|
|
«Трубадур» – нова версія класики
18 і 20 жовтня у Національній опері України відбудеться прем’єра нової постановки легендарного твору Джузеппе Верді
18 жовтня, п'ятниця
Поширити у Facebook
18 і 20 жовтня у Національній опері України відбудеться прем’єра нової постановки легендарного твору Джузеппе Верді, яку митці присвячують 100-річчю видатного хормейстера Льва Венедиктова
Це спільний українсько-італійський мистецький проєкт. Лібрето Сальваторе Каммарано за однойменною драмою Антоніо Гарсіа Гутьєрреса.
Постановку здійснив запрошений режисер Віталій Пальчиков.
Опера «Трубадур» – одна з найяскравіших у творчості Джузеппе Верді. Композитор створив її усього за 30 днів!
Це романтична драма із заплутаною інтригою, кривавою розв’язкою, неодмінними поєдинками, помстою, отрутою і фатальними таємницями, з дуже гострими сценічними ситуаціями та справжнім кипінням пристрастей.
Музика багата на красиві мелодії, що вільно ллються, чимало з них сьогодні стали широко відомими й улюбленими в усьому світі…
«Трубадур» – це картина любові, зради й помсти, яка показує силу почуттів у контексті непереборних обставин, де кожен персонаж стикається з важким вибором і трагічними наслідками своїх дій.
Це стилізована сценічна історія, події якої відбуваються в Іспанії XV століття, де розгортається боротьба жорстокого графа ді Луни з благородним трубадуром Манріко за любов прекрасної Леонори, а ще – історія кривавої помсти…
Після генеральної репетиції, на яку запросили представників ЗМІ, нам випала нагода поспілкуватися з керівництвом Національної опери, постановниками й першими виконавцями цього творчого проєкту.
Глядачі побачать роботи різних режисерів
– Сьогодні для представників ЗМІ ми представили нову постановку, яка стане першою прем’єрою 157-го театрального сезону, – підкреслив Анатолій Солов’яненко, художній керівник Національної опери України. – Ми довго готувалися до цього мистецького прєкту. Хоча зараз непростий час, але надзвичайно приємно, що у співпраці з нашими партнерами, Італійським інститутом культури в Україні, ми маємо змогу представити українським глядачам цей чудовий твір італійського класика Джузеппе Верді.
Постановником є режисер Віталій Пальчиков. Рік тому я запросив його до співпраці з нашим колективом.
Знаєте, після того, як я став художнім керівником опери, змінивши посаду генерального режисера, я прийяв рішення запрошувати до нашого театру різних постановників для того, аби глядачі могли побачити роботи різних представників режисерської професії.
Так, у минулому сезоні Оксана Тараненко поставила оперу «Кіт у чоботях» Юрія Шевченка. Нині «Трубадура» презентує мій колега з Київської опери Віталій Пальчиков.
А на початку наступного сезону підготуємо «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.
Нагадаю, що у кінці жовтня 2021 року ми представили концертну версію цього твору в постановці британського музичного критика, письменника та журналіста, кінорежисера-документаліста, творця багатьох оперних вистав Тоні Палмера.
Вона викликала велику цікавість у публіки, але повномасштабна війна відтермінувала реалізацію цього проєкту…
Ми планували, що Тоні Палмер зробить для нас повноцінну сценічну версію «Казок Гофмана», але режисер має поважний вік (зараз йому 83 роки), тому навряд чи зможе приїхати в Київ… Тому ми попередньо домовились із молодим, але цікавим режисером Іваном Уривським, і я впевнений, що його постановка не залишить публіку байдужою.
Ще один творчий проєкт, який ми готуємо з британськими партнерами – це «Військовий реквієм» Бенджаміна Бріттена, який нам допоможуть реалізувати дипломати з Посольства Сполученого Королівства Великої Британії в Україні.
«Своєрідне дослідження фанатизму й попередження про його наслідки»
– Дякую керівництву театру за запрошення попрацювати у славетному колективі Національної опери, – каже Віталій Пальчиков, режисер-постановник. – Задля цієї постановки я не змінив жодних слова й ноти в партитурі, але додав багато режисерських ходів і цікавинок, яких раніше, на мою думку, ніхто з постановників не робив. Мої «знахідки» не спотворили задум Верді.
