|
|
Рефлексії про втрачене та мрії про майбутнє
У Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра Тамара Трунова представила прем'єру "Ha*l*t "
22 жовтня, вівторок
Поширити у Facebook
Постановниця наголошує, що "Ha*l*t" – це не просто нова назва для трагедії Шекспіра, це символ зупинки, застиглого часу. Коли реальність перетворюється на химерний лабіринт, де звичайні закони перестають діяти.
Наш світ ніби застиг у жахливому сні, і ми шукаємо шлях до пробудження. Перед героями постає питання коли ми зможемо прокинутися у мирному світі?
"Ha*l*t" - це Hamlet (Гамлет), з якого вирвали, вирізали "me" - мене. З німецької - повна зупинка. Так само як і наше мирне життя у 2022 році й дотепер”.
В лютому 2022 року в Театрі на лівому березі Дніпра тривали репетиції вистави “Гамлет”. На фасаді театру висіла афіша - Гамлет (цю роль мав виконати актор Олександр Соколов), що утримує двері потягу Київського метрополітену, мабуть, хоче зупинити мить. Але повномасштабне вторгнення рашистів зупинила репетиції вистави...
“Ha*l*t” - копродукція Театру на Лівому березі та Фестивалю RADAR OST (2023, Deutsches Theater Berlin, кураторка фестивалю - Birgit Lengers) за підтримки Goethe-Institut та Christine Dissmann (director of Hotel Continental). Виставу було створено спеціально для відкриття фестивалю RADAR OST 2023. Прем'єра відбулася 8 березня 2023 року у Берліні. Згодом, вистава взяла участь у фестивалях: Piatra Neamț (Румунія), Kierunek Wschód VII (Польща), Fokus Ukraine — Europäisches Theaterfestival 777 TAGE ДНІВ DAYS (Німеччина).
Нині “Ha*l*t” презентували вже на київській сцені. Жанр постановки - за реальними подіями та трагедією Шекспіра. Цю виставу можна назвати рефлексіями про втрачене та мрії про майбутнє...
Це вийшла вистава у виставі: про постановку шекспірівського ”Гамлета”, що не відбулася, про реалії, які принесла війна. Дійство несе різні сенси, алюзії, образи, рефлексії, коли реальність, сни, мрії перемішалися... Це також розмова й про Київський театр на лівому березі Дніпра, 14 працівників якого захищають Україну. Хоча назва “Ha*l*t” (Halt - з німецької мови - стій, або зупинка) песимістична, але фінальна фраза - “Хай настануть інші дні”... все ж дає надію, що повномасштабна війна колись закінчиться... Після київської прем'єри ми поспілкувалися з Тамарою Труновою, яка є не лише режисеркою, а й авторкою ідеї, драматургії та сценографії вистави.
- Вистава “ Ha*l*t” створювалась, як фестивальна? Ви орієнтувались на західну публіку? Як народилася ця п’єса? Зараз ви перенесли виставу на рідну - київську сцену. Чи робили адаптацію для українського глядача?
-Так, спочатку ця вистава була орієнтована на європейську, закордонну публіку й була створена спеціально для фестивалю “RADAR OST”(Берлін, Німеччина). Ми її презентували у 2023 році. Ця постановка була певною “провокацією”... До цього проєкту представники “Гете-інституту” побачили мою виставу “Погані дороги” за п’єсою Наталки Ворожбит, яку ми показували на театральному фестивалі у Мюнхені. Після перегляду вони запропонували підтримати мій наступний творчий проєкт.
Я вигадала таку концепцію “Ha*l*t” - про виставу, яка не відбулася... Пізніше ця постановка стала копродукцією Київського театру на лівому березі Дніпра та фесту “ RADAR OST”... Що стосується української прем'єри - це важлива, для всієї нашої команди, подія. З відгуків зрозуміло, що саме тут, вдома, вистава провокує нові сенси. До того ж одна з цілей української прем'єри - звітувати перед українцями, яким чином ми говоримо про досвід українців, що опинилися у війні, про те, як театр та актори трансформуються у новій реальності, виборюючи право на гру.
- Розкажіть про музичну частину постановки? Мінімалістична сценографія (криваво-червоні ялинки, шість стільців і червоний диван-крісло). Це через те, щоб виставу простіше було показувати на гастролях та фестивалях?
- Музику до вистави написав композитор Маттіас Кремсрайтер (Німеччина). Це був його перший великий театральний досвід. Ми знаходили різні нюанси звучання під час репетицій. Маттіас був немов шаман, знаходячи звуки з різних предметів та трансформуючи голоси акторів та акторок.
Спочатку причина аскетичної сценографії полягала в невеликому бюджеті постановки. Пізніше стало зрозуміло, що ця ідея не потребує масштабного сетапу.
Фактично більша частина коштів з цього проєкту пішла на фінансування, щоб у нас була можливість вивезли акторів до Німеччини. Під час репетицій я брала в акторів інтерв’ю. 20 днів ми працювали у Берліні. Я використала у сценографії ялинки. Надихнув момент коли ми тільки розпочали роботу... Ми опинились в Берліні на Різдвяні свята. Виявилось, що вже наступного дня, після свята люди виносять з квартир ялинки й викладають їх уздовж доріг. Це про швидкоплинну роль на чужому святі... Я дивилася, на ті ялинки, й у мене виникала асоціація з українцями, які виїхали за кордон, і на чужині їх, часом, використовують, як “частину” демонстрації власної емпатії, людяності, і це відбувається за чужими правилами. І, ментально, ти знаходишся на узбіччі життя... Тому таке рішення - криваві ялинки - дерева, що зрізані під корінь і поставлені під софіти.
