|
|
Фантасмагорично-символічна «Мавка»
Сьогодні
Поширити у Facebook
28 листопада Львівська національна опера розпочала цикл прем’єрних показів балету-феєрії «Мавка» на музику композиторки Вікторії Польової.
Визначення жанру (феєрія) вказує на тип видовищного синкретичного твору, в якому поєднуються елементи фантастики та символізму. І це природно, оскільки літературним прототипом є поетична драма-феєрія Лесі Українки. Згідно законів літературного жанру в ньому є розповідь про дивовижну красу, а у її сценічній версії очікуваними є постановочні ефекти для показу чарівних сцен. У творчому доробку поетеси цим твором завершується трагедійна трилогія: «Кассандра» — «Камінний господар» — «Лісова пісня». Образ Мавки для письменниці мав особливе значення і шлях до його народження в літературі був особливим.
Зокрема, вона згадувала: «в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над
Нечімним вона мені мріла ... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік». Цікаво, що “Лісова пісня” має музичний додаток, де Леся Українка сама вказала на мелодії, які мають бути використані у виставі.
Це 24 фольклорні зразки з Полісся, які втілюють красу у її первісному вигляді, притаманному Лукашевій душі. Весь розвиток дії супроводжується продуманою послідовністю цих мелодій.
В поемі поєдналися слов’янська язичницька міфологія і трагедія особистості: зрада польоту власної душі, окриленої творчістю, розплата і усвідомлення істини ціною життя. Це українська версія орфічного мессіанізму – спроможності мистецтва розкрити духовні сили людини, піднестися до усвідомлення призначення власного буття.
Центром і мірилом перетворюючого мистецького начала поетичного твору Лесі Українки є музика, її суголосність з гармонією в природі і вираженням найпрекраснішого в людській сутності. Мавка є втіленням цієї хиткої дивовижної гармонії, істотою, яка спроможна побачити за безхитрісними сопілковими награшами одвічну красу і вищу цінність особистості Лукаша. Її кохання, щире, безпосереднє, природне, розквітає назустріч цій красі, підіймаючи і окрилюючи Лукаша. Зрадивши Мавку, відрікшись від музики, Лукаш прирік себе на поглинання буденністю, втрату самого себе.
Наскрізь національно-етнічна і сповнена музикою драма має не так вже й багато втілень в українському музичному мистецтві. З найяскравіших виділю: балет на 3 дії «Лісова пісня» Михайла Скорульського, (1936), музику до фільму Юрія Іллєнка «Лісова пісня. Мавка» (1980), яку написав писав Євген Станкович, піаністка Катерина Зяблюк сформувала сюїту «Лісова пісня» - 75 хвилин балансування від авангарду та джазу до етно-медитацій (2019), італійський композитор Даріо Веро скомпонував музичний ряд до мультфільму «Мавка. Лісова пісня» (2022), який є поєднанням класичної, етнічної, поп- та оригінальної української музики у виконанні оркестру «Віртуози Києва», Максима Бережнюка та гурту «ДахаБраха».
Тож балет-феєрія «Мавка» у Львівській національній опері став дуже очікуваною мистецькою подією. Сценічне дійство ідеально відповідає жанровому визначенню феєрії, оскільки основним середовищем дії є фантасмагорично-символічний світ природи, розкритий через образи слов’янської язичницької міфології. У балеті етнічне начало відходить на задній план, натомість рельєфнішими постають дві тези генеральної ідеї – свобода, краса і гармонія природи та окриляюча і зцілююча сила мистецтва. Драматургія лібрето (автор лібрето та режисер Василь Вовкун) побудована на протиставленнях реального і символічного, щирості і підступу, співпережиття і байдужості, духу, вивільненого через усвідомлення і оспівування краси, і пригніченого буденщиною та умовностями людського соціуму, зради і покаяння, жертви і викупу.
І ще однією вражаючою антиномією твору є влучний виважений лаконізм виразових засобів і багатство промовляючих до глядача сенсів.
