|
|
"Для музики час має принципове значення, як і для людського життя"
Розмова з композитором Олегом Безбородьком
19 листопада, четвер
Поширити у Facebook
Джерело: Zaxid.net
28 листопада у Львівському органному залі відбудеться світова прем'єра Симфонії No 4 Олега Безбородька "Пронизаний час".
Твір написано на замовлення менеджменту інституції в межах стратегії розвитку української академічної музики Ukrainian Live. Симфонію виконає Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під керівництвом Івана Остаповича. Запис здійснить "Радіо Культура".
Перед прем'єрою ми поговорили з композитором про задум нового твору, особливості роботи із симфонічним оркестром і те, як власні переживання перетворюються на музику.
Львівський органний зал уже втретє замовляє у вас масштабний твір. Першим був Концерт для органа і струнного оркестру у 2020 році, другим - "Симфонія незламності" у 2023-му, а тепер - "Четверта симфонія". Що для вас означає ця співпраця?
Це дуже важливо для мене. Думаю, майже ніхто в Україні так не цікавиться моєю творчістю, як Львівський органний зал. Ідеться не лише про зацікавленість, а й про реальну підтримку: зал ініціює створення нових творів, замовляє їх та оплачує композиторську працю, адже композитори теж мають за щось жити. Це зовсім інша ситуація, ніж писати твори "в шухляду".
У сфері симфонічної та інструментальної музики я не знаю інших українських інституцій, які працювали би так послідовно. Звісно, є грантові програми, зокрема Per Forma, за підтримку якої я дуже вдячний. Але там композитор сам подає заявку, а у випадку Львівського органного залу ініціатива йде від самої інституції: саме вона пропонує написати п'єсу, концерт чи симфонію, оплачує замовлення та виконує твір.
У такому масштабі це справді унікальна діяльність. Хоча, з іншого боку, так і мало би бути у європейській країні: культурні інституції повинні підтримувати створення нової музики. Львівський органний зал робить саме це.
Як народилася симфонія "Пронизаний час"? Які ідеї та образи лягли в її основу?
Насправді, задум такої музики з'явився в мене давно. Дитинство для мене дуже важливе, адже враження, які ми отримуємо в ранні роки, залишаються з нами на все життя й багато в чому формують наше світосприйняття. Ця тема так чи інакше проходить крізь усю мою творчість. Наприклад, моя перша симфонія - "Симфонія бажань", яка свого часу була дипломною роботою, - також пов'язана з дитинством і враженнями від нього. Тож це не нова для мене тема, вона постійно мене супроводжує.
У "Четвертій симфонії" я хотів також звернутися до особистих переживань і спогадів, які залишаються з людиною на все життя. Вони можуть бути цілком буденними, навіть незначними, на перший погляд. Але згодом виявляється, що саме такі враження багато в чому визначають наше сприйняття світу. Ця ідея проходить через частини симфонії, зокрема, першу і другу.
Назва симфонії відсилає до картини бельгійського художника Рене Магрітта La Dur'ee poignard'ee ("Пронизаний час"). Чим вас зацікавив цей сюрреалістичний образ і як він пов'язаний із задумом твору?
Це враження з дитинства, яке дуже міцно закарбувалося в пам'яті. У нас удома було чимало альбомів із мистецтва. Це були радянські часи, початок 1970-х, коли інформації про західне мистецтво, особливо модерне, було дуже мало. Сюрреалізм узагалі здавався чимось нечуваним. У радянських книжках про нього писали переважно як про щось погане, а ілюстрації були маленькими, чорно-білими. Мої батьки цікавилися мистецтвом і намагалися діставати такі альбоми, іноді навіть за великі гроші.
Пам'ятаю один чеський альбом, присвячений мистецтву XX століття. Я гортав його просто з дитячої цікавості й побачив там картину Магрітта з паротягом, який ніби виривається з каміна. Цей образ дуже мене вразив і залишився в пам'яті на довгі роки.
Коли я почав працювати над симфонією й думати про дитинство та спогади, ця картина раптом знову спливла в уяві. Я подумав, що вона може стати гарною назвою та важливим образом для твору. До того ж, у ній є те, що особливо близьке музиці, - тема часу. Для музики час має принципове значення, як і для людського життя. Особливо тепер відчуваєш, наскільки швидко він спливає. Тож я вирішив трохи ризикнути й спробувати втілити цю ідею в симфонії.
Нещодавно у Львівському органному залі прозвучав цикл вашого колеги й друга Віталія Вишинського "Коли ми були наївними", присвячений дитячим спогадам. Чи вплинула його робота на ваші роздуми про дитинство під час створення "Четвертої симфонії"?