- Хоча назва вистави “Ha*l*t “(Halt - з німецької мови - стій, або зупинка) песимістична, але все ж постановка дає надію, що повномасштабна війна колись закінчиться. Чи буде у вас бажання, у майбутньому, зробити повноцінну версію Шекспірівської трагедії? Бо нині це вистава про наше сьогодення, про війну, яка зламала не лише творчі плани театру, а й долі мільйонів укаїнців... Це також данина пам’яті тим, хто віддав своє життя, боронячи нашу землю від загарбників....
- На сьогодні у мене є мрія, щоб “Ha*l*t“ став музейною, архівною виставою, щоб ця постановка перестала бути гострою та актуальною, як її зараз сприймають глядачі. А бажання у всіх нас одне - щоб Україна перемогла російських загарбників! Нині у мене відчуття, що до “Гамлета” Шекспіра я не повернусь ніколи...
Втім, побачимо, як далі буде складатися життя.
- У вашій постановці вийшов дуже сильний емоційний фрагмент - монолог Гамлета “І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти – і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань... “
- одна зі знакових сцен вистави (переклад Юрія Андруховича).
Ця вистава про долі різних людей...
Як довго працювали над цією постановкою?
- Я багато думала, як розповісти про стан роздвоєності людей під час лихоліття, яке принесла війна... Коли отримала замовлення на проєкт, то почала розробляти для себе певні сценарні та внутрішні “коридори”. 20 днів ми нон-стоп працювали з акторською групою і кожному давалось певне завдання. Писали тексти, ми шукали статті, розповідали різні історії, аналізували, що ми втратили, як переживали, якими словами про це говорити, а головне, що ми маємо сказати, про що і для чого має бути вистава. Свої думки та інтерв’ю записували на диктофон, а потім вже з розшифрованих записів я півтора місяця писала п’єсу, яка потім стала виставою “Ha*l*t “.
- У вашій постановці є сценічне відтворення знаменитої «Притчі про сліпих» - картини фламандського художника періоду Ренесансу Пітера Брейгеля- старший, написаної у 1568 році (відома також під назвами «Сліпі» або «Сліпий веде сліпого»)... Це також додає емоційної потужності виставі. Як прийшла думка так зробити?
- У п’єсі багато “зашито” різної інформації. Хоча на репетиції у Берліні у нас було лише 7 днів! Цей проєкт був айсбергового типу, бо багато сенсів та зашифрованих меседжів приховано “під водою”. Глядач, який не так близько знайомий з творчістю Шекспіра, не все встигає “прочитати”. Так, у “Королі Лірі” є така фраза: “Такий наш вік - сліпих ведуть безумці”! У виставі з'являється персонаж, який несе власну філософію і заангажувати інших персонажів. Осліплює їх, виводячи на хибний шлях. Тому виникла ідея звернутися до картини “Притча про сліпих” Пітера Брейгеля-старшого. Сліпий поводир заводить людей на темний бік переживання, закриває їм очі на реальність.
-Скажіть, будь ласка, чому практично у кожній новій постановці Театру на лівому березі Дніпра лунає ненормативна лексика? Це зараз вже стало “фішкою” не тільки вашого, а й театру “Золоті ворота”. Може все-таки варто не засмічувати мову матюками, лайкою, суржиком, а пошукати якісь інші слова, для висловлювання емоцій?
- Я не оцінюю театр за лінгвістичними категоріями. Театр має працювати з реальністю і сьогоденням. Спонукати до мислення, провокувати, не бути комфортним чи передбачуваним. Втім, кожну виставу треба розглядати окремо та аналізувати інгредієнти. Наприклад, “Погані дороги” не потребують якихось уточнень в цьому питанні - вийна змінює словник. А що до вистави “Ha*l*t” - я працювала з текстами, які народжувались під час репетицій, коли виникали і спалахи, і зіткнення, і суперечки.
Актори були чесними, а я чесно перенесла їхню мову у виставу. Це документ конкретної людини у конкретному часі. Ми будуємо сучасний театр швидкого та гострого реагування.
ПОСТАНОВНИКИ:
Ідея, драматургія, режисура, сценографія - Тамара Трунова
Музика - Маттіас Кремсрайтер
Світло та відеопроєкція - Руслан Березовий
Робота з текстами - Марина Смілянець
Переклад пʼєси "Гамлет" - Юрій Андрухович
У виставі звучить вірш - Надії Крат
Продюсери - Стас Жирков, Катерина Граднова-Савицька
Помічниця режисерки - Дарина Топіха
Менеджерка проєкту - Катерина Янюк
АКТОРСЬКИЙ СКЛАД:
Марина Клімова, Ірина Ткаченко, Олена Бушевська, Володимир Кравчук, Дмитро Олійник, Олег Стефан, Олександр Соколов, Віталій Салій, Катерина Кістень.
Наступні покази відбудуться 9 та 24 листопада.
Фото надані Київським театром драми і комедії на лівому березі Дніпра
Автор: Тетяна Поліщук
Фото: Artem Galkin
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук
|