Чому сьогодні ми звернулися до опери «Трубадур»? Бо це твір світової класики. Будь-хто з режисерів шукає та знаходить щось своє у творі. Кожен глядач побачить власну, абсолютно іншу історію.
Для когось це історія Трубадура, для когось – Леонори чи Графа ді Луни, а хтось виділить історію Азучени… Лібрето опери страшенно заплутане, і мені було цікаво знайти вихід у цьому сюжетному «лабіринті»…
Важко видалося вперше прийти до Національної опери й познайомитись із творчою трупою театру.
Звісно, тут сцена набагато більша, ніж у моєму рідному театрі – Київській опері, але водночас більше творчих і технічних можливостей.
Хочу зазначити, що всі дуже натхненно працювали, і це стосується як монтувальників, освітлювачів, художників, так і музикантів, хористів, солістів. У Київській опері молодший склад, а у Національній – більш досвідчений.
До слова, чимало нині вже народних і заслужених артистів розпочинали творчий шлях саме у Київській опері. Вважаю, що різниця лише в приміщенні, а всі фахівці – доброзичливі, прагнуть результату, в них є бажання створювати щось нове, рухатись уперед.
80 хористів – це багато. Хоча я намагався зробити постановку динамічною, слід враховувати, що «Трубадур» – зовсім непростий твір у драматичному плані. Через це багато бігати на сцені, як, приміром, у «Весіллі Фігаро» (крайня прем’єра Віталія Пальчикова у Київській опері. – Т. П.), я вважав недоречним. У «Трубадурі» чимало повторів, стандартних арій і дуетів, тому, де була можливість, я примушував артистів активніше рухатись.
У виставі – кілька складів солістів, адже Національна опера – репертуарний театр, і ми намагалися зробити такі стандартні мізансцени, які виконуватиме кожен співак, знаючи де саме має знаходитись під час дійства.
Перші два прем’єрних покази виконають ті митці, котрі являють собою гарний ансамбль.
Під час репетицій ми багато працювали з артистами. Усі вони беззаперечні майстри своєї справи й намагалися відшукали психологічно глибокі образи.
Ідею фанатичної одержимості я взяв за основу драматургії. Це – рушійна сила практично для кожного з персонажів, немов пов’язаних одиним ланцюгом. Коли людина, наче сліпа, не гребуючи нічим, іде до певної, мети, іноді й жахливої… Дана постановка – своєрідне дослідження фанатизму й попередження про його наслідки. Бо можна бути одержимим, мстивим або будувати й творити чи, навпаки, – руйнувати, знищувати. Життя має різні «відтінки» – помста, невідворотність долі, кохання. Саме про це наша вистава «Трубадур».
«Зараз відшліфовуються нюанси»
– Нам приємна така велика увага до нової вистави від представників ЗМІ, – зазначає Микола Дядюра, диригент-постановник. – Нині, під час репетицій, ще відшліфовуються нюанси, але емоційну частину твору ви вже змогли відчути.
Вчора оркестранти й солісти нашого театру повернулися з гастролей у Франції. Ми брали участь у заходах, присвячених 80-й річниці висадки союзників антигітлерівської коаліції у Нормандії й відкриття Західного фронту у період Другої світової війни. Подія відбувалася на високому рівні й нині її присвятили Україні, бо зараз наша держава бореться з російським агресором за свободу й демократію.
Ми мали честь виступити у великому концерті й відчули колосальну підтримку від французів. Хоча ми втомлені поїздкою, але все одно працюємо натхненно. Я впевнений, що прем’єра «Трубадура» зацікавить наших глядачів.
«Пошито понад 300 костюмів»
– Хочу подякувати всім постановникам, які, попри відключення світла, повітряні тривоги, працювали, аби швидше народилось «обличчя» нової вистави, – створювали декорації, шили костюми, – акцентувала Марія Левитська, художниця-постановниця. – Для цієї опери було пошито понад 300 костюмів.
Завдяки театру ми всі працюємо, як єдина команда, пов’язана великим творчим «ланцюгом»!