Ми справді дуже дружимо й часто ділимося ідеями, розповідаємо одне одному про те, над чим працюємо. Я був на прем'єрі його циклу, тому добре знайомий із тими ідеями та образами, які він розробляє у своїй творчості. Віталій також писав статті про дитинство, ця тема його дуже цікавить. Думаю, наше спілкування і його творчі пошуки певною мірою підштовхнули й мене знову замислитися над цією темою.
Якщо попередня "Симфонія Незламності" говорила про переживання всієї країни, то що слухач відкриє про вас як про людину й митця у цій новій симфонії? Чи можна цю музику трактувати як біографічну?
Я б не назвав цю симфонію лише біографічною. Так, це передусім мої враження - те, що мені дороге, що я колись пережив і відчув. Я використовую їх як матеріал для власної фантазії. Зрештою, це те, з чим може працювати композитор: власний досвід, переживання, образи, які він носить у собі.
Насправді "Симфонія незламності" - теж дуже особиста, навіть біографічна. У ній я звертаюся до музики Миколи Лисенка, Бориса Лятошинського та Валентина Сильвестрова. Це не випадкові цитати: п'єсу Лисенка я грав на першому курсі консерваторії, з твором Лятошинського вступав до консерваторії, а оркестровий стиль Сильвестрова також є частиною моїх музичних вражень. Для мене це символи України, але водночас і мої особисті символи.
У новій симфонії я так само працюю з власними спогадами. Чи будуть вони цікавими слухачеві? Залежить від того, чи зможуть вони викликати в нього щось своє. Думаю, успіх "Симфонії незламності" також пов'язаний із тим, що мої особисті переживання знайшли відгук в інших людях.
У новій симфонії я звертаюся до дитячих вражень. У певному сенсі тут менше амбіцій, адже я не намагаюся говорити про спільні для всіх суспільні переживання. Але, можливо, це навіть складніше: важливо, щоб особисті образи змогли викликати у слухачів власні асоціації.
Чи є в цій симфонії символи, внутрішня драматургія, які об'єднують особисті спогади в цілісну історію?
Сподіваюся, певна драматургія в симфонії все ж буде. Будуть і моменти, які об'єднуватимуть її частини. Але тут немає настільки чіткої концепції, яку можна було б легко сформулювати словами. "Симфонія незламності" була значно конкретнішою в цьому сенсі: її ідею можна було пояснити, вона мала виразну символіку.
У новій симфонії мене більше приваблює саме музичний бік. Адже музика - це невербальне мистецтво. Вона говорить про те, що не завжди можна висловити словами. Сподіваюся, у цьому творі мені вдалося хоча б трохи наблизитися до цього невимовного.
Як у музиці ви передаєте відчуття часу, який ніби змінює свою тривалість - розширюється або стискається? Чи допомогли вам у цьому експерименти з оркестровими тембрами та їх поєднаннями?
Мені було цікаво працювати з музичним часом, адже музика сама по собі є мистецтвом часу. Особливо в першій частині є чимало епізодів, у яких час ніби розширюється або стискається. Можливо, саме так я й намагався передати відчуття пронизаності часу.
Також мене цікавили різні поєднання інструментів, темброві барви та оркестрові можливості. У цьому сенсі симфонічний оркестр - величезне поле для експериментів. Кожен крок у роботі над твором певною мірою стає експериментом. Звісно, спочатку є певна ідея, іноді навіть попередній план, але в процесі роботи він постійно змінюється. І кожна нота може стати своєрідним відкриттям.
Партнер проєкту Культура - blago - технологічна компанія, яка створює середовище для комплексно якісного життя в місті. Компанія працює з усіма сферами міського середовища і через технології робить міста сучасними, комфортними та зручними для життя. Компанія blago - будує міста третього покоління!
Що дає вам стимул продовжувати працювати й створювати масштабні симфонічні твори в такий складний час? Чи можна сказати, що сама музика вас веде?
У мене ще з дитинства й юності назбиралося багато музичних ідей, образів. Я вважаю своїм обов'язком - і навіть певною мірою сенсом життя - їх реалізувати. Інша річ, що не завжди вдається присвятити цьому стільки часу й сил, скільки хотілося б. Це вже пов'язано з життєвими обставинами, зокрема з війною, вибухами та всіма іншими труднощами.
Я ж від років 13 хотів бути композитором - створювати нову музику, а не просто відтворювати чужу. Щоправда, шлях до професійної композиції в мене був досить довгим: серйозно займатися нею я почав приблизно у тридцять років. І досі поєдную це з великим обсягом іншої роботи - викладацькою, піаністичною, навіть адміністративною. Але сам процес написання музики, створення чогось нового - це мій raison d' etre, сенс мого буття.

Автор: Тетяна Літепло
Композитор:Олег Безбородько
Концертна організація: Львівський будинок органної і камерної музики
Джерело: Zaxid.net
|