Так, сценографія балету цілком вільна від декорацій, що обмежують простір руху (сценограф та художник світла литовський митець Арвідас Буйнаускас, асистент – Олександр Мезенцев). Її основу складають рясні прозорі стрічки над головами виконавців, які під дією світла перетворюються в танучі бурульки з сяючими краплями, осяйний ясно-зелений ліс напровесні, аквамринові хмари, в яких ведуть свої ігри лісові божества, безпросвітні чорні думи в душі героїні з кривавим колом в центрі, темно-сині тривожні барви, пов’язані з відчайдушними спробами порятунку зруйнованого щастя. Між ними завуальовано постає гігантська сопілка-голка, яка купається в небесах барвистих стрічок у пору розквіту почуттів головних героїв, безжально вертикально розколює простір навпіл в момент вибору героїні між світом природи і світом людей, на її мундштуку-пищику спалахує-віддзеркалюється кривава крапля життя в момент смерті Мавки.
Хореографія навпаки – дуже багата, мальовнича (балетмейстер-постановник Артем Шошин, асистент – Тетяна Куруоглу). Вона синтезує академічну традицію з вільним танцем Марі Вігман, реконструкціями античного танцювального начала початку ХХ століття, в ній ледь помітні відголоси «Весни священної» М. Фокіна, «Після полудня Фавна» Вацлава Ніжинського, «Аполона Мусагета» Дж. Баланчіна, а також акценти далекосхідних ритуальних пластичних дійств. В ній дуже багато від засад сецесії – оспівування ідеалу краси, чуттєвості і природності. Досконало втілені не лише прекрасні, технічно складні, рельєфні, промовисті партії головних героїв в конкретних сюжетних ситуаціях: кордебалет перестав бути тлом, він втілює стихію ідеальної краси, свободи і любові. І у цій функції він виявив себе бездоганно.
На сприйняття драматургійних функцій і взаємодії учасників мають значний вплив лаконічні, комфортні, до найменшої деталі продумані костюми (художниця костюмів Наталія Міщенко, асистент – Жанна Малецька), символіка їх кольорів, акценти, маски, полотна, які посилюють естетику сприйняття руху.
І, нарешті, музика. У доробку Валерії Польової цей балет – третій, йому передували: камерний балет «Гагаку» для камерного оркестру (1994) за новелою А. Рюноске «Муки пекла» та ще один балет для камерного оркестру «Дзеркало, Сни чи Маленьке життя» на власне лібрето (2021). Умовна камерність властива й музиці «Мавки». Тембрально в ній багато «сопілковості» в найрізноманітніших модифікаціях і ефектів звуків вільної природи: шумів, дзвону крапель, стукотів, остинатних і педальних співзвуч. Фортепіано, ксилофон, дерев’яні духові, ударні шумові інструменти – головні тембральні чинники музики балету.
Вона, як і декорації, прозора як сльоза і змінює щільність та забарвлення в залежності від сюжетних колізій, в дуже рідкісних ситуаціях перетягаючи увагу на себе.
Але на відміну від царства ритму і пластики, притаманних фовістським балетам І. Стравінського, авторка парадоксально обрала тут стильову стратегію мінімалізму, близьку до композицій Г. Коуела чи Ф. Гласса: варіантну статику в перезабарвленні і зміні емоційних станів. Контекст з хореографією і пластикою забезпечує система лейтмотивів і лейттембрів.
Такий вибір музичної драматургії для динамічного балетного дійства дуже несподіваний: іноді здається, що зміст подій на сцені віддзеркалюється в музиці як в дискотечній кулі, розпадаючись на крихітні мікроплощини, і вона залишається окремим, паралельним світом. Зібрати статичні епізоди в єдине драматургійне ціле, вибудувати симетричну структуру з тонко розписаного тембрального полотна стало дуже непростим завданням для досвідченого диригента хореографічних композицій Юрія Бервецького та режисерки - Ірини Стасишин. Робота над цілісністю і координацією усіх складових твору іще триватиме в ході сценічних апробацій.
Тож балет-феєрія «Мавка» у Львівській національній опері став логічним продовженням серії новітніх українських хореографічних творів ХХІ століття (в одному ряду з «Тінями забутих предків» І. Небесного та «Солярісом» О. Родіна). Це дуже сміливий, цікавий і переконливий за своїми знахідками твір постмодерної доби. Але, що мабуть найцінніше – в ньому неймовірно багато гармонії, краси і любові, яких так бракує нашим зраненим хаосом воєнного часу душам.
Якщо Ви відчуваєте гостру потребу у зціленні красою – Вам неодмінно – сюди!
Автор: Роксолана Гавалюк
Диригент: Юрій Бервецький
Композитор:Вікторія Польова
Діяч мистецтв: Василь Вовкун
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Концертний зал: Концертний зал Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької
|