Присвята Вчителю – легендарному хормейстеру Льву Венедиктову
– Наш театр не вперше звертається до опери «Трубадур», – наголосив Богдан Пліш, хормейстер-постановник. Надзвичайно приємно, що ми маємо нагоду долучитися до творчості Джузеппе Верді. Це поглиблює наше усвідомлення світової класики, збагачує творчий потенціал.
Ця постановка для нас має ще один важливий момент, бо присвячена світлої пам’яті Льва Миколайовича Венедиктова, який був визначною постаттю в історії українського мистецтва і знаковою особистістю в історії нашого театру. – Майже шість десятиліть Лев Миколайович працював у Національній опері України й 40 років був головним хормейстером нашого театру!
Я щасливий, що був його учнем і маю можливість продовжувати творчу справу Вчителя. Опера «Трубадур» викликає певний трепет і хвилювання, бо цей твір Верді дуже любив Венедиктов. Нині ми присвячуємо постановку дорогому Майстру.
«Середньовічний трилер з елементами мелодрами»
– Уперше я виконувала цю оперу 20 років тому, – згадує Алла Позняк, солістка Національної опери, виконавиця партії Азучени. – Тоді була інша постановка, а зараз – нова версія класики. У цій опері чотири головні герої. Потрібні сильні голоси й співаки повинні продемонструвати ще й драматичні здібності у розкриті своїх образів.
Верді зізнавався, що коли познайомився з п’єсою «Трубадур» іспанського драматурга Антоніо Гарсії Гутьєрреса, то його дуже зацікавив саме персонаж Азучени, композитор навіть хотів назвати оперу ім’ям циганки. Вона вразила маестро тим, що несе головну тему опери – помсти…
Цей твір можна назвати «середньовічним трилером з елементами мелодрами». Сюжет ґрунтується на реальних фактах, які дійсно мали місце в Іспанії у XV столітті. То є типова романтична драма із заплутаною інтригою та кривавою розв’язкою, з неодмінними поєдинками, помстою, отрутою і фатальними таємницями…
Нагадаю, що музику до «Трубадура» Джузеппе Верді написав за 30 днів! Опера одразу завоювала загальне визнання публіки та йшла з тріумфальним успіхом.
«Трубадур» став одним із найпопулярніших творів композитора. Хор циган, пісня Азучени та арії Манріко з опери Трубадур італійський люд тоді розспівував як народні патріотичні пісні.
«Приїжджайте до нас на “Амаретто” ми під нього приготуємо лібрето», – писав Джузеппе Верді лібретисту Сальваторе Каммаранно. Мабуть, лібрето таки писалося під впливом чарівного напою, і це було однією з причин заплутаності сюжету, а ще – смерть лібретиста і дописування деяких частин іншим – Леоне Бардаре.
Основні сюжети минулих подій можна почути в оповіданнях Феррандо та Азучени, і саме порівнюючи їх, ми знаходимо невідповідності. Хоча, може, це два погляди на одну подію? Це все – передісторія. Бо дія опери починається через 15 років після описаних подій…
***
– Я виконую партію Манріко, яка є однією з найскладніших для лірико-драматичного тенора, і ця вистава стала моєю першою прем’єрною роботою як соліста Національної опери, – зізнався співак Олег Злакоман. – Я щасливий, що маю можливість працювати у театрі найкращих оперних митців України…
***
– Ми пишаємося, що наш театр має такі потужності й навіть у воєнний час може ставити масштабні постановки світової класики, як «Трубадур», – наголошує Сергій Магера, соліст Національної опери, виконавець партії Феррандо. – У цій виставі потрібен чудовий хор, оркестр, ансамбль солістів, а у нас є можливість залучити навіть не один, а кілька творчих складів виконавців.
***
– Для співаків велика радість виконувати оперу «Трубадур», – вважає Оксана Крамарєва, солістка Національної опери, виконавиця партії Леонори. – Завдяки нашим військовим, які боронять українську землю, ми всі маємо змогу жити й працювати. Хочу, щоб нова вистава сподобалась глядачам і мала довге сценічне життя.
Наступні покази опери «Трубадур» відбудуться у листопаді.
Автор: Тетяна Поліщук
Виконавці: Сергій Магера, Алла Позняк
Диригенти: Микола Дядюра
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Концертний зал: Глядачевий зал Київського національного академічного театру оперети
Джерело: Журнал "Музика"
|