нарекли лідером формалістів у радянській Україні. Як наслідок – у Лятошинського поменшало замовлень і було забрано години композиції у консерваторії.
Не таємниця, що перед Лятошинським не раз стояв вибір: Київ або Москва? Навіть його вчитель, Рейнгольд Глієр, не раз запрошував учня переїхати з "провінційного" міста до столиці імперії. На думку музикознавиці Ірини Тукової, свій вибір композитор зробив, перебуваючи в евакуації у Саратові під час Другої світової війни. Там він написав "Український квінтет" і Прелюдії з опусу 44 – твори, пронизані українським фольклором.
Цікаво, що Лятошинський категорично не любив розказувати про сюжетні лінії своїх творів, залишивши слухачам простір для роздумів (може тому і назва фестивалю містить слово "space" - простір). Проте у своїх пізніх листах він часто згадує тему часу і ніби натякає, що його Четверта симфонія – автобіографічна. У фіналі цієї симфонії, після драматичних музичних сплетінь раптово з'являється просвітлений мажорний акорд. Четверта симфонія Лятошинського завершувала філармонійну частину Liatoshynsky Space-2025.
Остання ж подія фестивалю відбулася у квартирі-музеї Бориса Лятошинського в знаменитому будинку РОЛІТ, в якому мешкали не лише літератори. Піаніст Євген Громов на роялі композитора презентував не лише твори Лятошинського, але і його учнів: Віталія Годзяцького і Валентина Сильвестрова. У лютому цю програму у розширеному варіанті (як завжди, з коментарями виконавця) можна буде послухати у музеї Ханенків.
Автор: Наталка Писанка
Фото: Дмитро Головченко
Концертна організація: Національна філармонія України
Джерело: life.pravda.com.ua
|